Рішення

від 05.12.2017 по справі 922/3406/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р.Справа № 922/3406/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія по виробництву технічного кисню "ОСОБА_2 ЛТД", м. Покровськ, Донецька обл. про стягнення 39438,65 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №08-11/2631/2-17 від 19.08.2017

відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 03.11.2017

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада, м. Харків 06.10.2017 вернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія по виробництву технічного кисню "ОСОБА_3 ЛТД", м. Покровськ, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 57698,25 грн. В обґрунтування позову посилається, зокрема на те, що відповідач здійснює фактичне користування земельною ділянкою площею 0,0382 га за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харкові, на якій розташована належна йому нежитлова будівля, за яку позивач, як постійний користувач зазначеної земельної ділянки сплачував земельний податок, а тому відповідач повинен компенсувати витрати позивача по сплаті земельного податку за період 01.10.2014 року по 30.09.2017 року, оскільки саме відповідач фактично користується зазначеною земельною ділянкою. В якості правових підстав вказує на статті 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтю 206 Земельного кодексу, статті 14.1.72, 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України. Судові витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №922/3406/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2017 об 11:40.

03.11.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшло правове обґрунтування (вх. №36190), в якому зазначає про те, що із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на земельну ділянку, на якій розміщений даний об'єкт нерухомого майна, чого відповідач не зробив, а тому без законних підстав зберіг у себе майно у вигляді коштів за оренду землі. Надані позивачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

03.11.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли письмові пояснення щодо безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Харкова (вх. №36185) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

06.11.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №36262), в якому останній зазначає про те, що позивачем не підтверджено правомірність вимог щодо стягнення суми орендної плати за землю, окрім того, розрахунок позивача про отримані відповідачем доходи базується на припущеннях, є недоведеним та зроблений без врахування розміру земельного податку, сплаченого відповідачем. Надані відповідачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання 06.11.2017 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання 06.11.2017 з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у наданому відзиві на позовну заяву. Також, в засіданні заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Вирішуючи усне клопотання відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні, вислухавши думку позивача з приводу вказаного клопотання, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, суд дійшов висновку про доцільність його задоволення.

06.11.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.11.2017 до 11:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

20.11.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли пояснення (вх. №38236), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

20.11.2017 після перерви розгляд справи було продовжено.

Позивач в засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням наданих пояснень до позову.

Відповідач в засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у наданому відзиві на позовну заяву. Також, в засіданні заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, мотивоване необхідністю надання додаткових пояснень по даній справі.

Вирішуючи усне клопотання відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні, вислухавши думку позивача з приводу вказаного клопотання, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість його задоволення.

20.11.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.11.2017 до 12:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

27.11.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. №39242), в яких останній визнав право позивача на стягнення орендної плати за землю за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року. Надані відповідачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

27.11.2017 після перерви розгляд справи було продовжено.

Позивач в засіданні заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, мотивоване своєю позицією щодо зменшення розміру позовних вимог.

Вирішуючи усне клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні, вислухавши думку відповідача з приводу даного клопотання, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, суд дійшов висновку про доцільність його задоволення.

27.11.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2017 до 11:30год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

29.11.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 39903), в якій позивач, в порядку ст. 22 ГПК України зменшує розмір заявлених до стягнення коштів та просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 39896,45 грн.

04.12.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 40249), в яких відповідачем зазначено, що за розрахунком відповідача, сума орендної плати, належної до нарахування становить 39438,65 грн.

05.12.2017 після перерви розгляд справи було продовжено.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав та просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 39896,45 грн.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково на суму 39438,65 грн., з урахуванням наданих раніше письмових пояснень.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 39903), заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, враховуючи вимоги ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, і таким чином, суд приймає вказану заяву до розгляду, а спір вирішується, виходячи з нової ціни позову, яку визначив позивач у вказаній заяві - 39896,45 грн.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У судовому засіданні 05.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.09.2017 № 96184406 право власності на нежитлову будівлю літ. ВХ-1 загальною площею 330,1 м.кв. по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові з 02.06.2010 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія по виробництву технічного кисню "ОСОБА_3 ЛТД" на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.2010 № 237.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.10.2017 № 99474314, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 05.12.2016 № 19-20.08-3-5227/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 12.12.2016 № 8505/0/225-16 речові права Відповідача на земельну ділянку по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові не зареєстровані.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст.80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,0382 га, яку використовує відповідач, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Так, 25.09.2017 року провідним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_1, в присутності інженера-геодезиста ОСОБА_4 та інженера-землевпорядника ОСОБА_5 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 0,0382 га по вул. Плиткова, 12 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки (т.с. І а.с. 55-61).

Обстеженням на місцевості встановлено, що на вказаній вище земельній ділянці розташована нежитлова будівля, право власності на яку з 02.06.2010 зареєстровано за відповідачем.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області від 24.11.2017 № 13155/9/20-40-12-03-19 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія по виробництву технічного кисню "ОСОБА_3 ЛТД" задекларовано та сплачено земельного податку за 2014р. - 4238,48 грн., за 2015р. - 4238,48 грн., за 2016р. - 6803,0 грн., станом на 30.11.2017 - 6967,5 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 0,0382 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 39896,45 грн. за період з 01.10.2014 по 30.09.2017.

Відповідач проти позову заперечує частково, в обґрунтування своїх заперечень зазначав, зокрема, про те, що ТОВ "Компанія по виробництву технічного кисню "ОСОБА_3 ЛТД" самостійно обчислено та вчасно сплачено плату за землю у формі земельного податку за період з 01.10.2014 по 30.09.2017 на суму 18 267,86 грн.

Також, відповідачем зазначено про те, що у період з 01.10.2014 по 31.12.2014 відповідачем зроблено корегуючий розрахунок суми, яка мала б бути заявлена позивачем як безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю, а саме: 2548,35 грн. (сума орендної плати за 4й квартал 2014 р.) + 12731,60 грн. (сума орендної плати за 2015 р.) + 18244,48 грн. (сума орендної плати за 2016 р.) + 24173,82 грн. (сума орендної плати за три квартали 2017 р.) - 18259,60 грн. (сума земельного податку, сплаченого відповідачем з 01.10.2014 по 30.09.2017) = 39438,65 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що відповідач володіє нежитловою будівлею літ. "ВХ-1" загальною площею 330,1 м.кв. по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові, розташованими на земельній ділянці по пров. Керченському, 7-А, у м. Харкові на підставі договору купівлі - продажу від 29.04.2010 № 237. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач у період з 01.10.2014 по 30.09.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи у встановленому законодавчими актами розмірі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Розмір доходу відповідача у період з 01.10.2014 по 30.09.2017 було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

При визначенні розміру доходів, отриманих відповідачем від безпідставно набутого майна, позивачем правомірно враховано, що відповідач, як платник земельного податку, яким за 2014-2017 задекларовано та сплачено 17801,78 грн. земельного податку за земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Плиткова,12 Тому, сума доходу відповідача обґрунтовано була зменшена позивачем на вказаний розмір внесених платежів за використання землі у вигляді земельного податку.

Отже, за розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна склав 39896,47 грн. за період з 01.10.2014 по 30.09.2017.

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Суд також зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ґрунтується на вищенаведених положеннях чинного законодавства та підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 09.08.2016 у справі № 922/5212/14, від 12.01.2017 у справі № 922/51/15, а також постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 39896,47 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, що складаються з 1600,00 грн. судового збору, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129-1 Конституції України, статтями 1212-1214 Цивільного кодексу, статтею 206 Земельного кодексу України, статтями 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія по виробництву технічного кисню "ОСОБА_3 ЛТД" (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Дніпропетровська, буд. 34-А, код ЄДРПОУ 24810212) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд.7, код ЄДРПОУ 04059243) - безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 39896,47 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_6