Рішення

від 11.12.2017 по справі 904/9131/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2017 Справа № 904/9131/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Відділу освіти Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області

про стягнення 126 749 грн. 17 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 007.1Др-36-0617 від 19.06.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №1438 від 10.11.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Відділу освіти Широківської районної державної адміністрації заборгованість в розмірі 126 749 грн. 17 коп., з яких: 66 403 грн. 95 коп. - пеня, 7 533 грн. 40 коп. - 3% річних, 52 811 грн. 82 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору на постачання природного газу від 25.05.2016 № 1141023YGDBB046. Також просив суд покласти на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору та повернути надлишково сплачену позивачем при зверненні до суду із даним позовом суму судового збору в розмірі 1 298 грн. 77 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу від 25.05.2016 № 1141023YGDBB046 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ у розмірі 1 722 316 грн. 31 коп. основного боргу. Позивач зазначає, що вказаний розмір заборгованості стягнуто з відповідача рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2017 у справі № 904/2172/17. Внаслідок того, що заборгованість у розмірі 1 722 316 грн. 31 коп. відповідачем сплачена лише 31.05.2017, позивачем нараховані до сплати відповідачу пеня та 3% річних та інфляційні втрати у заявлених сумах.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, у відзиві на позов зазначив, що визнає позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 7 533 грн. 40 коп. та інфляційних втрат у розмірі 52 811 грн. 82 коп. Водночас, просив суд врахувати, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується та утримується за рахунок районного бюджету та не є прибутковою, а також прийняти до уваги незабезпеченість коштів по виплаті заробітної плати працівникам відділу освіти та здійснення опалення в цей час у тринадцяти навчальних закладах Широківського району, із посиланням на приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст.. 83 Господарського процесуального кодексу України, просив суд зменшити на 99% розмір нарахованої позивачем пені.

23.11.2017 та 06.12.2017 на адресу господарського суд надійшли клопотання відповідача про зменшення суми пені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, які відповідач доповнив посиланням на той факт, що затверджена сума видатків на 2017 рік на оплату природного газу по закладах освіти у Широківському районі не задовольняє потребу в коштах та незабезпеченість становить 725,4 тис. грн.

01.12.2017 позивач надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив про відсутність підстав для зменшення нарахованої пені, оскільки зазначені відповідачем у клопотаннях та відзиві обставини, не є виключними в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Просив врахувати майновий стан позивача, який знаходиться у скрутному становищі на сьогоднішній день, у зв'язку із невчасним та неповним розрахунком фізичних та юридичних осіб за спожитий газ, що підтверджується довідкою позивача станом на 31.10.2017. Борг населення перед Товариством становить 2 515 284 000,00 грн., борг бюджетних установ складає 8 256 000,00 грн. та промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання - 1 099 000,00 грн. Не виконання та несвоєчасне виконання договірних зобов'язань відповідачем призводить до негативних наслідків фінансового стану позивача, а саме: ставить під сумнів виконання позивачем взятих на себе зобов'язань перед ПАТ НАК Нафтогаз здійснювати своєчасну оплату вартості природного газу, а наскільки вчасно будуть виконані ці обов'язки, залежить від споживачів природного газу, які в свою чергу повинні своєчасно розрахуватись. Крім того, звернув увагу суду, що при складанні позовної заяви, позивачем була допущена помилка, а саме невірно вказано дату погашення заборгованості за січень 2017, та не зазначено дату погашення заборгованості за лютий 2017. Тобто, відповідно до оборотної виписки по рахунку боржника, яка наявна в матеріалах даної справи, відповідачем повністю сплачено суму боргу за спожитий природний газ за січень 2017 лише 18.05.2017, за лютий 2017 лише 31.05.2017.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.11.2017 по 06.12.2017.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2017 по справі № 904/2172/17 (суддя Петренко Н.Е.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"про стягнення з Відділу освіти Широківської районної державної адміністрації заборгованості у розмірі 1 770 597,87 грн., яка виникла внаслідок невиконання останнім взятих на себе зобов'язань згідно договору на постачання природного газу № 1141023YGDBB046 від 25.05.2016, задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти Широківської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 1 722 316,31 грн., пеню у розмірі 436,09 грн., 3% річних у розмірі 4 672,41 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 558,97 грн.

За приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2017 по справі № 904/2172/17 встановлено наступне.

25.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник) та Відділом освіти Широківської районної державної адміністрації (споживач) укладено договір на постачання природного газу №1141023YGDBB046 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році та у січні-лютому 2017 року природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (в редакції додаткової угоди № 6 до Договору від 31.01.2017).

Відповідно до п. 2.3 Договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Згідно з п. 2.4 Договору місячний обсяг відбору (споживання) газу споживачем не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу більш ніж на ±5%.

Коригування (перегляд) планових місячних обсягів природного газу здійснюється споживачем з повідомленням постачальника відповідно до пунктів 2.5-2.7 Договору.

За умовами п. 2.9 Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку.

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.9.1 Договору).

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п.2.9.2 Договору).

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу (п. 2.9.3 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником.

