Постанова

від 05.12.2017 по справі 804/5447/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 р. Справа № 804/5447/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства "Утро" до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство Утро звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оформлене листом від 19.07.2017р. №27-4-0.332-981/2-17, щодо відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Селянському фермерському господарству Утро площею 25,1 га із земель раніше наданих позивачу (і.к. 21913147), розташованої на території Новоселівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській надати дозвіл позивачу на користування земельною ділянкою на підставі оренди, та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 25,1 га зі земель раніше наданих Селянському фермерському господарству Утро (і.к. 21913147), розташованої на території Новоселівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області для ведення селянського господарства.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ОСОБА_3 на підставі рішення суду отримала право власності в порядку спадкування за законом на Селянське фермерське господарство Утро , яке належало її померлому чоловікові - ОСОБА_6. При цьому, ОСОБА_3 набула також право на постійне користування землею, яка була надана померлому ОСОБА_6 для ведення сільського господарства на якій розташоване Селянське фермерське господарство Утро . З метою укладення договору оренди земельної ділянки, на якій здійснює свою господарську діяльність Селянське фермерське господарство Утро , позивач в особі ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою на отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте державним органом було надіслано відповідь про відмову у наданні вищевказаного дозволу, чим порушено права позивача.

Представники позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування поданих заперечень зазначалося, що відповідач при винесені оскаржуваного рішення діяв в межах повноважень та у спосіб передбачених нормами чинного законодавства. Також в запереченнях зазначалося, що земельна ділянка, на яку претендує позивач в порядку ч.3 ст.407 Цивільного кодексу України не може успадковуватися, адже ця норма чітко встановлює, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

У судовому засіданні представник відповідача також заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у вказаних письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням ХІV сесії ХХІ скликання Новоселівської сільської ради від 01.10.1993р. Про затвердження проектів відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств , зокрема, ОСОБА_6 виділено на території Новоселівської сільської ради земельну ділянку площею 25 га про що видано державний акт на право постійного користування землею серії ДН №0000106.

Так, відповідно до довідки про реєстрацію земельної ділянки від 19.01.2009р. №7037/17-0041 станом на 01.01.2009р. за ОСОБА_6 зареєстрована земельна ділянка, яка надана у постійне користування площею 25,1га за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, Новоселівська сільська рада для ведення селянського фермерського господарства.

На вищевказаний земельній ділянці здійснює свою господарську діяльність Селянське фермерське господарство Утро , засновником і керівником якої був ОСОБА_6

12 жовтня 2012 року ОСОБА_6, який перебував у шлюбі з ОСОБА_3, помер, про що 12.10.2012р. виконавчим комітетом Новоселівської сільської ради видано свідоцтво про його смерть серії І-КИ №478896 та актовий запис №27.

Рішенням Криничанського районного суду від 30.09.2013р. у справі №178/1426/13-ц визнано за ОСОБА_3, 27 лютого 1955 року, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_1 право на селянське (фермерське) господарство Утро , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій в Україні №21913147, місце знаходження: вул. Степова. Буд №4 в с. Новоселівка Криничанського району Дніпропетровської області та зареєстрованого розпорядженням голови Криничанської районної ради №47-р від 28 лютого 1994 року Криничанською районною радою Дніпропетровської області, що належало ОСОБА_6, померлому 12 жовтня 2012 року в порядку спадкування за законом.

Так, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ №970388 від 21.03.2014р. керівником Селянського фермерського господарства Утро є ОСОБА_3

24 травня 2017 року голова Селянського фермерського господарства Утро ОСОБА_3 звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просив розглянути питання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення селянського (фермерського) господарства орієнтованою площею 25,1 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Новоселівської селищної ради Криничанського району.

На вищевказану заяву відповідачем було надано відповідь від 19.07.2017р. №24-4-0.332-9817/2-17, якою відмовлено у задоволені вищевказаної заяви.

Вирішуючи означений адміністративний позов, суд зважає на таке.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та Держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.1225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частини третьої статті 407 ЦК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Аналогічного висновку дійшла і Судова палата у цивільних справ Верховного Суду України у постанові від 05.10.2016р. за результатами розгляду справи №6-2329 цс16.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на означене, та враховуючи той факт, що померлому ОСОБА_6 було виділено на території Новоселівської сільської ради земельну ділянку площею 25 га про що видано державний акт на право постійного користування землею серії ДН №0000106, то після його смерті вищевказане право не переходить його дружині - ОСОБА_3

При цьому, доводи позивача, що успадкування право користування вищевказаної ділянки встановлено рішенням Криничанського районного суду від 30.09.2013р. у справі №178/1426/13-ц є хибним, оскільки як зазначалося раніше означеним рішенням визнано право ОСОБА_3 на селянське (фермерське) господарство Утро .

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З огляду на означені норми та враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволені заяви від 24.05.2017р., зазначивши що відведення земельної ділянки в оренду для ведення селянського (фермерського) господарства можливе тільки на (конкурентних засадах) земельних торгах.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору, не відшкодовуються.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2017 року

Суддя ОСОБА_1