Рішення

від 05.12.2017 по справі 916/2515/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2017 р.Справа № 916/2515/17

за позовом: Керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області;

до відповідача: ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Дружба";

про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у сумі 201555,39грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від прокуратури:ОСОБА_2 за посвідченням;

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача : не з'явився;

Суть спору: про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у сумі 201555,39грн.

Керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Дружба" на користь Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області збитки у сумі 201555,39грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2017р. порушено провадження у справі №916/2515/17 та справу призначено до розгляду.

24.11.2017р. за вх.суду№25108/17 прокуратура звернулася до суду з клопотанням про залучення додаткових доказів.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 19.10.2017р., 09.11.2017р., 23.11.2017р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у наявному в матеріалах справи витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 07.11.2017р. однак були повернуті до суду з відміткою пошти про відмову адресата від одержання.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Як зазначає прокурор, 20.06.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний Банк "ЕКСПРЕС-БАНК" (Продавець, ПАТ "АБ "ЕКСПРЕС-БАНК") та ОСОБА_1 сільськогосподарським підприємством "Дружба" (Покупець, ПСП "Дружба") було укладено договір купівлі-продажу за яким ПСП "Дружба" прийняло у власність нерухоме майно - комплекс споруд "Фрунзівський молзавод", що знаходиться за адресою: Одеська область, Фрунзівський район, смт. Фрунзівка, вул.. Заводська, 11, що розташований на земельних ділянках площею 1,1504га - кадастровий №5125255100:02:001:0182 та площею 0,2793га - кадастровий №5125255100:02:001:0183 та належить ПАТ "АБ "ЕКСПРЕС-БАНК" на підставі свідоцтва виданого Фрунзівською державною нотаріальною конторою 27.04.2010р. за реєстраційним №529, право власності на яке зареєстровано Державним комунальним підприємством "Фрунзівське бюро технічної інвентаризації".

Після укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, 08.08.2012р. між ПАТ "АБ "ЕКСПРЕС-БАНК" та Фрунзівською селищною радою Фрунзівського району Одеської області були достроково розірвані договори оренди земельних ділянок площею 1,1504га - кадастровий №5125255100:02:001:0182 та площею 0,2793га - кадастровий №5125255100:02:001:0183 та складені акти приймання-передачі земельних ділянок за якими ПАТ "АБ "ЕКСПРЕС-БАНК" повернув Фрунзівській селищній раді Фрунзівського району Одеської області земельні ділянки площею 1,1504га - кадастровий №5125255100:02:001:0182 та площею 0,2793га - кадастровий №5125255100:02:001:0183.

Відомості про право власності на об'єкт нерухомого майна внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно 22.06.2012р., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №91428488 від 07.07.2017р.

Відповідно до п.5 договору, Покупець зобов'язується в строки, встановлені п.3.1. договору провести розрахунок за предмет договору, прийняти предмет договору , вирішити питання про оренду або придбання у власність земельної ділянки, на якій знаходиться предмет договору з органами місцевого самоврядування самостійно після переходу до нього права власності на предмет договору.

Однак, як стверджує прокурор, за інформацією Захарівської селищної ради від 24.04.2017р. №285 ПСП "Дружба" право оренди на зазначені земельні ділянки не оформило, орендну плату не сплачує. Листами-попередженнями від 27.04.2015р. №171, від 23.07.2015р. №276, від 29.09.2015р. №363, від 18.01.2016р. №13 Захарівська селищна рада зверталась до ПСП "Дружба" про необхідність укладення договору оренди землі та фактичної сплати грошових коштів за землю під будівлями та спорудами Фрунзівського мол заводу, однак ПСП "Дружба" вказані листи проігноровано, ніяких заходів керівництво ПСП "Дружба" не вживає щодо укладення договору оренди земельних ділянок чи сплати існуючого боргу за використання земельних ділянок.

Прокурор вказує на те, що користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця отримувати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушене. Використання земельних ділянок ПСП "Дружба" без правових підстав позбавило селищну раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати.

Як зазначає прокурор, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п.1. Порядку, затвердженого постановою КМУ №284 від 19.04.1993р. власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земель.

Відповідно до інформації Захарівської селищної ради від 19.08.2017р. №532 ПСП "Дружба" збитки визначені актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20.01.2017р. №1 у сумі 201555,39грн. не відшкодовані.

Враховуючи викладене, прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Дружба" на користь Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області збитки у сумі 201555,39грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Статтями 125 , 126 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п. 288.1, 288.4 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на який вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на який вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору оренди, емфітевзису чи суперфіцію. Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 14.09.2016 у справі №6-2588цс15.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач є власником об'єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці. Оскільки договір оренди вказаної земельної ділянки не укладено, орендну плату за договором відповідач не сплачує, хоча земельна ділянка використовується ним для розміщення об'єктів нерухомого майна.

Прокурор обґрунтував заявлені до стягнення кошти як несплачену відповідачем орендну плату за використання земельних ділянок, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід від здачі спірних земельних ділянок в оренду відповідачеві, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю, які за визначенням статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України є збитками.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284).

У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обмеженням прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якості земель або приведенням їх у не придатний для використання за цільовим призначенням стан унаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно розпорядження Захарівської районної державної адміністрації №21/А-2017 від 20.01.2017р. було затверджено акт районної комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до якого встановлено відповідачу загальний розмір збитків у сумі 201555,39грн.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284 (п. 3.7).

В пункті 3.8. Постанови вказано, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 Земельного кодексу України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Судом встановлено, що відповідач з 2012р. (часу придбання майна) та до 18.10.2017р. (часу звернення з позовом до суду), не оформив право користування земельною ділянкою на якій розміщена вказана нерухомість відповідача.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що несвоєчасне оформлення документів на право користування земельною ділянкою є доведеним фактом та виникло з вини відповідача внаслідок його бездіяльності, що свідчить про протиправну поведінку землекористувача та причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та майновою шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Під час розгляду справи відповідач в засідання суду не з'явився, належних доказів спростовуючи позовні вимоги не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області про стягнення ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Дружба" на користь Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області збитків у сумі 201555,39грн., обгрунтвоані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області про стягнення ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Дружба" на користь Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області збитків у сумі 201555,39грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Дружба" (66332, Одеська область, Подільський район, с. Нестоїта, код ЄДРПОУ 32364516) на користь Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області (66700, Одеська область, смт. Захарівка, вул. Одеська, 59, код ЄДРПОУ 04378882) 201555/двісті одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять/грн. 39коп. збитків.

3. Стягнути з ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Дружба" (66332, Одеська область, Подільський район, с. Нестоїта, код ЄДРПОУ 32364516) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 3023/три тисячі двадцять три/грн. 33коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 11 грудня 2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Л.В. Степанова