Рішення

від 05.12.2017 по справі 916/2130/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2017 р.справа № 916/2130/17

За позовом: сільськогосподарського виробничого кооператива "Долинське"

до відповідача: приватного підприємства "Агротехпродсервіс-Ізмаїл"

про стягнення 55244,80 грн.

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Н.Д. Петренко

суддя Ю.М. Щавинська

суддя С.В. Літвінов

при секретарі Бачур А.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суть спору: сільськогосподарський виробничий кооператив "Долинське" (СВК "Долинське") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного підприємства "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" (ПП ""Агротехпродсервіс-Ізмаїл""), в якій просить суд стягнути з останнього 55 244,80 грн. заборгованості за видатковою накладною № 46 від 29.08.2014р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином своє грошове зобов'язання в строки та в розмірі, передбаченому видатковою накладною № 46 від 29.08.2014р., за якою позивачем було поставлено ПП «Агротехпродсервіс-Ізмаїл» товар на загальну суму 55 244,80 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2017р. було порушено провадження у справі №916/2130/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду на 20.09.2017р.

Ухвалою суду від 31.08.2017р. з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судом було зобов`язано сільськогосподарський виробничий кооператив "Долинське" надати суду договір поставки №43 від 20.08.2014р., посилання на який містяться в податковій накладній №46/2 від 29.08.2014р., а у разі його відсутності, письмові пояснення з цього приводу.

20.09.2017р. в судовому засіданні представником позивача було подано до суду клопотання (а.с.16-17), відповідно до якого він просив суд витребувати у Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області інформацію щодо того, чи було ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" включено до податкової звітності з ПДВ (податкового кредиту) суму податку на додану вартість за податковою накладною №46/2 від 29.08.2014р. на суму 55244,80 грн. (у т.ч. ПДВ 9207,47), виданою СВК "Долинське", а також податкову декларацію ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" з податку на додану вартість з додатком Д.5 за період реєстрації податкової накладної №46/2 серпень - вересень 2014р. та реєстр виданих податкових накладних за такий період.

Представником відповідача у судовому засіданні 20.09.2017р. було подано відзив на позов (а.с.27-28), відповідно до якого відповідач просить залишити без задоволення позов СВК "Долинське", зазначаючи про те, що у відповідача існують сумніви стосовно наявності у позивача оригіналу видаткової накладної. Відповідач вказує, що накладну, на яку посилається позивач, не було підписано ані керівником ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл", ані його уповноваженим представником, а накладна містить лише підпис невстановленої особи та не скріплена печаткою ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл".

Також у судовому засіданні представником позивача було подано письмові пояснення (а.с.26), в яких він наголосив про те, що у випадку нездійснення оплати за отриманий товар, віднесення платником податку певних сум податку до податкового кредиту на підставі отриманої від постачальника податкової накладної може бути здійснено виключно за безпосередньою вимогою (про видачу податкової накладної) такого платника у разі фактичного здійснення операції з отримання товарів, дата якого підтверджується податковою накладною.

Позивач вказує, що тільки здійснивши фактичне отримання товару і отримавши за своєю вимогою податкову накладну від постачальника за фактом передання такого товару, покупець отримує право на податковий кредит за такою накладною і здійснює дії щодо включення сум такого податкового кредиту до податкової звітності.

У зв'язку із вищевказаним, позивач вважає, що віднесення покупцем відповідних сум податку за податковою накладною до податкового кредиту є визнанням з боку покупця факту отримання товару і податкової накладної за фактом поставки від постачальника і, відповідно, додатковим доказом фактичного здійснення господарської операції та підтвердженням схвалення правочину з боку покупця шляхом здійснення дій з відображення податкових зобов'язань по проведеній операції у власній податковій звітності.

20.09.2017р., приймаючи до уваги невиконання вимог ухвали суду, а також необхідність додаткового витребування та дослідження доказів, в судовому засіданні було оголошено перерву до 25.09.2017р.

Ухвалою суду від 25.09.2017р., приймаючи до уваги невиконання вимог ухвали суду, а також необхідність додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 20.10.2017р.

20.10.2017р. представником позивача було надано клопотання про витребування доказів від відповідача щодо факту здійснення господарської операції. (а.с. 54).

Ухвалою суду від 20.10.2017р. за клопотанням представника позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України та, для надання можливості сторонам ознайомитись з матеріалами справи, у судовому засіданні 20.10.2017р. було оголошено перерву до 31.10.2017р.

В судовому засіданні 31.10.2017р. представник позивача під час розгляду справи позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Ухвалою від 31.10.2017р., суд ухвалив: витребувати від Ізмаїльської державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (код 39639539, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, буд. 3) документи, що підтверджують прийняття ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" (ІПН 337737015028) податкової накладної до податкової звітності з ПДВ (податкового кредиту), а саме податкову декларацію ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" (ІПН 337737015028) з податку на додану вартість з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за період серпень-вересень 2014 року та реєстром виданих та отриманих податкових накладних та інформацію чи було ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" (ІПН 337737015028) включено до податкової звітності з ПДВ (податкового кредиту) суму податкку на додану вартість за податковою накладаною № 46/2 від 29.08.2014 на суму 55244,80 грн. (у т.ч. ПДВ 9207,47), виданою СВК "Долинське" (ЄДРПОУ 03767972, ІПН 037679715250) і якщо це було здійснено, то коли саме.

