Рішення

від 15.11.2017 по справі 911/3887/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р.                                          Справа № 911/3887/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                  Христенко О.О.

при секретарі                                                                                   Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/3887/16

за позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМН-Груп Україна»,

                    м. Ірпінь

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Палекс Україна»,

                              с. Чайки

про                     стягнення 217 594,48 грн.

представники сторін:

від позивача:           ОСОБА_1 - довіреність б/н від 18.09.2017,

          ОСОБА_2 - довіреність б/н від 15.11.2017;                    

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМН-Груп Україна» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Палекс Україна» (відповідач) про стягнення 217 594,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № ПУ-73Е від 13.01.2015 та товарно-транспортної накладної № 38 від 10.06.2016, позивачем передано для перевезення відповідачу товар, який станом на 22.08.2016 не отриманий вантажоодержувачем, у зв’язку з чим позивачем понесені збитки вартість втраченого вантажу - 129 152,21 грн. та упущеної вигоди у розмірі 88 442,27 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі, витрати на послуги адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 01.12.2016 порушено провадження у справі № 911/3887/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2016.

Представник позивача в судове засідання 16.12.2016 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 16.12.2016 представником відповідача наданий суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Так, відповідач вказує на те, що позивачем не доведено документально факту, який саме вантаж було передано відповідачу, оскільки товарно-транспортна накладна № 38 від 10.06.2016 не містить основних характеристик ідентифікації товару, зокрема, найменування та його кількість, а отже й визначити розмір понесених позивачем збитків неможливо. Поміж цим, відповідач вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення упущеної вигоди, оскільки, згідно із відомостей, зазначених в ТТН, вантажоодержувачем товару виступає сам позивач у м. Львові, тобто на думку відповідача вказаний товар передавався для власних потреб, а не для продажу. Крім того, відповідач вважає, що надана копія квитанції до прибуткового касового ордену № 0025 від 19.08.2016 не може бути належним доказом видачі готівки з каси підприємства позивача та оплати послуг адвоката.

Ухвалою суду від 16.12.2016 розгляд справи, у зв’язку із неявкою в судове засідання представника позивача, був відкладений на 18.01.2017.

18.01.2017 через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 18.01.2017 про призначення судової товарознавчої експертизи у справі № 911/3887/16. Мотивуючи призначення у справі судової експертизи, позивач зазначав про необхідність роз’яснення питань, що виникли при виконанні сторонами Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № ПУ-73Е, зокрема, розміру завданої шкоди та вартості втраченого товару. Проведення вказаної експертизи, позивач пропонував доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні 18.01.2017 представник відповідача не заперечував проти призначення у справі № 911/3887/16 судової експертизи.

В судовому засіданні 18.01.2017 судом оголошувалась перерва до 27.01.2017.

В судовому засіданні 27.01.2016 представником позивача підтримана заява про призначення судової товарознавчої експертизи у справі № 911/3887/16. Представник відповідача в судове засідання 27.01.2016 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 27.01.2017, призначено у справі № 911/3887/16 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, винесено для розгляду експерта питання, визначені в ухвалі суду, а провадження у справі № 911/3887/16 зупинено.

07.09.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи № 911/3887/16, разом із висновком експерта № 3738/17-53 від 05.09.2017.

Ухвалою суду від 18.09.2017 поновлено провадження у справі № 911/3887/16 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.10.2017.

18.10.2017 через канцелярію суду від позивача надійшла заява, в порядку ст. 22 ГПК України, в якій позивач зменшуючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 129 152,21 грн. збитків та покласти на відповідача судові витрати, в тому числі, витрати на оплату послуг адвоката та проведення експертних досліджень.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 129 152,21 грн. збитків.

В судовому засіданні 18.10.2017 представником відповідача надане клопотання про виклик в судове засідання судового експерта для надання роз’яснень щодо експертного висновку.

Ухвалою суду від 18.10.2017 розгляд справи було відкладено на 01.11.2017, викликано в судове засідання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - ОСОБА_3.

