Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/18415/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/18415/17

За позовом Фермерського господарства Білі Роси

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс Стіл

про стягнення 311 664,74 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Аршаниця М.О. за довіреністю № 1 від 24.10.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство Білі Роси (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс Стіл (відповідач) про стягнення 311 664,74 грн. попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно виставлених відповідачем рахунків на оплату № 3033 та № 3037 від 11.07.2017 здійснив передоплату за товар на загальну суму 311 664,74 грн., тоді як відповідач не здійснив поставку товару, а тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 311 664,74 грн. за товар, який не був поставлений відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18415/17 та призначено розгляд справи на 20.11.2017 о 09:30 год.

16.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18415/17, яким позивач повідомив суд про відсутність аналогічного спору. В якості додатків до вказаного листа позивач надав суду пояснення по справі щодо заявлених позовних вимог та копію довідки банку № Д1-В73/61/391-1 від 09.11.2017 про стан заборгованості.

В судове засідання, призначене не 20.11.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 26.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18415/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, здійснювався огляд оригіналів документів, копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2017 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень по справі, поданих 16.11.2017 через відділ діловодства суду разом із супровідним листом.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 26.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18415/17 та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 відкладено розгляд справи на 04.12.2017 о 12:00 год.

В судове засідання, призначене на 04.12.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 26.10.2017 та від 20.11.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

При цьому поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18415/17 та від 20.11.2017 про відкладення розгляду справи були направлені відповідачу за адресою: 01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 30, оф. 37, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс Стіл .

Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.12.2017 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2017 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень по справі, поданих 16.11.2017 через відділ діловодства суду разом із супровідним листом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Фермерським господарством Білі Роси (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інокс Стіл (постачальник, відповідач) було досягнуто домовленість про поставку металопродукції (надалі - товар), асортимент, номенклатура, кількість та ціна якої була визначена рахунками на оплату № 3033 та № 3037 від 11.07.2017, згідно яких постачальник взяв на себе зобов'язання, відповідно до досягнутих домовленостей, поставити та передати у власність покупця товар на загальну суму 311 664,74 грн. з ПДВ, а саме:

1) згідно рахунку на оплату № 3033 від 11.07.2017:

- лист 10х1500х3000 AISI 310(ст.20х23н18), кількість 0,358 тн., сума з ПДВ 52 579,87 грн.;

- труба 101.6х10 AISI 310(ст.20х23н18) L=6, кількість 57 м/п, сума з ПДВ 197 505,00 грн.;

- електроди для нержавійки FOX CN 23/12 Mo-F 4мм, кількість 50 кг, сума з ПДВ 9 000,00 грн.;

2) згідно рахунку на оплату № 3037 від 11.07.2017:

- лист 10х1500х3000 AISI 310(ст.20х23н18), кількість 0,358 тн., сума з ПДВ 52 579,87 грн.

На підставі вищевказаних рахунків на оплату позивач здійснив попередню оплату в сумі 311 664,74 грн., що підтверджується позивачем платіжним дорученням № 710 від 11.07.2017, платіж проведений банком 11.07.2017 із призначенням платежу: оплата згідно рахунку № 3033 від 11.07.2017 на суму 259 084,87 грн., в тому числі ПДВ 20% - 43 180,81 грн. та платіжним дорученням № 711 від 11.07.2017 на суму 52 579,87 грн., платіж проведений банком 11.07.2017 із призначенням платежу: оплата згідно рахунку № 3037 від 11.07.2017, в тому числі ПДВ 20% - 8 763,31 грн.

Позивач зазначає, що направлення йому відповідачем рахунків на оплату № 3033 та № 3037 від 11.07.2017 свідчать про те, що відповідачем була зроблена пропозиція позивачу укласти договір, яку позивач прийняв та перерахував попередню оплату згідно платіжних доручень № 710 та № 711 від 11.07.2017.

При цьому, з урахуванням положень ч. 1 ст. 642 ЦК України, позивач вважає, що ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу.

Проте, як стверджує позивач, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо поставки та передачі позивачу товару.

Враховуючи зазначене, 19.07.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 122 про виконання зобов'язання, відповідно до якої вимагав у відповідача протягом семи днів з моменту пред'явлення даної вимоги поставити товар або повернути сплачені кошти.

Однак, станом на 18.10.2017 відповідач не виконав своє зобов'язання щодо поставки товару в сумі 311 664,74 грн., кошти, сплачені позивачем в якості передоплати за товар не повернув.

За наведених обставин, позивач просить стягнути з відповідача 311 664,74 грн. попередньої оплати.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, належними засобами доказування не спростував обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Вчинені позивачем та відповідачем дії, які полягали у виставленні відповідачем позивачу рахунків на оплату № 3033 та № 3037 від 11.07.2017 в загальній сумі 311 664,74 грн., які, в свою чергу, були оплачені позивачем повністю згідно платіжних доручень № 710 та № 711 від 11.07.2017, свідчать про вчинення сторонами у спрощений спосіб правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник) , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму .

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень № 710 та № 711 від 11.07.2017 позивач здійснив попередню оплату товару, який мав бути поставлений відповідачем, на загальну суму 311 664,74 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, а рівно не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, що останній не здійснив поставку оплаченого позивачем товару. При цьому відповідач не надав та не надіслав суду заперечень, з яких вбачалось би, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно рахунків на оплату № 3033 та № 3037 від 11.07.2017 виконав в повному обсязі чи частково.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, а саме: одержання відповідачем повної суми попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці на підставі рахунків на оплату № 3033 та № 3037 від 11.07.2017 на загальну суму 311 664,74 грн., не виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі позивачу всієї кількості та визначеного асортименту товару згідно наведених рахунків на оплату, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати у 311 664,74 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 311 664,74 грн. підлягають задоволенню повністю.

Як визначено частиною 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 4 674,97 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс Стіл (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 30, оф. 37; ідентифікаційний код 41048578) на користь Фермерського господарства Білі Роси (16220, Чернігівська обл., Коропський район, смт. Понорниця, вул. Гагаріна, буд. 32; ідентифікаційний код 34334174) 311 664,74 грн. (триста одинадцять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 74 коп.) попередньої оплати, 4 674,97 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 97 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2017

Суддя Гумега О.В.