Ухвала

від 06.12.2017 по справі 580/2422/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

6 грудня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Кафідової О.В., суддів: Леванчука А.О., Іваненко Ю.Г. Гримич М.К., Маляренка А.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання права власності на майно у порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Сумської області від 2 червня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_8, яка мала трьох дітей: ОСОБА_9 (її батька), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_11, місце перебування якого їй не відомо. Заповіт за життя ОСОБА_8 не складала, її спадкоємці за законом спадщину не приймали, заяв про її прийняття не подавали.

Позивач вважала, що вона як онука ОСОБА_8 має право на спадкування після її смерті за правом представлення. Після смерті ОСОБА_8 залишилося спадкове майно у вигляді земельних ділянок площами 4,3399 га, 4,51 га, 4,25 га. При цьому земельна ділянка площею 4,3399 га належала ОСОБА_8 на праві власності згідно з державним актом НОМЕР_1. Земельна ділянка площею 4,51 га згідно із сертифікатом на земельний пай серії НОМЕР_2 належала на праві власності ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Оскільки її баба на момент смерті ОСОБА_12 проживала з ним однією сім'єю і фактично була його дружиною, тому вказана земельна ділянка була успадкована нею за законом. Земельна ділянка площею 4,25 га згідно із сертифікатом на право власності на земельний пай серії НОМЕР_3 належала матері баби - ОСОБА_13, і після її смерті була успадкована дочкою ОСОБА_8

У зв'язку з цим позивач просила визнати за нею право власності на спадкове майно ОСОБА_8, а саме: на земельні ділянки площами 4,3399 га, 4,51 га, 4,25 га.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 4 квітня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за нею право власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно ОСОБА_8, а саме: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,3399 га, з них: 2,7732 га - рілля, 1,3120 га - сіножать, 0,2547 га - пасовище, що розташована на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, яка належала ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, земельну ділянку площею 5,67 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, яка належала ОСОБА_12 на підставі сертифіката на земельний пай серії НОМЕР_2, земельну ділянку площею 5,67 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, яка належала ОСОБА_13 на підставі сертифіката на земельний пай серії НОМЕР_3.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 2 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення не відповідають цим вимогам.

Судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_8, яка на день смерті була зареєстрована у АДРЕСА_1 (а. с. 10).

ОСОБА_8 мала синів: ОСОБА_9 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і був батьком позивача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_7.), ОСОБА_10 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і був батьком ОСОБА_14.) та ОСОБА_15, які у подальшому оскаржили рішення суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції.

Позивач має право на спадщину після смерті баби за правом представлення, оскільки встановлено, що її батько ОСОБА_9 помер раніше за матір.

З державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_8 на підставі розпорядження голови Лебединської райдержадміністрації від 23 березня 2004 року № 88 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,3399 га, з них: 2,7732 га - рілля, 1,3120 га - сіножать, 0,2547 га - пасовище, що розташована на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області (а. с. 53).

З довідки Ворожбянської сільської ради від 21 грудня 2016 року № 1757 вбачається, що ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, на день смерті був зареєстрований та проживав у с. ВалкиЛебединського району Сумської області. Разом із ним на день смерті проживала співмешканка ОСОБА_8 Заповіт від імені ОСОБА_12 Ворожбянською сільською радою не посвідчувався (а. с. 64).

Із пояснень свідків суд першої інстанції також встановив, що ОСОБА_8 проживала з ОСОБА_12 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у с. Валки Лебединського району Сумської області до дня його смерті. Також разом із ОСОБА_8 у с. Валки Лебединського району Сумської області проживала її мати ОСОБА_13 до дня смерті.

З ксерокопії книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Ворожбянській сільській раді, наданої Управлінням Держгеокадастру у Лебединському районі Сумської області, встановлено, що ОСОБА_12 на підставі сертифіката на земельний пай серії НОМЕР_2 належала земельна ділянка площею 5,67 в умовних кадастрових гектарах, ОСОБА_13 на підставі сертифіката на земельний пай серії НОМЕР_3 належала земельна ділянка площею 5,67 в умовних кадастрових гектарах (а. с. 51-52).

З інформаційної довідки із спадкового реєстру, наданої державним нотаріусом Лебединської районної державної нотаріальної контори Сумської області Лисенко В.Ф. від 29 січня 2016 року № 80/01-16, встановлено, що після смерті ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, спадкова справа не заводилася, але від її імені виконавчим комітетом Ворожбянської сільської ради посвідчено заповіт 28 листопада 1991 року за реєстровим № 292; після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, спадкова справа не заводилася, заповіт від його імені не посвідчувався; після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа не заводилася, заповіт від її імені не посвідчувався (а. с. 37-46).

Із заповіту ОСОБА_13, посвідченого 28 листопада 1991 року секретарем виконавчого комітету Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, вбачається, що усе своє майно вона заповідала ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11 у рівних частинах (а. с. 14).

Встановивши, що ОСОБА_8 у порядку ст. 549 ЦК УРСР прийняла спадщину після смерті ОСОБА_13 та ОСОБА_12, оскільки постійно проживала разом із ними на час відкриття спадщини та вступила в управління спадковим майном, а інші спадкоємці не вчинили жодних дій, що свідчать про прийняття спадщини, у зв'язку з чим вважаються такими, що відмовилися від неї (спадщини), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_6 права власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно, а саме: земельну ділянку площею 4,3399 га та дві земельні ділянки площами 5,67 в умовних кадастрових гектарах.

Апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із встановлених у справі обставин, які свідчать про те, що позивач в установленому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_8 не прийняла, а тому відсутні підстави для визнання за ОСОБА_6 права власності на спадкове майно. Крім того, суд встановив, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушуються права ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є спадкоємцями ОСОБА_10, до складу спадщини якого входить і майно, яке він успадкував після смерті матері ОСОБА_8

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Указані вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ст. 33 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі, та не залучив їх до участі у справі у якості сторони.

Разом із цим апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, не мав процесуальної можливості усунути вказані вище недоліки, допущені судом першої інстанції.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з 'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, то рішення цих судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 4 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 2 червня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

О.В. Кафідова А.О. Леванчук М.К. Гримич Ю.Г. Іваненко А.В. Маляренко Головуючий Судді: