Рішення

від 04.12.2017 по справі 916/2154/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2017 р.Справа № 916/2154/17

За позовом: Фізичної особи-підприємця Руденко Олени Валеріївни;

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Мєлєшко Валентини Миколаївни;

до відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс";

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагарін - сервіс";

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плаза Сервіс Юг"

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Ягодніков С.Ю. - ордер №219512 від 21.09.2017р.;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від відповідача-4: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 01.09.2017р. Фізична особа-підприємець Руденко Олена Валеріївна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мєлєшко Валентини Миколаївни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагарін - сервіс", в якій просить суд зобов'язати ФОП Мєлєшко В.М. повернути позивачу товар та обладнання за переліком, згідно акту від 20.01.2017р., а також стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 400 000 грн. та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування поданого позову ФОП Руденко Олена Валеріївна зазначає, що згідно договору комерційної концесії від 16.03.2016р. та контракту на поставку товару від 30.01.2015р. з ТОВ "Лінія одягу "БЛЕК СТАР" позивач набула прав та обов'язків на території м.Одеси щодо користування комплексом прав, належних ТОВ "Лінія одягу "БЛЕК СТАР", з метою продажу (роздрібної торгівлі) одягу та аксесуарів індивідуальним товарним знаком "BLACK STAR WEAR" та надання послуг.

Позивач зазначає, що з метою виконання вищевказаного договору ФОП Руденко О.В. уклала з ФОП Мєлєшко В.М. договір суборенди частини нежитлового приміщення №51 у ТЦ "Гагарін Плаза", що розташований за адресою: м.Одеса, вул. Генуезька, 5, який 19.01.2017р., за ініціативою відповідача-1 було припинено в односторонньому порядку.

Позивач вказує, що після розірвання договору у вищевказаному приміщенні залишились товари та обладнання, що їй належать та які, згідно отриманого нею повідомлення, були притримані ФОП Мєлєшко В.М. і в подальшому, за участю відповідача-2 та відповідача-3, описані та передані на платне зберігання невстановленому суб'єкту із вказівкою про покладення на позивача витрат на здійснення вантажних робіт, транспортування та тимчасового зберігання.

Наголошуючи на тому, що предметом договору суборенди є частина нежитлового приміщення, а не речі та обладнання, які в ньому знаходяться, позивач вважає, що дії відповідачів щодо складання акту, прийняття рішень про притримання товару та обладнання в якості забезпечення виконання зобов'язань із сплати кредиторської заборгованості за Договором №0/51 від 18.12.2015р. до моменту її повного погашення є незаконними.

Позивач вказує, що вищевказані неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила ФОП Руденко О.В. можливості отримувати прибуток, у зв'язку із чим вона не здатна виконувати взяті на себе зобов'язання у відносинах з постачальником товару марки "BLACK STAR WEAR", чим підірвано її імідж та ділова репутація в очах не тільки ділових партнерів, а й в очах клієнтів, споживачів, шанувальників товару вказаної марки, що призвело до зриву постачань нової продукції та неодержання виручки за звичайних обставин.

Крім того, позивач зазначає, що постійні нервово-емоційні переживання через неможливість здійснювати підприємницьку діяльність та відсутність коштів до існування значно погіршили стан здоров`я позивача, у зв'язку із чим вона просить суд стягнути з відповідачів компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 2 400 000 грн.

Ухвалою суду від 04.09.2017р. порушено провадження у справі №916/2154/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 20.09.2017р.

Ухвалою суду від 20.09.2017р., приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представників відповідачів, від яких не надходило клопотань про розгляд справи за їх відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 09.10.2017р.

25.09.2017р. до канцелярії суду за вх.№20571/17 від Фізичної особи-підприємця Мєлєшко Валентини Миколаївни надійшов відзив на позов (т.1 а.с.65-68), відповідно до якого вона просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, а також стягнути з позивача на користь відповідача-1 судові витрати на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн., понесені у зв'язку з розглядом справи №916/2154/17 в Господарському суді Одеської області.

