Рішення

від 07.12.2017 по справі 917/1940/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017р. Справа № 917/1940/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Гірник", 39631 м. Кременчук, Полтавська область, вул. Київська, 85 "а"

до Лобачівської сільської ради, 38420, с. Лобачі, Решетилівський район, Полтавська область, вул. Миру, 1

про стягнення 71 548,44 грн

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дог. № 6/10 від 06.10.17р.

від відповідача: не з'явився

Розглядається позов про стягнення 71 548,44 грн заборгованості по договору № 23 від 25 липня 2016 року, у тому числі: 51906,00 грн. основного боргу, 1 254,28 грн. - 3% річних, 5 359,75 грн. інфляційних втрат, 9 394,99 грн. пені, 3 633,42 грн. штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір та вартість послуг адвоката.

07.21.2017р. представником позивача подана заява про те, що на покладенні витрат з оплати послуг адвоката на відповідача позивач не наполягає.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчать матеріали справи, відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неотриманням копії позовної заяви.

Суд відхилив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.77 ГПК України.

Так, посилання відповідача на ненадходження на його адресу копії позовної заяви з додатками та зобов"язання позивача виконати вимоги ст. 56 ГПК України суд відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні належні докази виконання позивачем обов"язку щодо надсилання відповідачеві копії позовної заяви з додатками.

Суд також враховує, що ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем було отримано 28.11.2017, тобто у нього було достатньо часу для підготовки відзиву (в тому числі у разі необхідності ознайомленням з матеріалами справи в суді), однак відповідач своїми правами не скористався, з матеріалами справи не ознайомився та не надав суду мотив

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смирнова проти України ).

Відтак, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

25 липня 2016 року між Приватним акціонерним товариством Гірник ( Виконавець ) та Лобачівською сільською радою ( Замовник ) був укладений Договір № 23 (надалі - Договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п.1.1. Виконавець зобов'язується виконати роботи по будівництву розвідних мереж для водозабезпечення с Крохмальці Полтавської області Решетилівського району, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору та акту виконаних робіт.

- п.2.1. Роботи по даному Договору виконуються відповідно до наукових, технічних, економічних норм та вимог.

- п.3.1. Вартість робіт по даному договору складе 330 000,00 грн. (триста тридцять тисяч гривень 00 копійок) вт. ч. ПДВ 55000,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок)

- п.3.2. Попередня оплата в розмірі 30 % від вартості Договору.

- п.3.3 Остаточна оплата на протязі 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

- п.3.4 Замовник проводить оплату вартості послуг за Договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він виконав роботи на загальну суму 360 906,00 грн.

В підтвердження цього позивач надав акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2016 року.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату робіт в сумі 309 000,00 грн. (триста дев'ять тисяч грн. 00 коп.) згідно з платіжним дорученням № 2011 від 11.08.2016 р., станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість відповідача за Договором склала 51 906,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач просить стягнути з відповідача 51906,00 грн. основного боргу, 1 254,28 грн. - 3% річних, 5 359,75 грн. інфляційних втрат, 9 394,99 грн. пені, 3 633,42 грн. штрафу.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Предметом зазначеного Договору є виконання робіт, за які відповідач повинен здійснити оплату і саме оплата отриманих послуг формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документами, які підтверджують прийняття виконаних робіт, тобто виконання позивачем своїх обов'язків, є акт прийняття виконаних робіт.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду.

За визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як зазначено в статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За загальним правилом, встановленим в ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов"язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов"язань з оплати вартості наданих послуг.

Факт виконання позивачем покладених на нього Договором зобов'язань підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2016 року. Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року був підписаний сторонами 31.12.2016р.

Згідно з п.3.2, 3.3 Договору № 23 від 25.07.2016р. (надалі - Договір) Замовник (Лобачівська сільська рада) проводить попередню оплату вартості робіт в розмірі 30%, остаточна оплата проводиться на протязі 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

В матеріали справи позивачем платіжне доручення № 2011 від 11.08.2016 р. в підтвердження часткової оплати відповідачем робіт в сумі 309 000,00 грн.

З огляду на положення п.3.2, 3.3 Договору, 10 січня 2017 року є кінцевим терміном повного розрахунку Замовника за Договором.

Станом на день прийняття рішення доказів сплати заборгованості від сторін не надійшло.

За даних обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 51 906,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 1 254,28 грн. 3% річних за період з 11.01.2017 року по 31.10.2017 року та 5 359,75 грн. інфляційних за період з 01.02.2017 року по 31.10.2017 року

Відповідач контррозрахунку заявлених до стягнення розмірів інфляційних та 3% річних не надав, про неправильність проведених позивачем нарахувань суд не повідомляв.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманого товару та проведених проплат), суд прийшов до висновку, що заявлені розміри відповідають вимогам Цивільного кодексу України, не перевищують розрахункових, а тому є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 9 394,99 грн. пені, 3 633,42 грн. штрафу.

В обгрунтування правомірності вимог про стягнення пені та штрафу позивач посилається на положення статті 231 Господарського кодексу України, якою передбачено що, щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

Договір № 23 від 25 липня 2016 року, який є підставою позову, укладений між Приватним акціонерним товариством Гірник ( Виконавець ) та Лобачівською сільською радою ( Замовник ).

Лобачівська сільська рада відповідно до ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тобто, посилання позивача в обгрунтування вимог про стягнення пені та штрафу на ч.2 ст.231 ГК України, яка передбачає настання відповідальності за порушення господарського зобов'язання, в якому сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, є безпідставним.

Не може в даному випадку також бути застосованим положення ч.2 ст.231 ГК України щодо настання відповідальності за порушення, що пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, оскільки умови договору № 23 від 25 липня 2016 року не містять посилань на наявність хоча б однієї з перелічених вище умов.

Про наявність таких умов не повідомляв і представник позивача в судовому засіданні 07.12.2017р.

За даних обставин, нарахування позивачем штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання з посиланням на ч.2 ст.231 ГК України є необгрунтованим.

Згідно ч.3 ст.231 ГК України законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. При цьому, ч.4 ст.231 ГК України зазначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умовами договору передбачено застосування штрафних санкцій згідно ст. 231 Господарського кодексу Розмір штрафних санкцій (п.6.2).

При цьому, суд відзначає, що положень щодо визначення сторонами розміру штрафних санкцій договір не містить, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 р. пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Більш того, відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені та штрафу), а їх розмір договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення розмірів пені та штрафу, нарахованих позивачем.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р. у справі №916/4205/14.

Таким чином, підстави для стягнення пені та штрафу відсутні.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лобачівської сільської ради (38420, с. Лобачі, Решетилівський район, Полтавська область, вул. Миру, 1, код 21044071) на користь Приватного акціонерного товариства "Гірник" (39631 м. Кременчук, Полтавська область, вул. Київська, 85 "а", код 13928815) 51906,00 грн. основного боргу, 1 254,28 грн. 3% річних, 5 359,75 грн. інфляційних втрат, 1308,65 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 08.12.2017р.

Суддя Киричук О.А.