Рішення

від 06.12.2017 по справі 914/2359/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017р. Справа № 914/2359/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» , м.Кам'янське Дніпропетровської області Приватного підприємства «ДУ Залізничне» , м.Львів про: стягнення заборгованості та штрафних санкцій. Ціна позову: 443357,30 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Зарицька О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не зявився

Права та обовязки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд розяснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» , м.Кам'янське Дніпропетровської області до відповідача, Приватного підприємства «ДУ Залізничне» , м.Львів про стягнення 443357,30 грн. з яких: 393084,00 грн. заборгованості, 40160,82 грн. індексу інфляції та 10112,48 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 20.11.2017р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2017р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 06.12.2017р. забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні оглянуто оригінали документів, які в копіях позивачем долучено до позовної заяви.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений за адресою зазначеною у позові (яка збігається з адресою місцезнаходження, яка зазначена в даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79022, м.Львів, вул.Виговського, 23/75) про час та місце розгляду справи відповідно до ст.64 ГПК України.

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідач із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК Україниправ сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

25 липня 2016 року між ТОВ Дніпротранснафта та ПП ДУ Залізничне укладений договір поставки нафтопродуктів за № 25072016, відповідно до якого Позивач зобов'язувався поставити нафтопродукти (надалі - Товар), а Відповідач зобов'язався прийняти Товар і оплатити його на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна за одиницю виміру Продукції, загальна вартість, строки та порядок оплати кожної партії Продукції, що поставляється за цим Договором, погоджується Сторонами в окремих Специфікаціях до цього Договору.

Згідно п. 4.8 Договру, Відповідач проводить оплату продукції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача або за іншими вказаними ним реквізитами на умовах, та в строки, передбачені відповідною Специфікацією. Датою перерахування коштів вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Згідно Специфікації № 1 від 29.07.2016р. до визначеного Договору, Продукція, що постачалась - Бітум нафтовий дорожний БНД 70/100 , у кількості 22,72 т. на загальну суму з ПДВ - 194 256,00 грн., вартість Продукції та витрати пов'язані зі постачанням Продукції, підлягали сплати на підставі виставлених рахунків - фактур протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки кожної партії Продукції на розрахунковий рахунок Позивача. На підставі видаткової накладної від № 29072 від 29.07.2016року підписаної та скріпленою печатками Сторін Договору та рахунку на оплату № 29072 від 29.07.2016 поставка визначеної Продукції у кількості 22.72 т. відбулась 29.07.2016 року. А сплата у повному обсязі мала бути здійснена - до 04.08.2016 року. Згідно виписки банку (АТ Райффайзен банк Аваль ) по рахунку Позивача на 05.08.2016 року, Відповідачем була здійснена часткова оплата за Продукцію на суму 111 000,00 грн. Таким чином, сума боргу за Специфікацією № 1 від 29.07.2016 року склала 83 256,00 грн.

В подальшому Позивачем були здійснені наступні поставки згідно вказаного Договору:

За видатковою накладною № 508 від 05.08.2016 року на суму 212 415,00 грн. що підписана та скріплена печатками Сторін Договору, рахунок на оплату № 508 від 05.08.2016 р. на дану суму та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 05.08.2016 року на даний об'єм з підписами та печаткою сторін Договору - оплата відбулася 08.08.2016 року на суму 85 000,00 грн. Таким чином, сума боргу за даною поставкою склала 127 415.00 грн.

За видатковою накладною № 10088 від 10.08.2016 року на суму 210 700,00 грн. що підписана та скріплена печатками Сторін Договору, рахунок на оплату № 10088 від 10.08.2016 р. на дану суму та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 10.08.2016 року на даний об'єм з підписами та печаткою сторін Договору - оплати не було здійснено.

За видатковою накладною № 2608 від 26.08.2016 року на суму 208 808,00 грн. що підписана та скріплена печатками Сторін Договору, рахунок на оплату № 2608 від 26.08.2016 р. на дану суму- оплата відбулася 30.08.2016 року на суму 76 608,00 грн. Таким чином, сума боргу за даною поставкою склала 132 200,00 грн.

За видатковою накладною № 5091 від 05.09.2016 року на суму 205712,00 грн. що підписана та скріплена печатками Сторін Договору, рахунок на оплату № 5091 від 05.08.2016 р. на дану суму та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 05.09.2016 року на даний об'єм з підписами та печаткою сторін Договору - оплата відбулася 09.09.2016 року на суму 200 000,00 грн. Таким чином, сума боргу за даною поставкою склала 5 712,00 грн.

За видатковою накладною № 9093 від 09.09.2016 року на суму 202338,00 грн. що підписана та скріплена печатками Сторін Договору, рахунок на оплату № 9093 від 09.09.2016 р. на дану суму та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 09.09.2016 року на даний об'єм з підписами та печаткою сторін Договору - оплата відбулася 14.09.2016 року на суму 150000,00 грн. Таким чином, сума боргу за даною поставкою склала 52 338,00 грн.

За видатковою накладною № 1409 від 14.09.2016 року на суму 204 510,00 грн. що підписана та скріплена печатками Сторін Договору, рахунок на оплату № 1409 від 14.09.2016 р. на дану суму та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 14.09.2016 року на даний об'єм з підписами та печаткою сторін Договору - оплата відбулася 14.09.2016 року на суму 90 000,00 та 60 000,00 грн. Таким чином, сума боргу за даною поставкою склала 54 510,00 грн.

За видатковою накладною № 16092 від 16.09.2016 року на суму 204510,00 грн. що підписана та скріплена печатками Сторін Договору, рахунок на оплату № 16092 від 16.09.2016 р. на дану суму та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 16.09.2016 року на даний об'єм з підписами та печаткою сторін Договору - оплата не відбулася.

За видатковою накладною № 17092 від 17.09.2016 року на суму 204 510,00 грн. що підписана та скріплена печатками Сторін Договору, рахунок на оплату № 17092 від 17.09.2016 р. на дану суму - оплата відбулася 19.09.2016 року на суму 150 000,00 грн. Таким чином, сума боргу за даною поставкою склала 54 510,00 грн.

За видатковою накладною № 19091 від 19.09.2016 року на суму 203 660,00 грн. що підписана та скріплена печатками Сторін Договору, рахунок на оплату № 19091 від 19.09.2016 р. на дану суму та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 19.09.2016 року на даний об'єм з підписами та печаткою сторін Договору - оплата не відбулася.

За видатковою накладною № 2809 від 28.09.2016 року на суму 194 729,50 грн. що підписана та скріплена печатками Сторін Договору, рахунок на оплату № 2809 від 28.09.2016 р. на дану суму та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 28.09.2016 року на даний об'єм з підписами та печаткою сторін Договору - оплата відбулася 05.10.2016 року на суму 200 000,00 грн., потім 21.10.2016 року - оплата на суму - 200 000,00 грн.; 18.11.2016 року - 130456,50 грн. ; 28.11.2016 року - 100 000,00 грн.; 29.12.2016 року - 300 000,00 грн.

Таким чином, Позивач вважає, що поставка Товару Позивачем була здійснена на суму 2246 148,50 грн., а сплачено Відповідачем на суму 1 853 064,50 грн, отже залишок боргу Відповідача перед Позивачем склав 393 084,00 грн.

Позивачем 23.10.2017 року направлена Відповідачу вимога про сплату суми заборгованості за договором № 25072016 від 25.07.2016 року в розмірі 393 084,00 грн.

Проте Відповідачем вказаний борг не погашено, відповіді на вимогу не отримано.

Таким чином, на підставі наведенного, свої зобов'язання у відповідності до умов Договору, Позивачем виконані в повному обсязі. З боку Відповідача, внаслідок невиконання своїх зобов'язань щодо оплати послуг, станом на день подання позову заборгованість склала 393 084,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача, інфляційні втрати у розмірі 40160,82 грн. та 10112,48 грн. 3 % річних у відповідності до ст.625 ЦК України.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Договір №25072016 від 25.07.2017 року на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як доказ передачі товару відповідачу надає копії видаткових накладних: №29072 від 29.07.2017 р. на суму 194256,00 грн., №508 від 05.08.2016р. на суму 212415,00 грн, №10088 від 10.08.2016р. на суму 210700,00 грн., №2608 від 26.08.2016р. на суму 208808,00 грн., №5091 від 05.09.2016р. на суму 205712,00 грн., №9093 від 09.09.2016р. на суму 202338,00 грн., №1409 від 14.09.2016р. на суму 204510,00 грн., №16092 від 16.09.2016р. на суму 204510,00 грн., №19091 від 19.09.2016р. на суму 203660,00 грн., №2809 від 28.09.2016р. на суму 194729,50 грн., що підписані та скріплені печатками Сторін Договору, виставлено рахунки та транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів. Всього Позивачем поставлено відповідачу продукції на загальну суму 2246148,50 грн.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлену продукцію на суму 1853064,50 грн. з призначенням платежу оплата за бітум згідно договору №25072016 від 25.07.2016р. , що підтверджено банківськими виписками наявними в матеріалах справи, а тому зарахування оплат відбувалася в погашення загальної заборгованості , а не по кожній видатковій накладній окремо.

Проте, Відповідач допустив заборгованість порушивши строки виконання умов договору в частині оплат і не погасив в повному обсязі заборгованість за поставлену продукцію у розімірі 393084,00 грн. (2246148,50 грн.-1853064,50 грн.).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення 393084,00 грн. основного боргу підставні, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань у розмірі 40160,82 грн. та 3% річних у розмірі 10112,48 грн. Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд провівши перерахунок, за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2017 , 3 % річних нарахованих позивачем зазначає, що за період з 30.12.2016р. по 07.11.2017 р. від суми заборгованості 393084,00 грн., розмір 3% річних становить 10112,31 грн. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 3% річниз підлягають до задоволення частково в розмірі 10112,31 грн.

Аналогічно суд, провівши перерахунок, за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2017 , інфляційних втрат, нарахованих позивачем, суд зазначає, що з 30.12.2016р. по 07.11.2017 р. від суми заборгованості 393084,00 грн. сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань не звертався, то суд приходить до висновку, щодо стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 40160,82 грн.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає: 393084,00 грн. основного боргу, 10112,31 грн. 3 % річних, 40160,82 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст..49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 6650,36 грн.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИ Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ДУ Залізничне» (79022, м.Львів, вул.Виговського, 23/75, ідентифікаційний код 40532550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» (51909, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Чайковського, 3-Ж, ідентифікаційний код 34827716) 393084,00 грн. основного боргу, 10112,31 грн. 3 % річних, 40160,82 грн. інфляційних втрат та 6650,36 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.12.2017р.

Суддя Кітаєва С.Б.