Рішення

від 04.12.2017 по справі 916/2495/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р.

Справа № 916/2495/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалекс Оіл Україна" (м. Київ);

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ);

в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Одеса);

про стягнення 662170,57 грн.;

Представники:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалекс Оіл Україна", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 662170,57 грн. заборгованості, з яких 559200,00 грн. основного боргу, 38331,73грн. пені, 50485,92 грн. інфляційних збитків, 14152,92 грн. 3% річних., нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки від 07.09.2016р. № ОД/НХ-16-664-НЮ.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладений між сторонами договір поставки від 07.09.2016р. № ОД/НХ-16-664-НЮ, Додаткові угоди №№1,2, Лист № НХ-13/8201 від 13.10.2016р., видаткову накладну № 64 від 24.10.2016р., Акт прийому-передачі товару від 24.10.2016р., рахунок на оплату № 65 від 24.10.2016р., ОСОБА_2 щодо відмову від договору та повернення неякісної продукції від 12.12.2016 р., відповідь на претензію від 21.12.2016р., Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2017р., претензію в порядку ст.6 ГПК України від 10.08.2017р., приписи ст.ст.5,12,15,54-57 ГПК, 525,526,530,610,611,612,625,629 ЦК України, та інші обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки акт приймання-передачі товару від 24.10.2016р. не містить підпису уповноваженого представника відповідача, також вважає, що строк оплати за Договором не настав, оскільки не підписання акту приймання-передачі та видаткової накладної виключає можливість проведення розрахунку за поставлену продукцію.

Представник відповідача в засіданні суду факт поставки визнав, проте посилався на не належну якість товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до Закону України „Про публічні закупівлі” від 25.12.2015р. №922-VII Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця” (далі – Залізниця, відповідач) була проведена процедура відкритих торгів на закупівлю «Шайби плоскої ШП 1.3».

07.09.2016р. за результатами відкритих торгів між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі – Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалекс Оіл Україна" (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки № ОД/НХ-16-664-НЮ (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1.-1.3. Договору Постачальник (Позивач) передає у власність Замовника (Відповідача), а Замовник оплачує товар, визначений в асортименті кількості та за цінами (далі - Товар), які зазначені у специфікації, що додається до договору Найменування товару: шайба плоска. Виробник Товару: ТОВ «ЗСИ», Дніпропетровської обл., Кривий Ріг, Україна.

Згідно п. 2.1 Договору якість Товару, що постачається. повинна відповідати ТУ У 25.9-33759902-002:2016.

Загальна сума по договору 600 000, 00 грн. (шістсот тисяч гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ 20%100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.), (п. 6.4. Договору).

Відповідно до Додаткової угоди №1 та Додаткової угоди № 2 Позивач надав Відповідачу знижку, також було внесено відповідні зміни до Договору та Специфікації, в зв'язку з чим загальна сума Договору склала 559200,00 грн.

13.10.2106р. Відповідач направив Позивачу лист №НХ-13/8201 (додаток № 10 до позовної заяви) в якому просив Позивача протягом 15 днів здійснити постачання шайби плоскої ШП 1.3 в кількості 200000 шт. на суму 559 200,00 грн. з ПДВ.

24.10.2016 р. у Позивач здійснив постачання шайби плоскої ШП 1.3 в кількості 200000 шт. на суму 559200,00 грн. з ПДВ на адресу Відповідача та надав Відповідачу видаткову накладну №64 від 24.10.2016р., Акт прийому-передачі товару від 24.10.2016р. та рахунок на оплату № 65 від 24.10.2016р. Другий екземпляр видаткової накладної Відповідач не повернув.

12.12.2016р. Відповідач надіслав Позивачу ОСОБА_2 щодо відмови від договору та повернення неякісної продукції в якій зазначив, що поставлена Позивачем шайби плоскої ШП 1.3 в кількості 200 000 шт. на суму 559200,00 грн. з ПДВ не відповідає ТУ виробника та просив Позивача сплатити на користь Відповідача штраф за неякісно поставлений товар.

21.12.2016 р Позивач направив Відповідачу відповідь на претензію в якій відхилив вимоги Відповідача, щодо сплати штрафу та пояснив, що поставлений товар повністю відповідає ТУ виробника.

Позивачем та Відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2017 р. де сторони зазначили, що Відповідача має заборгованість перед Позивачем за видатковою накладною № 64 від 24.10.2016 р. в розмірі 559 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, в супереч вимогам діючого законодавства відповідач не оплатив отриманий товар.

10.08.2017 р. Позивач направив Відповідачу ОСОБА_2 в порядку ст.6 Господарського процесуального кодексу України, в якій вимагав сплати вартості поставленого товару, а також сплати штрафів та компенсації передбачених договором та чинним законодавством України.

Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, що спричинило звернення позивача з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України вказано, що якщо строк термін виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у смолений строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайне виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України право чин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).

Згідно із приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов’язання, підставами яких є договір поставки товару.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, які за своєю правовою природою відповідають договору поставки.

При цьому позивачем виконано належним чином взяті на себе обов’язки та поставлено товар, в той час, як відповідач не сплатив отриманий товар на суму 559200,00 грн.

Відповідач факт отримання товару визнав, проте заперечує проти боргу посилаючись на неякісність отриманого товару.

Відповідно до умов договору, а саме п. 9 Договору Прийом товару здійснюється Замовником у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.1965р. (мовою оригіналу) ”О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству” та Інструкцією № П-7 від 25.04.1966р. (мовою оригіналу) ”О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству” при наявності товарно супровідних документів: товаро-транспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару.

Доказів встановлених фактів неякісності товару в порядку передбаченому вказаним пунктом 9 Договору відповідач не представив.

Враховуючи наведене, позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню на суму 559200,00 грн.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюється протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Таким чином зобов'язання по оплаті товару у Відповідача виникло 06.12.2016 р., але не виконано\по сьогоднішній день.

Відповідно до п.11.2. Договору у разі порушення строків оплати Замовник (Відповідач) сплачує Постачальнику (Позивачу) пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

В зв‘язку з цим, з посиланням на невиконання умов договору та вказані правові норми позивачем нараховано: 38331,73грн. пені (нарахованих за період з 06.12.2016р. по 06.06.2017р.), 50485,92 грн. інфляційних збитків (нарахованих за період з 06.12.2016р. по 09.10.2017р., 14152,92 грн. 3% річних (нарахованих за період з 06.12.2016р. по 09.10.2017р.).

Згідно ст.32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального Кодексу України).

З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи доведено невиконання Покупцем зобов’язань за Договором по оплаті вартості поставленого йому товару в сумі 559200,00 грн., перевіривши розрахунок позивача, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 559200,00 грн. основного боргу, 38331,73 грн. пені, 50485,92 грн. інфляційних збитків, 14152,92 грн. 3% річних. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 525, 526, 530, 610, 612, 639 Цивільного Кодексу України, ст.193 Господарського Кодексу України, ст.ст. 33, 35, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалекс Оіл Україна" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця” в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 662170,57 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська,19, код ЄДРПОУ40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалекс Оіл Україна" (03143, м. Київ, вул.. Метрологічна, 14-Б, офіс 402, код ЄДРПОУ 38129062) 559200,00 грн. основного боргу, 38331,73грн. пені, 50485,92 грн. інфляційних збитків, 14152,92 грн. 3% річних, 9932,57 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 04.12.2017р. Повний текст рішення складений 11 грудня 2017 р.

Суддя Р.В. Волков