Рішення

від 06.12.2017 по справі 910/19678/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017Справа №910/19678/17

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпоріум"

до Приватного підприємства "Фортуна-2011"

про стягнення 3 500, 00 грн.

Представники сторін:

від позивача:Авраменко О.В. - представник від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпоріум" з позовом до Приватного підприємства "Фортуна-2011" про стягнення 3 500, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19678/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2017 за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 06.12.2017.

У даному судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті позову, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпоріум" обґрунтовані невиконанням належним чином відповідачем зобов'язань за договором поставки № 22/2016К від 23.12.2016 у зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в сумі 3 500, 00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 06.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпоріум" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпоріум" (далі - покупець) укладено договір поставки № 22/2016К, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошову суму, зазначену у видатковій накладній.

Відповідно до п. 1.3. договору видаткові накладні є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1. договору вказано, що товар поставляється постачальником покупцю згідно замовлень, які надійшли від покупця згідно специфікації, яка додається до даного договору.

Згідно з п. 4.6. договору отримання товару відбувається уповноваженою особою покупця, яка зазначена у генеральній довіреності, або у довіреності на отримання матеріальних цінностей. Якщо покупець отримує товар по генеральній довіреності дана довіреність надається постачальнику покупцем під час підписання даного договору.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що товар вважається прийнятим за кількістю та найменуванням - згідно накладної, а за якістю відповідно до сертифіката відповідності (у випадках, якщо товар підлягає сертифікації).

Відповідно до п. 4.8. договору, після прийняття товару претензії по якості та кількості не приймаються.

Згідно п. 4.9. даного договору, факт прийняття товару засвідчує видаткова накладна за підписом уповноваженої особи покупця та скріплена печаткою.

За умовами п. 2.1. даного договору, покупець сплачує кошти за поставлений товар протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару. Дата поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Пунктом 2.3. встановлено, що ціна договору складається з поставленого та оплаченого товару за час його дії.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 року. Якщо сторони не попередили одна одну про розірвання договору не менше ніж за тридцять календарних днів до закінчення його дії, договір вважається пролонгований на кожний наступний рік у дійсній редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 22/2016К від 23.12.2016 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 13 924, 57 грн., що підтверджується видатковими накладними № РНЮ-006449 від 26.12.2016 та № РНЮ-006450 від 26.12.2016, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії в матеріалах справи).

27.06.2017 відповідачем було частково повернуто поставлений товар на загальну суму 2 230, 38 грн. та 30.06.2017 сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 769, 62 грн.

07.07.2017 позивачем на адресу відповідача скерована вимога за вих. № 31 від 06.07.2017, в якій позивач просив відповідача здійснити оплату заборгованості за договором поставки № 22/2016К від 23.12.2016 протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання даної вимоги, вказана вимога отримана відповідачем наручно 07.07.2017.

Однак, відповідач відповіді на вимогу не надав, але частково погасив заборгованість на суму 6 269, 62 грн., що підтверджується банківською випискою № 26002000051344 в ПАТ "Укрсоцбанк", внаслідок чого за Приватним підприємством "Фортуна-2011" утворилась заборгованість у розмірі 3 500, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 22/2016К від 23.12.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 11 694,19 грн. ( з врахуванням повернення товару на суму 2 230, 38 грн.), що підтверджується видатковими накладними № РНЮ-006449 від 26.12.2016 та № РНЮ-006450 від 26.12.2016.

Проте, відповідач в порушення умов договору оплати поставленого товару у повному обсязі не провів.

Оскільки, п. 2.1. даного договору, покупець сплачує кошти за поставлений товар протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару. Дата поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 2.1. договором поставки № 22/2016К від 23.12.2016, відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений позивачем товар, відповідно до видаткових накладних № РНЮ-006449 від 26.12.2016 та № РНЮ-006450 від 26.12.2016, не пізніше, як протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару .

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, оскільки, відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 22/2016К від 23.12.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 500, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпоріум" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фортуна-2011" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 12, ідентифікаційний код 37449295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпоріум" (08325, обл. Київська, р-н Бориспільський, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 19, ідентифікаційний код 36993646) заборгованість за поставлений товар в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.12.2017

Суддя Д.О. Баранов