31.10.2017 справу № 916/2130/17 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів в порядку ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 31.10.2017 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Щавинська Ю.М. та Літвінов С.В.

Ухвалою від 01.11.2017р. , приймаючи до уваги категорію та складність справи, відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів №2246/17 від 31.10.2017р. справу №916/2130/17 було прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: Н.Д. Петренко (головуючий суддя), судді Ю.М. Щавинська та С.В. Літвінов з призначенням дати слухання справи 05.12.2017р.

13.11.2017р. від представника позивача до господарського суду Одеської області було надано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів, а саме чи уповноважував відповідач громадянина ОСОБА_2 на отримання від СВК "Долинське" товару (а.с.62).

В судовому засіданні 05.12.2017р. представник позивача під час розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2017р. не з'явився, хоча про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвала суду від 01.11.2017 була направлена відповідачеві за адресою, вказаною в позові, однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось до суду з відміткою пошти "через незапит" (а.с. 69-71).

До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі вважаються належним чином повідомленими про час, місце та дату її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (викладена правова позиція міститься в Інформаційних листах ВГСУ від 02 червня 2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14 серпня 2007 року №01-8/675 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Згідно роз'яснень, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009 року відмітка про відправку процесуального документа про призначення судового засідання у справі, зроблена відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, на першому примірнику цього документу є підтвердженням повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання у справі.

Оскільки належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідач по справі в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому чинним законодавством обов'язкова письмова форма договору поставки не передбачена.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 46 від 29.08.2014р. (а.с.9), позивачем було поставлено, а представником відповідача отримано товар - "пшениця" у кількості 26,560 тон на загальну суму 55 244, 80 грн.

Оригінал вищевказаної накладної видаткової накладної судом оглядався.

Таким чином, оцінюючи характер відносин між сторонами та факт поставки товару за накладною, суд доходить висновку, що дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковою накладною та прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно приписів п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань за правочинами, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою, запровадженою статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до п.2.4 вищезазначеного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ці положення щодо обов'язкових реквізитів первинного документа зазначені і в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено під час розгляду справи у судових засіданнях, заперечення стосовно позову відповідачем обґрунтовувались тим, що відповідач фактично не отримував товар, зазначений у видатковій накладній, на яку посилається позивач, а також тим, що в графі „отримав (ла)» зазначається лише підпис, при цьому відсутні прізвище та ініціали особи, що отримала товар, а також печатка підприємства.

Разом з тим, окрім видаткової накладної, позивачем в якості підтвердження реального здійснення ним вищевказаної господарської операції було надано податкову накладну №46/2 від 29.08.2014р. (а.с.9).

В свою чергу судом з метою встановлення дійсного отримання Приватним підприємством "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" товару на вказану суму у Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було витребувано документи, що підтверджують прийняття Приватним підприємством "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" податкової накладної №46/2 від 29.08.2014р., виданої Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Долинське", та включення операцій по даній податковій накладній до податкової звітності з ПДВ (до податкового кредиту), а саме: податкової декларації з ПДВ з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за період вересень 2014 року.

Відповідно до ст.198.1. Податкового кодексу України, в редакції, що діяла станом на день вчинення господарської операції, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.3. ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, статтею 198.6. ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наданих вказаною інспекцією документів, зокрема, з податкової декларації з податку на додану вартість (а.с.75-85), у розіділі ІІ „Податковий кредит» , вбачається, що вищевказана операція була включена до податкової звітності з ПДВ., з урахуванням чого суд приймає вказані документи, зокрема, податкову накладну, а також відповідну декларацію, як докази, що також, крім видаткової накладної, свідчать про здійснення вищевказаної господарської операції.

При цьому суд зазначає, що відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не надано жодних заперечень з приводу здійснення такої операції.

Враховуючи, що наявність у приватного підприємства "Агротехпродсервіс-Ізмаїл перед Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Долинське" заборгованості в сумі 55244,80 що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача про її стягнення.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, у розмірі 1600 грн. покладаються на ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл".

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 3 А, код ЄДРПОУ 33773707) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинське" (68810, Одеська обл., Ренійський район, с. Долинське, вул. Центральна, буд. 131, код ЄДРПОУ 03767972) заборгованість у розмірі 55 244/п`ятдесят п`ять тисяч двісті сорок чотири/ грн. 80 /вісімдесят/ коп. та 1 600 /одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 грудня 2017 р.

Суддя Н.Д. Петренко

Суддя Ю.М. Щавинська

Суддя С.В. Літвінов