ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2017 р.Справа № 922/3656/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна", м. Кам'янець-Подільський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Плюс", м. Харків про стягнення 135597,83 грн. та розірвання договору за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №03/01/17 від 03.01.2017р.
відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Плюс" (відповідач) про стягнення передоплати у розмірі 126970,00 грн. та пені у розмірі 8627,83 грн. за договором про надання послуг №130616 від 14.06.2016р., а також про розірвання даного договору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.11.2017р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2017р. розгляд справи було відкладено на 05.12.2017р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2017р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Через канцелярію суду надав письмові пояснення з додатком (вх.№39357 від 27.11.2017р.) та супровідний лист (вх.№40545 від 05.12.2017р.) про долучення до матеріалів справи гарантійного листа відповідача від 18.07.2017р. за вих. №180817. Дані документи досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 05.12.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Копію ухвали про порушення провадження у справі від 31.10.2017р. та копію ухвали від 21.11.2017р. про відкладення розгляду справи на 05.12.2017р. було направлено на зазначену у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичну адресу відповідача: 61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19. Дані копії ухвал не було повернуто підприємством зв'язку до суду.
Відповідно до витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень копія ухвали господарського суду Харківської області від 21.11.2017р. про відкладення розгляду справи на 05.12.2017р. не була вручена відповідачеві під час доставки.
У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2016р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір про надання послуг №130616 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого позивач поручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання надати позивачу послуги з виготовлення деталей, вузлів та механізмів, а також гальванічного і гумового покриття деталей (далі - послуги). У свою чергу позивач зобов'язався прийняти та оплатити послуги в строки і на умовах даного договору.
За умовами п. 1.2. договору перелік послуг, перелік використаних матеріалів, вартість, строки надання послуг узгоджуються сторонами в детальному технічному завданні позивача на кожну групу послуг і затверджується сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 3.1. договору оплата вартості наданих послуг здійснюється на підставі рахунка фактури в наступному порядку: передоплата у розмірі 50% від вартості замовлення (суми, узгодженої сторонами у відповідній Специфікації) на підставі виставленого відповідачем рахунка якщо інше не узгоджено в Специфікації; залишок у розмірі 50% від вартості - протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання акта виконаних робіт сторонами.
Відповідно до п. 1 Специфікації №2 від 16.06.2017р. до договору (далі - Специфікація №2) відповідач взяв на себе зобов'язання виготовити валок робочий листоправильної машини АГНЦ в порядку, що відповідає кресленню № СК10.1901-Б, в кількості 9 шт., загальною вартістю 154 818,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 2 Специфікації № 2 термін виконання робіт та поставки обладнання складає не більше 40 календарних днів із дня 50% передоплати його вартості.
Отже, відповідно до п. 1 Специфікації №2 відповідач здійснює оплату в наступному порядку: 50% передоплати на протязі 5 (п'яти) календарних днів з дня виставлення позивачем рахунку; кінцевий розрахунок в розмірі 50% по факту отримання письмового повідомлення від виконавця про готовність обладнання до відвантаження.
Згідно з п. 3 Специфікації №2 поставка здійснюється за рахунок відповідача на склад позивача: 32300, м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського, 1/14.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав належним чином свої зобов'язання по оплаті обладнання, передбаченого Специфікацією №2, на підставі рахунка №35 від 21.06.2017р. на суму 154818,00 грн. (арк. 15) перерахував на рахунок відповідача 50% суми передоплати у розмірі 77409,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23197 від 04.07.2017р. (арк. 17).
Згідно з п. 1 Специфікації №2 кінцевий розрахунок в розмірі 50% по факту отримання письмового повідомлення від відповідача про готовність обладнання до відвантаження.
Відповідно до умов п.2 Специфікації № 2 граничним терміном виконання робіт і поставки обладнання по ній є 14.08.2017р.
Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з даним позовом відповідач свої зобов'язання, передбачені Специфікацією №2, не виконав, у зв'язку з чим прострочення по Специфікації №2 складає 66 календарних днів.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1 Специфікації №3 від 16.06.2017р. до договору (далі - Специфікація №3) відповідач взяв на себе зобов'язання виготовити ролік правильний опорної машини (касета №1, 2), що відповідає кресленню СК07 160605,0 в кількості 6 штук, та хвостовик (касета 1, 2), що відповідає кресленню № СК07.1606.06 в кількості 12 шт. Загальна вартість робіт по вказаній Специфікації визначена сторонами у розмірі 99122,40 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 2 Специфікації № 3 строк поставки обладнання складає 35 календарних днів із дня 50% передоплати його вартості позивачем.
