Ухвала

від 06.12.2017 по справі 802/1284/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1284/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

06 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: Шумова А.Ю.

представника відповідача: Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар'єроуправління" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинабудінвест", товариство з обмеженою відповідальністю "Біл-Буд" про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2017 року №0003561406, №0003571406.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2017 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень виданих ГУ ДФС у Вінницькій області: № 476 від 23.03.2017 р. Лисенко Л.М., головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області; 477 від 23.03.2017 р. Станіславською О.М., головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області проведено перевірку позивача. Згідно пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, п.78.4 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 20.03.2017 року №352 проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар'єроуправління" (код ЄДРПОУ 05531038) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Біл-Буд" (код ЄДРПОУ 39796379) за період з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року та ТОВ "Галичинабудінвест" (код ЄДРПОУ 33402913) з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року.

В ході проведеної перевірки, як зазначено відповідачем в акті перевірки №169/1406/05531038 від 03.04.2017 року, виявлено наступні порушення: занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18.1 декларацій) на загальну суму 607807 грн. в тому числі по деклараціях за квітень 2016 року на суму 214 800 грн. та за червень 2016 року на суму 393 007 грн.; занижено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) на загальну суму 223006 грн. по декларації за вересень 2016 року.

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу про порушення податкового законодавства, які викладені у акті №169/1406/05531038 від 03.04.2017, подав заперечення №21/04 від 21.04.2017 в порядку, визначеному п. 86.7 ст.86 ПК України.

04.05.2017 року в приміщенні ГУ ДФС у Вінницькій області, розглянувши заперечення позивача, частково їх задоволено, про що надіслано поштою письмову відповідь від 05.05.2017 р. за №1272/10/02-32, в якій зазначено нову редакцію розділу 4 "Висновок" відповідного Акту: "Перевіркою ТОВ "ВКУ" встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2. ст. 198, п. 201.1, 201.7 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 ПК України від 02.12.2010 р. за №2755-VI (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого, підприємством: 1) занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18.1 декларацій) на загальну суму 382 036,0 грн. в тому числі по деклараціях за квітень 2016 року на суму 214800грн та за вересень 2016 року на суму 167236 грн.; 2) завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) на загальну суму 2765 грн. по декларації за вересень 2016 року. "

16.05.2017 року ТОВ "ВКУ" отримало податкові повідомлення - рішення №0003571406 від 10.05.2017 р., повідомлення - рішення №0003561406 від 10.05.2017 року, де крім податкового зобовязання сплати 382036,00 грн., ще зазначено штрафні санкції у розмірі 191018 грн.

20.05.2017 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на дії посадових ГУ ДФС у Вінницькій області при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки розгляду заперечення на акт перевірки № 169/1406/05531038 від 03.04.2017 року та вимога перегляду податкового повідомлення-рішення №0003571406 від 10.05.2017 року та податкового повідомлення-рішення №0003561406 від 10.05.2017 року.

Так, п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу ст.22 ПК України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

У відповідності до ст.185 ПК України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно п.186.1 ст. 186 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Вимогами п.187.1 ст.187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані контрагентами згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються певні реквізити.

Ревізорами ДФС в ході перевірки зроблено висновок щодо не підтвердження на предмет реального проведення операції з придбання шин марок Goodyear 26.5 R 25 RL - 5КІ та Bridgestone 315/80/22.5 у ТОВ "Біл-Буд" код ЄДРПОУ 39796379) у квітні 2016 року на суму 1288800 грн. в т.ч. ПДВ

Працівниками ТОВ "ВКУ" надано первині документи, згідно яких ревізорами ДФС встановлено, що між ТОВ "ВКУ" (Покупець) та ТОВ "Біл-Буд" (Продавець) укладено договір поставки №15/04 від 15.04.2016 ( а. с. 58-60 ).

На умовах даного договору продавець зобовязується передати у власність покупцеві Товар, а покупець зобовязується оплатити та прийняти Товар (п. 1.1). Ціна договору: загальна вартість Договору складається зі всіх підписаних видаткових накладних (п. 2.1). Строк договору, в тому числі строки поставки і оплати: оплата Договору здійснюється наступним чином: протягом 10 банківських днів з дня отримання Товару (п. 2.2). Товар, за даним Договором, може бути відвантаженим протягом 5-го з дня усної або письмової заявки (п. 2.3). Вивезення Товару виконується засобами та за рахунок Покупця за адресою (склад): м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 9 А (п. 2.5). Товар повинен супроводжуватися наступними документами: рахунок-фактура, накладна та інші документи визначенні чинним законодавством України (п. 2.6). Порядок поставки товару (надання послуги): факт поставки (передачі та зайняття) Товару Покупцю фіксується сторонами складання і підписання видатковою накладною уповноваженими представниками Сторін (п. 3.1).

26.04.2016 року позивачем був отриманий товар, що підтверджується видатковою накладною №1025 від 26.04.2016 року на суму 700800 грн. та видатковою накладною №1026 від 26.04.2016 року на суму 588000 грн. Транспортування товару підтверджують товарно-транспортними накладними.

Стосовно даних обставин в акті перевірки міститься висновок, що згідно даних інформаційного ресурсу ДФС України ТОВ "Біл-Буд" в квітні 2016 року задекларувало придбання у ряду постачальників продуктів харчування та будівельних матеріалів. Придбання будь-яких шин, зокрема, зазначених марок або ввезення їх на митну територію України ТОВ "Біл-Буд" ні в квітні 2016 року, ні в попередніх періодах не здійснювало. В цілому проведеним аналізом задекларованої діяльності ТОВ "Біл-Буд" встановлено повну невідповідність номенклатури придбання номенклатурі платежу. Отже, діяльність даного суб`єкта полягала виключно в реєстрації податкових накладних з потрібною номенклатурою на покупців.

Також, для підтвердження фактичної господарської операції, ТОВ "ВКУ" інспекторам ДФС, інформацію, що дані шини були перепродані на ТОВ "Українська нерудна компанія" (ЄДРПОУ: 38628196) у липні 2016 року, згідно видаткової накладної №94 від 20.07.2016 року ( а. с. 70 ) на суму 618000 грн. та видаткової накладної№99 від 28.07.2016 року (а. с. 71 ) на суму 720000 грн.

На запит ТОВ "ВКУ" №17/04 від 17.04.2017 року до ТОВ "Українська нерудна компанія" надано відповідь щодо часткового (встановлення) списання на конкретну техніку (самоскиди, тягач), що підтверджується Актом списання коштів №524 від 29.07.2016 року на загальну суму 1016904 грн.

Щодо реальності проведення операції по придбанню робіт зруйнування негабаритного каменю проведених з ТОВ "Галичинабудінвест" (код ЄДРПОУ 33402913) у вересні 2016 року на суму 1020009,60 грн., з урахуванням ПДВ, слід зазначити наступне.

Позивачем надано при проведенні перевірки первинні документи. З вказаних документів слідує, що між ТОВ "ВКУ" (Замовник) та ТОВ "Галичинабудінвест" (Підрядник) укладено підрядний договір від 01.09.2016 №01/09. Предметом вказаного договору є те, що Підрядник зобов`язується виконати будівельні, монтажні та оздоблювальні роботи на об`єктах Замовника, в установлений цим Договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису, а Замовник зобов`язується надати Підрядникові фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на Обєкті (п. 1.1). Додатками до цього Договору є договірна ціна, локальний кошторис. Такі документи підписуються Сторонами і є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2). Ціна договору - вартість робіт визначається Договірною ціною та локальним кошторисом (п. 3.1). Вартість фактично виконаних робіт визначається на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3 (п. 3.2). Підрядник надає замовнику на розгляд та підписання акти приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3). Акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2В) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) розглядаються та підписуються Замовником протягом 10 робочих днів (п. 3.3). Замовник здійснює платежі Підряднику за фактично виконані роботи на Об`єкті на підставі наданої Підрядником належним чином оформленої довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) протягом 90 днів після підписання акту приймання виконаних робіт. Замовник при необхідності має право надати аванс Підряднику (п. 3.4). Термін виконання робіт: початок - 01.09.2016, кінець - 31.12.2016 (п. 4.2); строки можуть бути перенесені Сторонами, шляхом підписання додаткової угоди ( п. 4.3).

Так, 07.10.2016 року ТОВ "Галичинабудінвест" зареєструвала податкову накладну за №17 від 30.09.2017 року, в якій вірно вказала номенклатура товарів/робіт та послуг - "Руйнування негабаритного каменю", але зроблені технічні помилки в рядку №4, №5, №6, №7 зазначеної податкової накладної.

Позивач 08.10.2016 звернувся до директора Шандера О.С. ТОВ "Галичинабудінвест" із заявою про внесення змін до податкової накладної за №17 від 30.09.2017 року, яка зареєстрована 07.10.2017 року на суму 1020009,60 грн., де просили внести зміни у наступні рядки №4;5;6;7 зазначеної податкової накладної: рядок 4, де умовне позначення замінити на грн.; в рядку 5, де код замінити на "2454"; в рядку 6, де кількість замінити на "850008 грн. 00 коп."; в рядку 7, де ціна поставки одиниці товару/послуг без урахування податку на додану вартість замінити на "1". На даному листі директор поставив резолюцію погоджено, до виконання , підпис, печатка, дата 08.10.2016. Представник позивача зазначив, що причини не виправлення помилки в податковій накладній ТОВ "Галичинабудінвест" йому не відомі.

Слід зауважити, що право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Однак, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, тобто такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, як визначено Податковим кодексом України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Враховуючи викладені норми ПК України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені загальні вимоги до первинного документу, згідно яких первинний документ повинен містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем документи є первинними документами в розумінні вимог ст. 9 вказаного Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

Водночас, помилковість у оформленні документів по господарській операції не може слугувати підставою для висновків про нездійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір витрат.

Тобто, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву суду у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам.

Разом з тим, відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також податковим органом не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган, переважно обґрунтовує, правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому, виключно на порушення вчинені контрагентами позивача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, тобто відповідач.

Викладені в акті висновки ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

В свою чергу, оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю .

У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами, встановленими у ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає. Разом із тим, відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, усі факти порушень стосуються не позивача у справі, а його контрагентів.

Так, чинним законодавством на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в тому числі дотримання ними вимог податкового закону. Кожен платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Відтак, позивач не може нести відповідальність за діяльність своїх контрагентів.

Зокрема, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, може свідчити про порушення права особи мирно володіти своїм майном, закріпленого у Першому Протоколі від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка є частиною національного законодавства.

Також, як вже зазначалося, з урахуванням приписів п. 201.1, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України покупець має право на включення ПДВ до складу податкового кредиту за звітній податковий період в разі видачі йому контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкової накладної з реквізитами, визначеним законом.

Відтак, податковий орган неправомірно заперечує фактичне здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та стверджує про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по цих операціях, оскільки право позивача на такий кредит підтверджується податковими накладними та сукупністю інших наданих до перевірки первинних документів, до яких у відповідача зауважень немає.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, відсутні підстави для скасування такого рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 грудня 2017 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.