Рішення

від 05.12.2017 по справі 914/2007/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017р. Справа № 914/2007/17

За позовом: Приватного підприємства Єврооснова-СМ , м. Львів

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ , с. Зубра, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 578 112, 12 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача-1: ОСОБА_2

Від відповідача-2: ОСОБА_3

Суть спору:

Позовну заяву подано приватним підприємством Єврооснова-СМ , м. Львів до відповідача-1 - публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ, до відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ , с. Зубра, Пустомитівський район, Львівська область про стягнення 578 112, 12 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.10.2017р.

24.10.2017р. та 21.11.2017р. в судових засіданнях оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, з'ясування всіх обставин справи, 31.10.2017р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 05.12.2017р. представник позивача з'явився. Дав пояснення по суті спору. Позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача-1 в судове засідання з'явився, дав пояснення по суті спору. Проти позову заперечив в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Зокрема зазначив, що позивачем не виконано вимог 4.2 договору поставки №ПЗ/НХ-17821/НЮ від 24.04.2017р. щодо надання відповідачу рахунку на оплату, а отже підстави для такої оплати були відсутні. Відтак, позивачем, на думку відповідача-1, не доведено моменту, з якого обчислюється строк оплати товару відповідно до п. 4.2 договору.

Представник відповідача-2 в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав в повному обсязі, згідно заяви про визнання позову від 24.10.2017р.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

24.04.2017р. між приватним підприємством Єврооснова-СМ (позивач, за договором - постачальник) та публічним акціонерним товариством Українська залізниця в ос. регіональної філії Південно-Західна залізниця (відповідач-1, за договором - покупець) укладено договір поставки №ПЗ/НХ-17821/НЮ.

Відповідно до умов п.1.1 договору, постачальник зобов'язується у 2017р. поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Сума по договору передбачена п. 3.4 і становить 716 124, 38 грн.

Згідно п. 4.2 договору, покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 716 124, 38 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000007 від 08.06.2017р., та товаро-транспортною накладною №0010 від 08.06.2017р., підписаними та скріпленими печатками сторін (в матеріалах справи).

Проте, відповідач-1 в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання виконав лише частково, сплативши 158 124, 38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №393925 від 27.07.2017р. (в матеріалах справи), внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 558 000, 00 грн. Зазначена сума також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 20.11.2017р. підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача-1.

11.08.2017р. між приватним підприємством Єврооснова-СМ (позивач, за договором - кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ (відповідач-2, за договором - поручитель) укладено договір поруки.

Згідно умов зазначеного договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ПАТ Українська залізниця (Регіональна філія Південно-Західна залізниця ) щодо поставки за договором №ПЗ/НХ-17821/НЮ від 24.04.2017р.

Передбачений договором поруки обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 588 000, 00 грн. (п.1.4).

Поручитель не відповідає за сплату боржником процентів, за за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені) (п.1.4 договору поруки).

У відповідності до ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушені зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача-1 було надіслано претензію №11/6 від 11.08.2017р. з вимогою оплатити заборгованість, однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань щодо оплати за поставлений товар в повному обсязі, приватне підприємство Єврооснова-СМ звернулося до господарського суду з вимогою про стягнення солідарно з публічного акціонерного товариства Українська залізниця (Регіональна філія Південно-Західна залізниця ) та товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ 558 000, 00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №ПЗ/НХ-17821/НЮ від 24.04.2017р.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.231 ГК України, згідно якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що пеня як різновид неустойки є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, правочин щодо неустойки повинен був бути вчинений у письмовій формі.

Згідно п. 7.2 договору поставки, у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Відтак, на підставі наведеного позивачем нараховано відповідачу-1 пеню у розмірі 15 577, 70 грн., згідно поданого розрахунку.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно п.3.2. вищевказаної постанови, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

На підставі зазначених норм, позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу-1 3% річних в розмірі 3 738, 65 грн. та 795, 77 грн. інфляційних втрат відповідно до розрахунку, поданого до позовної заяви (в матеріалах справи).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон суд встановив, що розмір пені становить 23 180, 38 грн., сума інфляційних нарахувань складає 874, 25 грн., а 3% річних - 3 738, 65 грн., тобто розмір пені та інфляційних нарахувань є більшими, ніж вказав позивач.

Однак, у відповідності до норм господарсько-процесуального законодавства суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог та не вправі виходити за їх межі без заявленого клопотання відповідно до ч.1 п.2. ст. 83 ГПК України. Відтак, задоволенню підлягають нараховані позивачем суми пені у розмірі 15 577, 70 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 795, 77 грн.

Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачами та становить 558 000, 00 грн. - основного боргу.

Оцінюючи доводи відповідача відносно відсутності у нього обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару з огляду на те, що останнім не надано рахунку на оплату, слід вказати на їх необґрунтованість з огляду на наступне. Як вбачається із п. 4.2 договору, покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки істотною умовою якого є оплата за поставлений товар. Обов'язок оплати товару випливає із факту оформлення накладних, який засвідчує факт отримання товару покупцем. При цьому, рахунок не є первинним документом, який підтверджує поставку товару, а отже сам по собі не встановлює та не спростовує жодних обставин господарських операцій у спірних правовідносинах. На думку суду, обов'язок оплати поставленого товару у відповідача виникав саме за результатами підписання видаткових накладних.

Твердження відповідача, що позивач не надавав рахунки на оплату поставленого товару, що не створювало обов'язку його оплати не беруться судом до уваги, оскільки за умовами п.4.2 договору, відповідач зобов'язався проводити розрахунки з позивачем за поставлений товар протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. А отже, право грошової вимоги у позивача виникало після спливу 20 днів з наступного дня після підписання відповідної видаткової накладної. Більше того, в матеріалах справи наявні докази часткової сплати відповідачем-1 поставленого товару у розмірі 158 124, 38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №393925 від 27.07.2017р. та спростовує наведені вище твердження ПАТ Українська залізниця .

Відтак, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар становить 15 577, 70 грн. - пені, 795, 77 грн. - інфляційних втрат та 3 738, 65 грн. - 3% річних. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 553, 554, 599, 611, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218, 231, 265 ГК України, ст.ст.4 3 , 32, 33, 49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства Українська залізниця в ос. регіональної філії Південно-Західна залізниця , м. Київ, вул. Тверська, 5 (код ЄДРПОУ 40075815) та товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ , с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144 (код ЄДРПОУ 37786903) на користь приватного підприємства Єврооснова-СМ , АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 39764221) -558 000, 00 грн. - основного боргу.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця в ос. регіональної філії Південно-Західна залізниця , м. Київ, вул. Тверська, 5 (код ЄДРПОУ 40075815) на користь приватного підприємства Єврооснова-СМ , АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 39764221) -15 577, 70 грн. - пені, 3 738, 65 грн. - 3% річних, 795, 77 грн. - інфляційних нарахувань та 8 671, 69 грн. - судового збору.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 08.12.2017р.

Суддя Мороз Н.В.