Згідно з п. 1. Специфікації №3 позивач здійснює оплату в наступному порядку: 50% передоплати на протязі 5 (п'яти) днів з дня виставлення відповідачем рахунку; кінцевий розрахунок у розмірі 50% на протязі 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки обладнання.
Згідно з п. 4. Специфікації №3 поставка здійснюється за рахунок відповідача на склад позивача: 32300, м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського, 1/14.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав належним чином свої зобов'язання по оплаті обладнання, передбаченого Специфікацією №3, на підставі рахунка № 36 від 21.06.2017р. на суму 99122,40 грн. (арк. 16) перерахував на рахунок відповідача 50% передоплати у розмірі 49561,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23196 від 04.07.2017р. (арк. 18).
Згідно з п. 1 Специфікації №3 кінцевий розрахунок у розмірі 50% на протязі 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки обладнання.
Відповідно до п.2 Специфікації № 3 граничним терміном виконання робіт і поставки обладнання по ній 09.08.2017р.
Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з даним позовом відповідач свої зобов'язання, передбачені Специфікацією №3, не виконав, у зв'язку з чим прострочення по Специфікації №3 складає 71 календарний день.
З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2017р. позивач направив на юридичну адресу відповідача листи від 25.07.2017р. вих.№№1582, 1583, в яких просив повідомити відповідача про хід виконання робіт за договором, а також просив підтвердити дату відгрузки обладнання (арк. 19-10). Дані листи були направлені рекомендованим поштовим відправленням № 3231200417570, однак згідно з витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень були повернуті позивачу 18.10.2017р. за закінченням терміну зберігання.
Окрім того, 21.08.2017р. позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію від 21.08.2017р. вих.№1920, в якій вимагав здійснити невідкладну поставку обладнання (арк. 21-22). Дана претензія була надіслана з описом вкладення у цінний лист з поштовим відправленням 3231200384086, однак згідно з витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень була повернута позивачу 30.09.2017р. за закінченням терміну зберігання.
У гарантійному листі від 18.07.2017р. вих.№180817, який був отриманий позивачем 28.08.2017р. вх.№1643, відповідач зобов'язався до 15.09.2017р. здійснити поставку обладнання, передбачене Специфікаціями №№2, 3.
Проте відповідач до 15.09.2017р. обладнання позивачеві не поставив.
19.09.2017р. направив на юридичну адресу відповідача претензію за вих. № 2376 від 19.09.2017р. про відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та відшкодування збитків у вигляді суми здійсненої передоплати у розмірі 126970,20 грн. (арк. 23-26). Дана претензія була надіслана цінним листом з описом вкладення № 3231200434628, однак згідно з витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень була повернута позивачу 04.11.2017р. за закінченням терміну зберігання.
Відповідач доводи позивача щодо порушення відповідачем договору не спростував, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач не виготовив обладнання, передбачене Специфікаціями №№2, 3 до договору, та не поставив його позивачу у строки, встановлені у даних Специфікаціях, чим порушив свої договірні зобов'язання.
Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача передоплати у розмірі 126970,00 грн. та пені у розмірі 8627,83 грн. за договором про надання послуг №130616 від 14.06.2016р., а також про розірвання даного договору.
Щодо вимоги позивача про розірвання договору про надання послуг №130616 від 14.06.2016р., суд зазначає наступне.
В обгрунтування даної вимоги позивач зазначив, що надіславши відповідачу претензію від 19.09.2017р. вих.№2376 (арк. 55-58) про відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та відшкодування понесених збитків у вигляді суми здійсненої передоплати у розмірі 126970,20 грн., позивач реалізував своє право на відмову від договору через невиконання його відповідачем та відшкодування збитків, а тому позивач просить розірвати договір в судовому порядку, у зв'язку з істотними порушеннями договору відповідачем та повернути позивачу суму здійсненої передоплати у розмірі 126970,20 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним договором, в якому містяться ознаки як договору підряду, так і договору поставки, оскільки відповідач зобов'язався не лише виготовити обладнання, а й поставити обладнання.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Разом з тим, ч. 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У п. 11.8 договору передбачено право на розірвання договору у випадку та в порядку, передбаченим діючим законодавством України.
Частиною 2 ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Як встановлено судом вище, позивач направив 19.09.2017р. відповідачу претензію від 19.09.2017р. вих.№2376 про відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та відшкодування понесених збитків у вигляді суми здійсненої передоплати у розмірі 126970,20 грн. (арк. 55-58).
Отже, направивши відповідачу претензію від 19.09.2017р. вих.№2376 (арк. 55-58) про відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та відшкодування понесених збитків у вигляді суми здійсненої передоплати у розмірі 126970,20 грн., позивач фактично реалізував своє право на відмову від спірного договору через невиконання його відповідачем.