Так, у вищевказаному відзиві відповідач зазначає, що, притримуючи речі позивача, ФОП Мєлєшко В.М. фактично скористалась своїм правом на застосування оперативно-господарських санкцій у вигляді обмеження доступу до магазину, при цьому, на думку відповідача-1, умови договору не передбачають наявності у неї обов'язку надавати позивачу можливість отримувати товари та речі з об'єкту суборенди протягом дії таких санкцій.

Водночас, в своєму відзиві ФОП Мєлєшко В.М. зазначила, що на сьогоднішній день товари та обладнання, перелічені в Акті від 20.01.2017р. та додатку до Акту від 30.05.2017р., знаходяться на зберіганні у ТОВ "Плаза Сервіс Юг" за договором зберігання від 25.05.2017р. №25/05/01-2017 та передані вказаному підприємству за актом приймання-передачі товару від 30.05.2017р., що є невід'ємним додатком до договору зберігання №25/05/01-2017 від 25.05.2017р.

Приймаючи до уваги, що на даний час ФОП Мєлєшко В.М. фактично не володіє товаром, який позивач просить витребувати у своїй позовній заяві, а зазначені товари знаходяться у ТОВ "Плаза сервіс Юг", відповідач-1 наполягає на тому, що у разі задоволення позову в цій частині, він не буде мати можливість виконати таке рішення суду.

Стосовно заявлених позивачем вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагарін - сервіс" ФОП Мєлєшко В.М. зазначила, що представники вказаних товариств були залучені до роботи комісії з опису речей виключно з метою засвідчення правильності здійснення опису фіксації речей обладнання у приміщенні вказаного магазину, тобто зазначені особи виконували функції спостерігачів та свідків, у зв'язку із чим підстави для звернення позивача з позовом до відповідача 2 та відповідача 3 відсутні.

09.10.2017р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагарін-Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс" надійшли заперечення на позов (т.1 а.с.129-130 та т.1 а.с.133), відповідно до яких останні просили відмовити ФОП Руденко О.В. у задоволенні позову до ТОВ "Гагарін-Сервіс" та ТОВ "Плакс" у зв'язку із відсутністю підстав у позивача на звернення до суду із вимогами до відповідача-2 та відповідача-3 як про витребування майна, так і про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування наданих заперечень відповідачі наголосили на тому, що представники вищезазначених товариств приймали участь при описі та вилученні речей виключно з метою засвідчення правильності здійснення опису фіксації речей та обладнання у приміщенні магазину, тобто фактично виконували функції спостерігачів.

Ухвалою суду від 09.10.2017р., приймаючи до уваги, що під час розгляду справи судом було встановлено, що майно, яке позивач просить витребувати у відповідача-1, фактично знаходиться на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Плаза Сервіс Юг", вказане товариство було залучено до участі у справі в якості іншого відповідача.

Крім того, у зв'язку із залученням до участі у справі іншого відповідача, нез'явленням в судове засідання представників відповідача-2 та відповідач-3, від яких не надходило клопотань про розгляд справи за їх відсутності, а також необхідність додаткового витребування та дослідження доказів, вищевказаною ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 25.10.2017р.

24.10.2017р. до канцелярії суду за вх.№22692/17 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Плаза Сервіс Юг" надійшли заперечення на позов (т.2 а.с.18), відповідно до яких відповідач-4 зазначив, що позов ФОП Руденко О.В. підлягає задоволенню лише у разі повної оплати послуг товариства із зберігання товару позивача, крім того, відповідач-4 просить суд розглянути справу за відсутності його представника.

Ухвалою суду від 25.10.2017р., приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представників відповідачів, від яких не надходило клопотань про розгляд справи за їх відсутністю, невиконання вимог ухвали суду, а також заявлене у судовому засіданні представником позивача клопотання про надання йому часу для уточнення позовних вимог, розгляд справи було відкладено на 20.11.2017р.

16.11.2017р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову (т.2 а.с.26-27), відповідно до якої позивач просить суд визнати дії ФОП Мєлєшко Валентини Миколаївни щодо притримання, передачі на зберігання товару та обладнання, належного ФОП Руденко Олени Валеріївни, незаконними, визнати договір зберігання за №25\05\01-2017 від 25.05.2017 року, укладений між ТОВ Плаза Сервіс Юг та ФОП Мєлєшко В.М., недійсним, зобов'язати ФОП Мєлешко Валентину Миколаївну повернути ФОП Руденко Олені Валеріївні товар та обладнання, згідно додатку в редакції від 24.10.2017р., який є невід'ємним додатком до позову.

Крім того, згідно вищевказаної заяви, позивач просить суд стягнути з ФОП Мєлешко Валентини Миколаївни, ТОВ Полакс , ТОВ Гагарін-Сервіс у солідарному порядку на користь ФОП Руденко Олени Валеріївни компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 2 400 000 грн., а також вирішити питання про судові витрати.

Необхідність подання заяви про зміну предмету позову позивач обґрунтовує тим, що вже під час розгляду справи було встановлено, що між ФОП Мєлєшко В.М. та ТОВ Плаза Сервіс Юг було укладено договір зберігання, предметом якого є речі, власником яких є ФОП Руденко О.В., при цьому ФОП Мєлєшко В.М. було надано додаткові докази щодо іншого переліку майна, яке було притримане та передане на зберігання.

У вищевказаній заяві позивач наполягав на тому, що дії відповідачів щодо складання акту, прийняття рішення про притримання товару та обладнання в якості забезпечення виконання зобов'язань із сплати кредиторської заборгованості за Договором № 0\51 від 18.12.2015 року до моменту її повного погашення є незаконними, при цьому договір зберігання № 25\05\01-2017, укладений між ФОП Мєлєшко В.М. та ТОВ Плаза Сервіс Юг , предметом якого є майно, що належить ФОП Руденко О.В. на праві власності та перебуває у її користуванні на підставі угод, є недійсним.

Крім того, як зазначає позивач, неправомірне володіння її товаром і обладнанням спричиняє ФОП Руденко О.В. значні матеріальні та моральні збитки, оскільки було створені штучні умови для неможливості здійснення позивачем своєї підприємницької діяльності, що значно погіршило стан її здоров'я.

З огляду на викладені вище обставини, позивач вважає, що спричинена їй моральна шкода має бути відшкодована за рахунок відповідачів у сумі 2 400 000 грн. на загальних підставах згідно ст.1167 ЦК України.

В судовому засіданні 20.11.2017р., в якому здійснювалась технічна фіксація, представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням вищевказаної заяви, при цьому, обґрунтовуючи обраний спосіб захисту щодо визнання дій ФОП Мєлєшко В.М. незаконними, позивач посилався на положення ст.16 ЦК України. Крім того, позивач зазначив, що оскільки ФОП Мєлєшко В.М. без достатньої правової підстави набула майно ФОП Руденко О.В., саме відповідач-1, а не відповідач-4 відповідно до вимог чинного законодавства повинен повернути це майно в натурі.

Ухвалою суду від 20.11.2017р., приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представників відповідачів, від яких не надходило клопотань про розгляд справи за їх відсутністю, а також необхідність додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 04.12.2017р.

В судове засідання з'явився представник ФОП Мєлєшко В.М., який під час розгляду справи по суті, проти задоволення позовних вимог ФОП Руденко О.В. заперечував в повному обсязі, підтримав викладену у відзиві позицію, наполягаючи на тому, що у зв'язку із існуванням у позивача заборгованості з орендної плати відповідач-1 мала право на притримання речей позивача за відсутності окремого договору, наголосив, що речі, які притримані та передані на зберігання, обліковано, договір зберігання укладено без порушення вимог законодавства.

Представник позивача у судове засідання 04.12.2017р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не сповістив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про відкладення розгляду справи (т.2 а.с.42).

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагарін - сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Плаза Сервіс Юг", які про розгляд справи були повідомлені належним чином, шляхом надіслання на їх адреси вищевказаних ухвал суду, в судові засідання не з'являлись, при цьому в матеріалах справи містяться заперечення на позов від зазначених відповідачів та клопотання ТОВ "Плаза Сервіс Юг" про розгляд справи за відсутності представника вказаного товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 18.12.2015р. між ФОП Мєлєшко В.М. (орендар) та ФОП Руденко О.В. (суборендар) було укладено Договір суборенди №О/51, відповідно до умов якого орендар зобов'язується надати, а суборендар прийняти за актом прийому-передачі у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 66,9 кв.м. першого поверху ТЦ "Гагарін Плаза", що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 5, а суборендар зобов'язався прийняти вказане приміщення за актом приймання-передачі та сплачувати орендну плату і інші платежі.

У зв'язку із наявністю у позивача заборгованості з суборендної плати, ФОП Мєлєшко В.М. було направлено на адресу ФОП Руденко О.В. претензію (т.1 а.с.32), відповідно до якої відповідач-1 повідомив позивача про застосування до нього оперативно-господарської санкції у вигляді обмеження доступу суборендаря та третіх осіб до об'єкту суборенди та припинення енергозабезпечення об'єкту з 07.12.2016р. до моменту повного погашення заборгованості.

В свою чергу, позивач звернувся до відповідача-1 із заявою (т.1 а.с.33), відповідно до якої просив надати йому доступ до речей, що знаходились в орендованому приміщені, зокрема, до комп'ютеру, чеків та банківського терміналу, з метою уникнення покладення на нього штрафних санкцій державними органами.

На вищевказану заяву відповідач-1 повідомив позивача (т.1 а.с.34), що у відповідності до умов договору не передбачено обов'язку орендаря надавати можливість суборендареві отримувати якісь товари, речі з магазину, надавати суборендареві доступ до магазину, в тому числі з метою складення опису наявних в магазині товарів і речей протягом дії оперативно-господарської санкції у вигляді обмеження доступу суборендаря або третіх осіб до об'єкту оренди.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа (т.1 а.с.35), ФОП Мєлєшко В.М. повідомила позивача, що на час застосування до нього господарської санкції у вигляді обмеження доступу до магазину, що знаходився в суборенді, через наявність у позивача кредиторської заборгованості у великому розмірі, речі та обладнання, які знаходились в магазині, перебувають у правомірному володінні орендаря.

Крім того, відповідач-1 повідомила, що, враховуючи наявність у ФОП Мєлєшко В.М. вимог до ФОП Руденко О.В. із сплати кредиторської заборгованості за договором у значному розмірі, нею було прийнято рішення притримати товари та обладнання, які знаходяться у орендованому магазині, до моменту повного погашення заборгованості, наголошуючи на тому, що вказані речі знаходяться у володінні відповідача-1 правомірно.

Враховуючи обставини, що слугували підставою для подання позову, суд, перш за все, вважає за необхідне надати правову оцінку питанню наявності у відповідача-1 права на притримання вказаних речей, що належать позивачу, у зв'язку з чим вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 594 ЦК України притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що право на притримання речі у кредитора виникає лише у разі, коли кредитор нею володіє правомірно, при цьому річчю в даному випадку є річ, яка є предметом договірних відносин сторін, щодо якої у боржника наявна заборгованість перед кредитором, та яка підлягає передачі боржнику.

Приймаючи до уваги, що речі позивача, які притримані кредитором, не є речами, відносно яких може бути застосовано право притримання у розумінні ч.1 ст.594 ЦК України, оскільки предметом договірних відносин є не товар, а орендоване приміщення, і саме щодо нього у позивача наявна заборгованість, суд доходить до висновку, що ФОП Мєлєшко В.М., притримуючи майно позивача, діяла неправомірно, всупереч положенням ст. 594 ЦК України.

Посилання відповідача-1 на ч.2 ст.594 ЦК України не можуть бути прийняті судом до уваги у зв'язку з їх помилковим тлумаченням відповідачем-1, оскільки норми, які містить ч.2 вказаної статті знаходяться в системному зв'язку із частиною першою ст.594 ЦК України.

