Рішення

від 05.12.2017 по справі 914/2993/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017р. Справа № 914/2993/16

За позовом: Фізичної особи-підприємця Процака Романа Івановича, м.Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу Аурум ІV , м. Львів про стягнення 33 705, 41 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: Підбірний М.Я.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області 24.11.2016р. подано позов Фізичною особою-підприємцем Процак Романом Івановичем, м. Львів до Житлово-будівельного кооперативу Аурум IV , м. Львів про стягнення 33 705, 41 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.02.2017р. у справі №914/2993/16 (суддя Яворський Б.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2017р. у справі № 914/2993/16 залишено без змін, апеляційну скаргу ФОП Процак Романа Івановича без задоволення.

Постановою Вищого Господарського суду України від 02.10.2017р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. та рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2017р. у справі №914/2993/16 скасовано. Справу №914/2993/16 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.10.2017р. справу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.11.2017р.

Для дослідження та з'ясування всіх обставин даної справи, ухвалою суду від 21.11.2017р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 05.12.2017р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях з врахуванням Постанови ВГС України від 02.10.2017р. Ствердив, що позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання консультаційно-посередницьких послуг №4/004/09-2015 від 01.09.2015р. надано відповідачу комплекс консультаційно-посередницьких послуг та на виконання п. 3.1. договору направлено на адресу відповідача акт виконаних робіт №11 від 01.08.2016р. на суму 26174,72 грн. разом з рахунком-фактурою №4/004/11 від 01.08.2016р. Зазначив, що 5-ти % розмір винагороди позивача згідно акту виконаних робіт №11, відповідно до п. 4.3. договору обраховувався від суми грошових коштів в розмірі 523494,43 грн., які надійшли на рахунок відповідача в липні 2016 року від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. Внаслідок непідписання відповідачем акту виконаних робіт №11 від 01.08.2016р. та неоплати виставленого рахунку, позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача 26174,72 грн. основного боргу та нараховані пеню в розмірі 225,27 грн., штраф на суму 2244,16 грн., 3% річних в розмірі 225,27 грн. та інфляційні втрати на суму 1135,05 грн. Позовні вимоги просить задоволити повністю.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився. Згідно заперечень поданих відповідачем 12.12.2016р. вважає позовні вимоги недоведеними. Зазначив, що позивач не надавав відповідачу жодних консультаційних послуг, передбачених договором №4/004/09-2015 від 01.09.2015р.; зі змісту договору неможливо встановити в якому розмірі сторонами передбачено винагороду за надання окремо посередницьких послуг, а у якому - консультаційних, відтак, визначити розмір винагороди за надані позивачем посередницькі послуги неможливо.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, вживши заходів до виконання обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

01.09.2015р. між Житлово-будівельним кооперативом Аурум ІV (замовник, відповідач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Процаком Романом Івановичем (виконавець, позивач у справі) укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №4/004/09-2015.

Відповідно до п.1.1. договору, виконавець надає замовнику консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів Житлово-будівельного кооперативу Аурум ІV з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Яцкова, 13 (об'єкт), прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити надані виконавцем послуги.

У відповідності до п. 2.1. договору, з метою належного виконання умов цього договору виконавець взяв на себе такі зобов'язання: здійснювати пошук потенційних учасників (як на території України, так і за її межами), які виявляють намір стати асоційованим членом кооперативу, сплачувати пайові внески та набути у майбутньому право власності на відповідні квартири в об'єкті на умовах викупу чи в інший спосіб за домовленістю із замовником (п. 2.1.1); проводити в інтересах замовника з потенційними учасниками переговори, листування, зустрічі; проводити роз'яснювальну роботу з метою надання інформації: про порядок та умови вступу в члени кооперативу та виходу чи виключення з нього, набуття асоційованого членства; про права та обов'язки членів кооперативу; про порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; про порядок формування, склад і компетенцію органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень; про порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; про порядок розподілу його доходу та покриття збитків; про порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; про порядок скликання загальних зборів; про умови і порядок повернення паю. Всі вказані питання повинні бути попередньо узгоджені виконавцем із замовником (п. 2.1.2); надавати для ознайомлення потенційному учаснику типовий проект договору про сплату пайових внесків та акт вибору приміщення за формою, затвердженою замовником (п. 2.1.3); здійснити дослідження та ознайомити замовника із цінами на ринку нерухомості щодо об'єкта нерухомості, аналогічних пропозицій на ринку щодо залучення пайових внесків (п. 2.1.4); надати консультаційні послуги з підвищення попередньої і/ або надання нової споживчої якості об'єкта (п. 2.1.5); здійснити юридичний, технічний та комерційний аналіз об'єкту (п. 2.1.6); проводити щомісячний моніторинг ринку нерухомості та повідомляти про зміни кон'юнктури ринку нерухомості та залучення пайових внесків іншими учасниками ринку (п. 2.1.7); письмово або електронною поштою інформувати замовника про необхідність участі його представника в проведенні переговорів з потенційними учасниками, якщо такої зустрічі вимагає потенційний учасник, при необхідності сприяти організації зустрічей і переговорів між представником замовника і потенційним учасником (п. 2.1.8); ознайомлювати потенційних учасників із документами, що стосуються будівництва об'єкта, які надані йому замовником (п. 2.1.9); організовувати огляди об'єкту та квартир в об'єкті потенційними учасниками (якщо це дозволяє стан будівельної готовності об'єкту), та попередньо погоджувати місце розташування квартир (приміщень) на проектованому поверховому плані шляхом виготовлення акту вибору приміщень з потенційними учасниками, на які учасник бажає набути право власності (п. 2.1.10); після узгодження із потенційним учасником питання щодо його вступу в кооператив, надавати замовникові інформацію про такого потенційного учасника (з вказівкою прізвища та імена для фізичних осіб, найменування, адреси та коду ЄДРПОУ для юридичних осіб, контактного телефону, електронної адреси та іншої отриманої під час переговорів інформації) (п. 2.1.11); сприяти замовникові в залученні учасників в асоційовані члени кооперативу і залученню їх пайових внесків шляхом організації замовникові зустрічі з потенційними учасниками для переговорів та підписання договору про сплату пайових внесків, шляхом роз'яснення видів та способів розрахунків між замовником та учасником, порядку набуття права власності учасником на квартиру в об'єкті після завершення його будівництва та прийняття в експлуатацію, реєстрації права власності на квартиру; шляхом моніторингу належності виконання учасником своїх грошових зобов'язань по сплаті пайових внесків, а також вести із учасником переговори із цього приводу, тощо. Представник виконавця має право бути присутнім при зустрічах і переговорах замовника і потенційного учасника (п. 2.1.12); погоджувати із замовником усі положення та умови договорів про сплату пайових внесків, по яких виконавець веде переговори від імені замовника. Будь-які зміни умов стандартних договорів про сплату пайових внесків, затверджених замовником, або інші істотні відхилення від них на переговорах з потенційними учасниками допускаються тільки з попередньої письмової замовника (п. 2.1.13); здійснювати повний супровід укладення договорів про сплату пайових внесків між потенційними учасниками і замовником (п. 2.1.14); здійснювати моніторинг належності виконання учасниками своїх грошових зобов'язань по сплаті пайових внесків, роз'яснювати учасникам порядок та строки сплати пайових внесків, проводити з учасниками переговори щодо належного виконання таких зобов'язань (п. 2.1.15); виконавець не уповноважений і не повинен давати від імені замовника обіцянки, гарантії, та приймати зобов'язання перед будь-якими потенційними учасниками без попередньої письмової згоди замовника. Виконавець не має права укладати договори про сплату пайових внесків або підписувати листи про наміри від імені замовника (п. 2.1.16); здійснювати розробку маркетингових концепцій і стратегій, рекламних заходів та інших дій, які, на думку виконавця, сприятимуть якнайшвидшому пошуку потенційних учасників та залучення пайових внесків для будівництва об'єкта, а також з цією метою за рахунок власних коштів забезпечити широку інформаційну рекламу будівництва об'єкта та залучення пайових внесків серед своїх клієнтів, в засобах масової інформації або в інший спосіб, визначений як прийнятний виконавцем і дієвим для поширення інформації чи відомостей про будівництво об'єкта та залучення пайових внесків. Усі вищевказані маркетингові стратегії і рекламні заходи не підлягають погодженню виконавцем із замовником (п. 2.1.17); заохочувати професійних посередників до співпраці щодо пошуків потенційних учасників кооперативу (п. 2.1.18); впродовж 3 робочих днів після отримання запиту письмово або по електронній пошті інформувати замовника про усі подробиці в переговорах, запитах і пропозиціях, отриманих від третіх осіб, що стосуються вступу в члени кооперативу, укладення договорів про сплату пайових внесків або інших подробицях переговорів з кожним потенційним учасником з цих питань (п. 2.1.19); в останній робочий день (до 20:00) кожного календарного тижня надавати замовникові письмовий звіт про виконану роботу за відповідний звітний період (тиждень), що містить інформацію про потенційних учасників, умови їх вступу в кооператив, розмір пайових внесків, квартири в об'єкті, на які потенційні учасники мають намір набути право власності. При цьому виконавець зобов'язаний надавати замовникові такий звіт у будь-якому випадку до закінчення терміну дії цього договору або до дати дострокового розірвання (припинення договору) (п. 2.1.20); виконувати доручення за цим договором відповідно до вказівок замовника, керуючись інтересами замовника і умовами цього договору, а також нормами чинного українського законодавства. Виконавець зобов'язується діяти обдумано, раціонально і виключно в інтересах замовника. Виконавець не має право відступити від вказівок замовника (п. 2.1.21); передавати надані послуги замовнику по актах передачі-приймання наданих послуг в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору (п. 2.1.22); доводити до відома замовника будь-які отримані ним відомості, які можуть бути корисними для замовника при залученні пайових внесків для будівництва об'єкта (п. 2.1.23); у випадку неможливості надання послуг за даним договором негайно повідомити про це замовника для прийняття останнім рішення про заміну або припинення договору (п. 2.1.24); належним чином виконувати інші умови цього договору (п. 2.1.25).

