Рішення

від 11.12.2017 по справі 467/641/17

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/641/17

2/467/273/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.12.2017 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:головуючого судді- Догарєвої І.О.,при секретарі Фесенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Южноукраїнської державної нотаріальної контори, Товарна біржа Українська про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визначення права власності,

В с т а н о в и в:

03 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державний нотаріус Южноукраїнської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товарна біржа Українська про визнання договору купівлі- продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 17 жовтня 2000 року за договором купівлі-продажу нерухомості придбала у ОСОБА_2 жилий будинок АДРЕСА_1. Даний договір був укладений на Українській Товарній Біржі та зареєстрований в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю під номером № 123791 від 17 жовтня 2000 року. Після укладення даного Договору його нотаріального посвідчення сторони не здійснювали. Умови укладеного договору купівлі-продажу сторонами були повністю виконані. З 10 листопада 2001 року у даному житловому будинку був зареєстрований та проживав син позивачки ОСОБА_3. В зв'язку з необхідністю розпорядитися даним житловим будинком та подарувати його сину позивач звернулась до державної нотаріальної контори для оформлення договору дарування, але їй було відмовлено, роз'яснивши, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Внаслідок невизнання дійсності договору купівлі-продажу державною нотаріальною конторою позивач не може розпорядитись належним їй житловим будинком, тому просила позовні вимоги задовольнити та визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 укладений на Українській Товарній біржі та визнати за нею право власності на даний жилий будинок.

Позивач в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду надала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі. Позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання двічі не з'явилась, будучи повідомлена належним чином про час та дату розгляду справи за своїм зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, заперечень проти позову не надала, тому справу розглянуто на підставі повідомлених позивачем даних та доказів у відсутності відповідача в заочному порядку.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Южноукраїнська державна нотаріальна контора Миколаївської області в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність її представника. Позовні вимоги позивача підтримує повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товарна біржа Українська в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Заперечень проти позову не надала.

За таких обставин, за згодою позивача, суд розглядає справу в заочному порядку, що відповідає положенням ст. ст. 224-226 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.ст.153, 224 ЦК України (в редакції 1963 р.), чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.227 ЦК України (в редакції 1963 р.) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст.47 цього Кодексу).

Відповідно до ст.47 ЦК України (в редакції 1963 р.) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу, яка передбачає, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 р. Про судову практику в справах про визнання угод недійсними роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 105, 114 ЦК).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

З матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2000 року ОСОБА_1 (покупець) з однієї сторони та ОСОБА_2 (продавець) з другої сторони уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений на Українській товарній біржі та зареєстрований філією товарної біржі Українська та зареєстровано в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю під № 123791 від 17 жовтня 2000 року.

Вказаний будинок належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідчений Первомайським філіалом Южної товарної біржі від 06.05.1998 року під реєстровим номером 2766 і зареєстрований Бюро технічної інвентаризації в смт. Арбузинка в реєстровій книзі № 5 під реєстровим номером 681 від 16.10.2000 року.

За договором купівлі-продажу від 17 жовтня 2000 року об'єкт нерухомості проданий за 1700,00 грн., які продавець одержав від покупця до підписання цього договору.

Згідно записів у будинковій книзі житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в спірному будинку постійно проживали та були зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Згідно Технічного паспорту житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 володільцем будинку станом на момент проведення інвентаризації 16 жовтня 2000 року володільцем житлового будинку значиться ОСОБА_1

З урахуванням викладених обставин, положень законодавства, приймаючи до уваги що на сьогоднішній час втрачена можливість нотаріального посвідчення договору, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору і вони виконані повністю, вважаю, що наявні підстави для визнання договору дійсним згідно з ч.2 ст.47 ЦК України 1963 р. та визнання права власності на житловий будинок.

За такого, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.208-218, суддя

В и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Южноукраїнської державної нотаріальної контори, Товарна біржа Українська про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 укладений на Українській Товарній Біржі 17 жовтня 2000 року між продавцем ОСОБА_2 з однієї сторони та покупцем ОСОБА_1 з другої сторони, який був зареєстрований Товарною біржею Українською в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за реєстраційним №123791 від 17 жовтня 2000 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Суддя І.О. Догарєва