Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/18163/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017№910/18163/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІЄВРОБУД"

до Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС"

про стягнення 134 542,96 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Карпова Т.В. - директор;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04 грудня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІЄВРОБУД" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення 134 542,96 грн., в тому числі 108 108,82 грн. основного боргу, 19 351,69 грн. неустойки, 5 491,92 грн. інфляційних втрат, 1 590,53 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 25/07-16 виконання робіт від 25.07.2016 року та додатками до нього не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 108 108,82 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 19 351,69 грн. неустойки, 5 491,92 грн. інфляційних втрат, 1 590,53 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18163/17, її розгляд призначено на 13.11.2017 року.

03.11.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 04.12.2017 року.

У судовому засіданні 04.12.2017 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статті 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 04.12.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2016 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІЄВРОБУД" (виконавець) та Державним підприємством "Інвестжитло" (замовник) укладено Договір № 25/07-16 виконання робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника, в порядку та на умовах цього договору, виконати роботи зазначені у п. 1.2. договору, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

В подальшому 22.12.2016 року, було укладено угоду № 225/к/66-16р про заміну сторони договору № 25/07-16 від 25.07.2016 р., якою сторони погодили замінити одну із сторін договору № 25/07-16 від 25.07.2016 року укладеного між Державним підприємством "Інвестжитло" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІЄВРОБУД", а саме передати новому замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Техвоєнсервіс" усі права та обов'язки первісного замовника за договором № 25/07-16 від 25.07.2016 року.

Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість робіт за цим договором визначається відповідно до зведеного кошторису (додаток № 2 до договору) та протоколу узгодження цінових пропозицій від 25.07.2016 р. № 1 та складає 976 762,06 грн.

Пунктом 2.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 до договору виконання робіт № 25/07-16 від 25.07.2016 року) сторони погодили, що 100% від вартості робіт, зазначених у додатках А,Б,В,Г до зведеного кошторису до договору сплачується замовником не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 до договору виконання робіт № 25/07-16 від 25.07.2016 року) сторони погодили, що 80% від вартості робіт, зазначених у додатку Д до зведеного кошторису до договору сплачується замовником не пізніше 7 (семи) календарних днів після підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт по роботам, зазначеним у додатках А,Б,В,Г до зведеного кошторису до договору.

Пунктом 2.4 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 до договору виконання робіт № 25/07-16 від 25.07.2016 року) сторони погодили, що остаточний розрахунок проводиться замовником не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 3.2.1. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити виконанні роботи.

У відповідності до пункту 4.1. приймання виконаних робіт за цим договором оформляється Актом здачі-приймання робіт (в подальшому Акт), з додатком до нього комплекту проектної документації передбаченого завданням на проектування і умовами договору у двох екземплярах.

Згідно з пунктом 9.1 Договору він набуває чинності після його підписання повноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач виконав роботи за Договором на загальну суму 338 108,82 грн., що підтверджується складеними сторонами актом здачі - приймання робіт від 31.03.2017 року до договору від 25.07.2016 № 25/07-16 (із змінами та доповненнями).

Відповідачем здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученнями № 679 від 22.12.2016 року на суму 230 000,00 грн., внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 108 108,82 грн. основного боргу.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, позивач просить стягнути з відповідача 19 351,69 грн. неустойки, 5 491,92 грн. інфляційних втрат, 1 590,53 грн. 3 % річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частин 1,2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що позивач виконав роботи за Договором від 25.07.2016 № 25/07-16 (із змінами та доповненнями) на загальну суму 338 108,82 грн., що підтверджується складеним сторонами 31.03.2017 року актом здачі - приймання робіт до договору від 25.07.2016 № 25/07-16 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.5 Договору замовник має право здійснювати попередню оплату робіт та проводити оплату робіт виконаних виконавцем в більш короткі терміни, ніж ті, що зазначені в п. 2.2., 2.3., та 2.4. договору.

Відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученням № 679 від 22.12.2016 року, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 108 108,82 грн. основного боргу.

Доказів сплати відповідачем позивачу 108 108,82 грн. матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 108 108,82 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 19 351,69 грн. неустойки, 5 491,92 грн. інфляційних втрат, 1 590,53 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за виконані роботи не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує неустойку у розмірі 0, 1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що розрахунок неустойки, що підлягає до стягнення з відповідача, здійснений позивачем за загальний період з 16.04.2017 року по 12.10.2017 року, тобто в межах періоду, що встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки підлягають частковому задоволенню в розмірі 13 446,96 грн. за розрахунком суду.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІЄВРОБУД" про стягнення з Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС" інфляційних нарахувань на суму 5 491,92 грн. та трьох процентів річних на суму 1 590,53 грн., нарахованих за період з 16.04.2017 року по 12.10.2017 року підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано суду доказів в спростування обставин, викладених у позові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІЄВРОБУД" підлягають частковому задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС" (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 13/24, ідентифікаційний код 33689867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІЄВРОБУД" (04212, м. Київ, вулиця Богатирська, будинок 3Є, ідентифікаційний код 39473974) 108 108 (сто вісім тисяч сто вісім) грн. 82 коп. основного боргу, 13 446 (тринадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 96 коп. неустойки, 1 590 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто) грн. 53 коп. 3 % річних, 5 491 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 1 929 (одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 57 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2017 року

Суддя М.Є. Літвінова