Рішення

від 06.12.2017 по справі 910/18783/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017№910/18783/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР"

до Приватного підприємства "ПРОМ ВЕЛТЕК"

про стягнення 36 925,74 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Пархоменко Ю.С. - довіреність б/н від 23.01.2017;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06 грудня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ПРОМ ВЕЛТЕК" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 36 925,74 грн., в тому числі 26 684,87 грн. основного боргу, 3 459,54 грн. пені, 5 457,18 грн. інфляційних втрат, 1 324,15 грн. 3 % річних.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови Договору транспортного експедирування № 167 від 23.02.2015 року в частині в частині своєчасної оплати наданих транспортно-експедиційних послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/18783/17, розгляд справи призначено на 20.11.2017 року.

Представники сторін у судове засідання 20.11.2017 року не з'явилися, проте представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.11.2017 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.12.2017 року.

У судовому засіданні 06.12.2017 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.2017 року не з'явився, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04070, м. Київ, вулиця Ярославська, будинок 31-Б, офіс 4 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2015 року між Приватним підприємством "ПРОМ ВЕЛТЕК" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" (експедитор) укладено Договір транспортного експедирування № 167 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого експедитор приймає на себе зобов'язання за винагороду та за рахунок клієнта надати послуги з організації перевезення вантажів у власних вагонах експедитора територією України, країн СНД і територією третіх країн, зазначених у погоджених сторонами цього Договору додатках, які після підписання та скріплення печатками сторін є невід'ємною частиною Договору, а клієнт приймає на себе зобов'язання прийняти та сплатити надані послуги та винагороду експедитору у відповідності з розділом 3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1.10 Договору клієнт зобов'язаний оплачувати передбачені Договором платежі в порядку й у строки, установлені Договором.

Згідно п. 3.1. Договору клієнт, виходячи із очікуваного обсягу перевезень, не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку навантаження здійснює попередню оплату за перевезення вантажів шляхом перерахування коштів банківським переказом у розмірі 100 % від суми, зазначеної у рахунку. За домовленістю сторін можлива оплата по факту виконання послуги.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що на підставі Актів приймання-передачі наданих послуг клієнт здійснює остаточні розрахунки з експедитором згідно з рахунками, виставленими останнім, банківським переказом протягом 5-х банківських днів з моменту отримання актів приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов Договору у листопаді-грудні 2015 року експедитором було надано клієнту послуги на загальну суму 157 174,87 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт №214 від 16.11.2015 року на суму 30 050,00 грн., Актом виконаних робіт № 225 від 30.11.2015 року на суму 31 216,20 грн., Актом виконаних робіт № 226 від 30.11.2015 року на суму 31 216,20 грн., Актом виконаних робіт № 256 від 18.12.2015 року на суму 40 732,27 грн., Актом виконаних робіт № 262 від 24.12.2015 року на суму 23 960,20 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг у розмірі 130 490,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

За твердженням позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 26 684,87 грн. основного боргу.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, сплативши позивачу 130 490,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за Договором та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 26 684,87 грн. основного боргу.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення 26 684,87 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 459,54 грн. пені, 5 457,18 грн. інфляційних втрат, 1 324,15 грн. 3 % річних.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі несвоєчасного перерахування клієнтом плати за послуги та інших платежів експедитору, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що він здійснений позивачем вірно, таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 459,54 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 5 457,18 грн. інфляційних втрат та 1 324,15 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідачем не було надано суду доказів в спростування обставин, викладених у позові.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 684,87 грн. основного боргу, 3 459,54 грн. пені, 5 457,18 грн. інфляційних втрат, 1 324,15 грн. 3 % річних є правомірними та обґрунтованими.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ПРОМ ВЕЛТЕК" (04070, м. Київ, вулиця Ярославська, будинок 31-Б, офіс 4, ідентифікаційний код 33605986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Пастера, будинок 4-Б, ідентифікаційний код 36906312) 26 684 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 87 коп. основного боргу, 3 459 (три тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 54 коп. пені, 5 457 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн.18 коп. інфляційних втрат, 1 324 (одну тисячу триста двадцять чотири) грн. 15 коп. 3 % річних, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2017

Суддя М.Є. Літвінова