Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/18434/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/18434/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАСК

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄММА

про стягнення 303 002,16 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Лизогуб Р.Ю. за довіреністю № 30/2-17 від 30.11.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ХАСК (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄММА (відповідач) про стягнення 303 002,16 грн. заборгованості по оплаті за поставлений згідно Договору № 26/05-03 від 26.05.2003 товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 26/05-03 від 26.05.2003 позивач поставив товар відповідачу, в той час як відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати за поставлений товар виконав не в повному обсязі, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед позивачем по оплаті за поставлений товар в сумі 303 002,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18434/17 та призначено розгляд справи на 20.11.2017 о 12:40 год.

17.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яким позивач просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням представника позивача у службовому відрядженні.

17.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, яким позивач повідомив суд, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір відсутні справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутні рішення цих органів з такого спору

В судове засідання, призначене на 20.11.2017, представники відповідача з'явилися.

Представник позивача в судове засідання 20.11.2017 не з'явився, але повідомив про причини неявки, подавши 17.11.2017 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника позивача у службовому відрядженні.

Представники відповідача в судовому засіданні 20.11.2017 звернулись до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи, з метою надання останнім часу для можливості врегулювання спору мирним шляхом. Усне клопотання представників відповідача судом задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, судом розглянуте та задоволене клопотання позивача, подане 17.11.2017 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи.

Враховуючи усне клопотання представників відповідача, письмове клопотання позивача про відкладення розгляду справи та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 відкладено розгляд справи на 04.12.2017 о 15:00 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 04.12.2017, з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 та від 20.11.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.12.2017 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.05.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАСК (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЄММА (покупець, відповідач) був укладений Договір № 26/05-03 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця стрічку липку пакувальну (далі - товар), асортимент, ціна, кількість та строки поставки якої зазначені у Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід'ємною частиною цього Договору та оформлюються продавцем при отриманні письмової заявки покупця за 14 днів до здійснення поставки. Покупець зобов'язується прийняти поставлений в його власність товар і своєчасно оплатити його вартість, відповідно до умов даного Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.01.2004), поставка товару здійснюється постачальником до м. Києва.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що вартість та загальна вартість кожної партії товару зазначається у Специфікації. Розрахунки за кожну партію поставленого товару здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у строк, не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п. 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.07.2006).

Даний Договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2003 включно. Якщо за місяць до закінчення строку дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же самих умовах (п. 7.3 Договору). Відповідно до Додаткової угоди від 01.01.2004 про пролонгацію строку дії до Договору, сторони погодили, що Договір № 26/05-03 від 26.05.2003 пролонгований з 01.01.2004 до моменту письмової заяви однієї зі сторін про власний намір припинити договірні відносини.

У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов Договору, ним у період з 17.06.2014 по 23.01.2015 було поставлено відповідачу товар (стрічка липка пакувальна) на загальну суму 310 370,78 грн., який був прийнятий представником відповідача-комірником ОСОБА_1 за довіреностями, що підтверджується видатковими накладними № 1519 від 17.06.2014, № 1635 від 27.06.2014, № 1685 від 02.07.2014, № 1766 від 09.07.2014, № 1877 від 22.07.2014, № 2012 від 05.08.2014, № 2080 від 13.08.2014, № 2139 від 19.08.2014, № 2433 від 16.09.2014, 2668 від 08.10.2014, № 2714 від 14.10.2014, № 2843 від 24.10.2014, № 3072 від 12.11.2014, № 3106 від 17.11.2014, № 3190 від 24.11.2014, № 3284 від 01.12.2014, № 91 від 23.01.2015.

Всього у період з 17.06.2014 по 23.01.2015 позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 310 370,78 грн.

Позивач вказав, що з урахуванням п. 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.07.2006 відповідач був зобов'язаний провести розрахунок за кожну партію поставленого товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у строк, не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю, а отже, враховуючи, що датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній, строк оплати товару за видатковою накладною № 1519 від 17.06.2014 сплив 18.07.2014, за видатковою накладною № 1635 від 27.06.2014 - 27.07.2014, за видатковою накладною № 1685 від 02.07.2014 - 01.08.2014 і так далі по кожній видатковій накладній у період з 17.06.2014 по 23.01.2015.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач лише частково оплатив товар згідно видаткової накладної № 1519 від 17.06.2017 в сумі 7 368,62 грн., у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача склала 303 002,16 грн. (310 370,78грн. - 7 368,62 грн. = 303 002,16 грн), що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 30.09.2016, який підписаний сторонами.

20.11.2016 позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з вимогою № 22/16 про виконання зобов'язання, відповідно до якої запропонував останньому протягом семи днів перерахувати суму заборгованості у розмірі 303 002,16 грн. за поставлений товар на рахунок ТОВ ХАСК . Отримання 02.12.2016 вказаної претензії відповідачем підтверджується позивачем наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 62418 0129273 8.

У відповідь на вказану вимогу відповідач направив відповідачу лист № 212 від 02.12.2016, зі змісту якого вбачається, що відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем у сумі 303002,16 грн. з оплати за поставлений товар. Однак, відповідач також вказав на наявність у нього фінансових труднощів та зазначив, що вирок суду призведе до арешту рахунку і, як наслідок, призупинить діяльність ТОВ ВЄММА .

Враховуючи що, станом на 28.09.2017, відповідач взяті на себе зобов'язанні за Договором № 26/05-03 від 26.05.2003 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 303 002,16 грн. заборгованості по оплаті за поставлений згідно Договору № 26/05-03 від 26.05.2003 товар.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору 26/05-03 від 26.05.2003 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних № 1519 від 17.06.2014, № 1635 від 27.06.2014, № 1685 від 02.07.2014, № 1766 від 09.07.2014, № 1877 від 22.07.2014, № 2012 від 05.08.2014, № 2080 від 13.08.2014, № 2139 від 19.08.2014, № 2433 від 16.09.2014, 2668 від 08.10.2014, № 2714 від 14.10.2014, № 2843 від 24.10.2014, № 3072 від 12.11.2014, № 3106 від 17.11.2014, № 3190 від 24.11.2014, № 3284 від 01.12.2014, № 91 від 23.01.2015 позивач у період з 17.06.2014 по 23.01.2015 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 310 370,78 грн. (в т.ч. ПДВ).

Наведені видаткові накладні на загальну суму 310 370,78 грн., які містять підпис уповноваженої особи відповідача (комірника ОСОБА_1 на підставі довіреностей, які наявні в матеріалах справи) та скріплені печаткою відповідача, приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 310 370,78 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.07.2006 встановлено, що Розрахунки за кожну партію поставленого товару здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у строк, не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Отже, враховуючи дату отримання товару за кожною видатковою накладною окремо, судом встановлено, що відповідач прострочив виконання свого зобовязання по оплаті за поставлений позивачем товар на загальну суму 370 310,78.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків від 30.09.2016, який підписаний сторонами, підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову оплату в сумі 7 368,62 грн. оплату за товар, поставлений позивачем на підставі видаткової накладної № 1519 від 17.06.2014, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар станом на час розгляду справи по суті становить 303 002,16 грн. (310 370,78 грн. - 7 368,62 грн. = 303 002,16 грн.).

Водночас судом враховано, що згідно листа № 212 від 02.12.2016, адресованого директору ТОВ ХАСК , відповідач визнав наявність у нього спірної заборгованості, проте докази погашення відповідачем цієї заборгованості в подальшому матеріали справи не містять, а відповідач такі докази не залучив до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений згідно Договору № 26/05-03 від 26.05.2003 товар в розмірі 303 002,16 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 4 545,03 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 55, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄММА (02099, м. Київ, вул. Санаторна, буд. 12; ідентифікаційний код 22901324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАСК (61012, м. Харків, вул. Конторська, буд. 16; ідентифікаційний код 31556047) 303 002,16 грн. (триста три тисячі дві гривні 16 коп.) заборгованості за Договором № 26/05-03 від 26.05.2003, 4 545,03 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень 16 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2017

Суддя Гумега О.В.