Натомість системний аналіз цієї норми дозволяє зробити висновок, що інші вимоги, у забезпечення яких кредитор має право притримати річ, у будь-якому випадку мають стосуватися речі, якою кредитор правомірно володіє річчю, і яка підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником.

Разом з тим, незважаючи на встановлення неправомірності дій відповідача-1, суд не виносить вказані висновки у резолютивну частину рішення, з огляду на наступне.

Так, обґрунтовуючи обраний спосіб захисту щодо визнання незаконними дій фізичної особи-підприємця , позивач керувався положенням ст. 16 ЦК України.

Відповідно до п. 10 ч.2. ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні відповідної вимоги позивача.

Приймаючи до уваги, що обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання незаконними дій Фізичної особи-підприємця Мєлєшко В.М. не передбачений ані законом, ані договором, а також з огляду на те, що такий спосіб захисту жодним чином не спроможний відновити права позивача, тобто не є ефективним, суд доходить до висновку, що у задоволенні вимог ФОП Руденко О.В. в цій частині слід відмовити.

Оцінюючи заявлені позивачем вимоги щодо визнання недійсним договору зберігання №25/05/01-2017 від 25.05.2017р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем Мєлєшко Валентиною Миколаївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плаза сервіс Юг", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як було встановлено судом, предметом договору зберігання №25/05/01-2017 від 25.05.2017р., були речі, що належать позивачу та які було неправомірно притримано ФОП Мєлєшко В.М. Таким чином, укладаючи договір зберігання, який за своєю правовою природою є реальним, ФОП Мєлєшко В.М., розпорядилась речами, якими вона не права розпоряджатись, що зумовлює висновок про невідповідність вищевказаного договору вимогам чинного законодавства та укладення його, зокрема, в порушення ст.317 ЦК України, згідно якої право володіння, користування та розпоряджання своїм майном належить виключно власникові.

З урахуванням вищевикладеного, відповідні вимоги ФОП Руденко О.В. про визнання недійсним договору зберігання №25/05/01-2017 від 25.05.2017р. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про зобов'язання ФОП Мєлєшко В.М. повернути їй товар, що було фактично притримано, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою заявлення позивачем вимоги про зобов'язання повернути належний йому товар є застосування останнім способу захисту права власності, шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Слід зазначити, що при розгляді відповідних спорів позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом. Натомість відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але в якої його на момент розгляду справи в суді немає, не підлягає задоволенню, що не виключає можливості стягнення з цієї особи відшкодування завданих збитків, якщо про це заявлено вимогу. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Аналогічне тлумачення норм закону здійснено Верховним Судом у листі від 01.07.2013р. - "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ".

Разом з тим, незважаючи на встановлення судом під час розгляду справи обставин щодо фактичного знаходження притриманих речей позивача та залучення до участі у справі в якості іншого відповідача зберігача цього майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "Плаза сервіс Юг", позивачем не було заявлено до нього відповідних вимог про витребування майна.

За таких обставин, враховуючи, що ФОП Мєлєшко В.М. фактично не володіє майном, яке позивач просить у неї витребувати, суд вважає, що вимоги позивача про витребування у неї такого майна не відповідають чинному законодавству (ст.387 ЦК України), а належним відповідачем, тобто особою, за рахунок якої відповідні вимоги могли бути задоволені, є ТОВ "Плаза сервіс Юг" як фактичний володілець спірного майна.

Натомість, враховуючи, що самостійне (замість позивача) визначення судом відповідача по заявленим вимогам та задоволення позову за його рахунок, суперечило б принципу диспозитивності, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Оцінивши вимоги ФОП Руденко О.П. стосовно солідарного стягнення з ФОП Мєлєшко В.М., ТОВ "Полакс" та ТОВ "Гагарін-Сервіс" моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 16 ЦК України одним із видів способу захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається із вказівок, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 25.05.2001р. N 5 та від 27.02.2009р. року N 1), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні .

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру , за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач посилається на те, що у зв'язку із неправомірними діями відповідачів їй створені штучні умови для неможливості здійснювати свою підприємницьку діяльність.

Також позивач наголошує, що вона як учасник суспільних відносин, не здатна виконувати взяті на себе зобов'язання у відносинах з постачальником товару марки BLACK STAR WEAR , чим підірвано її імідж та ділова репутація в очах не тільки своїх контрагентів (ділових партнерів), а й в очах клієнтів, споживачів, шанувальників товару марки BLACK STAR WEAR , що в свою чергу призвело до зриву постачань нової продукції та одержання щоденної виручки за звичайних обставин.

Як зазначає позивач, тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила ФОП Руденко О.В. можливості отримувати прибуток, проте належними доказами вказані обставини та факт спричинення моральних страждань позивачем не доведені, у зв'язку із чим вимоги позивача про солідарне стягнення з ФОП Мєлєшко В.М., ТОВ "Плакс" та ТОВ "Гагарін-Сервіс" моральної шкоди в розмірі 2 400 000 грн. задоволенню не підлягають.

Зі змісту ст. 84 ГПК України вбачається, що резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення). Якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги вищевказані норми ст. 84 ГПК України, суд доходить до висновку, що позов Фізичної особи-підприємця Руденко Олени Валеріївни слід задовольнити частково та визнати недійсним договір зберігання №25/05/01-2017р., укладений 25.05.2017р. між ТОВ "Плаза Сервіс Юг" та Мєлєшко В.М., в решті вимог до ФОП Мєлєшко В.М. - відмовити. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Руденко Олени Валеріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагарін - сервіс" також слід відмовити.

Вирішуючи питання стосовно судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зі змісту ч. 1 ст. 49 ГПК України вбачається, що судовий збір у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення судом позовних вимог ФОП Руденко О.В. в частині визнання договору зберігання недійсним, з урахуванням причин спору, а також інших встановлених у справі обставин та неправомірності дії ФОП Мєлєшко В.М. щодо притримання майна, суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1600, 00 грн. слід стягнути з відповідача-1 на користь позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2017р. між ФОП Мєлєшко В.М. та Адвокатським бюро Сергія Ягоднікова, в особі керівника бюро Ягоднікова С.Ю., було укладено договір №19/09-2017 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатське бюро зобов'язалось надати відповідачу-1 правову допомогу з метою захисту прав та інтересів останньої, зокрема, щодо супроводу справи №916/2154/17, а відповідач-1 зобов'язався оплатити надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати за її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

В підтвердження оплати ФОП Мєлєшко В.М. наданих адвокатом послуг, відповідачем-1 було долучено до відзиву на позов відповідне платіжне доручення на суму 20 000,00 грн. (т.1 а.с.120).

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З урахуванням вищезазначеного, на переконання суду, з позивача слід стягнути на користь ФОП Мєлєшко В.М. витрати на послуги адвоката в сумі 1600, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця Руденко Олени Валеріївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити частково.

2 . Визнати недійсним договір зберігання №25/05/01-2017 від 25.05.2017р., укладений між Фізичною особою-підприємцем Мєлєшко Валентиною Миколаївною (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плаза Сервіс Юг" (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140 А, код ЄДРПОУ 40223446).

3 . В решті вимог Фізичної особи-підприємця Руденко Олени Валеріївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Фізичної особи-підприємця Мєлєшко Валентини Миколаївни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) відмовити.

4 . В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Руденко Олени Валеріївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс" (65016, м. Одеса, вул. Купріна, буд. 49, код ЄДРПОУ 24536768) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагарін - сервіс" (65009, м. Одеса, Гагарінське плато, буд. 5 Б, код ЄДРПОУ 39128402) відмовити.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мєлєшко Валентини Миколаївни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця Руденко Олени Валеріївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 /одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп.

6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Руденко Олени Валеріївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця Мєлєшко Валентини Миколаївни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) витрати на послуги адвоката в сумі 1 600 /одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 грудня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська