Рішення

від 06.12.2017 по справі 910/16544/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2017Справа №910/16544/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16544/17

за позовом фізичної особи-підприємця Тітова Сергія Юрійовича, м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю ТПС Сервіс , м. Київ,

про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення штрафних санкцій та збитків.,

без участі представників сторін у зв'язку з їх неявкою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Тітов Сергій Юрійович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ТПС Сервіс (далі - Товариство) про:

- зобов'язання Товариства здійснити у триденний термін з дня набрання рішенням суду законної сили на користь Підприємця поставку товару за договором поставки від 21.06.2017 №2106, а саме: відеокарти Sapphire Radeon RX 580 NITRO +8.0 GB у кількості 10 штук; відеокарти VCI Radeon RX 580 GAMING X 4GB GDDR5 у кількості 10 штук; відеокарти GIGABYTE Radeon RX 480 1266MHZ PCI-E 3.0 8 GB у кількості 10 штук; відеокарти Sapphire Radeon RX 580 Pulse 8.0 GB у кількості 10 штук;

- стягнення з Товариства на користь Підприємця 8 080 грн. штрафних санкцій;

- стягнення з Товариства на користь Підприємця 345 844,70 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 було порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 11.10.2017.

10.10.2017 ФОП Тітов С.Ю. подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, витребуваних ухвалою про порушення провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 розгляд справи було відкладено на 16.11.2017 у зв'язку з неявкою представників відповідача.

16.11.2017 відповідач подав суду клопотання про відкладення судового розгляду та про продовження строку вирішення спору.

Суд визнав клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку вирішення спору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 06.12.2017.

Представники сторін у судове засідання 06.12.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали; відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, до матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуті з адреси відповідача з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання .

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.06.2017 Товариством (постачальник) і Підприємцем (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- за Договором покупець зобов'язується оплатити товар на умовах Договору, а постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (пункт 1.1 Договору);

- кількість товару, асортимент і ціна зазначені у специфікації (пункт 1.2 Договору);

- загальна сума Договору складає: 107 732 грн. без ПДВ (пункт 2.1 Договору);

- оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів покупцем на рахунок продавця у розмірі 50 % від загальної суми замовлення, а решту суми в розмірі 50 % покупець оплачує в момент доставки та перевірки товару продавцем за адресою покупця: м. Харків, вул. Данилевського, 22, інтернет-магазин STS (пункт 3.3 Договору);

- термін поставки товару: до 20-ти календарних днів з моменту оплати рахунка-фактури. Перехід права власності та ризиків на продукцію відбувається в момент підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (пункт 5.1 Договору);

- термін дії Договору встановлюється з дати підписання і до 31.12.2017; в частині фінансових зобов'язань до повного виконання (пункт 12.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, позивачем Тітовим С.Ю. та від відповідача - директором Калініченком А.О., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач на виконання умов Договору та виставленого рахунку на оплату від 21.06.2017 № ТПС000315-3 на суму 53 866 грн. перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 53 866 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.06.2017 № 5.

У свою чергу, відповідач у визначений Договором строк, а саме до 19.07.2017, обумовлений товар не поставив; доказів протилежного суду не подано.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача поставити товар та стягнути з Товариства штрафні санкції у сумі 8 080 грн. та збитки у сумі 316 568 грн.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

У Договорі та Специфікації сторони чітко обумовили товар і строк його поставки, а саме: протягом 20 днів Товариство мало поставити Підприємцю відеокарти Sapphire Radeon RX 580 NITRO +8.0 GB у кількості 10 штук; відеокарти VCI Radeon RX 580 GAMING X 4GB GDDR5 у кількості 10 штук; відеокарти GIGABYTE Radeon RX 480 1266MHZ PCI-E 3.0 8 GB у кількості 10 штук; відеокарти Sapphire Radeon RX 580 Pulse 8.0 GB у кількості 10 штук

04.08.2017 позивач надіслав відповідачу претензію від 04.08.2017 № б/н, в якій вимагав невідкладно здійснити поставку товару за Договором та сплатити штрафні санкції.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та належного реагування; товар не поставив, штрафні санкції не сплатив; доказів протилежного суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою та другою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити поставку товару є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 080 грн. штрафних санкцій. Позивач визначає період прострочення з 20.07.2017 по 14.08.2017.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що якщо постачальник в результаті невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань завдав майнової шкоди іншій стороні, він повинен відшкодувати збитки, що виникли з його вини, штрафні санкції 0,3 % за кожний день прострочення.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Що ж до стягнення збитків у сумі 316 568 грн., то позов у цій частині не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді не отриманого доходу, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 зі справи № 42/266-6/492).

Таким чином, для вирішення питання щодо покладення збитків на Товариство необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.

Заявляючи до стягнення збитки у сумі 316 568 грн., Підприємець мотивує позовні вимоги тим, що:

- 29.06.2017 Підприємцем (постачальник) і фізичною особою-підприємцем Соловйовим В'ячеславом Олександровичем (покупець) було укладено договір поставки № 2006 (далі - Договір № 2006), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар (відеокарти), а покупець - прийняти та оплатити його вартість, а саме 424 300 грн.;

- оскільки, позивач планував поставити ФОП Соловйову В.О. відеокарти, придбані у Товариства за 107 732 грн., то на думку Підприємця, він мав би отримати прибуток у сумі 316 568 грн.;

- саме через невиконання відповідачем умов Договору, позивач не зміг продати відеокарти за Договором № 2006 та отримати прибуток у сумі 316 568 грн.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту укладених позивачем правочинів вбачається, що він здійснює діяльність з купівлі-продажу комп'ютерної техніки, купуючи товар дешевше і перепродаючи його дорожче.

Отже, позивач, укладаючи Договір № 2006 діяв на власний ризик з метою одержання прибутку.

Крім того, Підприємець, дізнавшись про невиконання умов Договору, мав можливість та достатньо часу купити товар у іншого постачальника та належним чином виконати умови Договору № 2006.

Отже, позивачем не було документально доведено наявність всіх елементів цивільно-правового правопорушення, а тому підстав для покладення на відповідача збитків у сумі 316 568 грн. немає.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю ТПС Сервіс (04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, 8, корпус А; ідентифікаційний код: 39949720) здійснити у триденний термін з дня набрання рішенням суду законної сили на користь фізичної особи-підприємця Тітова Сергія Юрійовича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1) поставку товару за договором поставки від 21.06.2017 №2106, а саме: відеокарти Sapphire Radeon RX 580 NITRO +8.0 GB у кількості 10 штук; відеокарти VCI Radeon RX 580 GAMING X 4GB GDDR5 у кількості 10 штук; відеокарти GIGABYTE Radeon RX 480 1266MHZ PCI-E 3.0 8 GB у кількості 10 штук; відеокарти Sapphire Radeon RX 580 Pulse 8.0 GB у кількості 10 штук.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТПС Сервіс (04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, 8, корпус А; ідентифікаційний код: 39949720) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь фізичної особи-підприємця Тітова Сергія Юрійовича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1): 8 080 (вісім тисяч вісімдесят) грн. штрафних санкцій та 1 721 (одну тисячу сімсот двадцять одну) грн. 20 судового збору.

4. У задоволенні решти позову відмовити

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 11.12.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук