Ухвала

від 07.12.2017 по справі 815/2502/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2502/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді: Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

Єщенка О.В.,

за участю секретаря Шепель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КД ТРАНС до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю КД ТРАНС звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007681407, №0007691407, №0007711407, №0007701407 від 19.04.2017 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 11.08.2017 року Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що з наданих товариством до перевірки актів виконаних робіт неможливо ідентифікувати здійснення господарських операцій ТОВ КД ТРАНС з ПП Рівер-Транс . Співставляючи умови договору та тарифи розрахунку вартості послуг, затверджені обома сторонами залежно від виду товару та місць його зберігання, неможливо дійти висновку який саме вантаж зберігався, на яких площадках він розміщувався, у якій кількості та скільки днів він зберігався та який тариф застосовано для розрахунку вартості послуги.

Також, апелянт зазначає, що позивачем до перевірки не надано первинні документи, підтверджуючі придбання якісного товару, який відповідає вимогам ДСТУ у постачальника ТОВ Веллтоп , відповідно до умов договорів, узгоджених обома сторонами.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ КД ТРАНС .

Розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 19.04.2017 року: №0007681407, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за І півріччя 2016 року на загальну суму 3773925 грн.; №0007691407, яким ТОВ КД ТРАНС збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2048829 грн. (в т.ч. за основним платежем - 2040905 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7924 грн.); №0007711407, яким товариству зменшено суму від'ємного значення з ПДВ за червень 2016 року на суму 945192 грн.; №0007701407, яким ТОВ КД ТРАНС збільшено податкове зобов'язання за платежем ПДВ на суму 2279540 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1823632 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 455908 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту від 28.03.2017 року №338/15-32-14-07/3906599 Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю КД ТРАНС , код за ЄДРПОУ 39069599, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.01.2014 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 28.01.2014 по 30.06.2016 , яким, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 2040905 грн.;

- абз. б) п.185.1 ст.185, абз.б) п.187.1 ст.187, абз.2 п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 1823632 грн.; завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму податку на додану вартість в сумі 945192 грн.

Зокрема, в акті перевірки від 28.03.2017 року №338/15-32-14-07/3906599 зазначено, що у перевірений період ТОВ КД ТРАНС декларувало господарські операції з ПП Рівер-Транс щодо отримання послуг зберігання вантажу за договором №10-В-15 від 01.04.2015р., за умовами якого загальний розмір оплати за надані послуги за місяць розраховується за тарифами зі зберігання вантажу на складських площах Виконавця (ПП Рівер-Транс ). З наданих до перевірки актів виконаних робіт за квітень-грудень 2015 року та за травень-червень 2016 року наведено лише загальний вартісний показник - загальна сума послуги розміщення (зберігання) вантажу на складських площах. Розрахунок вартості послуги не наведено. Співставляючи умови договору та тарифи розрахунку вартості послуг залежно від виду товару та місць його зберігання неможливо дійти висновку, який саме вантаж зберігався, на яких площах розміщувався (відкритих чи закритих), у якій кількості та скільки днів та який тариф застосовувався при розрахунку вартості послуги. У зв'язку з цим, контролюючий орган дійшов висновку, що із змісту наданих до перевірки актів виконаних робіт неможливо ідентифікувати здійснення господарських операцій ТОВ КД ТРАНС та дійти висновку щодо фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ КД ТРАНС та ПП Рівер-Транс .

Також, в акті перевірки зазначено, що ТОВ КД ТРАНС заключено договір купівлі-продажу від 22.04.2015 року №22/04-15-С з ТОВ Веллтоп . На запит перевіряючих від 15.03.2017р. про надання документального підтвердження щодо зберігання сої та макухи, придбаних у вказаного контрагента, надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 10.06.2015 року №ОУ-0000080, в якому зазначено, що виконавцем ТОВ Геліос-Агро надані ТОВ КД ТРАНС послуги зберігання макухи соняшника та наведено загальний показник вартості зберігання. Однак, в графі постачальники зазначені наступні підприємства: Наша олія , Екобіотек Україна , Продексим ЛТД , Агрофірма Наірі , Юкос і К , якими поставлено макуху у загальній кількості 794,72 тонни. Постачальник ТОВ Веллтоп у зазначеному переліку відсутній. У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що надані до перевірки акти прийому-передачі макухи соняшника не є первинними документами, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції та рух активів відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Також, зазначено, що на запит перевіряючих не надано документальне підтвердження походження придбаних товарів у постачальника ТОВ Веллтоп .

Крім цього, згідно акту перевірки ТОВ КД ТРАНС у першому півріччі 2016 року здійснювало надання послуг (навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання) покупцям-нерезидентам. В укладених договорах з покупцями Портовий оператор ТОВ КД ТРАНС застосовував різні Комплексні ставки та комплекс послуг по перевалці лісоматеріалів. За результатами аналізу звітної інформації у порівнянні з інформацією, наявною у контролюючих органів (внутрішні та зовнішні джерела) встановлено, що покупці - резиденти та нерезиденти є взаємонезалежними юридично та фактично, тобто пов'язанність не встановлено, операції здійснені у перевіреному періоді між даними підприємствами відносяться до неконтрольованих. Таким чином, звичайна ціна визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правових договорах повинна відповідати ринковій ціні. Платником податків ТОВ КД ТРАНС порушено абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України та, відповідно, занижено базу оподаткування ПДВ, в результаті чого за 2016 рік занижено базу оподаткування ПДВ операцій з постачання наданих послуг (обробка вантажу) на 14931272,60 грн. (ПДВ - 2986254,57 грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ КД ТРАНС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень товариством, зафіксованих в акті перевірки від 28.03.2017 року №338/15-32-14-07/3906599.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято Головним управлінням ДФС в Одеській області з посиланням на те, що: неможливо дійти висновку щодо фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ КД ТРАНС і ПП Рівер-Транс та між ТОВ КД ТРАНС і ТОВ Веллтоп ; ТОВ КД ТРАНС занизило базу оподаткування з ПДВ операцій з постачання виготовлених послуг та, відповідно, занижено зобов'язання, оскільки перевіряючими встановлено невідповідність між звичайною (договірною) ціною та ринковою ціною .

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту ст.ст. 134, 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, а сум витрат - до складу валових, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевірений період ТОВ КД ТРАНС фактично здійснювало діяльність наступних видів: лісопильне та стругальне виробництво (КВЕД 16.10); виробництво інших вирів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (КВЕД 16.29);оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73).

Здійснюючи свою господарську діяльність товариство з квітня 2015 року по грудень 2016 року орендувало нерухоме майно та обладнання у ДП Білгород-Дністровський морський торговий порт та використовувало орендовані об'єкти для ведення господарської діяльності: надання послуг з приймання, зберігання, обробки та навантаження вантажів на морські судна на портовому причалі, виробництво дерев'яної тріски та подальший її експорт.

З врахуванням того, що на момент укладання договорів оренди з ДП Білгород-Дністровський морський торговий порт , частина складських площ порту вже була передана в оренду іншому підприємству ПП Рівер-Транс , тому для забезпечення клієнтів площадками для зберігання товарів та забезпечення вантажообігу, 01.04.2015 року між ТОВ КД ТРАНС та ПП Рівер-Транс укладено договір №10-В-15 про надання послуг зберігання вантажу на складських площах ПП Рівер-Транс . За умовами вказаного договору Виконавець (ПП Рівер-Транс ) зобов'язується за письмовими заявками Замовника (ТОВ КД ТРАНС ) надавати послуги з зберігання вантажу Замовника на складських площах Виконавця, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги. Місце надання послуг: Білгород-Дністровський морський торговий порт, м. Білгород-Дністровський, вул.Шабська, 81.

Пунктом 3.1 договору №10-В-15 від 01.04.2015 року встановлено, що загальний розмір оплати за надані Виконавцем послуги за місяць розраховується за тарифами із зберігання вантажу Замовника на складських площах Виконавця наведених у Переліку послуг, який є Додатком до договору, але складає не менше 401 448,26 грн. без ПДВ у місяць незалежно від зберігання або не зберігання вантажу.

В підтвердження отримання послуг зберігання вантажу за вказаним договором позивачем надано акти виконаних робіт (послуг), перелік яких міститься в додатку №6 до акту перевірки від 28.03.2017 року №338/15-32-14-07/3906599.

