Рішення від 05.12.2017 по справі 924/881/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2017 р.Справа № 924/881/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач", с. Плахтянка Макарівського району Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Бекон", с. Воронківці Старокостянтинівського району Хмельницької області

про стягнення 766280,74 грн., з яких 654060,00 грн. основного боргу, 91112,31 грн. інфляційних втрат, 21108,43 грн. 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 01.09.2017 р.

ОСОБА_2 - згідно договору про надання правової допомоги №12/2017 від 02.11.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3- згідно довіреності від 30.10.2017р.

ОСОБА_4 - за довіреністю від 30.10.2017 р.

Рішення приймається 05.12.2017 р., оскільки у судовому засіданні 29.11.2017 р. оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 654060,00грн. заборгованості за поставлений за договором №162 від 21.05.2015 р. товар, 77232,37 грн. інфляційних нарахувань, 17410,12 грн. 3% річних (всього 748702,49 грн.). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не оплатив отриманий на підставі договору №162 від 21.05.2015 р. товар, і посилається на положення ст. ст. 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 629, 651 ЦК України, ст. ст. 193, 202, 265 ГК України, п. 3.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Також акцентує увагу (письмові пояснення від 01.11.2017 року №76 та від 02.11.2017 року) на недобросовісності дій відповідача в частині несплати заборгованості та безпідставності тверджень щодо перевищення повноважень підписанта договору - директора ОСОБА_5 через подальше схвалення такого правочину.

У судовому засіданні 14.11.2017 р. позивачем подано заяву (№14/11-3 від 14.11.2017 р.) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат до 91112,31 грн., 3% річних - до 21108,43 грн., а також просить стягнути 300000,00 грн. штрафу.

Зазначена заява в частині стягнення з відповідача 91112,31 грн. інфляційних нарахувань, 21108,43 грн. 3% річних прийнята судом, оскільки не суперечить приписам ст. 22 ГПК України. Заява позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 300000,00 грн. штрафу залишена без розгляду з огляду на п. 3.12 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", оскільки заява в цій частині фактично є зміною предмета позову і подана після початку розгляду справи по суті.

При цьому судом враховувались положення ст. 22 ГПК України, відповідно до яких позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, а також те, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тобто збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у заяві, хоча такі додаткові позовні вимоги і пов'язані з раніше заявленими підставою виникнення; така дія з урахуванням конкретних обставин справи має кваліфікуватися як зміна предмета позову.

Повноважні представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням частково прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог, підтримали в повному обсязі.

При цьому позивачем з огляду на твердження відповідача про те, що він не отримував і не використовував в своїй господарській діяльності товар, поставлений позивачем по договору від 21.05.2015 року №162, подано клопотання про зобов'язання ГУ ДФС у Хмельницькій області провести позапланову перевірку ТОВ «Подільський бекон» на предмет відображення господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрзооветпромпостач» в податковому обліку та надати інформацію про те: 1) чи використане ТОВ «Подільський бекон» (код ЄДРПОУ: 36341377, ІПН 363413722159) право на податковий кредит з ПДВ по зареєстрованих в ЄРПН ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» (код ЄДРПОУ: 37051349, ІПН370513410146) податкових накладних в загальній сумі 1218052,50 грн. згідно з поданим переліком даних; 2) чи відображено в податковому обліку операції з придбання товарів в сумі 7308315,00 грн. за видатковим накладними, оформленими згідно договору від 21.05.2015 року №162; 3) чи проводились перевірки ТОВ «Подільський бекон» (код ЄДРПОУ: 36341377, місце знаходження та поштова адреса: 31151, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с Воронківці, вул. Ленінська, 61) за період діяльності з 01.01.2015 р. по 30.11.2017 р.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на його невідповідність вимогам ст. 38 ГПК України та те, що нормами господарського процесуального законодавства не передбачено права господарського суду в порядку вирішення клопотань зобов'язувати відповідних суб'єктів вчиняти дії, що відносяться до їхніх повноважень, зокрема, проводити перевірки.

