Рішення

від 05.12.2017 по справі 922/3569/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р.Справа № 922/3569/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюкову Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віаліон", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача -ОСОБА_1, доручення № 10-654/д від 09.11.2016 р.

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Віаліон", про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача у розмірі 26 120 420,59 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що в період з 15 січня по 29 лютого 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договори поставки нафтопродуктів № НП-0057, № НП-0119, № НП-0269 та № НП-0315. Як вказує позивач, він дізнався, що відповідач перебуває в процесі припинення, з огляду на що ним 21 серпня 2017 року було направлено на адресу відповідача заяву з грошовими вимогами до боржника щодо визнання грошових вимог кредитора та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу, однак відповідач ухиляється від розгляду даної заяви, чим порушує ст. 105 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3569/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 07 листопада 2017 року. Водночас, ухвалою господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2017 року, в порядку ст. 65 ГПК України, витребувано від Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області пакети документів. 07 листопада 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відкладено розгляд даної справи до 27 листопада 2017 року; в порядку ст. 65 ГПК України, витребувано від Головного управління ДФС у Харківській області та Головного управління ДФС у Полтавській області пакети документів. 27 листопада 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відкладено розгляд даної справи до 05 грудня 2017 року.

Судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію суду від: Головного управління ДФС у Полтавській області, лист (вх. № 39105 від 27 листопада 2017 року); позивача, супровідним листом пакет документів (вх. № 40643 від 05 грудня 2017 року).

В призначене судове засідання 05 грудня 2017 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з відстеження пересилання поштових відправлень (арк. спр. 125).

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали. Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 05 грудня 2017 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24 грудня 1997 року між Підприємством "Полтаванафтогаз" та Моментум Енерджи Інтернешнл Інк. було укладено договір № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища. 22 липня 1998 року між Компанією "Моментум Енерджі Інтернешинал Інк" (компанія) та Компанією "Моментум Ентерпрайзис Лтд." (наступник) було укладено угоду про передачу праві і обов'язків за договором, відповідно до якої компанія передала наступнику, а наступник приймав всі права і обов'язки компанії за договором № 999/97 від 24 грудня 1997 року "Про спільну інвестиційну діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища. До вказаного договору його учасниками складено низку додатків. 06 жовтня 2015 року Моментум Ентерпрайзес Лімітед, будучи учасником договору № 999/97 від 24 грудня 1997 року "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ", було видано довіреність на ім`я пана ОСОБА_2, яким, зокрема надано право на укладання будь-якої угоди з метою виконання договору про спільну діяльність, у тому числі договори на продаж і використання виробленої продукції, спільного майна і товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник), відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки родовищ від 24 грудня 1997 року, та відповідачем (покупець) було укладено договори поставки нафтопродуктів: № НП-0057 від 15 січня 2016 року; № НП-0119 від 01 лютого 2016 року; № НП-0269 від 29 лютого 2017 року; № НП-0315 від 29 лютого 2016 року. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару визначаються сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами додаткової угоди до договору протягом місяця з дати підписання даної додаткової угоди. Товар поставляється покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеною у кожній партії Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010). Сторони укладають акти прийому-передачі товару або інші документи, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеному в такому акті часу (п.п. 4.1, 4.2, 4.5 договорів). Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31 грудня 2016 року (п. 5.1 договорів). Згідно до п. 11.1 договорів, ці договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють по 31 грудня 2016 року, а що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розібрати або змінити договори за 30 днів до завершення його дії, ці договори вважається пролонгованими на 1 рік на тих же умовах. На виконання п. 1.2 договорів, між сторонами було укладено додаткові угоди: від 15 січня 2016 року № 1 до договору № НП-0057 від 15 січня 2016 року; від 01 лютого 2016 року № 1 до договору № НП-0119 від 01 лютого 2016 року; від 29 лютого 2016 року № 1 до договору № НП-0269 від 29 лютого 2016 року; від 29 лютого 2016 року № 1 до договору № НП-0315 від 29 лютого 2016 року.