В судовому засіданні 01.11.2017 був присутній судовий експерт ОСОБА_3, який надав пояснення та відповів на поставлені сторонами запитання щодо проведеної товарознавчої експертизи у справі № 911/3887/16, за результатами якої складений висновок № 3738/17-53 від 05.09.2017.

Ухвалою суду від 01.11.2017 розгляд справи відкладено на 15.11.2017.

В судовому засіданні 15.11.2017 представниками позивача підтримані позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2017 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

13.01.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТМН-Груп Україна» (позивач, клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Палекс Україна» (відповідач, експедитор) було укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № ПУ-73Е, відповідно до умов п. 1.2 якого експедитор зобов’язується за плату і за рахунок клієнта, в розмірах, обумовлених у заявках на перевезення, що є невід’ємною частиною договору, організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов’язаних із перевезенням вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні та інші послуги, визначені у заявках.

Виконуючи умови договору, експедитор укладає договори з третіми особами для виконання умов договору від свого імені. При цьому відповідальність перед клієнтом за дії третіх осіб експедитор несе, як за свої власні (п. 1.3 договору).

На підставі даного договору експедитор згідно з заявками клієнта організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу (п. 2.1 договору).

Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі і у відповідності до товаросупровідних документів вантажовідправника (п. 2.3 договору).

Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (п. 2.4 договору).

Оплата послуг проводиться по ставках, вказаних у заявці, шляхом безготівкового розрахунку протягом трьох банківських днів після доставки вантажу вантажоодержувачу, згідно відмітці вантажоодержувача в товарно-транспортній накладній (CMR-накладною), якщо інше не було обумовлено в заявці. Періодичність виставлення рахунків за надання послуг - один раз на тиждень (п. 4.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання письмово за місяць до припинення його дії, договір вважається пролонгованим на той самий термін (п. 7.3 договору)

13.01.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТМН-Груп Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Палекс Україна» укладена Додаткова угода № 1 до Договору № ПУ-73Е від 13.01.2015, якою сторони дійшли згоди щодо пролонгації дії договору до 13.01.2017.

Так, позивачем згідно з товарно-транспортною накладною № 38 від 10.06.2016 передано для перевезення відповідачу товари медпризначення. З вказаної товарно-транспортної накладної вбачається, що замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем виступає ТОВ «ТМН-Груп Україна», а перевізником ТОВ «Палекс Україна».

Товар, який підлягає перевезенню прийнятий водієм/експедитором ОСОБА_4, про що свідчить його власний підпис.

Проте, як стверджує позивач, після отримання вантажу відповідачем, вантаж до місця призначення не прибув, місцезнаходження вантажу невідоме.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 3 ст. 929 ЦК України встановлено, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Поряд з цим, згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував на те, що позивачем не доведено документально факту, який саме вантаж було передано відповідачу, оскільки товарно-транспортна накладна № 38 від 10.06.2016 не містить основних характеристик ідентифікації товару, зокрема, найменування та його кількість, а отже й визначити розмір понесених позивачем збитків неможливо.

Частинами 1, 2 ст. 933 Цивільного кодексу України визначено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.

Разом з тим, наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна № 38 від 10.06.2016 містить інформацію щодо замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача товару, пункт навантаження та розвантаження товару, особу, яка здійснює перевезення із зазначенням транспортного засобу, а також вказаний товар, який підлягає перевезенню, зокрема, товари медпризначення, визначена його маса, кількість місць, також зазначено супровідні документи на вантаж: ТТН, накладна.

Матеріали справи не містять повідомлень відповідача, який виступає експедитором у відносинах між сторонами щодо неналежного оформлення товарно-транспортної накладної № 38 від 10.06.2016 або неповноти наданої інформації про товар, відповідач не заперечував та не спростував здійснення перевезення, оформленого ТТН № 38 від 10.06.2016.

Разом з тим, під час розгляду справи, враховуючи взаємну суперечливість наявних у справі доказів щодо викладених сторонами вимог та заперечень, які виникли між сторонами під час виконання умов Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № ПУ-73Е від 13.01.2015, зокрема визначення вартості товару, позивачем було подано клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи у справі № 911/3887/16, яке не заперечувалось відповідачем.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Ухвалою суду від 25.01.2017 провадження у справі № 911/3887/16 було зупинено, призначено у справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Винесено на вирішення експертизи наступні питання:

- яка вартість вантажу, переданого товариством з обмеженою відповідальністю «ТМН-Груп Україна» товариству з обмеженою відповідальністю «Палекс Україна», на підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № ПУ-73Е від 13.01.2015 та товарно-транспортної накладної № 38 від 10.06.2016, станом на 10.06.2016 (момент передачі товару)?

В ході проведення експертних досліджень було встановлено, що загальна ринкова вартість вантажу, переданого від ТОВ «ТМН-Груп Україна» до ТОВ «Палекс Україна», на підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № ПУ-73Е від 13.01.2015 та товарно-транспортної накладної № 38 від 10.06.2016, станом на 10.06.2016 (момент передачі товару) складала 129 152,21 грн. Ринкова вартість по кожному найменуванню окремо визначена експертом при дослідженнях та наведена у висновку у таблиці дослідницької частини висновку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як матеріалами справи так і висновком експерта № 3738/17-53 від 05.09.2017 встановлено, що за характером виявлених у ході експертного дослідження ознак, які докладно викладені у дослідницькій частині висновку, можна стверджувати, що загальна ринкова вартість вантажу, переданого від ТОВ «ТМН-Груп Україна» до ТОВ «Палекс Україна», на підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № ПУ-73Е від 13.01.2015 та товарно-транспортної накладної № 38 від 10.06.2016, станом на 10.06.2016 (момент передачі товару) складала 129 152,21 грн.

Частиною 5 статті 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем документально не обґрунтовано та не спростовано фактів, встановлених висновком експерта № 3738/17-53 від 05.09.2017, а матеріалами справи підтверджений факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, на підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № ПУ-73Е від 13.01.2015.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються в тому числі вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв‘язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а тому вимога позивача про стягнення з відвідача збитків у розмірі вартості втраченого товару в сумі 129 152,21 грн. підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката у судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» стосовно того, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 7 000,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката ОСОБА_5, який діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.10.2015 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5262/10. В доказ понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, позивачем додана до матеріалів справи квитанція до прибуткового касового ордеру № 0025 від 19.08.2016 на суму 7 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат, не повинен бути неспіврозмірним, тобто, явно завищеним.

Як зазначено у п. 6.5 вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Адвокат ОСОБА_5 був присутній в судових засіданнях 18.01.2017 та 27.01.2017. Після повернення матеріалів справи № 911/3887/16 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз позивача в судових засіданнях представляли інші представники, доказів пов`язаності їх з адвокатом ОСОБА_5 до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене суд вважає неспіврозмірними витрати позивача на послуги адвоката в сумі 7 000,00 грн.

На підставі викладеного, суд задовольняє вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката частково в сумі 4 154,82 грн., з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), та виходячи з реального обсягу наданих адвокатом ОСОБА_5 послуг.

Також, згідно з платіжним дорученням № 933 від 29.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМН-Груп Україна» перераховано на рахунок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 10 399,20 грн., з призначенням платежу: за експертизу згідно рах. № 4530 від 09.06.2017.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при повному задоволені позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Палекс Україна» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В. Чайки, 16, код ЄДРПОУ 38737553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМН-Груп Україна» (08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ-го Інтернаціоналу, 152, код ЄДРПОУ 38571763) 129 152 (сто двадцять дев’ять тисяч сто п’ятдесят дві) грн. 21 коп. збитків, 1 937 (одну тисячу дев’ятсот тридцять сім) грн. 28 коп. судового збору, 4 154 (чотири тисячі сто п`ятдесят чотири) грн. 82 коп. адвокатських витрат та 10 399 (десять тисяч триста дев’яносто дев’ять) грн. 20 коп. витрат по оплаті судової експертизи.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 11.12.2017

Суддя                                 О.О. Христенко