Відповідач у відзиві на позов та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили. У відзиві на позов (від 03.11.2017 р.), письмових поясненнях (від 29.11.2017 р.) відповідач, зазначив, зокрема, що підписант договору зі сторони ТОВ "Подільський бекон", директор ОСОБА_5, діяв з перевищенням повноважень, наданих йому статутом товариства. Посилаючись на п. 9.7.17 статуту відповідача, який передбачає, що рішення про затвердження угод на суму, що перевищує 100000,00 грн., належить до компетенції загальних зборів учасників товариства, п. 10.4 статуту, який встановлює право директора вирішувати усі питання фінансово-господарської діяльності за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, зазначає, що всупереч наведеному директор уклав договір поставки без попереднього погодження загальних зборів та навіть після його підписання не повідомив вказаний орган про таке підписання. Окрім того, вказує, що на видаткових накладних, товарно- транспортних накладних не зазначено особу, яка здійснювала приймання товару, тому вважає, що такі видаткові накладні, зокрема, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерстький облік та фінансову звітність України" та є неналежними доказами поставки товару. Зазначає, що, на його думку, специфікації, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні містять відбиток факсимільного підпису, а тому без наявності відповідної угоди між сторонами не можуть вважатися належними та допустимими доказами поставки товару та факту їх отримання відповідачем.

Також повідомив про подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду України від 27.11.2017 р., з огляду на що вважає, що наразі не вирішено питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви про визнання недійним договору, на підставі якого ґрунтуються первісні позовні вимоги.

При цьому відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі №924/881/17 до набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області по справі №911/3593/17 за позовом ТОВ «Подільський Бекон» до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» про визнання договору недійсним.

В обґрунтування клопотання зазначає, що розгляд цієї справи неможливий до вирішення пов'язаної з нею справи, а саме: №911/3593/17 за позовом ТОВ «Подільський Бекон» до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» про визнання договору недійсним, провадження у якій порушено господарським судом Київської області. Стверджує, що рішення у зазначеній справі буде мати безпосередній вплив на подання та оцінку доказів у цьому провадження та матиме преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

При розгляді цього клопотання відповідача суд, враховуючи положення ст. 79 ГПК України, підстави позову, викладені у позовній заяві ТОВ «Подільський Бекон» до ТОВ «НВП «Укрзооветпромпостач» про визнання договору недійсним, матеріали справи, а також заперечення відповідача, доходить висновку, що відповідачем не доведено неможливості суду встановити обставини, на які посилається відповідач у своїх запереченнях на позов у цій справі та обґрунтовує позовні вимоги у справі, до вирішення якої просить зупинити провадження. З огляду на зазначене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Відповідачем також подано клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи по справі №924/881/17, на розгляд якої просить поставити такі питання: а) Чи виконано підпис у графі «Узгоджено Покупцем» та в п. 18 «підписи сторін» в графі «Директор» договору №162 від 21 травня 2015 року директором ТОВ «Подільський Бекон» - ОСОБА_5 чи іншою особою? б) Чи виконано підпис у графі «Узгоджено Покупцем» та в п. 18 «підписи сторін» в графі «Директор» договору №162 від 21 травня 2015 року директором ТОВ «Подільський Бекон» - ОСОБА_5 навмисно зміненим почерком? в) Яким чином виконано підпис в графі «від покупця» у специфікації №2864 від 24 жовтня 2016 року, специфікації №2796 від 11 жовтня 2016 року, специфікації №2528 від 21 вересня 2016 року, товарно-транспортній накладній №000002295 від 21 вересня 2016 року, товарно-транспортній накладній №000002473 від 18 жовтня 2016 року, товарно-транспортній накладній №000002527 від 25 жовтня 2016 року, видатковій накладній №2796 від 18 жовтня 2016 року, видатковій накладній №2864 від 25 жовтня 2016 року, видатковій накладній №2528 від 21 вересня 2016 року, особисто директором ТОВ «Подільський Бекон» ОСОБА_5 писальним приладом, оригінальним (рукописним) способом чи іншими не встановленими особами за допомогою технічних засобів (факсиміле)? г) Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "Подільський Бекон" на договорі №162 від 21 травня 2015 року, специфікації №2864 від 24 жовтня 2016 року, специфікації №2796 від 11 жовтня 2016 року, специфікації №2528 від 21 вересня 2016 року, товарно-транспортній накладній №000002295 від 21 вересня 2016 року, товарно-транспортній накладній №000002473 від 18 жовтня 2016 року, товарно-транспортній накладній №000002527 від 25 жовтня 2016 року, видатковій накладній №2796 від 18 жовтня 2016 року, видатковій накладній №2864 від 25 жовтня 2016 року, видатковій накладній №2528 від 21 вересня 2016 року, оригінальною печаткою, яка є у ТОВ "Подільський Бекон", чи нанесено відтиск печатки у вказаних документах однією і тією самою печаткою, чи на вказаних документах використано іншу печатку, ніж ту, що є у ТОВ "Подільський Бекон"?

З цією метою просить: витребувати від директора ТОВ «Подільський Бекон» - ОСОБА_5 оригінали зразків підписів з метою можливості проведення вказаної судової почеркознавчої експертизи, а також витребувати у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» оригінали договору №162 від 21 травня 2015 року, специфікації №2864 від 24 жовтня 2016 року, специфікації №2796 від 11 жовтня 2016 року, специфікації № 2528 від 21 вересня 2016 року, товарно-транспортпої накладної №000002295 від 21 вересня 2016 року, товарно-транспортпої накладної №000002473 від 18 жовтня 2016 року, товарно-транспортної накладної №000002527 від 25 жовтня 2016 року, видаткової накладної №2796 від 18 жовтня 2016 року, видаткової накладної №2864 від 25 жовтня 2016 року, видаткової накладної №2528 від 21 вересня 2016 року.

Проведення експертизи просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6), а також зупинити провадження у даній справі на час проведення судової почеркознавчої експертизи та отримання висновку експерта.

Клопотання мотивоване необхідністю дослідження оригіналу договору, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних щодо обставин їх підписання та встановлення належності підпису на зазначених документах директору товариства - ОСОБА_5, характеру та способу вчинених підписів на зазначених вище документах.

З приводу клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи по справі №924/881/17, суд зазначає, що призначення судової експертизи відповідно до ст. 41 ГПК України можливе у випадку, коли при вирішенні господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.

Згідно з ч. 5 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Тобто висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова ВГСУ від 09.02.2017 р. у справі №909/714/16).

Беручи до уваги положення ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, зміст наявних матеріалів справи, доводи сторін, зважаючи на те, що обставини справи, з'ясування яких необхідно для вирішення спору, можуть бути доведені за допомогою наявних у справі засобів доказування, суд вважає, що відсутня необхідність у роз'ясненні експертом питань, що виникають при вирішенні господарського спору. Тому клопотання відповідача про призначення експертизи, відповідно й про витребування зразків підписів та документів і зупинення провадження у справі, не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідачем було подано клопотання, в якому просить призначити справу до колегіального розгляду у складі трьох суддів, зважаючи на складність справи, сплив процесуальних строків вирішення спору, відсутність можливості продовження строків розгляду справи та невирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору, на підставі якого ґрунтуються первісні позовні вимоги.

З приводу цього клопотання суд зазначає, що питання колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Цією нормою, зокрема, встановлено, що справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів. Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із частиною 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Таким чином питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом з урахуванням категорії спору з огляду на обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що категорія і складність цієї справи, а також, як зазначає відповідач, закінчення процесуальних строків вирішення спору та оскарження ухвали господарського суду Хмельницької області від 01.11.2017 р. про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2017р. в касаційному порядку не свідчать про необхідність розгляду справи колегією у складі трьох суддів, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

При цьому судом враховуються строки вирішення спору, визначені ст. 69 ГПК України, та вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до договору №162 від 21.05.2015 р. (далі - договір) продавець - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач" зобов'язується продати та відвантажити погодженими партіями продукцію (товар) у власність покупця - товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Бекон" (покупець), а покупець зобов'язується приймати і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачання товару за даним договором здійснюється на умовах і з застосуванням офіційних правил інтерпретації торгівельних термінів МТП «Інкотермс» , які діють на момент укладання договору. Постачання товару здійснюються на умовах EXW Франко - склад продавця, або за погодженням сторін на умовах DАР delivered at point поставка в пункт, визначений покупцем. У випадку протиріччя умов офіційних правил інтерпретації торгівельних термінів МТП «Інкотермс» , які діють на момент укладання договору, нормам діючого законодавства України або/та умовам даного договору, сторони (суд) застосовують виключно умови договору та/або норми діючого законодавства України.

Кількість, найменування (асортимент) і ціна кожної партії товару фіксуються у відповідній видатковій накладній, що видана на підставі додатку, специфікації або без неї (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна кількість (асортимент) товару, який планується поставити покупцю у році дії договору, може бути зафіксований сторонами даного договору у протоколі постачань, що плануються. У разі, якщо сторони не узгодили загальну кількість (асортимент) товару у відповідному протоколі, то загальна кількість товару, що було поставлено, визначається за всіма видатковими накладними, підписаними сторонами даного договору або їх представниками.

Сторони дійшли згоди, що товар вважається доставленим з моменту підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару (п. 2.5 договору).

Згідно з п. 3.1 форма оплати - безготівкова. Грошові кошти за даним договором перераховуються в безготівковій формі на поточний рахунок продавця, вказаний в даному договорі.

Ціна товару базуються згідно встановленого прайс - листа продавця або специфікації, що є офіційним переліком продукції продавця, яка пропонується до реалізації і повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на умовах відстрочення платежу не більше 3 банківських днів з дати поставки. Сторони на умовах цього договору можуть обрати інших порядок оплати партії товару та визначити її в специфікації (додатку до договору) до цього договору (п. 3.2 договору).

Сторони у п. 3.3 договору погодили, що у випадку коли продавець поставив декілька партій товару покупцю, котрі мають бути оплачені з відстроченням платежу, грошові кошти що надходять від покупця на рахунок продавця вважаються такими, що призначаються за оплату першої за часом неоплаченої партії товару (відповідної видаткової накладної).

Також сторони погодили та підтверджують, що будь-яка оплата, що надходить від покупця на рахунок продавця вважається здійсненою на підставі цього договору, також сторони погодили і підтверджують, що будь-яка поставка товару від продавця покупцю відбувається виключно на підставі та в порядку, визначеному цим договором якщо навіть про це не буде зазначено у видатковій накладній (п. 3.4 договору).

За умовами п. 7.1 договору прийом товару проводиться покупцем у момент його передачі продавцем згідно умов цього договору.

Документами, що підтверджують кількість і асортимент, є видаткові накладні. Якщо кількість товару, що приймається покупцем, не відповідає кількості товару, вказаного у відповідній видатковій накладній, то він (його представник) зобов'язаний відмовитися від підпису такої видаткової накладної. Дата, що міститься у видатковій накладній, є датою прийняття покупцем відповідної партії товару (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору додатки, специфікації і видаткові накладні підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками. Надання покупцем права своєму працівнику (третій особі, представнику) одержати товар у продавця (шляхом видання доручення на одержання товару) є письмовою згодою покупця зі змістом видаткових накладних, за якими цей працівник (третя особа, представник) одержав товар від продавця, а також з тим, що ці видаткові накладні є невід'ємною частиною даного договору, навіть без посилань на нього. Сторони даного договору вирішили, що ті додатки, специфікації, видаткові накладні, які виписані (підписані) після укладення даного договору, відповідним чином доповнюють умови даного договору, збільшують кількість товару та/або встановлюють нове найменування товару і пропорційно збільшують загальну суму (вартість) товару за даним договором, що визначена на момент його укладання.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент отримання, прийому товару (п. 7.5 договору).

Згідно з п. 10.3 договору товар вважається переданим покупцю при підписанні його представником видаткової або товарно-транспортної накладної покупцем про отримання товару.

Датою отримання товару покупцем вважається дата підписання видаткової або товарно-транспортної накладної (п. 10.4 договору).

Пунктом 16.7 встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими на це представниками обох сторін і діє до моменту повного виконання сторонами умов цього договору.

Договір підписаний представниками сторін, містить відтиски їхніх печаток.

До договору сторонами підписано та скріплено відтисками печаток специфікації з узгодженими кількістю, ціною, загальною вартістю та датою поставки товару, а саме: №2528 від 21.09.2016 р. на поставку 21.09.2016 р. товару на суму 148500,00 грн., №2796 від 11.10.2016 р. на поставку 18.10.2016 р. товару на суму 335760,00 грн., №2864 від 24.10.2016 р. на поставку 25.10.2016 р. товару на суму 169800,00 грн.

