Постанова

від 30.11.2017 по справі 826/13550/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2017 року № 826/13550/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Технікс Ресурс до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Технікс Ресурс (далі - позивач, ТОВ Технікс Ресурс ) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року за № 0003222202.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських відносин.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. На думку податкового органу, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників операцій, фактичну неможливість виконання сторонами зобов'язань за договором, а формально складені первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 20.05.2015 № 653 та направлення від 21.05.2015 № 728/26-58-22-02-17, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Технікс Ресурс (код ЄДРПОУ 36273496) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Брокбудкепітал (код ЄДРПОУ 37450960) за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, за результатом якої складено акт перевірки від 02.06.2015 № 2948/26-58-22-02-18/36273496.

Згідно висновків, викладених в акті, перевіркою встановлено наступні порушення:

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 232 493,00 грн., в тому числі за лютий 2014 року - 232 493,00 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 258 325,00 грн., в тому числі за 2014 рік - 258 325,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту позивач подав заперечення на акт від 10.06.2015 №180, за результатами розгляду яких відповідачем листом від 18.06.2015 №15541/10/26-58-22-02-11 повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі вищезазначених висновків прийнято, зокрема, податкове повідомлення - рішення від 23.06.2015 № 0003222202, яким ТОВ Технікс Ресурс збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 387 488,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 258 325,00 грн., за штрафними санкціями - 129 163,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ Брокбудкепітал (код ЄДРПОУ 37450960).

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю Технікс Ресурс зареєстровано Головним територіальним управлінням юстиції у міста Києві від 17.11.2008 за № 10731020000016631.

Основним видом господарської діяльності позивача є інша діяльність у сфері електрозв'язку (61.90).

Між позивачем (Замовник) та ТОВ Брокбудкепітал (Підрядник) укладено договір підряду від 27.01.2014 № ТО-196, відповідно до умов якого, Замовник замовляє та зобов'язується оплатити, а Підрядник зобов'язується належним чином виконувати роботи з організації каналів зв'язку, визначені у відповідних Додатках та/або Додаткових угодах до даного Договору.

Замовлення виконання робіт здійснюється шляхом підписання сторонами протягом строку дії даного договору відповідних замовлень на виконання робіт за формою встановленою у Додатку № 1 до даного Договору (пункт 1.1.2 Договору).

У замовленнях передбачених пунктом 1.2 Договору визначається обсяг робіт, що мають бути виконані за відповідним замовленням, загальна вартість таких робіт, строки виконання та інші відомості, що стосуються таких робіт (пункт 1.1.3 Договору).

Під роботами з організації каналів зв'язку, що виконуються згідно даного Договору та окремих замовлень, може розумітись будь-який з наступних видів Робіт:

- роботи з організації наземного каналу зв'язку з доступу до мережі інтернет для SMB

- роботи з організації прокладення телефонної лінії для корпоративних клієнтів

- роботи з організації наземного каналу зв'язку передаванням даних для корпоративних клієнтів

- роботи з організації базової станції супутникового зв'язку типу VSAT (пункт 1.1.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.2.2 Договору Замовник зобов'язується забезпечити можливість доступу працівників Підрядника до місць виконання робіт.

Приймання-передача виконаних за кожним окремим замовленням робіт здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі виконаних за відповідним замовленням робіт (пункт 5.1 Договору).

В акті зазначається обсяг фактично виконаних за відповідним Замовленням робіт та їх вартість, встановлена на підставі даного Договору (пункт 5.2 Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ Брокбудкепітал позивачем надано Замовлення на виконання робіт від 01.02.2014 до Договору № ТО-196 від 27.01.2014 стосовно робіт з організації каналів зв'язку. Загальна вартість робіт за вказаним Замовленням склала 1 549 951,20 грн., у тому числі ПДВ - 258 325,20 грн.

Згідно цього Замовлення сторонами погоджено, що строк виконання визначених у даному Замовленні робіт становить 30 календарних днів з дати підписання даного Замовлення. Розрахунки за виконані за даним Замовленням роботи здійснюються в строки та в порядку, передбаченому Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи з організації каналів зв'язку Підрядником виконані, у зв'язку з чим сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт №877 від 28.02.2014 на загальну суму 1 549 951,20 грн., у тому числі ПДВ - 258 325,20 грн. Згідно вказаного акту роботи виконані Виконавцем вчасно, у встановлений договором строк, претензій від Замовника щодо виконаних робіт немає. До акту сторонами також підписано технічний акт щодо адрес виконання замовлень (завдань) Замовника у 2 примірниках, що є невід'ємною частиною акту.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, підрядником виписана позивачу податкова накладна від 28.02.2014 №877 на загальну суму 1 549 951,20 грн., у тому числі ПДВ - 258 325,20 грн., яка зареєстрована 13.03.2014 у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з реєстру.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі шляхом списання грошових коштів з банківського рахунку позивача на користь ТОВ Брокбудкепітал , що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів, від 14.03.2014 №324, від 21.03.2014 №363, від 21.03.2014 №364, від 21.03.2014 №365, від 21.03.2014 №366 на загальну суму 1 549 951,20 грн., з яких сума ПДВ - 258 325,20 грн.

Також, до матеріалів справи додано виписку з банку на вказану суму, призначенням якої вказано оплата за роботи з організації каналів зв'язку згідно договору № ТО-196 від 27.01.2014, а також оборотно-сальдові відомості по рахунку.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача з його контрагентами.

Зокрема, як вбачається з акту перевірки відповідачем отримано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому зазначено, що згідно підпутку 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.06.2014 для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ Брокбудкепітал (код ЄДРПОУ 37450960) з дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Креалтрейд (код ЄДРПОУ 38441779) за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 було здійснено виїзд за податковою адресою підприємства: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 50-Б, офіс 41 для вручення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Брокбудкепітал від 16.06.2014 та пред'явлення направлення на перевірку від 16.06.2014, де встановлено відсутність підприємства та посадових осіб за юридичною адресою (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 50-Б, офіс 41), про що складено акт відсутності посадових осіб за місцезнаходженням підприємства.

Відповідно до постанови СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.06.2014 слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №320141100500000001 від 09.01.2014 щодо пособництва в ухиленні від сплати податків та фіктивного підприємництва ТОВ Укртрансглобал (код ЄДРПОУ 38922137) за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України. Додатково, в межах вказаного провадження з'ясовано, що невстановлені досудовим розслідуванням особи, продовжуючи свій злочинний умисел, зареєстрували на гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, підприємство ТОВ Домін Груп (код ЄДРПОУ 38905991) для проведення незаконної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків. При цьому, допитаний ОСОБА_1 повідомив про те, що не причетний до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Крім того, встановлено, що ТОВ Креалтрейд (код ЄДРПОУ 38441779), яке перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, протягом 2013-2014 років сформовано незаконний податковий кредит з ПДВ у сумі 11967600 грн. за рахунок відображення в податковому обліку фінансово-господарські операції з ТОВ Домін Груп (код ЄДРПОУ 38905991).

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в свою чергу, здійснено позапланову документальну перевірку ТОВ Креалтрейд (код ЄДРПОУ 38441779) та складено акт від 26.05.2014 №451/26-55-22-01/38441779, згідно якої не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів ТОВ Креалтрейд у ТОВ Домін Груп , в тому числі ТОВ Брокбудкепітал у лютому 2014 року на суму 6807927,18 грн.

Окрім того в акті перевірки також зазначено, що згідно акту від 21.03.2014 №864/26-55-22-01/38441779 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Креалтрейд (код ЄДРПОУ 38441779) з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.10.2013 по 31.12.2013, згідно якого ТОВ Креалтрейд не надало пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з контрагентами за період з 01.10.2013 по 31.12.2013. Розрахунки між суб'єктами господарювання за даним договором у лютому 2014 року не проводились. Заборгованість ТОВ Брокбудкепітал перед ТОВ Креалтрейд станом на 28.02.2014 складає 23 447 395,94 грн. на користь ТОВ Креалтрейд .

Податковим органом зроблено висновок про те, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності товариства, фінансово-господарські взаємовідносини між підприємством та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Взаємовідносини позивача з контрагентом ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорі підряду, за яким Замовник замовляє та зобов'язується оплатити, а Підрядник зобов'язується належним чином виконувати роботи з організації каналів зв'язку, визначені у відповідних Додатках та/або Додаткових угодах до даного Договору

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, надані первинні документи та розрахункові документи: замовлення на виконання робіт, акт приймання-передачі виконаних робіт з організації каналів зв'язку та додаток до нього, податкову накладну, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості по рахунку, платіжні доручення, акт звіряння взаємних розрахунків, податкові декларації на прибуток, ліцензія. Факт виконання та отримання товарів, оплата їх вартості підтверджуються документально.

З матеріалів справи вбачається, що види діяльності контрагента дозволяють укладення договорів між контрагентом та позивачем. Зокрема, до видів діяльності, які має право здійснювати ТОВ Брокбудкепітал відноситься, окрім іншого, будівельні та монтажні роботи, будівництво житлових та нежитлових будівель, що підтверджується також Ліцензією Державної архітектурно - будівельною інспекції України, серії АЕ №280746, строком дії з 13 грудня 2013 року по 19 квітня 2014 року.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено суду обставин недостатності доданих до матеріалів справи документів чи їх дефектності, а також податковим органом не заперечувалося та не спростовано фактичне виконання господарських операцій позивача із його контрагентом, участь контрагента позивача у здійсненні таких операцій, наявності у них спеціальної податкової правосуб'єктності (реєстрації платниками ПДВ), факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН тощо.

Також, з урахуванням сутності операцій відповідачем не доведено недостатності кількості у контрагента трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними господарськими операціями.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж слід зазначити, щодо реальності операцій та використання результатів придбаних послуг/виконаних робіт у власній господарській діяльності ТОВ Технікс Ресурс позивачем надано та знаходяться в матеріалах справи засвідчені копії оформлених документів. Необхідність замовлення позивачем послуг з організації каналів зв'язку та реальність використання таких послуг у власній господарській діяльності підтверджується договором підряду №2911/ДГ від 29.07.2011, укладеного між позивачем та ПАТ Датагруп та актами до нього. Наступне використання ПАТ Датагруп результатів виконаних робіт за таким договором підтверджується, зокрема, ліцензією на надання телекомунікаційних послуг, в тому числі, Ліцензія Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації на надання послуг супутникового радіозв'язку (радіозв'язок супутникової фіксованої радіослужби системи Eutelsat) № 7534 для 26 регіонів України та №6728 для міста Києва та копіями договорів, які діяли в період, що підлягав перевірці на підтвердження фактичного використання результатів виконаних робіт у власній господарській діяльності. Зокрема надано договір №ВФ.5622/2011 про надання послуг з організації Wi-Fi зони з метою отримання послуг доступу до мережі Інтернет від 01.06.2011; договір №Н-І-2974 про надання телекомунікаційних послуг від 01.11.2013; договір №ІНК.2634/2001 про надання телекомунікаційних послуг від 26.03.2007.

Також, в підтвердження приймання - передачі матеріалів за укладеними договорами для виконання замовлених робіт від ПАТ Датагруп до ТОВ Технікс Ресурс підписані акти від 03.02.2014 та від 28.02.2014, відповідно, від ТОВ Технікс Ресурс до ТОВ Брокбудкепітал - акти від 03.02.2014 та від 28.02.2014, довідки щодо передачі матеріальних засобів з метою належного виконання укладених договорів підряду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Вказане спростовує висновок відповідача про непідтвердження використання у господарській діяльності придбаних за спірними угодами товарів (послуг) та неправомірність дій позивача щодо формування податкових вигод.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними господарськими операціями.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Поряд з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які вказували б на безтоварність операцій.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації по контрагентам контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі роботи (послуги) позивачем не отримувались від контрагента.

Крім того, на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

До того ж, суд зазначає також, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був зареєстрований до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит та формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21.01.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІБ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02). Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23 червня 2015 року за № 0003222202.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Технікс Ресурс (код ЄДРПОУ 36273496) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур