Рішення

від 07.12.2017 по справі 910/18721/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017Справа №910/18721/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів"

про стягнення 18 604, 74 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Кобилянський Є.В.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості 18 604, 74 грн., з яких: 10 500, 52 грн. - сума основного боргу, 1078, 51 грн. - пеня, 6 162, 75 грн. - штраф у розмірі 25 % від місячної орендної плати, 733, 85 грн. - інфляційні збитки, 129, 11 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 63 оренди нерухомого майна від 27.03.2017 в частині сплати орендних платежів та компенсації комунальних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2017 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 23.11.2017 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2017 для долучення до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. Господарського процесуального кодексу України на 07.12.2017.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав документи на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2017.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач двічі повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів" є: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 139, офіс 315/3.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 та від 23.11.2017 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 27.10.2017 з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання , проте ані повідомлення про вручення поштового відправлення, ані конверти з ухвалами суду, до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів" (далі - орендар) укладено договір № 63 оренди нерухомого майна, умовами якого передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення №121 площею (з урахуванням коридору, туалетів та сходової клітки) 18, 26 м2, (далі або - орендоване майно , або - об'єкт оренди , або - приміщення ), яке розташоване за адресою: 02096, м. Київ, вул Сімферопольска, 13-а та обладнане централізованим опаленням та електропостачанням. Об'єкт нерухомого майна здається в оренду без устаткування та іншого інвентарю згідно з актом прийому-передачі орендованого приміщення (додаток № 1 до договору).

Будівля належить ТОВ Такка Шантрьє на праві власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 грудня 2013 р. (індексний номер витягу: 13951075) - п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, мета використання орендованого майна - використання згідно цільового призначення майна та у відповідності з статутними завданнями орендаря. Майно здається в оренду з метою розміщення офісу орендаря та здійснення господарського діяльності. Роздрібно-торгівельна, митна діяльність проводитись на території орендованого майна не буде.

Орендодавець, не пізніше 01 квітня 2017 року передає, а орендар приймає у користування орендоване майно (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.2. договору, орендар не пізніше ніж на наступний календарний день після завершення дії цього договору повертає, а орендодавець приймає майно, визначене у пункті 1.1 цього договору.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за 1 кв.м орендованого майна становить 150 грн. в тому числі ПДВ 25,00 грн. Загальна сума щомісячної орендної плати за користування орендованим майном становить 2 739, 00 грн. (дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень, 00 коп.), у тому числі ПДВ 465, 505 грн.

За умовами п. 4.3 договору, витрати за послуги телефонного зв'язку сплачуються орендарем самостійно на підставі укладених з постачальником цих послуг угод. Витрати за прибирання орендованих приміщень орендарем сплачуються самостійно. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги в розмірі витрат, фактично понесених орендодавцем, пропорційно площі, що орендується орендарем. Витрати на комунальні послуги компенсуються орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5(п'яти) банківських днів з дня пред'явлення рахунків, але в будь-якому разі не пізніше 25 числа місяця, який слідує за розрахунковим.

Згідно п. 4.5. договору, орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця за наданими рахунками протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунків, але в будь якому разі не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному. Відмова працівників орендаря прийняти рахунок-фактуру не допускається.

Відповідно до п. 4.6. договору, у разі відсутності у орендаря рахунку на оплату орендної плати, орендар повинен сплатити зазначені платежі у строк, указаний в пункті п.4.5 договору, у розмірі суми за попередній місяць з урахуванням усіх змін розміру орендної плати, що передбачені цим договором.

Якщо виникає переплата з оплати орендної плати, така переплата зараховується в рахунок наступного місяця. У разі виникнення недоплати - орендар повинен повністю розрахуватись з орендодавцем не пізніше 5 (п'яти) діб з моменту отримання рахунку орендодавця.

Згідно п. 4.8. договору, орендар зобов'язаний не пізніше 31 березня 2017 р. здійснити оплату за перший місяць оренди (квітень 2017) та за останній місяць користування орендованим майном (грудень 2017).

Пунктом 5.5. договору визначено, що у разі, якщо орендар прострочить термін виконання своїх зобов'язань по сплаті орендної плати та компенсації витрат, визначений пунктами 4.3 та 4.5 договору, він повинен сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який справляється пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня порушення (не застосовується обмежувальний строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України). Крім того, у випадку прострочення вищезазначених платежів більше ніж на 10 календарних днів, орендар повинен сплатити орендодавцю штраф у розмірі 25% від місячної орендної плати за кожне таке порушення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору, 01.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів" складено та підписано акт прийому-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення №121 площею (з урахуванням коридору, туалетів та сходової клітки) 18, 26 м 2 , яке розташоване за адресою: 02096, м. Київ, вул. Сімферопольска, 13-а. Орендоване майно обладнане централізованим опаленням та електропостачанням. Вказане приміщення надане для розміщення офісу орендаря та здійснення господарської діяльності. Роздрібно-торгівельна, митна діяльність на території об'єкту оренди проводитись не буде.

Як зазначає позивач, відповідачем не сплачено орендну плату за травень, червень, липень, серпень та 17 днів вересня 2017 року, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів" утворилась заборгованість у розмірі 9 769, 10 грн.

Крім того, як зазначає позивач, за період дії договору оренди відповідачу були надані також комунальні послуги, які частково сплачені відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученням, не оплаченими залишись отримані комунальні послуги у березні, квітні, травні та червні 2017 року на загальну суму 731, 42 грн., що підтверджується виставленими на оплату рахунками-фактури № СФ-00260/к від 28.03.2017 на суму 389, 06 грн., № СФ-00350/к від 28.04.2017 на суму 177, 92 грн., № СФ-00452/к від 30.05.2017 на суму 76, 06 грн. та № СФ-00545/к від 29.06.2017.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист № 28/08/17 від 28.08.2017, в якому позивач просив відповідача погасити заборгованість по орендній платі та сплаті комунальних послуг, а також повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору з 18.09.2017 та просив направити повноважного представника для підписання акту прийому-передачі (повернення приміщення), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 3825 від 29.08.2017.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 63 оренди нерухомого майна від 27.03.2017 щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим відповідач заборгував позивачеві 9 769, 10 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 731, 42 грн. - заборгованість з оплати наданих комунальних послуг за період дії договору.

Також, позивач просив суд сягнути з відповідача 1 078, 51 грн. - пені, 6 162, 75 грн. - штрафу у розмірі 25 % від місячної орендної плати, 733, 85 грн. - інфляційних втрат та 129, 11 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору 01.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів" складено та підписано акт прийому-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення №121 площею (з урахуванням коридору, туалетів та сходової клітки) 18, 26 м 2 , яке розташоване за адресою: 02096, м. Київ, вул. Сімферопольска, 13-а. Орендоване майно обладнане централізованим опаленням та електропостачанням. Вказане приміщення надане для розміщення офісу орендаря та здійснення господарської діяльності. Роздрібно-торгівельна, митна діяльність на території об'єкту оренди проводитись не буде.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги у травні, червні, липні, серпні та 17 днів вересня 2017 року відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів" утворилась заборгованість у розмірі 9 769, 10 грн.

Крім того, відповідно до п. 4.3. договору, витрати за послуги телефонного зв'язку сплачуються орендарем самостійно на підставі укладених з постачальником цих послуг угод. Витрати за прибирання орендованих приміщень орендарем сплачуються самостійно. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги в розмірі витрат, фактично понесених орендодавцем, пропорційно площі, що орендується орендарем. Витрати на комунальні послуги компенсуються орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5(п'яти) банківських днів з дня пред'явлення рахунків, але в будь-якому разі не пізніше 25 числа місяця, який слідує за розрахунковим.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів" орендувало нерухоме майно (нежитлове приміщення) № 121 площею (з урахуванням коридору, туалетів та сходової клітки) 18,26 м 2 за адресою: 02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-а та відповідно споживало комунальні послуги, які надавались Товариством з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє", як орендодавцем приміщення, площею 18,26 квадратних метри, що розташоване за адресою: 02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-а, що підтверджується, зокрема актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

При цьому, у матеріалах справи наявні акти приймання-передачі послуг, наданих Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , з водопостачання та водовідведення, акти прийняття-передавання товарної продукції (активної та реактивної електро енергїї), які підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" та Публічним акціонерним товариством Київенерго .

Оскільки відповідач користувався комунальними послугами у приміщенні, що знаходиться за адресою: 02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-а, які надавалися в повному обсязі Товариству з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє", як орендодавцю даного приміщення на підставі укладених останнім договорів з тепло та водопостачальними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування її вартості є правомірними.

Суд відзначає, що факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" за договором № 63 оренди нерухомого майна від 27.03.2017 з оплати наданих комунальних послуг у розмірі 731, 42 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема: рахунками-фактурами на оплату, які направлялись відповідачу.

Тож, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не сплатив орендні платежів, внаслідок чого заборгував позивачеві 9 769, 10 грн. та не здійснив оплати наданих згідно договору комунальних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 731, 42 грн., доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.5. договору, орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця за наданими рахунками протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунків, але в будь якому разі не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному. Відмова працівників орендаря прийняти рахунок-фактуру не допускається.

Відповідно до п. 4.3. договору, витрати на комунальні послуги компенсуються орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5(п'яти) банківських днів з дня пред'явлення рахунків, але в будь-якому разі не пізніше 25 числа місяця, який слідує за розрахунковим.

Отже, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо сплати орендної плати та компенсації комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 63 оренди нерухомого майна від 27.03.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 10 500, 52 грн.

Крім того, позивач просив суд сягнути з відповідача 1 078, 51 грн. - пені, 6 162, 75 грн. - штрафу у розмірі 25 % від місячної орендної плати, 733, 85 грн. - інфляційних втрат та 129, 11 грн. - 3% річних.

Відповідно до п. 5.5. договору, у разі, якщо орендар прострочить термін виконання своїх зобов'язань по сплаті орендної плати та компенсації витрат, визначений пунктами 4.3 та 4.5 договору, він повинен сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який справляється пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня порушення (не застосовується обмежувальний строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України). Крім того, у випадку прострочення вищезазначених платежів більше ніж на 10 календарних днів, орендар повинен сплатити орендодавцю штраф у розмірі 25% від місячної орендної плати за кожне таке порушення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування пені, оскільки проценти на неустойку не нараховуються, відповідно до ст. 550 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , проценти на суму неустойки не нараховуються в силу прямої заборони законом такого нарахування (частина друга статті 550 ЦК України), тому що неустойка не є коштами, за користування якими здійснюється нарахування процентів річних згідно із законом.

Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 515, 63 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 26.04.2017 по 20.10.2017, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення з відповідача розмірів штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 5.5. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно відповідно до вимог законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 6 162, 75 грн. - штрафу у розмірі 25 % від місячної орендної плати.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 733, 85 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 26.04.2017 по 20.10.2017 та 129, 11 грн. - 3% річних за загальний період з 26.04.2017 по 20.10.2017, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 121, 17 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 26.04.2017 по 20.10.2017, а також сума 3 % річних у розмірі 61, 55 грн., за загальний період з 26.04.217 по 20.10.2017, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Актів" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 139, офіс 315/3, ідентифікаційний код - 39317409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, буд. 13-А, ідентифікаційний код - 33400586) 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн. 52 коп. - заборгованості, 6 162 (шість тисяч сто шістдесят дві) грн. 75 коп. - штрафу, 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 63 коп. - пені, 61 (шістдесят одну) грн. 55 коп. - 3 % річних, 121 (сто двадцять одну) грн. 17 коп. - інфляційних втрат та 1 493 (одну тисячу чотириста дев'яносто три) грн. 09 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 12.12.2017

Суддя Щербаков С.О.