Згідно видаткових накладних №2528 від 21.09.2016 р. на суму 148500,00 грн., №2796 від 18.10.2016 р. на суму 335760,00 грн., №2864 від 25.10.2016 р. на суму 169800,00 грн. та товарно - транспортних накладними №000002295 від 21.09.2016 р., №000002473 від 18.10.2016 р., №000002527 від 25.10.2016 р. відповідно, які підписані та скріплені відтисками печаток сторін, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 654060,00 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.01.2016 - 22.03.2017 р. за договором №162 від 21.05.2015 р. (підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток) сторони, відобразивши поставки товару та його оплату, зазначили, що станом на 22.03.2017р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 654060,00 грн.

Оскільки відповідач не оплатив отриманий за договором №162 від 21.05.2015 р. товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього 654060,00 заборгованості, 91112,31 грн. інфляційних нарахувань, 21108,43 грн. 3% річних (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог).

У матеріали справи позивачем надано детальний розрахунок заборгованості по договору №162 від 21.05.2015 р. з відображенням специфікацій до договору, рахунків, видаткових накладних на поставку товару, сум поставленого товару та розрахунків за поставлений товар, відповідно до якого поставлено товару відповідачу на загальну суму 7308315 грн., оплачено товару на загальну суму 6654255,00 грн.

На підтвердження правовідносин між сторонами на підставі договору №162 від 21.05.2015 р. щодо поставки товару та здійснення розрахунків позивачем надано копії специфікацій до договору: №1 від 21.05.2015 р. на суму 139200,00 грн., №2 від 03.07.2015 р. на суму 97920,00 грн., №3 від 23.07.2015 р. на суму 140160,00 грн., №4 від 11.08.2015 р. на суму 139200,00 грн., №5 від 25.08.2015 р. на суму 163800,00 грн., №6 від 21.05.2015 р. на суму 70800,00 грн., №7 від 15.09.2015 р. на суму 139200,00 грн., №8 від 07.10.2015 р. на суму 235800,00 грн., №9 від 13.10.2015 р. на суму 139200,00 грн., №10 від 10.11.2015 р. на суму 210000,00 грн., №11 від 15.12.2015 р. на суму 304200,00 грн., №12 від 22.12.2015 р. на суму 237060,00 грн., №65 від 12.01.2016 р. на суму 167475,00 грн., №222 від 26.01.2016 р. на суму 111360,00 грн., №234 від 26.01.2016 р. на суму 111360,00 грн., №382 від 09.02.2016 р. на суму 66000,00 грн., №643 від 11.03.2016 р. на суму 139200,00 грн., №856 від 30.03.2016 р. на суму 70800,00 грн., №1227 від 10.05.2016 р. на суму 362820,00 грн., №1287 від 11.05.2016 р. на суму 106800,00 грн., №1381 від 23.05.2016 р. на суму 374640,00 грн., №1496 від 02.06.2016 р. на суму 213600,00 грн., №1678 від 21.06.2016 р. на суму 366960,00 грн., №1871 від 15.07.2016 р. на суму 373980,00 грн., №2007 від 01.08.2016 р. на суму 169800,00 грн., №2131 від 09.08.2016 р. на суму 217200,00 грн., №2191 від 15.08.2016 р. на суму 142200,00 грн., №2256 від 22.08.2016 р. на суму 217200,00 грн., №2527 від 12.09.2016 р. на суму 108600,00 грн., №2528 від 21.09.2016 р. на суму 148500,00 грн., №2796 від 11.10.2016 р. на суму 335760,00 грн., №2864 від 24.10.2016 р. на суму 169800,00 грн.;

