Рішення

від 06.12.2017 по справі 910/19662/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017Справа №910/19662/17

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС"

про стягнення 18 363, 42 грн.

Представники сторін:

від позивача:Меланчик М.С. - представник від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС" про стягнення 18 363, 42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19662/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2017 за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 06.12.2017.

У даному судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті позову, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, а також, надав підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 104-16/1 від 29.06.2016 у зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в сумі 18 363, 42 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 06.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експансія" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС" (далі - виконавець) укладено договір на розробку науково-технічної документації № 104-16/1, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується за завданням замовника розробити науково-технічну документацію у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме, по отриманню дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її у відповідності до умов даного договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що зміст роботи погоджується протоколом на розробку науково-технічної документації, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).

Згідно п. 2.1. ціна договору (загальна вартість послуг) складається із суми вартостей робіт, а саме - 29 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 4 833, 33 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, протягом 10 (десяти) банківських дів після підписання цього договору, замовник згідно рахунку-фактури перераховує на розрахунковий рахунок виконавця 70% від вартості послуг, а саме - 20 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 3 333, 33 грн.

За умовами п. 3.1. договору, після отримання оплати та відповідного пакету документів (додаток № 2) виконавець приступає до надання послуг.

Початком строку виконання послуг є дата наступна за днем зарахування плати за послуги на розрахунковий рахунок виконавця (в порядку та розмірах передбачених п. 2.2. договору) та дата подання повного пакету документів згідно додатку № 2. Відлік строку надання послуг закінчується зі спливом 120 (сто двадцятого) робочого дня з початку відліку.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами, що встановлено п. 8.1. договору.

Згідно з п. 5.1. договору у випадку порушення зобов'язань, що визначені даним договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і (або) чинним законодавством України. Порушення договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п. 5.3. договору, за порушення строків надання послуг, а саме за порушення строків отримання від виконавця остаточних результатів наданих послу - дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 5% від суми завданих збитків відповідно до п. 2.1.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору № 104-16/1 від 29.06.2016 передано відповідачу весь пакет необхідних документів та здійснено оплату авансового платежу згідно з наданого останнім рахунку на оплату № 210 від 29.06.2016 в розмірі 15 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3429414 від 06.07.2016, копія якого міститься в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія" вказує, що відповідачем в порушення умов договору, зобов'язань не виконано, зокрема, не розроблено науково-технічної документації у сфері охорони навколишнього природного середовища, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача сплачені авансові кошти в розмірі 15 000, 00 грн., а також, 1 450, 00 грн. - пені, 1 530, 00 грн. - інфляційних витрат та 383, 42 грн. - 3% річних.

Позивачем направлено відповідачу претензії за вих. № 927 від 28.07.2017 та за вих. № 927 від 15.08.2017, в яких позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС" повернути авансові кошти, що були оплачені за послуги протягом 10 днів з дня отримання претензії, проте відповідачем вона залишена без задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 104-16/1 на розробку науково-технічної документації від 29.06.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, зокрема, надав відповідачу весь пакет необхідних документів та здійснив оплату авансового платежу в розмірі 15 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3429414 від 06.07.2016, проте, відповідач не виконав зобов'язань передбачених умовами договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 104-16/1 на розробку науково-технічної документації 29.06.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача повернення авансового платежу в розмірі 15 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 450, 00 грн. - пені, 1 530, 00 грн. - інфляційних витрат та 383, 42 грн. - 3% річних.

Умовами договору, а саме, п. 5.3. встановлено, що за порушення строків надання послуг, а саме за порушення строків отримання від виконавця остаточних результатів наданих послу - дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 5% від суми завданих збитків відповідно до п. 2.1.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 450, 00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 530, 00 грн. - інфляційних витрат та 383, 42 грн. - 3% річних., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 1 530, 00 грн. та 3% річних у розмірі 383, 42 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" задовольнити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС" (03039, м. Київ, пр.-т Голосіївський, 6; ідентифікаційний код 38260720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (08132, обл. Київська, р-н Києво-Святошинський, м. Вишневе, вул. Промислова, 5; ідентифікаційний код 32294905) авансового платежу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., пені в розмірі 1 450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп., інфляційних витрат в розмірі 1 530 (одна тисяча п'ятсот тридцять) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 383 (триста вісімдесят три) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 11.12.2017

Суддя Д.О. Баранов