Згідно п. 2.2.2. договору, замовник взяв на себе зобов'язання сплатити вартість послуг виконавця на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.3. договору, зобов'язання виконавця, що випливають із цього договору, вважаються виконаними в повному обсязі після укладення відповідних договорів про сплату пайових внесків та повної сплати учасниками їх пайових внесків.

Згідно п. 2.2.17. договору, замовник повинен виплатити в повному обсязі винагороду виконавця за укладені договори про сплату пайових внесків в разі отримання 90% та більше від суми повного пайового внеску, передбаченого відповідним договором про сплату пайових внесків, по кожному такому договору.

У відповідності до умов п.п. 4.2.-4.4. договору, винагорода виконавця розраховується та сплачується щомісяця. Розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. Оплата винагороди здійснюється замовником на підставі акту прийому-передачі наданих послуг та виставленого рахунка на оплату наданих послуг.

З аналізу укладеного між сторонами договору вбачається, що такий договір є змішаним за своїм характером та містить в собі елементи як договору про надання послуг, так і агентського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 ГК України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Як передбачено ч. 1 ст. 297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Згідно ст. 301 ГК України передбачено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором; агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін; суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін.

Відповідно до п.3.1. договору, впродовж 2 (двох) робочих днів після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг, за результатами бухгалтерської звірки, виконавець надає замовникові в двох екземплярах акт прийому-передачі наданих послуг, що свідчить про виконання своїх зобов'язань за цим договором. Замовник розглядає отриманий від виконавця акт прийму-передачі наданих послуг упродовж 3 робочих днів з моменту його отримання і за відсутності мотивованих заперечень зобов'язується підписати його і повернути один підписаний екземпляр такого акту виконавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується актом виконаних робіт №011 від 01.08.2016р. на суму 26174,72 грн., підписаним виконавцем (в матеріалах справи). Вказаний акт та рахунок-фактуру від 01.08.2016р. було направлено позивачем на адресу відповідача цінним листом від 01.08.2016р. №7901905403047 і отримано відповідачем 04.08.2016р. (докази в матеріалах справи).

Відповідач отриманий акт виконаних робіт №011 від 01.08.2016р. не підписав та 09.08.2016р. направив на адресу позивача заперечення щодо акта виконаних робіт №011. Згідно заперечень відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних консультаційних послуг та не проведено аналітичної роботи щодо досліджень ринку нерухомості, а викладені в акті відомості не відповідають дійсності.

Як передбачено п.1.1. договору, виконавець надає замовнику консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІV", з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку, прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті.

Беручи до уваги мету укладення договору, можна зробити висновок про те, що результатом виконання виконавцем взятих на себе за договором зобов'язань є укладення пайових договорів та залучення пайових внесків (їх частин) на рахунок замовника. Таким чином, хоч договір і є змішаним та містить ознаки як агентського, так і консультаційного (надання послуг), проте, можна зробити висновок, що консультаційні послуги надаються з матою реалізації агентських завдань. Про це також свідчить комплексний, системний аналіз п.1.1. та п.1.3. договору (Аналогічна позиція викладена у рішенні господарського суду Львівської області від 22.05.2017р. та підтримана постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2017р. по справі №914/2180/16).

До матеріалів справи долучено виписку з банківського рахунку ЖБК Аурум IV з якої вбачається, що протягом липня 2016 року на рахунок відповідача було здійснено оплату пайових внесків в сумі 523494,43 грн. від асоційованих членів кооперативу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі договорів про сплату пайових внесків №081/ІУ1А05/087 від 11.05.2016р., №082/ІУЗА02/088 від 12.05.2016р. та №079/ІУЗА03/085 від 25.04.2016р. На основі загальної суми платежів, зарахованих на рахунок ЖБК Аурум IV за липень 2016р., позивачем на підставі п. 4.3. договору, було розраховано суму винагороди зазначену в акті виконаних робіт №11 від 01.08.2017р.

Відповідно до п.4.3 договору встановлено, що розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору.

Таким чином сторони визначили, що розмір винагороди виконавця за поточний місяць залежить не від обсягу наданих протягом цього періоду послуг, а від надходження на рахунок замовника протягом вказаного періоду пайових внесків, сплачених асоційованими членами на виконання укладених пайових договорів. У договорі не погоджено іншої методики розрахунку винагороди виконавця, що залежала б від обсягу наданих агентських чи консультаційних послуг.

У відповідності до п. 3.2. договору сторони погодили, якщо акт прийому-передачі наданих послуг не підписаний замовником в терміни, вказані в п.3.1 договору, і від замовника у цей же строк (з урахуванням поштового обігу) не поступило письмової мотивованої відмови від підписання такого акту , послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті.

Суд звертає увагу, що письмові заперечення відповідача від 09.08.2016р. щодо акта виконаних робіт №011, не містять обгрунтування факту порушення зі сторони виконавця предмету договору, із посиланням на конкретні умови договору та доказів якими обґрунтовуються заперечення відповідача, не наведено заперечень чи спростувань правильності проведеного позивачем розрахунку суми винагороди за період охоплений актом, відтак, такі заперечення не можна вважати мотивованими.

За таких обставин, не підписання відповідачем акту виконаних робіт не звільняє його від виконання обов'язку сплатити виконавцеві винагороду за надані послуги, які фактично надані.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №4/004/09-2015 від 01.09.2015р., щодо оплати за надані послуги у липні 2016р., позивач звернувся до господарського суду з вимогою до Житлово-будівельного кооперативу Аурум ІV про сплату винагороди передбаченої договором, нарахованої позивачем згідно акта виконаних робіт №011 від 01.08.2016р.

Вищий господарський суд України, скеровуючи справу №914/2993/16 на новий розгляд у постанові від 02.10.2017р. зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно встановити розмір винагороди, яка мала бути сплачена виконавцю в липні 2016 року за надані ним у цей період послуги, а також визначити наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості з оплати відповідних послуг, керуючись умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, і п. 2.2.17 та п. 3.3 договору. При цьому, слід враховувати, що дослідження здійснення позивачем оплати відповідних послуг у певних розмірах поза межами спірного періоду не є предметом судового розгляду в даній судовій справі.

Відповідно до п. 2.2.17. договору, замовник повинен виплатити в повному обсязі винагороду виконавця за укладені договори про сплату пайових внесків в разі отримання 90% та більше від суми повного пайового внеску, передбаченого відповідним договором про сплату пайових внесків, по кожному такому договору.

Згідно п. 3.3. договору, зобов'язання виконавця, що випливають із цього договору, вважаються виконаними в повному обсязі після укладення відповідних договорів про сплату пайових внесків та повної сплати учасниками їх пайових внесків.

У відповідності до п. 4.2. договору, сторони погодили, що винагорода виконавця розраховується та сплачується щомісяця. Розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору (п. 4.3. договору).