видаткових накладних №у-00001093 від 22.05.2015 р. на суму 139200,00 грн., №у-00001499 від 07.07.2015 р. на суму 97920,00 грн., №у-00001683 від 27.07.2015 р. на суму 140160,00 грн., №у-00001827 від 13.08.2015 р. на суму 139200,00 грн., №у-00001940 від 27.08.2015 р. на суму 163800,00 грн., №у-00001970 від 31.08.2015 р. на суму 70800,00 грн., №у-00002106 від 15.09.2015 р. на суму 139200,00 грн., №у-00002323 від 08.10.2015 р. на суму 235800,00 грн., №у-00002371 від 15.10.2015 р. на суму 139200,00 грн., №у-00002598 від 11.11.2015 р. на суму 210000,00 грн., №у-00002941 від 17.12.2015 р. на суму 304200,00 грн., №у-00003023 від 25.12.2015 р. на суму 237060,00 грн., №65 від 14.01.2016 р. на суму 167475,00 грн., №222 від 29.01.2016 р. на суму 111360,00 грн., №234 від 01.02.2016 р. на суму 111360,00 грн., №352 від 11.02.2016 р. на суму 222050,00 грн., №382 від 15.02.2016 р. на суму 66000,00 грн., №643 від 14.03.2016 р. на суму 325980,00 грн., №856 від 01.04.2016 р. на суму 223620,00 грн., №1072 від 22.04.2016 р. на суму 249480,00 грн., №1080 від 25.04.2016 р. на суму 109680,00 грн., №1227 від 11.05.2016 р. на суму 362820,00 грн., №1287 від 16.05.2016 р. на суму 106800,00 грн., №1381 від 25.05.2016 р. на суму 374640,00 грн., №1496 від 03.06.2016 р. на суму 213600,00 грн., №1678 від 23.6.2016 р. на суму 366960,00 грн., №1871 від 15.07.2016 р. на суму 373980,00 грн., №2007 від 01.08.2016 р. на суму 169800,00 грн., №2131 від 11.08.2016 р. на суму 217200,00 грн., №2191 від 17.08.2016 р. на суму 142200,00 грн., №2256 від25.08.2016 р. на суму 217200,00 грн., №2481 від 15.09.2016 р. на суму 352500,00 грн., №2527 від 21.09.2016 р. на суму 108600,00 грн., №2528 від 21.09.2016 р. на суму 148500,00 грн., №2796 від 18.10.2016 р. на суму 335760,00 грн., №2864 від 25.10.2016 р. на суму 169800,00 грн.;

рахунків-фактур та рахунків на оплату, що зазначені у перерахованих вище видаткових накладних;

товарно-транспортних накладних №у-00001093 від 22.05.2015 р., №у-00001499 від 07.07.2015 р., №у-00001683 від 27.07..2015 р., №у-00001827 від 13.08.2015 р., №у-00001940 від 27.08.2015 р., №у-00001970 від 31.08.2015 р., №у-00002106 від 15.09.2015 р., №у-00002323 від 08.10.2015 р., №у-00002371 від 15.10.2015 р., №у-00002598 від 11.11.2015 р., №у-00002941 від 17.12.2015 р., №у-00003023 від 25.12.2015 р., №000000073 від 14.01.2016 р., №000000192 від 29.01.2016 р., №000000200 від 01.02.2016 р., №000000290 від 11.02.2016 р., №000000309 від 15.02.2016 р., №000000492 від 14.03.2016 р., №000000639 від 01.04.2016 р., №000000790 від 22.04.2016 р., №000000798 від 25.04.2016 р., №000000904 від 11.05.2016 р., №000000948 від 16.05.2016 р., №000001018 від 25.05.2016 р., №000001100 від 03.06.2016 р., №000001220 від 23.06.2016 р., №000001806 від 15.07.2016 р., №000001910 від 01.08.2016 р., №000002004 від 11.08.2016 р., №000002046 від 17.08.2016 р., №000002094 від 25.08.2016 р., №000002261 від 15.09.2016 р., №000002294 від 21.09.2016 р., №000002295 від 21.09.2016 р., №000002473 від 18.10.2016 р., №000002527 від 25.10.2016 р.;

виписок з банківського рахунку щодо здійснення відповідачем оплат по договору на підставі відповідних рахунків (з 01.05.2017 р. по 31.07.2015 р., з 01.11.2015 р. по 31.01.2016 р., з 01.08.2015 р. по 31.10.2015 р., з 01.02.2016р. по 30.04.2016р., з 01.05.2016р. по 31.07.2016р., з 01.08.2016р. по 31.10.2016р., ),

актів звірки взаєморозрахунків між сторонами відповідно до договору №162 від 21.05.2015 р.,

витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, виданих ТОВ "Укрзооветпромпостач".

