Рішення

від 06.12.2017 по справі 910/19654/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017Справа №910/19654/17 Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Ірбіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артес Ойл"

про стягнення 91 699, 20 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ничик А.В. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Ірбіс" з позовом до Приватного Товариства з обмеженою відповідальністю "Артес Ойл" про стягнення 91 699, 20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19654/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2017 за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 06.12.2017.

У даному судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті позову, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, а також, надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Ірбіс" обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № МО 03/10-16 від 03.10.2016 у зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в сумі 91 699, 20 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 06.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Ірбіс" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артес Ойл" (далі - постачальник) укладено договір поставки № МО 03/10-16, умовами якого передбачено, що постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх вартість.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що одиниця виміру кількості товару та об'єм поставки кожної партії товару, що поставляється за договором, визначається у додатковій угоді.

Відповідно до п. 3.5. договору сторони, зважаючи на технічні умови поставки товару, домовились, що поставка товару в кількості, яка виходить за межі граничних показників (п. 3.3. та п. 3.4. договору), є поставкою товару належної кількості, при умові належного виконання сторонами обов'язків, передбачених договором.

Згідно з п.п. 4.1.2. умови поставок кожної партії товару узгоджується сторонами у відповідних додаткових угодах.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що ціна товару, що поставляється узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо в додатковій угоді до даного договору.

За умовами п. 6.3. договору, покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди, якщо інше не передбачене сторонами в додатковій угоді до даного договору.

Згідно п. 6.4. договору оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру на дизельне паливо № СФ-0000029 від 15.03.2017 в розмірі 91 699, 20 грн.

Позивачем у свою чергу, було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 91 699, 20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 63 від 15.03.2017, яке міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на невиконання зобов'язань передбачених договором, Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Ірбіс" на адресу відповідача направлена вимога за вих. № 3 від 06.07.2017, в якій позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Артес Ойл" повернути кошти за оплачене дизельне паливо в сумі 91 699, 20 грн. або поставити товар протягом 10 днів з дня отримання вимоги.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № МО 03/10-16 від 03.10.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором № МО 03/10-16 від 03.10.2016 належним чином, оплатив товар на загальну суму 91 699, 20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 63 від 15.03.2017,

Проте, відповідачем в порушення умов даного договору до цього часу товар не поставлено, а кошти за оплачений товар, а саме, дизельне паливо, позивачу не повернуто.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, оскільки, відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо поставлення товару або повернення отриманих коштів, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № МО 03/10-16 від 03.10.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 91 699, 20 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Ірбіс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артес Ойл" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 4-Б, офіс 2/7, ідентифікаційний код 40170709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Ірбіс" (08522, обл. Київська, р-н Фастівський, с. Червона Мотовилівка, вул. Шевченко, 212, ідентифікаційний код 37591658) заборгованість в розмірі 91 699 (дев'яносто одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.12.2017

Суддя Д.О. Баранов