Рішення

від 04.12.2017 по справі 916/2376/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2017 р.Справа № 916/2376/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Орлова О.О.

розглянувши справу №916/2376/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Продімпекс"

про стягнення 46876,88 грн.,-

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 26.10.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 20.10.2017р.

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" 46876,88 грн., з яких: 30550 грн. - основний борг, 10469,99 грн. - пеня, 4618,16 грн. - 3% річних, 1238 73 грн. - індекс інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

25.10.2017р. за вх.№2-5632/17 господарський суд одержав клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, згідно з яким позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 5000 грн., витрачених позивачем на послуги адвоката.

У відзиві на позовну заяву за вх.№24506/17 від 17.11.2017р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що відповідач повернув позивачу зворотну тару на суму 2640 грн., ціна якої входить до ціни товару, а тому позовні вимоги мали бути зменшені позивачем на вказану суму. Також відповідач вважає, що договір поставки, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є неукладеним, оскільки у договорі відсутні такі істотні умови, як предмет договору, ціна договору, узгодження заявок, не викладено умов поставок в редакції Інкотермс, не наведено якісних вимог щодо товару. Окрім того, відповідач вважає, що між сторонами фактично був укладений усний договір поставки товару за видатковими накладними, в якому не встановлено строку виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, а тому в даному випадку підлягають застосуванню вимоги ч.2 ст.530 ЦК України.

У письмових поясненнях за вх.№24589/17 від 20.11.2017р. позивач посилається на те, що у позовній заяві допущена арифметична помилка в частині зазначення загальної суми поставки, що не вплинуло на суму позову, а також повідомив, що відповідачем після порушення провадження сплачено 32 830 грн.

У письмових поясненнях за вх.№25680/17 від 04.12.2017р. позивач посилається на те, що договір поставки №ДМП-34 є укладеним, оскільки між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору; договір виконувався сторонами; у видаткових накладних на поставку товару є посилання на договір поставки №ДМП-34; що відсутність акту звірки взаємних розрахунків не впливає на розгляд справи.

У клопотанні за вх.№25688/17 від 04.12.2017р. відповідач посилається на те, що позивач не направив відповідачу клопотання про збільшення позовних вимог за рахунок адвокатських послуг та просить суд відкласти розгляд справи, зобов'язати позивача направити відповідачу вказане клопотання та надати час для обґрунтованого відзиву на збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 04.12.2017р. представник позивача надав усні пояснення, згідно з якими вважає, що заявлена до відшкодування відповідачем сума витрат на послуги адвоката є співрозмірною із ціною позову, із врахуванням також того, що із суми гонорару адвокату необхідно буде сплатити 18% податку й 22% ЄСВ.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 04.12.2017р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

22.04.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс" (Постачальник, позивач) і ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (Покупець, відповідач) укладений договір поставки №ДМП-34 з протоколом розбіжностей, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити зумовлені ним товар.

Згідно з п.1.4 договору кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру товару, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість відповідної партії товару визначаються сторонами у видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1 поставка товару здійснюється Постачальником окремими партіями за адресою Покупця, що визначається та узгоджується сторонами за день до поставки товару.

Згідно з п.2.2 договору поставка товару може здійснюватись на складі Постачальника, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, провул. Карбишева, 2. У такому разі Покупець вивозить відповідну партію товару зі складу Постачальника за власний рахунок і власними транспортними засобами.

Відповідно до п.п.2.3,2.4 договору найменування, асортимент, кількість товару та умови поставки з кожної його партії визначаються відповідно до наданих Покупцем та погоджених Постачальником заявок на поставку товару. Заявка на поставку товару подається Покупцем Постачальнику у будь-якій прийнятій для сторін формі: письмово, або засобами факсимільного, телефонного, поштового зв'язку, електронною поштою тощо.

Згідно з п.2.5 договору датою поставки товару є дата його передачі Покупцю, яка зазначена у товарно-супровідних документах на цю партію товару.

Відповідно до п.3.4 договору товар поставляється на умовах його 100% попередньої оплати Покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Згідно з п.п.3.5,3.6 договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених Покупцем за поставлену партію товару на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п.4.5 договору всі поставки товару, здійснені в період дії цього договору вважаються такими, що здійснюються на його умовах і в тому разі, якщо у документах, які стосуються певної партії товару відсутнє посилання на даний договір.

Згідно з п.6.1 договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (у подальшому "порушення договору"), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним в Україні законодавством.

Відповідно до п.6.2 договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно з п.7.1 договору цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.12.2017р.

