Рішення

від 05.12.2017 по справі 922/3418/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р.Справа № 922/3418/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюкову Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікс Торг", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 7 884 953,97 грн. за участю представників:

позивача -ОСОБА_1, доручення № 10-654/д від 09.11.2016 р.

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікс Торг", про стягнення 7 148 671,26 грн. основної заборгованості, 575 878,28 грн. інфляційних втрат та 160 404,43 грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № НП-0142 від 01 лютого 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3418/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 23 жовтня 2017 року. 23 жовтня 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відкладено розгляд даної справи до 07 листопада 2017 року; водночас, ухвалою господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2017 року, в порядку ст. 65 ГПК України, витребувано від Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області пакети документів. 07 листопада 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відкладено розгляд даної справи до 27 листопада 2017 року; в порядку ст. 65 ГПК України, витребувано від Головного управління ДФС у Харківській області та Головного управління ДФС у Полтавській області пакети документів. 27 листопада 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, розгляд даної справи було відкладено до 05 грудня 2017 року. Судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію суду від: Головного управління ДФС у Полтавській області, лист (вх. № 39105 від 27 листопада 2017 року); позивача, супровідним листом пакет документів (вх. № 40642 від 05 грудня 2017 року).

В призначене судове засідання 05 грудня 2017 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з відстеження пересилання поштових відправлень (арк. спр. 127-128).

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали. Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 05 грудня 2017 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24 грудня 1997 року між Підприємством "Полтаванафтогаз" та Моментум Енерджи Інтернешнл Інк. було укладено договір №999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища. 22 липня 1998 року між Компанією "Моментум Енерджі Інтернешинал Інк" (компанія) та Компанією "Моментум Ентерпрайзис Лтд." (наступник) було укладено угоду про передачу праві і обов'язків за договором, відповідно до якої компанія передала наступнику, а наступник прийняв всі права і обов'язки компанії за договором № 999/97 від 24 грудня 1997 року "Про спільну інвестиційну діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища. До вказаного договору його учасниками було ухвалено низку додатків. 06 жовтня 2015 року Моментум Ентерпрайзес Лімітед, будучи учасником договору № 999/97 від 24 грудня 1997 року "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ", було видано довіреність на ім`я пана ОСОБА_2, яким, зокрема, надано право на укладання будь-якої угоди з метою виконання договору про спільну діяльність, у тому числі договори на продаж і використання виробленої продукції, спільного майна і товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2016 року між позивачем (постачальник), відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки родовищ від 24 грудня 1997 року, та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № НП-0142. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару визначаються сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами додаткової угоди до договору протягом місяця з дати підписання даної додаткової угоди. Товар поставляється покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеною у кожній партії Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010). Сторони укладають акти прийому-передачі товару або інші документи, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеному в такому акті часу (п.п. 4.1, 4.2, 4.5 договору). Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31 грудня 2016 року (п. 5.1 договору). Згідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2016 року, а що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розібрати або змінити договір за 30 днів до завершення його дії, цей договір вважається пролонгованим на 1 рік на тих же умовах. На виконання п. 1.2 договору, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 01 лютого 2016 року.

Як вказує позивач у позовній заяві, він свої зобов'язання за даним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом від 29 лютого 2016 року № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0142 від 01 лютого 2016 року на суму 7 148 671,26 грн. та податковою накладною № 75 від 29 лютого 2016 року. З метою досудового врегулювання спору ПАТ «Укрнафта» 03 липня 2017 направлено відповідачу претензію № 08-2705 з вимогою погасити існуючу заборгованість в добровільному порядку, яку відповідач залишив без відповіді та оплати, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки нафтопродуктів № НП-0142 від 01 лютого 2016 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що відповідачем, в порушення умов договору поставки нафтопродуктів № НП-0142 від 01 лютого 2016 року, не сплачено вартість отриманого товару, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № НП-0142 від 01 лютого 2016 року у розмірі 7 148 671,26 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 575 878,28 грн. інфляційних втрат (за період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2017 року) та 160 404,43 грн. 3% річних (за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2017 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого сума 3% річних складає 160 404,43 грн., інфляційних втрат складає 575 878,28 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, а сума 3% річних складає 160 404,43 грн., інфляційних втрат складає 575 878,28 грн. З огляду на наведе вище, суд дійшов висновку, що позивні вимоги позивача про стягнення з відповідача 160 404,43 грн. 3% річних та 575 878,28 грн. інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 118 274,31 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікс Торг" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 43, код ЄДРПОУ 39749512) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36000, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915) 7 148 671,26 грн. основної заборгованості, 575 878,28 грн. інфляційних втрат, 160 404,43 грн. 3% річних та 118 274,31 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 08.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/3418/17