Крім того, у матеріали справи надано копію протоколу №1 установчих зборів засновників ТОВ "Подільський бекон" від 01.12.2009 р., згідно з яким директором товариства призначено ОСОБА_5, наказу ТОВ "Подільський бекон" №1 від 16.12.2010 р. про призначення ОСОБА_5 на посаду директора з 16.02.2010 р., статуту ТОВ "Подільський бекон" (в редакції, затвердженій загальними зборами - протокол №10 від 07.11.2013р. та протокол №32 від 11.02.2016р.).

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №162 від 21.05.2015 р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати та відвантажити погодженими партіями продукцію (товар) у власність відповідача, а відповідач зобов'язався приймати і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару).

При цьому відповідач зазначає про перевищення повноважень директора при підписанні вказаного договору, з приводу чого суд враховує таке.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19.08.2014 у справі №5013/492/12/3-59гс14, статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС) (позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі №910/22402/13 від 04.03.2015 року).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, у тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною 3 ст. 92 ЦК передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Законодавство враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для недійсності договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Тобто для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом з тим ч. 3 ст. 92 ЦК встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст. ст. 203, 241 ЦК).

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Загалом, контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, зокрема, якщо про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи (п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11).

Пунктами 10.1, 10.3, 10.4 статуту ТОВ "Подільський бекон" (в редакціях, затверджених загальними зборами учасників відповідно до протоклів №10 від 07.11.2013 р., №32 від 11.02.2016 р.) (далі - статут ТОВ "Подільський бекон") передбачено, що директор є виконавчим одноособовим органом товариства, який здійснює поточне керівництво його діяльністю, здійснює свої повноваження від імені товариства без довіреності, має право першого підпису всіх фінансово-господарських документів, вирішує усі питання фінансово-господарської діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Згідно з п. 10.10.4 статуту ТОВ Подільський бекон до компетенції директора належить вчинення від імені товариства правочинів, в тому числі укладення угод (договорів, контрактів), в тому числі зовнішньоекономічних, що не перевищують 100000,00 гр. з одним контрагентом за один день, з попереднім затвердженням цих правочинів загальними зборами учасників у відповідності до п. 9.7.17.

При цьому у п. 9.7.17 статуту ТОВ "Подільський бекон" зазначено, що до компетенції зборів учасників товариства належить прийняття рішення про затвердження угод (договорів, контрактів) на суму, що перевищує 100000,00 грн. або еквівалент цієї суми у будь-якій валюті.

Натомість відповідно до витягів з ЄДРЮО, ФОП та ГФ станом на 21.05.2015 р. (дата укладення договору), на 21.09.2016 р., 11.10.2016 р., 24.10.2016 р. (дати підписання специфікацій) в графі щодо осіб, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в томі числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначено ОСОБА_5 (керівник і підписант), обмеження щодо представництва відсутні.

Тобто у відомостях ЄДРЮО, ФОП та ГФ відсутні будь-які дані про наявність обмежень директора товариства щодо його представництва та вчинення ним дій перед третіми особами. При цьому відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом також звертається увага, що навіть у випадку обізнаності контрагента із відповідним обмеженням, вміщеним у статуті, судом зауважується, що такі обмеження стосуються попереднього погодження загальних зборів учасників. Таким чином, виходячи з положень добросовісності представництва юридичної особи, директор, підписуючи спірний договір, повинен був вже отримати попереднє погодження загальних зборів учасників на таке укладення, як це передбачено статутом товариства, відтак, треті особи не могли бути обізнані про відсутність такого погодження, оскільки воно презюмується, виходячи з принципів представництва юридичної особи. При цьому статутом не визначено форму такого погодження.

За наявності того, що право директора на укладення договору не обмежено, саме лише незатвердження договору загальними зборами учасників не свідчить про недійсність договору.

Крім того, судом враховується презумпція правомірності правочину, визначена ст. 204 ЦК України.

