Постанова

від 05.12.2017 по справі 803/1533/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 803/1533/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Гомзи Ю.І.

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОБЛ БУТІК ГОТЕЛЬ" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОБЛ БУТІК ГОТЕЛЬ" (далі - ТзОВ "НОБЛ БУТІК ГОТЕЛЬ", позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом № 9962/10/03-20-12-04-08 від 23.10.2017 та зобов'язання відповідача зареєструвати позивача платником єдиного податку третьої групи (за ставкою 5% без ПДВ), з дня його державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при зверненні до відповідача з заявою про застосовування спрощеної системи оподаткування (третя група, 5% без ПДВ), з моменту державної реєстрації товариства, позивачу листом від 23.10.2017 було повідомлено, що вказана заява не підлягає розгляду, в зв'язку з тим, що платник єдиного податку може бути управителем майна за умови його реєстрації платником ПДВ та переходу на ставку єдиного податку 3% доходу. Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки чинне законодавство не містить заборони платнику єдиного податку третьої групи (5% без ПДВ) здійснювати такий вид діяльності як управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, і здійснення вказаного виду діяльності не є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку третьої групи (5% без ПДВ). Відтак вважає оскаржуване рішення немотивованим та таким, що прийняте з порушенням вимог пункту 299.5 статті 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому просить його скасувати.

Представник відповідача в поданому суду письмовому запереченні позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що заява позивача про застосування спрощеної системи оподаткування була розглянута ГУ ДФС у Волинській області у відповідності до вимог ПК України та за результатами її розгляду правомірно прийнято рішення саме про відмову у реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5% без ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав наведених у письмовому запереченні, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.10.2017 за № 11981020000010688 зареєстроване ТзОВ "НОБЛ БУТІК ГОТЕЛЬ", код ЄДРПОУ 41668291 (а.с. 45).

20.10.2017 ТзОВ "НОБЛ БУТІК ГОТЕЛЬ" звернулося до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування третьої групи (за ставкою 5% без ПДВ). Основним видом діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 у заяві зазначено, зокрема, 68.32 управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (а.с. 7-9).

За результатами розгляду зазначеної заяви, листом від 23.10.2017 № 9962/10/03-20-12-04-08 ГУ ДФС у Волинській повідомило позивача про те, що заява не підлягає розгляду, оскільки відповідно до частини першої статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи. Підставою для взяття на облік договору управління майном є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником ПДВ управителя майна та отримання документів, визначених пунктом 4.7 розділу IV Порядку обліку платників податків і зборі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2001 № 1588. Відповідно до пункту 4.7 розділу IV вказаного Порядку визначено, що для взяття на облік договору управління майном управитель майна подає до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку документи щодо реєстрації договору управління майном одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ. Відтак, платник єдиного податку може бути управителем майна за умови його реєстрації платником ПДВ та переходу на ставку єдиного податку 3 % доходу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені Главою І Розділу XIV Спеціальні податкові режими ПК України.

Відповідно до пункту 291.2. статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.4. статті 291 ПК суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 статті 298 ПК України.

Відповідно до підпунктів 298.1.1., 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Як встановлено судом, ТзОВ "НОБЛ БУТІК ГОТЕЛЬ" протягом 10 днів з дня державної реєстрації було подано до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування у відповідності до вимог ПК України.

Проте, за результатами розгляду вказаної заяви ГУ ДФС у Волинській області прийняло рішення про те, що заява позивача не підлягає розгляду, оскільки платник єдиного податку може бути управителем майна за умови його реєстрації платником ПДВ та переходу на ставку єдиного податку 3% доходу.

На думку суду, вказане рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 291.5. статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: 1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора); 2) обмін іноземної валюти; 3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин); 4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння); 5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення; 6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу; 7) діяльність з управління підприємствами; 8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню); 9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; 10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів; фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту; фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів; страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів; суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків; представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку; фізичні та юридичні особи - нерезиденти; платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Отже, вказаною нормою закріплено вичерпний перелік видів діяльності, під визначення якої не підпадають платники першої-третьої груп єдиного податку.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту до вище перелічених видів діяльності не відноситься та статтею 291 ПК України не встановлено заборони платнику єдиного податку третьої групи оподаткування (за ставкою 5% без ПДВ) здійснювати вказаний вид діяльності.

Відтак, здійснення суб'єктом господарювання такого виду діяльності як управління нерухомим майном не є підставою для відмови у реєстрації його як платником єдиного податку.

Згідно з пунктами 299.5, 299.6 статті 299 ПК України у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що суб'єкту господарювання може бути відмовлено у реєстрації платником єдиного податку виключно у випадках, передбачених пунктом 299.6 статті 299 ПК України.

У даних спірних правовідносинах підстави для відмови у реєстрації визначені пунктом 299.6 статті 299 ПК України.

Проте, в оскаржуваному рішенні, відповідачем не зазначено з якої саме підстави, визначеної пунктом 299.6 статті 299 ПК України позивачу відмовлено у реєстрації як платника єдиного податку, а зазначено, що заява позивача про застосування спрощеної системи оподаткування не підлягає розгляду.

В рішенні суб'єкта владних повноважень відсутнє будь-яке обґрунтування підстав відмови позивачу у реєстрації платником єдиного податку третьої групи та посилання на відповідні норми законодавства, зокрема, Глави 1 Розділу ХІV ПК України, якою саме регламентовано застосування спрощеної системи оподаткування.

Суд зазначає, що рішення, оформлене листом № 9962/10/03-20-12-04-08 від 23.10.2017 року, яким фактично відмовлено у реєстрації позивача платником єдиного податку третьої групи (за ставкою 5% без ПДВ) не відповідає вимогам статті 299 ПК України, оскільки в ньому не вказані конкретні підстави передбачені для відмови позивачу у реєстрації його платником єдиного податку.

Тому, таке рішення в порушення вимог пункту 299.5 статті 299 ПК України є немотивованим.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що у рішенні є відповідні посилання на норми законодавства, а саме на пункт 64.6 статті 64, підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу I, абзац другий підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПК України, ЦК України і, що при КВЕД ДК 009:2005 68.32 управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту є необхідність реєстрації платником ПДВ, то суд їх до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Нормами статей 1029-1030 ЦК України регламентовано питання договорів управління майном.

Відповідно до пункту 64.6 статті 64 ПК України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку обліку платників податків і зборів,затвердженим наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588) управитель майна - особа (в розумінні підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПК України для цілей оподаткування розділу V ПК України, крім осіб, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПК України), яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Пунктом 4.7 вказаного Порядку № 1588 визначено, що для взяття на облік договору управління майном управитель майна подає одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ до контролюючого органу певний пакет документів.

Отже, відповідно до вимог пункту 64.6 статті 64 ПК України та пункту 1.7,4.7. Порядку № 1588 додатковому взяттю на облік в контролюючих органах підлягають виключно договори управління, в яких управитель майна є особою в розумінні підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Тобто, із змісту вказаних норм вбачається, що додатковому обліку, зокрема, і необхідності реєстрації платником ПДВ підлягають саме договори управління майном.

У даному випадку спірні правовідносини виникли не з підстав обліку договору управління майном, а з питань реєстрації платником єдиного податку. Сама по собі наявність в КВЕД позивача позиції 68.32 управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту , на думку суду, не є підставою для відмови в реєстрації платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5% без ПДВ.

Крім того, при розгляді заяви позивача про реєстрацію платником єдиного податку, відповідачем питання про наявність договорів управління не досліджувалося, і відповідних доказів з цього приводу суду не подано.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проте, відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення наведені вимоги стосовно позивача дотримані не були, та прийнято оскаржуване рішення необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній справі рішення, оформленого листом № 9962/10/03-20-12-04-08 від 23.10.2017, воно прийнято із порушенням вимог статтей 291, 299 ПК України, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині до задоволення.

Враховуючи ту обставину, що відмова в реєстрації платником єдиного податку визнана судом протиправною, то суд вважає підставною і вимогу позивача в частині зобов'язання відповідача зареєструвати ТзОВ "НОБЛ БУТІК ГОТЕЛЬ" платником єдиного податку третьої групи (за ставкою 5% без ПДВ), з дня його державної реєстрації, враховуючи наступне.

Відповідно до пунктів 299.1, 299.3 статті 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку

Враховуючи те, що рішення про відмову в реєстрації платником єдиного податку було прийнято із порушенням вимог законодавства, підстави для відмови в його реєстрації були відсутні, а позивачем відповідну заяву подано у строки та в порядку визначені ПК України, тому суд вважає, що в даному випадку слід зобов'язати відповідача зареєструвати позивача платником єдиного податку третьої групи (за ставкою 5% без ПДВ), з дня його державної реєстрації за первинно поданою заявою, з приводу якого і вирішувались спірні правовідносини судом.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що розгляд заяви суб'єкта господарювання про реєстрацію платником єдиного податку є виключно дискреційними повноваженнями відповідача, враховуючи наступне.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980).

Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У даній справі представник відповідача помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути подану заяву у відповідності до вимог законодавства та зареєструвати її.

Підставами для відмови в реєстрації платником єдиного податку є визначені законодавством обставини. За таких обставин відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, відмовити в реєстрації чи зареєструвати, існує лише один правомірний варіант дії.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав) але і фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав), і яке в подальшому у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Судом при розгляді вказаної справи повністю перевірено підстави, якими керувався відповідач при відмові в реєстрації платником єдиного податку третьої групи (за ставкою 5% без ПДВ) та прийшов до висновку, що відмова у реєстрації є протиправною, а заява подана у відповідності до законодавства, та встановленої форми.

За таких обставин зазначений спосіб захисту є найбільш ефективним способом захисту порушених прав позивачів та не порушує принципу дискреції, якими наділені суб'єкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зареєструвати ТзОВ "НОБЛ БУТІК ГОТЕЛЬ" платником єдиного податку третьої групи (за ставкою 5% без ПДВ), з дня його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 3200,00 грн., сплачений згідно з квитанцією від 09.11.2017 № 0.0.888480730.1 (а.с. 2).

Керуючись статтями 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області, оформлене листом № 9962/10/03-20-12-04-08 від 23 жовтня 2017 року.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Волинській області зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю "НОБЛ БУТІК ГОТЕЛЬ" (код ЄДРПОУ 41668291) платником єдиного податку третьої групи (за ставкою 5% без ПДВ), з дня його державної реєстрації.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОБЛ БУТІК ГОТЕЛЬ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області сплачений судовий збір в розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена у повному обсязі до 11 грудня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк