Рішення

від 05.12.2017 по справі 910/18305/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/18305/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер "

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лансер Плюс"

про стягнення 12 612,67 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: Шишола І.М. за дов.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про стягнення 7608,68 грн. основного боргу - заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 10549 від 22.04.2016, 3113,73 грн. пені, 1184,83 грн. інфляційних втрат, 325,00 грн. 3% річних та 380,43 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18305/17, розгляд справи призначено на 05.12.2017.

14.11.2017 до суду від позивача надійшли матеріали по справі та заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшив суму позову та просить стягнути з відповідача 7608,68 грн. основного боргу, 1253,25 грн. пені, 456,67 грн. інфляційних втрат та 115,00 грн. 3% річних та 380,43 грн. штрафу. Вказана заява відповідно до ст.22 ГПК України є фактично зменшенням позовних вимог, тому прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 10.10.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач уповноваженого представника у засідання суду 05.12.2017 не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвала суду від 25.10.2017 була надіслана відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ станом на час звернення до суду, та повернена до суду із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання .

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.04.2016 року між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки продукції № 10549, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором (п.1. розділу І договору).

Відповідно до п. 3 розділу І договору продукція доставляється централізовано транспортом Постачальника або, за бажанням Покупця, шляхом самовивозу зі складу Постачальника. Місце доставки Продукції узгоджується Сторонами при прийнятті замовлення. Прийняття Покупцем продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту Продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки Продукції є підписана Сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна (далі по тексту - "накладна"). Після підписання Сторонами накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) Продукції Постачальником не розглядаються.

Пунктом 1 розділу ІІІ договору передбачено, що продукція відпускається Постачальником за вільновідпускними цінами, які зазначаються в накладній.

Згідно з п. 3 розділу ІІІ договору сторони встановили, що відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наявності відстрочки платежу. При відвантажені продукції без попередньої оплати покупець зобов'язаний у термін 7 календарних днів повністю оплатити всю отриману продукцію.

Відповідно до п. 2 розділу ІV договору ціна на окрему партію продукції вказується Постачальником у накладній, яку Покупець повинен розглядати як оферту з боку Постачальника. Факт прийомки Покупцем від Постачальника (або водія-експедитора) продукції означає згоду Покупця з запропонованою ціною, сумою транспортних витрат та асортиментом продукції.

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2020 (п. 6 розділу І договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено та передано у власність відповідача, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 7 608,68 грн., що підтверджується підписаною між сторонами без зауважень щодо кількості та якості товару видатковою накладною № ВН-К15328 від 26.04.2016 на суму 7608,68 грн.

За доводами позивача, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав свої зобов'язання щодо розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 7608,68 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач поставив відповідачеві товар на 7608,68 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

В порушення умов договору, а саме п. 3 розділу ІІІ договору, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого станом на день вирішення спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 7608,68 грн.

Відповідач письмового відзиву на позов та доказів на спростування вказаних обставин, не надав.

Оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки у заявленому розмірі 7608,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до умов договору є таким, що настав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 7608,68 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивачем за прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за видатковою накладною № ВН-К15328 від 26.04.2016 нараховано 1253,25 грн. пені, 456,67 грн. інфляційних втрат та 115,00 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару по накладній № ВН-К15328 від 26.04.2016 у строк до 03.05.2016, відповідно прострочення відбулося з 04.05.2016.

Заявлені до стягнення 456,67 грн. інфляційних втрат та 115,00 грн. 3% річних за період з 04.05.2016 по 04.11.2016 після перевірки правильності нарахування, задовольняються судом частково на суму 115,00 грн. 3% річних (в межах заявлених вимог) та 314,06 грн. інфляційних втрат, виходячи з розрахунку:

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 04.05.2016 - 04.11.2016 7608.68 1.041 314.06 7922.74

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1253,25 грн. пені за період з 04.05.2016 по 04.11.2016 та 380,43 грн. штрафу.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 розділу VI договору передбачено, що у випадках прострочення терміну розрахунків та відвантаження продукції, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ(яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5 % від вартості невчасно оплаченої продукції.

Перевіривши розрахунок позивача, суд задовольняє вимоги щодо стягнення 1253,25 грн. пені за період з 04.05.2016 по 04.11.2016 та 380,43 грн. штрафу в межах заявлених сум.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 7608,68 грн. основного боргу, 115,00 грн. 3% річних, 314,06 грн. інфляційних втрат, 1253,25 грн. пені та 380,43 грн. штрафу. В решті позову відмовити у зв'язку із безпідставністю нарахування.

Відповідно до ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Лансер плюс" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 40228313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 4, код ЄДРПОУ 32559075) 7 608 (сім тисяч шістсот вісім) грн. 68 коп. основного боргу, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 00 коп. 3% річних, 314 (триста чотирнадцять) грн. 06 коп. інфляційних втрат, 1253(одну тисячу двісті п'ятдесят три) грн. 25 коп. пені, 380 (триста вісімдесят) грн. 43 коп. штрафу, 1576 (одну тисячу п'ятсот сімдесят шість) грн.. 75 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

2. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2017

Суддя О.М.Ярмак