Рішення

від 06.12.2017 по справі 649/518/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/791/670/17 Єдиний унікальний номер справи: 649/518/16-ц

Головуючий в І інстанції Соловйов В.В.

Доповідач: Приходько Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

говуючогоОСОБА_1 суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3 секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 25 листопада 2016 року у справі

за позовом

ОСОБА_5 до фермерського господарства Джерело про визнання договору недійсним ,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги посилався на те, що він є власником земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення розміром 5,56 умовних кадастрових гектарів, право на яку набув на підставі Державного акту на право власності на земельну частку (пай) серія ЯЕ 948078. В 2014 році він довідався, що його земельну ділянку з 2012 року згідно договору оренди землі від 16 лютого 2012 року обробляє ФГ Джерело . Посилаючись на те, що ні якого договору оренди землі від 16 лютого 2012 року він з ФГ Джерело не укладав, у тексті договору, а саме у графі Реквізити і підписи сторін вказані не його паспортні дані, підпис в договорі стоїть не його, орендної плати за договором не отримував, просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 16 лютого 2012 року укладений між ним та ФГ Джерело в особі голови господарства ОСОБА_6 та зареєстрованого відділом Держкомзему у Великолепетиському районі Херсонської області у Державному реєстрі земель запис від 24 квітня 2012 року №652120004000907, а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 25 листопада 2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до ФГ Джерело про визнання договору недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Під час розгляду справи ОСОБА_5, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги представники ФГ Джерело ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, зазначили, що, на їх думку, рішення суду є законним та обґрунтованим. Просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди землі відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, Закону України Про оренду землі , а позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів, що спірний договір оренди землі підписаний не ним.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частин 1, 3 даної норми матеріального права зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №948078 від 13.11.2008, є власником земельної ділянки площею 5,5601га, розташованої на території Князе-Григорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області кадастровий номер 6521282200:05:047:0909, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.99-101).

16 лютого 2012 року між ОСОБА_5 та ФГ Джерело в особі голови господарства ОСОБА_6 укладено договір оренди землі, який 24 квітня 2012 року зареєстровано відділом Держкомзему у Великолепетиському районі Херсонської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №652120004000907 (а.с.5).

За умовами вказаного договору ОСОБА_5 надав, а фермерське господарство Джерело в особі голови господарства ОСОБА_6, прийняло у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Князе-Григорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області площею 5.56 га, строком на 49 років з правом поновлення на новий строк (п.ч.1, 2, 8 Договору).

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи №262-ПТ від 11.07.2017 підпис від імені ОСОБА_5 у розділі Реквізити і підписи сторін у графі Підпис на зворотньому боці наданого на дослідження договору оренди землі від 16 лютого 2012 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Великолепетиському районі Херсонської області у державному реєстрі земель 24 квітня 2012 року за №№652120004000907 виконаний не гр. ОСОБА_5, а іншою особою.

Під час розгляду справи представник ФГ Джерело ОСОБА_6 пояснив, що договір оренди землі з ОСОБА_5 укладений у лютому 2012 року. У квітні 2012 року ОСОБА_5, в присутності свідків, в рахунок майбутніх платежів по орендній платі отримав від нього 56000грн., на підтвердження отримання коштів видав розписку.

Згідно розписки від 04 квітня 2012 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 за оренду земельного паю Державний акт ЯЕ №948078 виданий Великолепетиською державною районною адміністрацією 13 листопада 2008 року 56 000грн.

Згідно частини 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (ч.2 ст. 223 ЦПК України)

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року, яке набрало законної сили та є чинним на час розгляду справи, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_5 до ФГ Джерело про розірвання договору та стягнення заборгованості з орендної плати, з підстав недоведеності наявності заборгованості по орендній платі за землю. При цьому вказаним судовим рішенням встановлено, що 16 лютого 2012 року між ОСОБА_5 та ФГ Джерело в особі голови господарства ОСОБА_6 укладено договір оренди землі, який 24 квітня 2012 року зареєстровано відділом Держкомзему у Великолепетиському районі Херсонської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №652120004000907.

Тобто зазначеним рішенням, що набрало законної сили та яке має преюдиційне значення, встановлено правомірність та дійсність оспорюваного в даній справі договору оренди землі від 16 лютого 2012 року, і вказана обставина в силу вимог ч. 3 ст. 61 та ч.2 ст. 223 ЦПК України не може оспорюватися в іншому процесі.

Висновок судової почеркознавчої експертизи в силу вимог ст. ч.6 ст. 147 ЦПК України не є обов'язковим для суду і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

З огляду на зазначені положення законодавства колегія суддів дійшла висновку, що при аявності рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року, яке відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішені справи, суд не вправі його змінювати, зокрема шляхом визнання цього ж самого договору оренди землі недійсним.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом України у правових позиціях в справах № 6-1199цс16 постанова від 06.07.2016 та №6-1414цс17 постанова від 13.09.2017.

Враховуючи наведене позовні вимоги про визнання договору оренди землі недійсним задоволенню не підлягають.

Оскільки суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, в силу вимог ст. 309 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів:

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 25 листопада 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_5 відмовити .

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

ОСОБА_3