Дана претензія була направлена відповідачеві 19.09.2017р. цінним листом з описом вкладення № 3231200434628, однак згідно з витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень була повернута позивачу 04.11.2017р. за закінченням терміну зберігання.
Згідно з наказом Міністерства інфраструктури № 958 від 28.11.2013р. "Про затвердження нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень" максимальний строк доставки рекомендованої кореспонденції між населеними пунктами України складає 6 календарних днів без врахування дня здавання відправлення до поштового відділення.
Таким чином, відповідно до вказаних нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, про претензію вих. № 2376 від 19.09.2017р. про відмову від договору та відшкодування збитків, відповідач визнається судом обізнаним - 25.09.2017р.
Отже, суд вважає, що договір про надання послуг №130616 від 14.06.2016 р. розірваний позивачем в односторонньому порядку з моменту отримання відповідачем зазначеної претензії позивача від 19.09.2017р. вих. № 2376, тобто з 25.09.2017р.
Як роз'яснено у абз. 1-3 п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Враховуючи те, що предмет спору про розірвання договору про надання послуг №130616 від 14.06.2016 р. був відсутній до порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про розірвання договору про надання послуг №130616 від 14.06.2016р.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми передоплати у розмірі 126970,00 грн., суд встановив наступне.
Частиною ч. 2 ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
В силу статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Вищевикладені обставини свідчать про те, що сума здійсненої позивачем передоплати являється збитками, які повинні бути відшкодовані відповідачем.
19.09.2017р. направив на юридичну адресу відповідача претензію за вих. № 2376 від 19.09.2017р. про відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та відшкодування збитків у вигляді суми здійсненої передоплати у розмірі 126970,20 грн. (арк. 23-26).
Проте відповідач збитки у вигляді суми здійсненої передоплати у розмірі 126970,20 грн. позивачеві на час звернення до суду з даним позовом не відшкодував.
Суд звертає увагу, що платіжними дорученнями: №23197 від 04.07.2017р. на суму 77409,00 грн. та №23196 від 04.07.2017р. на суму 49561,20 грн. (арк. 17-18) позивач перерахував на рахунок передоплату у загальному розмірі 126910,20 грн.
У претензії за вих. № 2376 від 19.09.2017р. позивач зазначив про відмову від договору та відшкодування збитків у вигляді суми здійсненої передоплати у розмірі 126910,20 грн. (арк. 23-26).
При цьому у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача передоплату у розмірі 126910,00 грн. за договором.
Не виходячи за межі позовних вимог, суд розглядає позовну вимогу про стягнення з відповідача передоплати у визначеному позивачем розмірі, тобто у розмірі 126910,00 грн.
З огляду на викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 126970,00 грн. правомірною, обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8627,83 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі порушення термінів виконання робіт, та/або строків усунення недоліків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05% від вартості прострочених робіт та несвоєчасного усунення недоліків за кожен день прострочення (арк. 43).
Позивач просить стягнути з відповідача нараховану на підставі п. 7.2. договору пеню по Специфікації №2 у розмірі 5108,99 грн. за період з 14.08.2017р. по 17.10.2017р. та по Специфікації №3 у розмірі 3518,84 грн. за період з 09.08.2017р. по 17.10.2017р., всього: 8627,83 грн. (розрахунок пені, арк. 5).
Враховуючи встановлений судом факт розірвання договору 25.09.2017р., суд вважає вірним періодом нарахування пені по Специфікації №2 є період часу з 14.08.2017р. по 24.09.2017р. та по Специфікації №3 період часу з 09.08.2017р. по 24.09.2017р.
За результатом здійсненого судом розрахунку пені, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачеві пені по Специфікації №2 у розмірі 4453,67 грн. за період з 14.08.2017р. по 24.09.2017р. та по Специфікації №3 у розмірі 3190,93 грн. за період з 09.08.2017р. по 24.09.2017р., всього: 7644,60 грн.
Приймаючи до уваги встановлений судом факт прострочення відповідачем термінів виконання робіт, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 7664,60 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 963,23 грн. суд вважає за необхідне відмовити, у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.
Підсумовуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенню позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-611, 651, 712, 837, 846, 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 32-34, 36, 43, 44, 49, 4-3, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
В частині позовних вимог про розірвання договору про надання послуг №130616 від 14.06.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Плюс" відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Плюс" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, код ЄДРПОУ 34015748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського, 1/14, код ЄДРПОУ 37863825) передоплату у розмірі 126970,00 грн., пеню у розмірі 7664,60 грн. грн. та судовий збір у розмірі 2019,51 грн.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11.12.2017 р.
Суддя ОСОБА_2
922/3656/17
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2017 |
Оприлюднено | 14.12.2017 |
Номер документу | 70856557 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Рильова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні