Рішення

від 07.12.2017 по справі 910/18302/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017Справа №910/18302/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон 24"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ"

про стягнення 215 927, 98 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Андрієнко С.В.;

від відповідача: Пшенишна В.В.;

вільний слухач: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон 24" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (далі -відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 215 927, 98 грн., з яких: 45 657, 55 грн. - сума боргу; 163 802, 23 грн. - пеня; 4 102, 75 грн. - сума інфляційного збільшення суми боргу; 2 365, 45 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2/9 по влаштуванню зовнішнього утеплення фасаду на будівництві дошкільного дитячого закладу 5а м.р. ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва від 10.07.2016 в частині оплати виконаних та прийнятих будівельних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.11.2017 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

10.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон 24" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2017.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 30.11.2017.

У судовому засіданні 30.11.2017 представник позивача надав заяву про включення до складу судових витрат сум по оплаті послуг адвоката, в якому просить суд включити суму 9 500, 00 грн. по оплаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон 24" послуг адвоката Андрієнка Сергія Володимировича за надання правової допомоги до судових витрат.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до п. 7.3. договору, оплата 5 % від вартості робіт здійснюється після оплати позивачем послуг генпідряду, проте послуги з генпідряду не оплачені позивачем.

Крім того, позивач просить суд застосувати строк спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені.

У судовому засіданні 30.11.2017 оголошено перерву до 07.12.2017.

05.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав додаткові пояснення проти позовних вимог та заяву про застосування спеціального строку позовної давності в один рік до вимоги щодо стягнення пені.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та надав додаткові пояснення до позовної заяви.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

10.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Легіон 24 (далі підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРБУД ІНВЕСТ (далі - генпідрядник) укладено договір по влаштуванню зовнішнього утеплення фасаду на будівництві дошкільного дитячого закладу 5а м.р. ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва №2/9, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язався відповідно до проектно - кошторисної документації у визначені цим Договором строки, виконати влаштування зовнішнього утеплення фасадів роботи та здати вищезазначені роботи Генпідряднику та Замовнику, а Генпідрядник зобов'язався прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним Договором (п.1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору, склад та обсяги Робіт, що доручаються до виконання Підряднику визначені проектною Документацією в межах положень даного Договору та усіх додатків до нього (підписаних уповноваженими представниками та скріплених печатками Сторін. Склад і обсяги Робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва об'єкта у разі внесення змін до проектної Документації в порядку, передбаченому даним Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п.2.1 договору, загальні строки виконання Робіт за Договором:

2.1.1 початок робіт - липень 2016.; закінчення робіт - вересень 2016 р.

2.1.2. Строки виконання окремих етапів робіт за Договором визначаються Календарним графіком виконання робіт.

У п.3.1 договору зазначено, що договірна вартість робіт (ціна) за даним Договором визначається згідно фактично виконаних робіт, затвердженої одиничної розцінки за м2 та становить 225,00 грн (двісті двадцять п'ять грн. 00 коп.) м.кв. в тому числі ПДВ 37,5 грн ( тридцять сім грн.50 коп.) (Додаток №1)

Приймання виконаних проміжних Робіт здійснюється щомісячно, або за фактом виконання погодженого Сторонами окремого етапу Робіт. Роботи приймаються за Актом виконаних робіт ф. КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3. Приймання - здача повного обсягу результатів закінчених робіт здійснюється після попереднього випробовування, яким встановлюється відповідність результатів робіт договірним умовам, проектній документації, якості виконаних робіт. (п.п.6.1, 6.2 договору)

Відповідно до п.7.1 договору розрахунки (остаточні/кінцеві) за виконані роботи здійснюються за фактом їх виконання на підставі підписаних сторонами акту КБ-2в та Довідки КБ-3 за відповідний період, не пізніше 15 банківських днів з моменту їх двостороннього підписання, шляхом переказу коштів на рахунок Підрядника, за умови надходження коштів від Замовника та за умови не порушення жодного пункту даного Договору Підрядником.

Пунктом 8.10 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних Робіт в строки визначені Договором, Генпідрядник зобов'язаний сплатити Підряднику неустойку у розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, у тому числі дотримання гарантійних зобов'язань щодо якості результатів робіт та використаних матеріалів. Будь-які зміни, доповнення до договору здійснюються шляхом укладення додаткової угоди, яка підписується керівниками та скріплюється печатками сторін (п. 12.13 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до умов договору по влаштуванню зовнішнього утеплення фасаду на будівництві дошкільного дитячого закладу 5а м.р. ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва №2/9 від 10.07.2016 були виконані роботи що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року від 30.09.2016 на суму 395 657,54 грн., а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 на суму 395 657,54 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Проте, відповідач за виконані роботи розрахувався частково на загальну суму 350 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3060 від 25.08.2016 на суму 100 000 грн., №3285 від 19.09.2016 на суму 200 000 грн., №6551 від 06.09.2016 на суму 10 000 грн., №6693 від 15.09.2016 на суму 30 000 грн., №7019 від 10.10.2016 на суму 10 000 грн. (копії у матеріалах справи), внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" утворилась заборгованість у розмірі 45 657, 55 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт на суму 45 657, 55 грн.

Крім того, позивач просить суду стягнути з відповідача 163 802, 23 грн. - пені; 4 102, 75 грн. - інфляційних втрат та 2 365, 45 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору по влаштуванню зовнішнього утеплення фасаду на будівництві дошкільного дитячого закладу 5а м.р. ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва №2/9 від 10.07.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором будівельного підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до умов договору по влаштуванню зовнішнього утеплення фасаду на будівництві дошкільного дитячого закладу 5а м.р. ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва №2/9 від 10.07.2016 були виконані роботи що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року від 30.09.2016 на суму 395 657,54 грн., а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 на суму 395 657,54 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи), а відповідачем в свою чергу було сплачено за виконані роботи суму у загальному розмірі 350 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3060 від 25.08.2016 на суму 100 000 грн., №3285 від 19.09.2016 на суму 200 000 грн., №6551 від 06.09.2016 на суму 10 000 грн., №6693 від 15.09.2016 на суму 30 000 грн., №7019 від 10.10.2016 на суму 10 000 грн. (копії у матеріалах справи).

Отже, відповідачем неналежним чином виконані взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" утворилась заборгованість у розмірі 45 657, 55 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.7.1 договору розрахунки (остаточні/кінцеві) за виконані роботи здійснюються за фактом їх виконання на підставі підписаних сторонами акту КБ-2в та Довідки КБ-3 за відповідний період, не пізніше 15 банківських днів з моменту їх двостороннього підписання, шляхом переказу коштів на рахунок Підрядника, за умови надходження коштів від Замовника та за умови не порушення жодного пункту даного Договору Підрядником.

В той же час, відповідач в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначив, що з урахуванням п.7.3 договору він має право під час перерахування коштів підряднику на утримання 5% від кожного акту виконаних робіт.

Так, пунктом 7.3 договору передбачено, що Генпідрядник під час перерахування/оплати коштів утримує з Підрядника 5% від кожного акту виконаних робіт, в якості резервного/страхового платежу (договірне забезпечення) і які перший повертає/сплачує Підряднику при кінцевих розрахунках та після оплати останнім послуг генпідряду згідно п.7.6 даного договору. Оплата (остаточна) здійснюється Генпідрядником у розмірі 100% від суми кожного оформленого акту КБ-2в та довідки КБ-3 з урахуванням наданих авансових платежів, утриманих штрафних санкцій за умови наявних коштів для фінансування даних робіт.

За змістом ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч.2 ст.528 Цивільного кодексу України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Частиною 2 ст. 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних й прийнятих будівельних робіт за договором по влаштуванню зовнішнього утеплення фасаду на будівництві дошкільного дитячого закладу 5а м.р. ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва №2/9 від 10.07.2016 залишається саме відповідач, а тому факт отримання чи неотримання коштів від замовника будівництва не є підставою для відмови від виконання зобов'язань за спірним договором.

Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 03.10.2012 р. у справі №5011-53/4606-2012 та від 03.12.2012 р. у справі №5011-16/4107-2012.

Також суд звертає увагу, що здійснення часткової оплати відповідачем на виконання умов спірного договору, що підтверджується платіжними дорученнями №3060 від 25.08.2016 на суму 100 000 грн., №3285 від 19.09.2016 на суму 200 000 грн., №6551 від 06.09.2016 на суму 10 000 грн., №6693 від 15.09.2016 на суму 30 000 грн., №7019 від 10.10.2016 на суму 10 000 грн., свідчить про надходження фінансування робіт замовником даного будівництва.

Крім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо необхідності утримання 5% від кожного акту виконаних робіт, в якості резервного/страхового платежу (договірне забезпечення), оскільки даним пунктом договору також передбачено обов'язок Генпідрядника із здійснення остаточної оплати (п.7.1 договору) у розмірі 100% від суми кожного оформленого акту КБ-2в та довідки КБ-3 з урахуванням наданих авансових платежів, утриманих штрафних санкцій за умови наявних коштів для фінансування даних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, оскільки на виконання умов договору по влаштуванню зовнішнього утеплення фасаду на будівництві дошкільного дитячого закладу 5а м.р. ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва №2/9 від 10.07.2016 позивачем виконані роботи належним чином, а відповідачем в свою чергу прийняті без зауважень та заперечень вказані роботи, обов'язок оплатити виконані роботи виник у відповідача у момент прийняття робіт та підписання акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в.

Враховуючи те, що акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року від 30.09.2016 на суму 395 657,54 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 на суму 395 657,54 грн. підписані сторонами 31.07.2016, приймаючи до уваги п.7.1 договору, суд зазначає, що граничний строк оплати виконаних робіт відповідачем - 19.08.2016, а тому з 20.08.2016 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору по влаштуванню зовнішнього утеплення фасаду на будівництві дошкільного дитячого закладу 5а м.р. ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва №2/9 від 10.07.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 657, 55 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 163 802, 23 грн. - пені за період з 16.08.2016 по 15.10.2017 відповідно до п. 8.10 договору.

Пунктом 8.10 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних Робіт в строки визначені Договором, Генпідрядник зобов'язаний сплатити Підряднику неустойку у розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати за виконані й прийняті роботи, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 16.08.2016 по 15.10.2017 у розмірі 163 802, 23 грн. зазначає, що позивачем невірно визначено початок перебігу прострочки відповідача, оскільки умовами п.7.1 договору передбачено, що розрахунки (остаточні/кінцеві) за виконані роботи здійснюються за фактом їх виконання на підставі підписаних сторонами акту КБ-2в та Довідки КБ-3 за відповідний період, не пізніше 15 банківських днів з моменту їх двостороннього підписання, а не календарних, як розраховано позивачем. Таким чином, прострочка відповідача почалась саме з 20.08.2016.

Крім того, позивачем не враховано приписи частини 6 статті 232 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому нарахування пені припиняється 20.02.2017. Також позивачем не враховано норми статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), за якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву від 30.11.2017 року зазначено про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 року)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 20.10.2017 р. (згідно з вхідним штампом канцелярії суду), а тому у зв'язку з застосуванням спеціального строку позовної давності за заявою відповідача позивач має право на нарахування пені за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання починаючи з 20.10.2016.

Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 15 082, 73 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання й з урахуванням спеціальних строків позовної давності за загальний період з 20.10.2016 по 15.10.2017 з урахуванням здійснених відповідачем сплат, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 16.08.2016 по 15.10.2017 у розмірі 2 365, 45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 102, 75 грн. за загальний період прострочки з 16.08.2016 по 15.10.2017, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що в останніх допущено помилку у визначені періоду нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат, оскільки як встановлено судом вище, з 20.08.2016 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, проте розмір 3% річних та інфляційних втрат визначено вірно, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором по влаштуванню зовнішнього утеплення фасаду на будівництві дошкільного дитячого закладу 5а м.р. ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва №2/9 від 10.07.2016, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 2 365, 45 грн. - 3 % річних за загальний період з 20.08.2016 по 15.10.2017 та 4 102, 75 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 20.08.2016 по 15.10.2017.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 9 500, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Суд відзначає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача (ст. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Як роз'яснено п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Оскільки інтереси позивача в судових засіданнях представляв Андрієнко С.В., який є адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4989, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон 24" та Адвокатом Андрієнко Сергієм Володимировичем, який працює у складі Приватного підприємства Правозахисна компанія Астрея-А.С. укладено договір №ЮО-04/2017 про надання правової допомоги від 12.05.2017, платіжними дорученнями № 10 від 02.06.2017, № 5 від 03.11.2017 та № 6 від 30.11.2017, підтверджується сплата 9 500, 00 грн. за послуги адвоката, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 2 956, 91 грн. витрат на послуги адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 33,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Легіон 24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБУД ІНВЕСТ (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 14-А, офіс 42, Ідентифікаційний код - 39534785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Легіон 24 (02099, м. Київ, вул. Ново-Дарницька, будинок 32, квартира 51, Ідентифікаційний код - 40149242) 45 657 (сорок п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 55 коп. - заборгованості, 15 082 (п'ятнадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 73 коп. - пені, 4 102 (чотири тисячі сто дві) грн. 75 коп. - інфляційних втрат, 2 365 (дві тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 45 коп. - 3 % річних, 1 008 (одну тисячу вісім) грн. 13 коп. - судового збору та 2 956 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 91 коп. - послуг адвоката.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 11.12.2017

Суддя Щербаков С.О.