Ухвала

від 11.12.2017 по справі 910/19563/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.12.2017Справа № 910/19563/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЗО

до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Композитних Виробів

про стягнення 181458,47 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Богачонко С.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги указаного позову, де Позивач просить суд:

- стягнути з Відповідача на користь Позивача 148757 гривень 05 копійок вартості неякісних капсул полімерних 25/600Н в кількості 7000 штук, постачання яких здійснювалося за Договором купівлі-продажу №13/03-17 від 13 березня 2017 року;

- зобов'язати Відповідача за власний рахунок та власними силами розпорядитися неякісними капсулами полімерними 25/600Н в кількості 7000 штук на суму 148757 гривень 05 копійок, які знаходяться на умовах відповідального зберігання на складі Позивача за адресою постачання - м. Харків, вул. Текстильна 66;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача штраф у розмірі 29751 гривень 42 копійок за постачання неякісного товару капсул полімерних 25/600Н в кількості 7000 штук за Договором купівлі-продажу №13/03-17 від 13 березня 2017 року;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача 2950 гривень вартості перевезення неякісних капсул полімерних 25/600Н в кількості 7000 штук за ТТН №656 від 21.08.2017 в якості прямих збитків пов'язаних з постачанням неякісної продукції за Договором купівлі-продажу №13/03-17 від 13 березня 2017 року.

У судовому засіданні 11.12.2017 розглядалася заява Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача.

Відповідач своїх представників у судове засідання не направив, однак нормами статей 66, 67 ГПК України не встановлено неможливості розгляду заяви про забезпечення позову за відсутності представників сторін, і також не передбачено їх неявку як підставу для відкладення розгляду такої заяви.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011.

Судом встановлено, що спір у справі виник у зв'язку з порушення Відповідачем умов Договору купівлі-продажу №13/03-17 від 13 березня 2017 року щодо поставки якісного товару, що призвело до звернення Позивача до суду з позовом про стягнення з Відповідача 148757 гривень 05 копійок вартості неякісного поставленого товару, про зобов'язання Відповідача розпорядитися цим неякісним товаром, та про стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу за постачання неякісного товару і вартості перевезення товару, а разом - про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів на суму 181458,47 грн.

Відповідачем обставину неповернення вартості неякісного поставленого товару, а також обставину не сплати Позивачу штрафу за постачання неякісного товару і суми вартості перевезення товару не спростовано, а також не надано доказів на підтвердження того, що спірний товар було поставлено належної якості.

У засідання 11.12.2017 Відповідач представників з невідомих суду причин не направив, відзиву на позов не подав та обставини, наведені у позові не спростував.

З залучених до позову доказів убачається, що спір щодо сплати вищесказаних сум триває між сторонами протягом тривалого часу (з серпня 2017 року), проте ніяких дій по погашенню заборгованості Відповідач не вчинював.

Також у матеріалах справи відсутні докази, що Відповідач виходив на зв'язок з Позивачем з приводу погашення або розстрочення погашення заборгованості, або вчинював будь-які інші дії, спрямовані на погашення боргу перед Позивачем чи задоволення його вимог про зобов'язання розпорядитися власним неякісним товаром.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що за вказаною у ЄДР адресою Відповідача окрім нього також зареєстровано і багато інших осіб.

При цьому, з відповіді ДПІ у Солом'янському районі міста Києва видно, що відповідно до поданої самим Відповідачем декларації за формою № 1-ДФ за перший квартал 2017 у нього працювало: за трудовими договорами (контрагентами) 1 особа, за другий квартал 2017 працювало: за трудовими договорами (контрагентами) 1 особа, за цивільно-правовими договорами 1 особа.

Таким чином, Відповідач звернення та вимоги Позивача щодо сплати коштів та вчинення дій ігнорує, активного переговорного процесу з Позивачем не веде, погашення заборгованості не здійснює, натомість за його адресою місцезнаходження зареєстровано окрім нього багато інших юридичних осіб, і ознаки активної господарської діяльності відсутні - у другому кварталі 2017 у Відповідача працювало лише 2 особи.

З огляду на все вищенаведене, суд визнає обґрунтованим побоювання Позивача, що Відповідач не зможе виконати рішення суду у випадку задоволення позову та погасити заборгованість перед Позивачем у сумі 181458,47 грн., а також відшкодувати судовий збір, та що грошові кошти можуть зникнути з рахунків Відповідача (будуть зняті з рахунку, перераховані комусь іншому тощо), внаслідок чого виконання рішення суду щодо стягнення коштів з Відповідача буде утруднене, або навіть стане неможливим через відсутність спірних коштів або їх недостатність на рахунках, тому є підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Відповідача у межах суми позову та суми сплаченого судового збору за звернення з позовом, тому заяву про забезпечення позову у частині накладення арешту на грошові кошти суд задовольняє.

Щодо вимог заяви про накладення арешту на майно Відповідача, то суд у цій частині вимоги заяви відхиляє, як передчасні та необґрунтовані, оскільки предметом спору є саме грошові кошти та зобов'язання вчинити дії, та при цьому перед судом не доведена відсутність грошових коштів на рахунках Відповідача. Також, судом прийнято до уваги, що за ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, а не на майно та грошові кошти відповідача одночасно. За таких обставин, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України , суд

УХВАЛИВ:

Заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Композитних Виробів (м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А; ідентифікаційний код 36982786) у розмірі ціни позову - 181458 (сто вісімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім) гривень 47 грн. та судового збору - 4321 (чотири тисячі триста двадцять одна) гривня 89 коп., які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських установах, які буде виявлено в ході виконання ухвали суду.

У іншій частині - в задоволенні заяви відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили в день винесення, тобто 11.12.2017, підлягає негайному виконанню, та може бути оскаржена в порядку та в строки, встановлені законом.

Строк пред'явлення даної ухвали до виконання до 11.12.2020.

Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Алзо (м. Київ, вул. Саксаганського, 121; ідентифікаційний код 32476518), а боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Композитних Виробів (м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А; ідентифікаційний код 36982786).

Суддя Р.Б. Сташків