Дослідивши зміст актів виконаних робіт, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність до первинних документів, оскільки містять усі обов'язкові реквізити первинного документу.

Єдиною підставою, на яку посилається ГУ ДФС в Одеській області в обґрунтування висновку про відсутність фактично отримання послуг за договором №10-В-15 від 01.04.2015 року, є те, що у наданих до перевірки актах виконаних робіт (послуг) не відображено показники, відповідно до яких здійснюється обчислення розміру послуги за зберігання товарів, а зазначено лише загальний вартісний показник.

Суд першої інстанції не взяв до уваги такі посилання відповідача, зазначивши, що акт виконаних робіт (послуг) - це документ, на підставі якого здійснюється відображення у бухгалтерському та податковому обліку саме загальної суми послуги, з метою її подальшої сплати, а безпосередньо розшифрування обчислення розміру послуги за зберігання товарів на ТОВ КД ТРАНС ведеться у вигляді заповнення відомостей зберігання товару на складських площах, які і містять інформацію про номенклатуру вантажу, загальну вагу, об'єм, термін та ставка зберігання тощо. Відомість не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого проводяться розрахунки між сторонами, а є лише додатковим супутнім документом, розробленим для внутрішнього обліку підприємства.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, ступінь деталізації змісту та обсягу господарської операції не встановлюють, тому її можуть самостійно визначити особи, які відповідають за здійснення такої господарської операції.

В акті перевірки від 28.03.2017 року №338/15-32-14-07/3906599 зазначено, що інформація щодо кожного судозаходу міститься в пароплавних справах, які вилучено правоохоронними органами згідно протоколу обшуку. З вказаного слідує, що ТОВ КД ТРАНС не мало змоги надати інформацію з пароплавних справ під час проведення податкової перевірки.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ухвалою від 09.11.2017 року зобов'язано ТОВ КД ТРАНС надати належним чином завірені копії пароплавних справ, в яких міститься інформація про обсяги та терміни зберігання вантажів на орендованих у ПП Рівер-Транс складських площах на підставі договору про надання послуг зберігання вантажу №10-В-15 від 01.04.2015 року.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем надано відповідні пароплавні справи, з яких являється за можливе встановити товар, його вагу та дату зберігання, кількість днів зберігання, вид місця зберігання тощо.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що наданими ТОВ КД ТРАНС первинними документам підтверджено отримання ТОВ КД ТРАНС у ПП Рівер-Транс послуг за договором №10-В-15 від 01.04.2015 року. Оскільки інших підстав, які б ставили під сумнів фактичне здійснення зазначених господарських операцій апелянтом не зазначено, тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині як необґрунтовані.

Судом першої інстанції встановлено, що господарські операції між ТОВ КД ТРАНС та ТОВ Веллтоп здійснювалися на виконання умов договорів купівлі-продажу від 22.04.2015 року №22/04-15-С та від 31.05.2015 року №31/05-15-С (соя, макуха соняшникова), за умовами яких Продавець (ТОВ Веллтоп ) зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ КД ТРАНС ) сою ДСТУ 4964-2008, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даними договорами.

Вказані договори підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірено печатками юридичних осіб.

На підтвердження виконання умов договорів купівлі-продажу від 22.04.2015 року №22/04-15-С та від 31.05.2015 року №31/05-15-С позивачем надано до суду специфікації до договору, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі товару, акти переоформлення товару (на виконання умов договору №5/05-15 від 26.05.2015р. про надання ТОВ Геліос-Агро послуг транспортно-експедиційного обслуговування вантажу).

В акті перевірки від 28.03.2017 року №338/15-32-14-07/3906599 ГУ ДФС в Одеській області зафіксовано відсутність у ТОВ КД ТРАНС актів виконаних робіт від 08.09.2016 року на загальну суму 640000 грн. (від 08.09.2015 року на суму 390000 грн. та від 08.09.2015 року на суму 250000 грн.), проте вказані акти є у товариства в наявності та надавалися ним до заперечень на акт перевірки, які, відповідно до ст.44 ПК України, повинні були враховані податковим органом при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що у наданому позивачем розрахунку вартості зберігання в графі постачальники відсутній постачальник ТОВ Веллтоп .

Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання апелянта та погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок вартості зберігання товару є додатком до акту виконаних робіт, який надає детальну інформацію Замовнику про найменування товару, вагу кількість днів зберігання на складі, тариф в залежності від строку зберігання. Розрахунок вартості зберігання складається на підставі реєстрів про рух товару на складі, починаючи від приймання товару на склад, закінчуючи його відвантаженням. Реєстр документів про рух товару на складі формується на підставі товарно-транспортної накладної, яка є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Саме тому у розрахунку вартості зберігання, що є додатком до акту виконаних робіт, в графі постачальник зазначено не підприємство ТОВ Веллтоп , а постачальники ТОВ Веллтоп , які наведені у ТТН, відповідно до яких оприбутковано товар на складі.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції, а лише дублюють зміст акту перевірки від 28.03.2017 року №338/15-32-14-07/3906599.

Варто зазначити, що податковий кредит за контрагентами ПП Рівер-Транс на суму 1466666,67 грн. та ТОВ Веллтоп на суму 1315900,80 грн. сформовано на підставі податкових накладних, зареєстрованих належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові накладні відповідають вимогам п.201 ст.201 ПК України в частині наявності всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Згідно п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт. послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що гака звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п.14.1.219 ст.14 Податкового кодексу України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично га фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ТОВ КД ТРАНС у першому півріччі 2016 року здійснювало надання послуг (навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання) покупцям-нерезидентам. В укладених договорах з покупцями Портовий оператор ТОВ КД ТРАНС застосовував різні Комплексні ставки та комплекс послуг по перевалці лісоматеріалів. За результатами аналізу звітної інформації у порівнянні з інформацією, наявною у контролюючих органів (внутрішні та зовнішні джерела) встановлено, що покупці - резиденти та нерезиденти є взаємо незалежними юридично та фактично, тобто пов'язанність не встановлено, операції здійснені у перевіреному періоді між даними підприємствами відносяться до неконтрольованих. Таким чином, звичайна ціна визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правових договорах повинна відповідати ринковій ціні. Платником податків ТОВ КД ТРАНС порушено абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України та, відповідно, занижено базу оподаткування ПДВ, в результаті чого за 2016 рік занижено базу оподаткування ПДВ операцій з постачання наданих послуг (обробка вантажу) на 14931272,60 грн. (ПДВ - 2986254,57 грн.).

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки з матеріалів справи вбачається, що формування доходів ТОВ КД ТРАНС здійснюється згідно звичайних цін, що визначені сторонами договору, які фактично відповідають рівню ринкових цін.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, товариство позивача надавало послуги своїм контрагентам саме за тими цінами, що визначені сторонами у договорі (звичайними цінами. Контрагенти ж, в свою чергу, бажали отримати послуги від ТОВ КД ТРАНС на добровільній основі за цінами, що визначені сторонами у договорі (звичайними цінами). Крім того, між позивачем та його контрагентами відсутні спори щодо формування ціни договору.

При цьому, апелянтом не заперечується, що позивач та його контрагенти взаємно незалежні юридично та фактично, не є пов'язаними особами, та володіють достатньою інформацією про такі послуги.

Більше того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що чинним податковим законодавством України не передбачено методику визначення звичайної ціни шляхом відвідування сайту в мережі Інтернет. Тарифи, що застосовуються суб'єктами господарювання в морських портах, на думку колегії суддів, не можуть розглядатися як на ринку щодо ідентичних чи однорідних послуг, оскільки основні техніко-економічні параметри для здійснення господарської діяльності суб'єктів господарювання є різними.

Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України Про морські порти України тарифи та інші послуги є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

А відтак, висновки податкового органу про те, що ТОВ КД ТРАНС занизило базу оподаткування з ПДВ операцій з постачання виготовлених послуг та, відповідно, занизило зобов'язання, оскільки перевіряючими встановлено невідповідність між звичайною (договірною) ціною та ринковою ціною , є необґрунтованими.

Наданими позивачем первинними документами підтверджено правомірність формування показників валових витрат/доходу та податкового кредиту/зобов'язань у перевірений період.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 19.04.2017 року №0007681407, №0007691407, №0007711407, №0007701407.

Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко