Рішення

від 30.11.2017 по справі 910/19147/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017Справа №910/19147/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С

розглянувши справу № 910/19147/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДКС-ГРУПП ;

до товариства з обмеженою відповідальністю Українські Радіотелекомунікації ;

про стягнення 61 454,55 грн.

Представники сторін:

від позивача: Потапова С.М., довіреність б/н від 12.10.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДКС-ГРУПП звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Українські Радіотелекомунікації про стягнення 61 454,55 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору підряду № 56/24-п/15 від 01.09.2015р. у визначений строк не розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість загалом у сумі 45 792,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані 2915,63 - пені, 2333,82 грн. - 3% річних та 10 413,10 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2017р. порушено провадження у справі № 910/19147/17 та призначено її розгляд на 30.11.2017р.

24.11.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано заяву позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 45 792,00 грн. основного боргу, 4500,38 грн. - пені, 2514,81 грн. - 3% річних та 14 413,17 грн. - інфляційних втрат.

В судовому засіданні 30.11.2017р. вказана заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 67 220,36 грн., визначеної позивачем.

Присутній у судовому засіданні 30.11.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, при цьому 27.11.2017р. через відділ діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, в якому відповідач також визнає суму заборгованості за спірним договором у розмірі 45 792,00 грн. та зазначає, що остання виникла внаслідок тяжкого фінансового становища.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір підряду № 56/24-п/15, відповідно до умов п.1.1 якого підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт та/або послуг по обстеженню об'єктів ТОВ АСТЕЛІТ , наданню фото звіту, що передбачені в Додатку № 2 до договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи і послуги на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору, вартість робіт/послуг за даним договором на підставі Протоколу погодження договірної ціни (Додаток 1) становить 45 792,00 грн. з ПДВ.

За умовами п.2.3 договору, оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування відповідних безготівкових коштів на поточний рахунок підрядника в наступному порядку:

2.3.1. остаточна вартість робіт/послуг по цьому договору визначається сторонами в Акті приймання-передачі виконаних робіт, сплачується замовником після підписання відповідного Акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 60 банківських днів, починаючи з дати надання в офіс замовника належним чином оформлених та підписаних сторонами рахунку-фактури підрядника, акту приймання-передачі виконаних робіт, акту приймання-передачі документації на об'єкт (надається в разі необхідності).

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи з обстеження об'єктів, надання фото звітів та попередніх креслень на суму 45 792,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 23.11.2015р., підписаним уповноваженими представниками сторін, без будь-яких зауважень зі сторони відповідача, копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал досліджено судом у судовому засіданні.

Також, на виконання умов пп.2.3.1 договору позивачем листом за вих. № 77 від 24.11.2015р. було надіслано відповідачу рахунки-фактури, акти приймання-передачі виконаних робіт та акти приймання-передачі документації на об'єкти, які отримано відповідачем нарочно 30.11.2015р., що відповідачем не заперечено.

Таким чином, з урахуванням строків оплати, встановлених пп.2.3.1 договору, кінцевий строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт настав 24.02.2016р.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за виконані роботи не розрахувався.

Враховуючи, що відповідач повну вартість виконаних робіт на суму 45 792,00 грн. позивачу не оплатив, останній просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт за спірним договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за виконані роботи загалом у розмірі 45 792,00 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, не надано суду доказів оплати виконаних робіт у розмірі 45 792,00 грн.

Крім того, від відповідача 27.11.2017р. через канцелярію суду отримано клопотання, в якому останній борг визнає в повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково , а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання відповідачем позову, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 45 792,00 грн.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 792,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у сумі 45 792,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 4500,38 грн. - пені, яка нарахована за період з 31.01.2016р. по 31.07.2016р., та 2514,81 грн. - 3% річних та 14 413,17 грн. - інфляційних втрат, які нараховані за період з 31.01.2016р. по 30.11.2017р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.5.1 договору, за прострочення грошових зобов'язань замовником, підрядник має право вимагати сплату пені в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, але не більше 50% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено вище судом, кінцевий строк оплати за виконані роботи настав 24.02.2016р., оскільки умовами пп. 2.3.1. договору передбачена оплата виконаних робіт протягом 60 банківських днів (а не календарних днів), починаючи з дати надання в офіс замовника (30.11.2015р.) належним чином оформлених та підписаних сторонами рахунку-фактури підрядника, акту приймання-передачі виконаних робіт, відтак період прострочення починається з 25.02.2016р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу частково відповідно до уточненого розрахунку суду в сумі 3812,25 грн., з урахуванням встановленого судом початку періоду прострочення оплати за виконані роботи з 25.02.2016р. по 31.07.2016р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, задовольняє зазначену вимогу частково відповідно до уточненого розрахунку суду в сумі 2424,00 грн., з урахуванням встановленого судом початку періоду прострочення оплати за виконані роботи з 25.02.2016р. по 30.11.2017р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу частково відповідно до уточненого розрахунку суду в сумі 11 086 грн., з урахуванням встановленого судом початку періоду прострочення оплати за виконані роботи з 25.02.2016р. по 31.10.2017р. (з урахуванням того, що станом на день прийняття рішення судом у даній справі індекс інфляції за листопад 2017 року офіційно не було оприлюднено Державною службою статистики України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю Українські Радіотелекомунікації (03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10, оф. 408; код ЄДРПОУ 25642053) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДКС-ГРУПП (01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, 3-А; код ЄДРПОУ 38604332) 45 792 грн. - основного боргу, 3812 грн. 25 коп. - пені, 2424,00 грн. - 3% річних та 11 086,00 грн. - інфляційні втрати та 1502 грн. 27 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.12.2017р.

Суддя А.І. Привалов