Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/18414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/18414/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі Філії Управління будівельно-монтажних робіт Укргазспецбудмонтаж

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська транспортно-будівельна компанія

про стягнення 60 993,86 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Демяник С.М. за довіреністю № 2-316д від 19.12.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Укргазвидобування в особі Філії Управління будівельно-монтажних робіт Укргазспецбудмонтаж (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська транспортно-будівельна компанія (відповідач) про стягнення 60 993,86 грн., з яких: 42 017,99 грн. - пеня та 18 975,87 грн. - штраф за не повне поставлення товару згідно Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 16/17 від 07.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань згідно Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 16/17 від 07.03.2017, не повністю здійснив поставку товару позивачу, відповідно до Специфікації № 1 від 07.03.2017, у строк, передбачений умовами укладеного договору, а тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 42 017,99 грн. пені та 18 975,87 грн. штрафу за не повне поставлення товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18414/17 та призначено розгляд справи на 20.11.2017 о 12:50 год.

07.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 68 584,21 грн.

16.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким позивач на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18414/17 надав суду CD-R, на якому знаходиться в електронному вигляді позовна заява № 16-01-4033-6 від 18.10.2017 та заява про збільшення розміру позовних вимог № 16-01-4334-6 від 03.11.2017.

16.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18414/17 надійшло власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 20.11.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 26.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18414/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 20.11.2017 заява позивача, подана 07.11.2017 через відділ діловодства суду, про збільшення розміру позовних вимог залучена судом до матеріалів справи та прийнята до розгляду.

В судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 26.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18414/17 та встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 26.10.2017 та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 04.12.2017 о 15:10 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 04.12.2017, з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 та від 20.11.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 про порушення провадження у справі № 910/19488/17 та від 20.11.2017 про відкладення розгляду справи були направлені відповідачу за адресою: 02175, м. Київ, вул. Сімферопольська, буд. 13-А, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ Українська транспортно-будівельна компанія .

Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.12.2017 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 04.12.2017, здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 07.11.2017 через відділ діловодства суду, про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.12.2017, підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, подану 07.11.2017 через відділ діловодства суду.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за не повне поставлення товару згідно Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 16/17 від 07.03.2017, з огляду на збільшення строку прострочення відповідачем виконання зобов'язання з моменту подання позивачем 19.10.2017 позовної заяви. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафу позивач залишив без змін.

При цьому судом встановлено, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 68 584,21 грн., з яких: 49 608,34 грн. - пеня та 18 975,87 грн. - штраф за не повне поставлення товару згідно Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 16/17 від 07.03.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви, поданої 07.11.2017 через відділ діловодства суду, про збільшення розміру позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Українська транспортно-будівельна компанія (постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування в особі Філії Управління будівельно-монтажних робіт Укргазспецбудмонтаж (покупець, позивач) було укладено Договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № 16/17 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (додаток № 1) (далі - товар), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у специфікації (далі - Специфікація (додаток № 1)) (п. 1.2 Договору).

Ціна цього Договору вказується в Специфікації (додаток № 1) в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземні валюті (для нерезидента) (п. 3.1 Договору). Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації (додаток № 1) до цього Договору (п. 3.2 Договору).

Специфікацією № 1 від 07.03.2017 передбачена поставка:

- щебню кам'яного фракції 5/10 мм. в кількості 700,00 тон на суму 182 002,80 грн.

- щебню кам'яного фракції 5/20 мм. в кількості 700,00 тон на суму 160 994,40 грн.;

- щебню кам'яного фракції 20/40 мм. в кількості 700,00 тон на суму 149 100,00 грн.;

- відсіву гранітного фракції 0-5 мм. в кількості 1 500,00 тон на суму 142 795,80 грн.

Пунктом 1 Специфікації № 1 від 07.03.2017 встановлено, що загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 634 893,00 грн., у т. ч. ПДВ 105 815,50 грн.

У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати покупцем вартості поставленого товару після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної на відповідний обсяг товару, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації (додаток № 1).

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації (додаток № 1) до цього Договору. Обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця, узгодженої до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору (п. 5.2 Договору).

Пунктом 6.3.1 Договору встановлено обов'язок постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором та Специфікацією (додаток № 1). Строк поставки товару: з дати підписання договору 2450 т - до 31.03.2017; 700 т - до 28.04.2017 (п. 3 Специфікації).

Відповідно до п. 7.11 Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у Специфікації (додаток № 1) до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначив про те, що 07.03.2017 він направив на адресу відповідача лист-рознарядку на поставку № 09-01-830-6, відповідно до якої просив останнього здійснити відвантаження продукції, відповідно до умов Договору № 16/17 від 07.03.2017.

Часткова поставка відповідачем товару, передбаченого Специфікацією № 1 від 07.03.2017 до Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 16/17 від 07.03.2017, підтверджується:

- видатковими накладними № РН-0000009, № РН-0000010 від 19.04.2017 та № РН-0000011 від 22.04.2017 на загальну суму 89 961,39 грн. з ПДВ;

- видатковими накладними № РН-0000003 від 30.03.2017 та № РН-0000004 від 04.04.2017 на загальну суму 80 267,21 грн. з ПДВ;

- видатковою накладною № РН-0000005 від 08.04.2017 на загальну суму 146 118,00 грн. з ПДВ;

- видатковими накладними № РН-0000007, № РН-0000008 від 15.04.2017 на загальну суми 47 462,60 грн. з ПДВ.

Позивач в позовні зазначив, що станом на 01.10.2017 в порушення умов п. 3 Специфікації № 1 від 07.03.2017 відповідачем не поставлено позивачу 1 420,00 тон товару, передбаченого Специфікацією № 1 від 07.03.2017 до Договору № 16/17 від 07.03.2017, на загальну суму 271 083,80 грн. з ПДВ.

З огляду на невиконання відповідачем взятих на себе за Договором поставки № 16/17 від 07.03.2017 зобов'язань з поставки товару на суму 271 083,80 грн., 06.06.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією № 5, відповідно до якої просив відповідача перерахувати на рахунок Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування 28 463,80 грн., з яких: 9 487,93 грн. - пеня та 18 975,87 грн. - штраф за не повне поставлення товару згідно Договору № 16/17 від 07.03.2017 та Специфікації № 1 від 07.03.2017. Отримання відповідачем 09.06.2017 вказаної претензії підтверджується наявною в матеріалах справи капією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 63303 00102019 5.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 01.10.2017, відповідач взяті на себе за Договором № 16/17 від 07.03.2017 зобов'язання виконав не в повному обсязі, в порушення умов п. 3 Специфікації № 1 від 07.03.2017 товар в кількості 1 420,00 тон, передбачений Специфікацією № 1 від 07.03.2017 на загальну суму 271 083,80 грн. з ПДВ не поставив, відповіді на претензію № 5 від 06.06.2017 не надав, 28 463,80 грн. пені та штрафу за не повне поставлення товару не сплатив.

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача в судовому порядку 68 584,21 грн., з яких: 49 608,34 грн. - пеня та 18 975,87 грн. - штраф за не повне поставлення товару згідно Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 16/17 від 07.03.2017 (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 07.11.2017 через відділ діловодства суду).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав та не надіслав.

Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 16/17 від 07.03.2017 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Матеріалами справи, а саме Специфікацією № 1 від 07.03.2017, підтверджується що відповідач був зобов'язаний поставити позивачу товар на загальну суму 634 893,00 грн. Строк поставки товару: з дати підписання договору 2450 т - до 31.03.2017; 700 т - до 28.04.2017 (п. 3 Специфікації) (п. 1, 3 Специфікації).

Однак, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи (листом-рознарядкою на поставку № 09-01-830-6 від 07.03.2017, видатковими накладними платіжними дорученнями), станом на 01.10.2017 відповідач здійснив лише часткову поставку товару, передбаченого Специфікацією № 1 від 07.03.2017 до Договору № 16/17 від 07.03.2017.

Таким чином, станом на 01.10.2017 в порушення умов п. 3 Специфікації № 1 від 07.03.2017 відповідачем не поставлено позивачу 1 420,00 тон товару, передбаченого Специфікацією № 1 від 07.03.2017 до Договору № 16/17 від 07.03.2017, на загальну суму 271 083,80 грн. з ПДВ.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив строк поставки позивачу товару.

Матеріалами справи також підтверджується, що з огляду на неотриманням позивачем спірного товару у визначений Договором строк, позивач направив відповідачу претензію № 5 від 06.06.2017 з вимогою про сплату 9 487,93 грн. пені та 18 975,87 грн. штрафу на підставі п. 7.11 Договору за не повне поставлення товару та прострочення поставки товару понад тридцять днів.

Направлення відповідачу 07.06.2017 вищенаведеної претензії № 5 від 06.06.2017 позивач підтверджує рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 63303 00102019 5, при цьому зі змісту вказаного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав зазначену претензію 09.06.2017.

При цьому судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що станом на час вирішення справи по суті відповідач поставив позивачу товар згідно Специфікації № 1 від 07.03.2017 або сплатив 9 487,93 грн. пені та 18 975,87 грн. штрафу на підставі п. 7.11 Договору за не повне поставлення товару та прострочення поставки товару понад тридцять днів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 7.11 Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків поставки товару понад тридцять днів. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 7.11 Договору, вимоги позивача (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 07.11.2017 через відділ діловодства суду) про стягнення 49 608,34 грн. пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за період з 29.04.2017 по 29.10.2017 за кожен день прострочення та 18 975,87 грн. штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару за прострочення поставки товару понад тридцять днів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 1 600,00 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська транспортно-будівельна компанія (02175, м. Київ, вул. Сімферопольська, буд. 13-А; ідентифікаційний код 34895959) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі Філії Управління будівельно-монтажних робіт Укргазспецбудмонтаж (63303, Харківська обл., Красноградський район, м. Красногард, вул. Українська, буд. 45; ідентифікаційний код 33601981) 49 608,34 грн. (сорок дев'ять тисяч шістсот вісім гривень 34 коп.) пені, 18 975,87 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 87 коп.) штрафу, 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2017

Суддя Гумега О.В.