14.09.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р., в якій сторони дійшли згоди:

- викласти п.3.4 договору в наступній редакції: "Покупець зобов'язаний оплатити товар протягом семи календарних днів від дати отримання товару, яка зазначена у видатковій накладній";

- доповнити розділ 6 пунктом 6.11: "при порушенні виконання термінів фінансових зобов'язань, вказаних в п.3.4 договору, Покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання взятих зобов'язань".

23.11.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р., згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п.3.4 договору в наступній редакції: "Покупець зобов'язаний оплатити товар протягом чотирнадцяти календарних днів від дати отримання товару, яка зазначена у видатковій накладній".

Також судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р. позивач поставив відповідачу товар на суму 3766229 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями відповідача на одержання товару.

В свою чергу відповідач товар, який поставлений позивачем оплатив частково в сумі 3 707 359 грн., а саме: 05.10.2015р. на суму 79780 грн., 05.10.2015р. на суму 50000 грн., 06.10.2015р. на суму 50000 грн., 15.10.2015р. на суму 100000 грн., 21.10.2015р. на суму 100000 грн., 22.10.2015р. на суму 50000 грн., 27.10.2015р. на суму 30000 грн., 02.11.2015р. на суму 50000 грн., 04.11.2015р. на суму 30000 грн., 11.11.2015р. на суму 49850,32 грн., 02.12.2015р. на суму 30000 грн., 11.12.2015р. на суму 10000 грн., 14.12.2015р. на суму 17000 грн., 14.12.2015р. на суму 30000 грн., 15.12.2015р. на суму 40000 грн., 18.12.2015р. на суму 30000 грн., 18.12.2015р. на суму 50000 грн., 22.12.2015р. на суму 31223 грн., 12.01.2016р. на суму 40000 грн., 14.01.2016р. на суму 15000 грн., 15.01.2016р. на суму 40000 грн., 18.01.2016р. на суму 20000 грн., 19.01.2016р. на суму 50000 грн., 20.01.2016р. на суму 30000 грн., 28.01.2016р. на суму 29000 грн., 29.01.2016р. на суму 50000 грн., 02.02.2016р. на суму 20000 грн., 09.02.2016р. на суму 25000 грн., 17.02.2016р. на суму 36300,68 грн., 09.03.2016р. на суму 30000 грн., 10.03.2016р. на суму 30000 грн., 14.03.2016р. на суму 50000 грн., 22.03.2016р. на суму 45000 грн., 23.03.2016р. на суму 20000 грн., 23.03.2016р. на суму 31000 грн., 239.03.2016р. на суму 50000 грн., 24.03.2016р. на суму 30000 грн., 29.03.2016р. на суму 20000 грн., 01.04.2016р. на суму 10000 грн., 04.04.2016р. на суму 10000 грн., 05.04.2016р. на суму 15000 грн., 05.04.2016р. на суму 32500 грн., 05.04.2016р. на суму 60000 грн., 10.05.2016р. на суму 40000 грн., 20.05.2016р. на суму 30000 грн., 23.05.2016р. на суму 100000 грн., 24.05.2016р. на суму 50000 грн., 26.05.2016р. на суму 28000 грн., 27.05.2016р. на суму 10900 грн., 01.06.2016р. на суму 30000 грн., 09.06.2016р. на суму 20000 грн., 13.06.2016р. на суму 7000 грн., 14.06.2016р. на суму 10000 грн., 29.06.2016р. на суму 20000 грн., 30.06.2016р. на суму 30000 грн., 04.07.2016р. на суму 100000 грн., 05.07.2016р. на суму 27805 грн., 29.07.2016р. на суму 50000 грн., 02.08.2016р. на суму 45000 грн., 05.08.2016р. на суму 40000 грн., 10.08.2016р. на суму 7900 грн., 12.08.2016р. на суму 40000 грн., 17.08.2016р. на суму 28400 грн., 18.08.2016р. на суму 480 грн., 29.08.2016р. на суму 13250 грн., 29.09.2016р. на суму 42570 грн., 05.10.2016р. на суму 50000 грн., 05.10.2016р. на суму 50000 грн., 05.10.2016р. на суму 50000 грн., 07.10.2016р. на суму 32610 грн., 12.10.2016р. на суму 30000 грн., 3110.2016р. на суму 50000 грн., 04.11.2016р. на суму 30000 грн., 08.11.2016р. на суму 31150 грн., 10.11.2016р. на суму 30000 грн., 16.11.2016р. на суму 30000 грн., 21.11.2016р. на суму 34000 грн., 23.11.2016р. на суму 23200 грн., 13.12.2016р. на суму 30000 грн., 14.12.2016р. на суму 22000 грн., 15.12.2016р. на суму 25000 грн., 21.12.2016р. на суму 25000 грн., 05.01.2017р. на суму 45000 грн., 06.01.2017р. на суму 90000 грн., 23.01.2017р. на суму 40000 грн., 27.01.2017р. на суму 40000 грн., 30.01.2017р. на суму 41390 грн., 13.02.2017р. на суму 50000 грн., 15.02.2017р. на суму 50000 грн., 22.02.2017р. на суму 30000 грн., 01.03.2017р. на суму 65000 грн., 02.03.2017р. на суму 45000 грн., 03.03.2017р. на суму 10000 грн., 13.03.2017р. на суму 28000 грн., 14.03.2017р. на суму 42000 грн., 15.03.2017р. на суму 30000 грн., 22.03.2017р. на суму 28050 грн., 29.03.2017р. на суму 35000 грн., 04.04.2017р. на суму 50000 грн., 07.04.2017р. на суму 30000 грн., 10.04.2017р. на суму 30000 грн.

Також відповідач повернув позивачу частину поставленого товару на суму 28350 грн., що підтверджується видатковими накладними на повернення від 16.02.2016р. №ПИ-000341 на суму 28080 грн., від 18.02.2016р. №ПИ-000131 на суму 270 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Під час розгляду справи у суді відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 32830 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5664 від 23.10.2017р. на суму 5000 грн. та платіжним дорученням №5674 від 25.10.2017р. на суму 27830 грн.

В свою чергу позивач просив суд розглянути справу, із врахуванням обставин щодо оплати відповідачем основного боргу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р., згідно з яким позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі його оплачувати в строки, які встановлені у п.3.4. договору та додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідачем не належним чином виконувались зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р., внаслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем в сумі 30520 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем повністю сплачено наявний борг за договором поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №5664 від 23.10.2017р. на суму 5000 грн., №5674 від 25.10.2017р. на суму 27830 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Така ж правова позиція викладена і у п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, виходячи з того, що на момент розгляду справи основний борг в сумі 30520 грн., стягнення якого з відповідача є предметом спору у даній справі, сплачений відповідачем, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30520 грн. припиняється господарським судом на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Обставини справи, які свідчать про те, розмір здійсненої відповідачем оплати основного боргу під час розгляду справи, перевищує розмір основного боргу, який заявлений позивачем до стягнення, господарський суд до уваги не приймає, оскільки обставини щодо переплати відповідачем основного боргу, не є предметом розгляду та дослідження у даній справі.

Щодо решти позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс", господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.6.11 укладеного між сторонами договору встановлено, що при порушенні виконання термінів фінансових зобов'язань, вказаних в п.3.4 договору, Покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

За порушення відповідачем строків оплати поставленого позивачем товару, останнім здійснено нарахування пені за загальний період з 03.11.2016р. по 27.09.2017р.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованої відповідачу пені становить 10469,99 грн., перевірений господарським судом та встановлено невідповідність цього розрахунку вимогам ч.5 ст.254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день; неврахування позивачем під час здійснення розрахунку пені кількості днів у високосному 2016 році; включення до періоду нарахування пені день фактичної оплати товару, що не відповідає роз'ясненням, які містяться в п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., та згідно з якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За таких обставин, господарський судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, виконано розрахунок пені та визначено, що за загальний період з 04.11.2016р. по 27.09.2017р. розмір пені становить 9263,10 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних за загальний період з 03.10.2015р. по 27.09.2017р. становить 4618,16 грн., перевірений господарським судом та встановлено невідповідність цього розрахунку вимогам ч.5 ст.254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день; неврахування позивачем під час здійснення розрахунку 3% річних кількості днів у високосному 2016 році; включення до періоду нарахування 3% річних день фактичної оплати товару, що не відповідає роз'ясненням, які містяться в п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., та згідно з якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Господарський судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, виконано здійснений розрахунок 3% річних та визначено, що за загальний період з 09.10.2015р. по 27.09.2017р. розмір 3% річних становить 4385,25 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, згідно з яким розмір індексу інфляції за загальний період з квітня 2017р. по липень 2017р. становить 1238,73 грн., господарським судом встановлено, що позивачем в період нарахування індексу інфляції не включено період часу - серпень 2017р., в який індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), що не відповідає роз'ясненням, які містяться в п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., та згідно з якими розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Господарський судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, виконано здійснений розрахунок індексу інфляції та визначено, що за період квітня 2017р. по серпень 2017р. індекс інфляції становить 1206,95 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс" задовольняються господарським судом частково.

Посилання відповідача на включення позивачем до суми боргу вартості тари, яка була повернута позивачу, господарським судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем до суми основного боргу не було включено вартості тари, яка за видатковими накладними є поворотною та вартість якої визначена у видаткових накладних окремо.

Посилання відповідача на те, що договір поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р. є неукладеним, оскільки в договорі відсутні істотні умови договору - предмет та ціна договору, господарським судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, у договорі поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р. сторони досягли згоди щодо предмету договору у п.1.1 договору, щодо ціни - у п.п.3.1-3.3 договору, щодо строку дії - у п.7.1 договору, а тому договір поставки є укладеним.

Тим більш, що вище встановлені господарським судом обставини справи свідчать про виконання сторонами вказаного договору поставки, а згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.2.6. постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Посилання відповідача на те, що частина товару поставлена не за місцем поставки згідно договору (м. Дніпропетровськ), а на склади відповідача у м. Одеса та Львів, що свідчить про здійснення поставки не за договором поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р., а за договором, укладеним в усній формі, господарським судом не приймаються з огляду на те, що у п.2.1 договору, який укладений між сторонами із протоколом розбіжностей, встановлено, що поставка товару здійснюється Постачальником окремими партіями за адресою Покупця, що визначається та узгоджується сторонами за день до поставки товару. При цьому, у всіх наявних в матеріалах справи видаткових накладних наявні посилання саме на договір поставки №ДМП-34 від 22.04.2015р.

Посилання відповідача на укладення між сторонами договору в усній формі господарським судом до уваги не приймаються, оскільки такі посилання суперечать вимогам п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, згідно з якою правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Посилання відповідача на те, що датою складання деяких видаткових накладних є субота, а в суботу та неділю підприємство відповідача не працює і фактично не може прийняти поставлений позивачем за цими накладними товар, господарський суд також до уваги не приймає, оскільки, відповідач не надав до суду доказів, в підтвердження своїх посилань, а в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того, на всіх наявних у справі видаткових накладних наявний підпис відповідача про прийняття товару на підставі відповідних довіреностей, який засвідчений печаткою відповідача.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн., господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

15.08.2012р. набув чинності Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", на підставі якого втратив чинність Закон України "Про адвокатуру".

Пунктом першим частини першої ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності). Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Таким чином, вказана процесуальна норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.

Зі змісту ст.ст. 13-15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється адвокатом індивідуально (самозайнята особа) та шляхом створення юридичної особи у формі адвокатського бюро та адвокатського об'єднання.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2017р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2017р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення позивачем заявлених до стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги №К-17 від 12.10.2017р., укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс" та адвокатом ОСОБА_2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН №000116 від 18.01.2017р., та видатковий касовий ордер від 12.10.2017р. про оплату позивачем 5 000 грн.

Отже, розмір компенсації, який визначений на рівні 10% від ціни позову, є цілком обґрунтованим та справедливим.

За таких обставин, господарський суд вважає, що сплачені позивачем адвокату ОСОБА_2 5000 грн. в якості оплати послуг адвоката відносяться до складу судових витрат, які в силу вимог ст.49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою надання відповідачу часу для обґрунтованого відзиву на збільшення позовних вимог відхилено господарським судом, з наступних мотивів.

По-перше, строк вирішення спору у даній справі, який встановлений вимогами ч.1 ст.69 ГПК України закінчується 07.12.2017р. Клопотання про продовження цього строку, наявність якого передбачена вимогами ч.2 ст.69 ГПК України та надає господарському суду можливість відкладення розгляду справи, відповідач до суду не надав.

По-друге, жодної заяви про збільшення позовних вимог позивачем до суду надано не було.

По-третє, клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката надано позивачем до суду 25.10.2017р. за вх.№2-5632/17. В свою чергу відповідач 01.12.2017р. ознайомився із матеріалами справи, про що свідчить відповідний підпис на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи за вх.№25550/17 від 01.12.2017р., а відтак мав достатньо часу для підготовки будь-яких заперечень і подання їх до суду у судове засідання 04.12.2017р.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору та витрат на послуги адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс" задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18, корп. А, офіс 3, код ЄДРПОУ 31770903) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 150, код ЄДРПОУ 13304871) пеню в сумі 9263 (дев'ять тисяч двісті шістдесят три) грн. 10 коп., 3% річних в сумі 4385 (чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 25 коп., індекс інфляції в сумі 1206 (одна тисяча двісті шість) грн. 95 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1455 (одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 79 коп., витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 4549 (чотири тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 34 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Провадження у справі №916/2376/17 в частині стягнення основного боргу в сумі 30520 грн. припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 11 грудня 2017 р.

Суддя Г.Є. Смелянець