Також судом береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06.04.2016 р. у справі №3-84гс16.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами вчинялися дії на виконання договору №162 від 21.05.2015 р., зокрема, позивачем здійснювалась поставка товару, а відповідачем - його прийняття та оплата, що відображено в видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунках на оплату, виписках з банківського рахунку, актах звірки взаєморозрахунків, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вчинення дій щодо виконання договору №162 від 21.05.2015 р., суд критично оцінює й посилання відповідача на неукладеність договору, оскільки питання визнання неукладеним договору може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №11"Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставки поставив відповідачу товар на суму 654060,00 грн. згідно з видатковими накладними №2528 від 21.09.2016 р. на суму 148500,00 грн., №2796 від 18.10.2016 р. на суму 335760,00 грн., №2864 від 25.10.2016 р. на суму 169800,00 грн. та товарно-транспортними накладними №000002295 від 21.09.2016 р., №000002473 від 18.10.2016 р., №000002527 від 25.10.2016 р. відповідно. Відповідач оплату отриманого товару не здійснив, утворивши заборгованість в розмірі 654060,00 грн., що відображено в акті звірки взаєморозрахунків станом 22.03.2017р.

Щодо неналежності видаткових накладних як доказів поставки через незазначення необхідних реквізитів, суд зауважує, що первинні господарські документи в силу положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не можуть виключно підтверджувати здійснення господарської операції. Суд у кожному випадку з врахуванням обставин справи повинен встановлювати факт здійснення такої операції на підставі сукупності зібраних доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що видаткові накладні містять печатку відповідача, підпис особи, яка отримувала товар, а відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів протиправність використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, а також враховуючи неповернення прийнятих товарів, суд вважає не спростованим відповідачем факт поставки товарів позивачем на суму 654060,00 грн.

При цьому пунктом 10.3 статуту ТОВ "Подільський бекон" передбачено, що директор товариства здійснює свої повноваження від імені товариства без довіреності, має право першого підпису всіх фінансово-господарських документів, зберігає печатки та штампи товариства.

Наявність на документах відповідача, які містяться у матеріалах справа та які надавались для огляду суду, відбитка печатки відповідача слугує доказом дійсності підпису та свідчить про його достовірність та є підтвердженням проведення господарських операцій, при виконанні яких у сторін виник спір щодо розрахунків.

Аргументи відповідача про вчинення підпису на договорі, накладних, актах звірки за допомогою факсиміле відповідача, суд оцінює критично з огляду на ненадання належних та допустимих доказів в підтвердження використання факсиміле як існування останнього та незаконного використання його невідомою особою. Судом зазначається, що з системного аналізу положень ст. ст. 207, 218 ЦК України, наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, що затверджена постановою № 1893 від 27.11.1998 р. Кабінету Міністрів України (втратила чинність 04.11.2016 р.), вбачається, що скріплення договору, накладних із застосуванням механічного відбитку підпису повноважної особи не суперечить приписам чинного законодавства та не має наслідком визнання їх недійсними.

Крім того, судом зауважується, що відповідачем вчинялись дії щодо виконання договору поставки (товар не повернуто, здійснювались часткові оплати). При цьому твердження відповідача про непідписання договору та інших документів входить у суперечність із позицією відповідача про власне підписання (укладення) договору №162 від 21.05.2015 р. директором, але з перевищенням повноважень.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення законодавства та обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 654060,00 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 91112,31 грн. інфляційних втрат та 21108,43 грн. 3% річних (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог) згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків втрат від інфляції та 3% річних, дійшов висновку, що вони здійсненні в межах можливих нарахувань, є правомірними, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач", с. Плахтянка Макарівського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Бекон", с. Воронківці Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення 766280,74 грн., з яких 654060,00 грн. основного боргу, 91112,31 грн. інфляційних втрат, 21108,43 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Бекон", 31151, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Воронківці, вул. Ленінська, буд. 61 (код 36341377) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач", Київська область, Макарівський район, с. Плахтянка, вул. Кавказька, буд. 4 (код 37051349) 654060 грн. (шістсот п'ятдесят чотири тисячі шістдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 91112,31 грн. (дев'яносто одну тисячу сто дванадцять гривень 31 коп.) інфляційних втрат, 21108,43 грн. (двадцять одну тисячу сто вісім гривень 43 коп.) 3% річних, 11494,21 грн. (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні 21 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 11.12.2017 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (08030, Київська область, Макарівський р-н, с. Плахтянка, вул. Кавказька 4), 3 - відповідачу (31151, Хмельницька область, Старокостянтинівський р-н, с. Воронківці, вул. Ленінська 61).