У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

За умовами п. 4.3 Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

30.12.2016 сторони підписали Додаткову угоду № 4 до договору (а.с. 21), в якій дійшли згоди викласти пункт 1.1. договору у наступній редакції:

1.1. Постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році та у січні 2017 року природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. та продовжити строк дії договору, достатній для проведення процедури закупівлі природного газу на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми цього договору, та викласти пункт 11.1. договору у наступній редакції:

11.1. Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 січня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. .

31.01.2017р. сторони підписали Додаткову угоду № 6 до договору (а.с. 22), в якій вирішили викласти пункти 1.1. та 11.1. договору у наступній редакції:

1.1. Постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році та у січні 2017 року природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. ;

11.1. Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 січня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2017р. по справі № 904/2172/17 встановлено наступне.

На виконання умов вищевказаного Договору та додаткових угод до нього останній передав у власність позивача в січні 2017 року 88,675 тис. м. куб. природного газу на суму 800 046,78 грн. та в лютому 2017 року 89,335 тис. м. куб. природного газу на суму 922 269,53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 та 28.02.2017 до договору на постачання природного газу №1141023YGDBB046 від 25.05.2016, які підписані та скріплені печаткою відповідача без будь-яких зауважень.

В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату за поставлений природний газ в січні та лютому 2017 року, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 722 316,31 грн. за цей період.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений природний газ, позивачем на підставі п. 6.2.1 Договору була нарахована пеня у розмірі 43 609,15 грн. за період з 11.02.2017 по 30.03.2017.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 4 672,41 грн. за період з 11.02.2017 по 30.03.2017.

Позивач стверджує, що відповідачем повністю сплачено суму боргу за спожитий природній газ лише 31.05.2017, що підтверджується оборотною випискою по рахунку боржника (а.с. 40). Розрахунок пені та 3% річних по справі № 904/2172/17 здійснювався за період з 11.02.2017 по 30.03.2017.

У зв'язку із викладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут звернулось до суду з даним позовом про стягнення з Відділу освіти Широківської районної державної адміністрації нарахованих на підставі п. 6.2.1 договору та положень ст. 625 Цивільного кодексу України пені за загальний період з 01.04.2017 по 30.05.2017 у розмірі 66 403 грн. 95 коп., 3% річних за загальний період з 01.04.2017 по 30.05.2017 у розмірі 7 533 грн. 40 коп. та інфляційних втрат за загальний період з 01.03.2017 по 17.05.2017 у розмірі 52 811 грн. 82 коп.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі про надання послуг від 01.01.2012р., є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат порушень чинного законодавства та умов Договору судом не встановлено.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені та просив суд врахувати, що Відділ освіти Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області є бюджетною установою, яка фінансується та утримується за рахунок районного бюджету та не є прибутковою. При цьому, затверджена сума видатків на оплату природного газу по закладах освіти у Широківському районі на 2017 рік не задовольняє потребу в коштах та незабезпеченість складає 725,4 тис. грн., що підтверджується довідкою фінансового управління Широківської районної державної адміністрації від 30.03.2017 № 5/17-2-17. Крім того, за інформацією, зазначеною у вказаній довідці, незабезпеченість коштами на виплату заробітної плати адміністративно-господарському персоналу та оплату природного газу для опалення восьми загальноосвітніх навчальних закладів у районі з початку поточного року становила 3723,3 тис. грн.

Позивач проти зменшення пені заперечував, надавши письмові пояснення від 01.12.2017, в яких зазначив про відсутність підстав для зменшення нарахованої пені, оскільки зазначені відповідачем у клопотаннях та відзиві обставини, не є виключними в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Просив врахувати майновий стан позивача, який знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що викликано, в тому числі, невчасним та неповним розрахунком фізичних та юридичних осіб за спожитий природний газ.

За приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін та стан розрахунків між сторонами, суд вважає клопотання відповідача обґрунтованим. Крім того, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може; окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. До того ж, станом на час звернення позивача із даним позовом до суду, заборгованість за отриманий природний газ повністю сплачена відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити, зменшивши пеню на 80% до 13 280 грн. 79 коп.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого позивачем природного газу, чим порушив умови укладеної із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 13 280 грн. 79 коп. пені, 7 533 грн. 40 коп. 3% річних, 52 811 грн. 82 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Водночас, оскільки позивачем при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 1 298 грн. 76 коп. судового збору, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір» , вказана сума підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, згідно викладеного у позовній заяві клопотання.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Широківської районної державної адміністрації (53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вул. Вишнева, буд. 1А, код ЄДРПОУ 02142589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 39572642) 13 280 грн. 79 коп. (тринадцять тисяч двісті вісімдесят грн.. 79 коп.) пені, 7 533 грн. 40 коп. (сім тисяч п'ятсот тридцять три грн.. 40 коп.) 3% річних, 52 811 грн. 82 коп. (п'ятдесят дві тисячі вісімсот одинадцять грн.. 82 коп.) інфляційних втрат, 1 901 грн. 24 коп. (одну тисячу дев'ятсот одну грн.. 24 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 11.12.2017