Як вказує позивач у позовній заяві, він свої зобов'язання за даним договорами виконав в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актам, а саме: від 15 січня 2016 року № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0057 від 15 січня 2016 року на суму 9 600 000,00 грн.; від 29 лютого 2016 року № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0119 від 01 лютого 2016 року на суму 2 283 124,76 грн.; від 29 лютого 2016 року № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0269 від 29 лютого 2016 року на суму 4 316 799,83 грн.; від 29 лютого 2016 року № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0315 від 29 лютого 2016 року на суму 9 920 496,00 грн. Водночас, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віаліон" з 18 серпня 2017 року перебуває в стані припинення. 23 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про грошові вимоги до боржника та про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу за вих. № 08-3656 від 23 серпня 2017 року, відповідно до якої просив: визнати грошові вимоги кредитора НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки родовищ від 24 грудня 1997 року у загальному розмірі 26 120 420,59 грн. (за договорами № НП-0057 від 15 січня 2016 року; № НП-0119 від 01 лютого 2016 року; № НП-0269 від 29 лютого 2016 року; № НП-0315 від 29 лютого 2016 року); включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача грошові вимоги кредитора НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки родовищ від 24 грудня 1997 року (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, ідентифікаційний код: 403739509) у загальному розмірі 26 120 420,59 грн. Вказана заява отримана представником відповідача за юридичною адресою (61033, м. Харків, вул. Курська, 10) - 04 вересня 2017 року. Як вказує позивач у позовній заяві, станом на час звернення з даним позовом до суду жодної відповіді на вказану заяву на адресу позивача не надходило, про результати розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника жодним чином позивача не повідомлено, що й стало підставою для позивача для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалося вище в даному рішенні суду, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємство відповідача перебуває в стані припинення з 18 серпня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. За ч. 1 ст.110 ЦК України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. У ст.105 ЦК України вказано, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (ч. 3 даної статті). Частинами 4, 5, 6 ст. 105 ЦК України встановлено, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Як зазначалося вище в даному рішенні суду, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань підприємство відповідача перебуває в стані припинення з 18 серпня 2017 року, і встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - до 26 жовтня 2017 року. При цьому, згідно до ч. 6 ст. 105 ЦК України, кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Таким чином, вимоги кредиторів не повинні залишатися ліквідаційною комісією без розгляду. Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Враховуючи вимоги вище викладених норм та відсутність доказів погашення відповідачем заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім своїх грошових зобов'язань за договорами поставки нафтопродуктів: № НП-0057 від 15 січня 2016 року; № НП-0119 від 01 лютого 2016 року; № НП-0269 від 29 лютого 2017 року; № НП-0315 від 29 лютого 2016 року, яка підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі нафтопродуктів; направлення позивачем зави з грошовими вимогами до відповідача 23 серпня 2017 року, її (заяви) отримання представником відповідача 04 вересня 2017 року (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення за юридичною адресою (арк. спр. 33)), тобто в межах строку, встановленого відповідачем для заявлена кредиторами своїх вимог (сплив строка, визначений відповідачем - 26 жовтня 2017 року); відсутність доказів розгляду відповідачем вказаної заяви в строки, передбачені ч. 6 ст. 105 ЦК України, тобто - ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача в визначені вищевказаними нормами права строки; звернення позивача з даним позовом до суду в строки, встановлені ч. 3 ст. 112 ЦК України (позивач звернуся з даним позовом до суду 23 жовтня 2017 року, граничний строк звернення до суду - 05 листопада 2017 року), суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600,00 грн., покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Віаліон" в особі ліквідаційної комісії (61033, м. Харків, вул. Курська, 10, код ЄДРПОУ 39681491) визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код за ЄДРПОУ 22525915) у розмірі 26 120 420,59 грн. та включити їх до проміжного ліквідакційного балансу ТОВ "Віаліон".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віаліон" (61033, м. Харків, вул. Курська, 10, код ЄДРПОУ 39681491) на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36000, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915) 1 600,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 08.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/3569/17