Таким чином, розмір винагороди, належної виконавцю, поставлений в залежність лише від суми коштів, які надійшли в кожному конкретному місяці від залучених до кооперативу учасників.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось відповідачем протягом розгляду даної справи, за період з 01.07.2016р. по 31.07.2016р. на рахунок ЖБК Аурум ІV поступили грошові кошти в сумі 523494,43 грн., у вигляді оплати пайових внесків від асоційованих членів кооперативу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договорів про сплату пайових внесків №081/ІУ1А05/087 від 11.05.2016р., №082/ІУЗА02/088 від 12.05.2016р. та №079/ІУЗА03/085 від 25.04.2016р. Внаслідок чого, у відповідності до п. 4.3. договору, позивачем обраховано розмір належної йому винагороди та складено акт виконаних робіт №011 від 01.08.2017р. на суму 26174,72 грн., який був скерований відповідачу для підписання.

За вказаних обставин, факт залучення до кооперативу в межах договору про надання консультаційно-посередницьких послуг, укладеного між позивачем та відповідачем, вищезазначених учасників та факт сплати цими учасниками у липні 2016 року коштів за договором про пайову участь в сумі 523494,43 грн, а всього 90% від обумовленої вартості квартири, які не заперечуються відповідачем, що є метою укладеного між сторонами у даній справі договору, є доказом надання позивачем послуг та є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити позивачу винагороду у розмірі 5 % від суми грошових коштів, що надійшла від цього учасника у липні 2016, а саме в сумі 26174,72 грн. (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.09.2017р. по справі №914/3000/16).

Отже, судом встановлено, що за умовами договору №4/004/09-2015 від 01.09.2015р. винагорода виконавця в розмірі 5 % обчислюється і залежить від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу (Аналогічної позиції дотримався Вищий господарський суд України в постановах від 11.10.2017р. по справі №914/3022/16, від 02.10.2017р. по справі №914/2995/16, від 27.09.2017р. по справі №914/3000/16 та від 19.07.2017р. по справі №914/1854/16).

Щодо наявного в матеріалах справи висновку судової товарознавчої експертизи за матеріалами господарської справи №914/2180/16, наданого судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_6 №5875 від 06.02.2017р., яким встановлено, що дійсна ринкова вартість агентських послуг станом на 01.09.2015р., виходячи з представлених документів та вихідних даних стосовно вищенаведених послуг в середньому могла становити: 0,79 відсотків від суми грошових коштів, що надійшли продавцю (п.1), слід зазначити.

У рішенні господарського суду Львівської області та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2017р. по справі №914/2180/16, відхилено висновок судової товарознавчої експертизи №5875 від 06.02.2017р. Суди дійшли висновку, що вимоги ЖБК "Аурум ІV", із врахуванням вказаного висновку, спрямовані на встановлення змісту волі сторін договору, яка не знайшла свого відображення в самому тексті договору. Крім того, суд не вбачав за можливе прийняти до уваги такий висновок експертизи без наявності відомостей щодо дійсної ринкової вартості консультаційних послуг, надання яких є також предметом договору № 4/004/09-2015 від 01.09.2015р.

Суд звертає увагу на положення ст.190 ГК України, згідно якої сторони є вільними у визначенні ціни, яка, у відповідності до ч.1 ст.632 ЦК України, встановлюється у договорі за домовленістю сторін. Відтак, укладаючи договір сторони не позбавлені можливості встановити ціну, що перевищує середню ринкову.

Як визначено ч.2 ст.632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що після укладення договору вартість послуг, розмір винагороди виконавця чи порядок їх обчислення змінено сторонами у встановленому законом чи договором порядку.

Відповідач, у своїх запереченнях від 12.12.2016р., посилається на ненадання позивачем всього обсягу передбачених договором послуг, а саме ненадання консультаційних послуг, внаслідок чого позивач позбавив відповідача благ на які він розраховував при укладенні договору та за які зобов'язувався сплатити винагороду. Стверджує, що зі змісту укладеного між сторонами договору неможливо зробити висновок про те, в якому розмірі сторонами встановлено винагороду за надання окремо посередницьких послуг, а у якому - консультаційних. За таких обставин, відповідач вважає, що визначити розмір винагороди за надані позивачем посередницькі послуги з умов договору неможливо.

Суд звертає увагу відповідача на те, що укладений між сторонами договір №4/004/09-2015 від 01.09.2015р. не передбачає зобов'язань виконавця щодо надання періодичних консультаційних та/або посередницьких послуг, передбачених п.п. 2.1. договору та не визначає порядку їх передачі від виконавця до замовника, а також обов'язку оплати таких послуг замовником в залежності від обсягу (кількості) чи повноти або якості надання тої чи іншої послуги. Єдиним передбаченим договором критерієм визначання розміру винагороди виконавця є розмір пайових внесків, які надходять на рахунок замовника в кожному звітному періоді, а підставою для отримання такої винагороди виконавцем зарахування грошових коштів (пайових внесків) на рахунок замовника у відповідному звітному періоді.

Згідно висновків Львівського апеляційного господарського суду, наведених у постанові від 14.09.2017р. у справі №914/2180/16 за позовом ЖБК Аурум ІV до ФОП Процака Романа Івановича зазначено, що з умов договору №4/004/09-2015 від 01.09.2015 вбачається, зокрема, що вказаний договір не передбачає чіткого переліку консультаційних послуг, які відповідач зобов'язаний надати за певний період часу в межах строку дії договору (тиждень, місяць тощо). Таким чином, ненадання відповідачем окремих консультаційних послуг у певний період часу, не може вважатися порушенням умов договору зі сторони відповідача.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у запереченнях від 12.12.2016р. та вважає що факт належного виконання договірних зобов'язань позивачем за липень 2016 року підтверджений надходженням на рахунок відповідача грошових коштів від учасників кооперативу за договорами про сплату пайових внесків в розмірі 523494,43 грн.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При новому розгляді судом встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору про надання консультаційно-посередницьких послуг винагорода виконавця залежить не від обсягу наданих послуг, а від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. Відтак, підставою виплати винагороди виконавцю є саме сплата пайових внесків асоційованими членами ЖБК "Аурум IV". Таким чином, суд перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 26174,72 грн. основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.6. договору встановлено, що оплата винагороди, вказаної в п.4.3. договору, здійснюється замовником виконавцеві не пізніше 6 числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. У відповідності до п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом встановлено, що останній день сплати відповідачем винагороди за актом №011 від 01.08.2016р. припадає на 06.08.2016р. - субота, що переноситься на перший робочий 08.08.2016р. - понеділок, відтак, з 09.08.2016р. розпочався період прострочення оплати.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 6.3.2. договору встановлено, що за прострочення сплати належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відтак, на підставі п. 6.3.2. договору, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за надані послуги, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 2244,16 грн., згідно поданого розрахунку.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу, слід зазначити, що у відповідності до п. 6.3.1. договору, у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди, на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф в розмірі 15% від простроченої суми.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що застосування такого виду неустойки як штраф, до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно постанови Верховного суду України від 09.04.2012р. №3-88гс11 зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що одночасне стягнення штрафу та пені не може вважатись недотриманням положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, оскільки договором передбачено стягнення пені за прострочення сплати будь-яких належних за договором платежів, а стягнення штрафу - у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди. З огляду на таке суд, перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань, вважає, що позовні вимоги про стягнення 3926,21 грн. штрафу підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

На підставі вищенаведеного, згідно поданого розрахунку, позивачем за прострочення виконання зобов'язання правомірно нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 225,27 грн. та інфляційні втрати на суму 1135,05 грн.

Суд звертає увагу відповідача на приписи ч.1 ст.96 ЦК України, згідно якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а також ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України якими встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 26174,72 грн. - основного боргу, 2244,16 грн. - пені, 3926,21 - штрафу, 225,27 грн. - 3% річних та 1135,05 грн. інфляційних втрат обґрунтовані належними та допустимими доказами, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою-підприємцем Процак Романом Івановичем за подання позовної заяви було сплачено 1378,00 грн. судового збору, апеляційної скарги - 1515,80 грн., за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України - 1920,00 грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 96,509, 525,530, 549, 551, 610, 612, 625, 632, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 190, 193, 216, 218, 295, 297, 301 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Аурум-IV", м. Львів, вул. Гушалевича, буд. 3, кв. 3 (код ЄДРПОУ 39735913) на користь Фізичної особи-підприємця Процака Романа Івановича, АДРЕСА_2 (код ІПН НОМЕР_1) - 26174,72 грн. - основного боргу, 2244,16 грн. - пені, 3926,21 - штрафу, 225,27 грн. - 3% річних, 1135,05 грн. інфляційних втрат, 1378,00 грн. - судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1515,80 грн. - судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 1920,00 грн. - судового збору за розгляд справи у Вищому господарському суді України.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 11.12.2017р.

Суддя Мороз Н.В.