Рішення

від 07.12.2017 по справі 920/1002/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.2017 Справа № 920/1002/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представників:          

позивача – не з'явився

відповідача – не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1002/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-курсовий комбінат-К», м.Суми

про стягнення 199327,26 грн.,

Суть спору: До господарського суду звернулось ТОВ «Нова Пошта» з позовом до ТОВ «Навчально-курсовий комбінат-К» про стягнення 199327,26 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями.

05.12.2017 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, тому суд не застосовує відеоконференцзв'язок з Господарським судом Полтавської області, що був призначений ухвалою від 14.11.2017 для участі у судовому засіданні представника позивача.

Відповідно до положень п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була направлена відповідачу за адресою, зазначеною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, і повернулася до суду із довідкою пошти про неможливість вручення у зв'язку з закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 64 ГПК України ухвала вважається врученою відповідачу належним чином, а відтак суд продовжує розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.01.2017 між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №131548 (далі - Договір), за умовами якого експедитор зобов'язався за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язався їх прийняти й оплатити на умовах визначених Договором (а.с.17-21)

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що загальна ціна цього Договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж двох банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку – фактури.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 153030,01 грн., що підтверджується копіями відповідних актів здачі – прийняття робіт (а.с.22-28).

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував та не оплатив надані послуги у порядку та у строк, встановлений п. 5.1 Договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) – ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача перед позивачем за надані послуги 153030,01 грн. основного боргу.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 21355,77 грн. пені. та 24941,48 грн. 30% річних.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, розміри пені за кожен день, розміри відсотків річних, враховуючи доведеність існування основного боргу, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню 21355,77 грн. пені. та 24941,48 грн. 30% річних є обґрунтованими.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 ГПК України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення вищезазначених сум основного боргу, 30% річних та пені.

Відтак, враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 7 статті 84 ГПК України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Тому, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2989,90 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-курсовий комбінат-К» (40030, м. Суми, вул. Івана Піддубного (Воєводіна), 4; ід. код 33218982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (36039, м.Полтава, вул. Європейська, 57; ід. код 31316718) заборгованість за Договором №131548 від 26.01.2017 у розмірі 199327,26 грн., в тому числі: 153030,01 грн. основного боргу, 21355,77 грн. пені., 24941,48 грн. 30% річних; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в сумі 2989,90 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 12.12.2017.

Суддя                                                                                          В.Л.Котельницька