Рішення

від 12.12.2017 по справі 924/1016/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2017 р.Справа № 924/1016/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Код-Н", м. Славута Хмельницька область

про стягнення 23059,98 грн., з яких 16227,67 грн. основного боргу, 2851,04 грн. пені, 243,91 грн. 3% річних та 3737,36 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №15 від 23.06.17р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Код-Н", м. Славута Хмельницька область про стягнення 23059,98 грн., заборгованості, яка утворилась через неналежне виконання договору надання послуг з теплопостачання від 12.01.16 року приміщення магазину, розташованого у місті Славута по вул.Соборності 32а, опалюваної площею 303,60 м.кв.

В обґрунтування вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання послуг з теплопостачання (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії) приміщення магазину, розташованого у м.Славута по вул.Соборності,32а, опалювальною площею 303,60 кв.м (додаток №1), положення ст. ст. 16,625 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав. Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та ЄДРЮО, ФОП та ГФ (повернуті на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку - "за зазначеною адресою не проживає"). При цьому судом враховуються положення ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

12.01.2016р. між комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Код-Н", м. Славута (споживач) укладено договір про надання послуг з теплопостачання №3, за умовами п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачу вчасно та відповідної якості послуги з теплопостачання (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії), а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором.

Послуги надаються Споживачу в обсягах згідно п.3.1 даного договору у вигляді теплоенергії на потреби опалення в період опалювального сезону, враховуючи фактичну подачу природного газу і електроенергії на котельні виконавця. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору оплата за спожиті послуги проводиться відповідно до встановлених тарифів на підставі рахунків або актів виконаних робіт Виконавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.4.3 договору).

У відповідності до п. 6.2.1 договору Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені даним договором строки.

У п. 7.1 підпункту 2 договору сторони погодили, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

Згідно з п. 11.1 договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання і діє до 12.01.2017р. Даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду договору (п.11.1 договору).

Відповідно до п. 11.5 договору припинення дії даного договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Постановою НКРЕКП від 29.10.2015р. №2690 встановлено з 01.11.2015р. тариф на послуги з теплопотачання в розмірі 1708,76 грн./Гкал з ПДВ.

Постановою НКРЕКП від 28.01.2016р. №54 встановлено з 01.02.2016р. тариф на послуги з теплопостачання в розмірі 1643,29 грн./Гкал з ПДВ.

Зміну тарифів на послуги з теплопостачання було оприлюднено в ЗМІ (газеті "Вісті громади"), на сайті Славутської міської ради та надіслання рахунків.

Пунктом 3.3 договору тарифи можуть змінюватися відповідно до зростання цін на електроенергію, газ та його транспортування, збільшення заробітної плати та нарахувань на неї на підставі законів та підзаконних актів України. Зміна тарифів не є підставою для переукладення даного договору.

Договір підписаний сторонами. Доказів про припинення договору суду не подано.

Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" на виконання договору за період з 01.01.2016р. по 01.05.2016р. надало послуги по теплопостачанню на загальну суму 16227,67 грн. та виставило відповідачу рахунки за №56 від 28.01.2016 р. на суму 3827,63грн., № 124 від 25.02.2016 р. на суму 5560,67 грн., №129 від 28.03.2016 р. на суму 5067,91 грн., №45 від 12.04.2016 р. на суму 1771,46 грн.

Відповідач в за отримані послуги не розрахувався, утворивши заборгованість в сумі 16227,67 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем 16227,67 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення, а також стягнення 2851,04 грн. пені, 243,91 грн. 3% річних та 3737,36 грн. інфляційних нарахувань.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг з теплопостачання №3 від 12.01.2016р.

Відповідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст. 275 ГК України.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач надавав відповідачу послуги по теплопостачанню, виставляв відповідні рахунки, однак відповідач своєчасно та в повному обсязі свої договірні зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії не виконав, утворивши заборгованість в сумі 16227,67 грн. Доказів про сплату заборгованості заявленої до стягнення суду не подано.

З огляду на наведене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16227,67 грн. боргу підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 243,91 грн. 3% річних та 3737,36 грн. інфляційних нарахувань, згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перерахунку інфляційних втрат судом приймається до уваги лист Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Таким чином, нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 3.1,3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року №14 відповідно до яких інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, проаналізувавши поданий розрахунок нарахованих до стягнення 3% річних в сумі 243,91 грн., вважає, що останні нараховані обґрунтовано, в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 243,91 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 3737,36 грн., в частині стягнення 250,74 грн. необхідно відмовити.

Правомірним є нарахування 3486,62 грн. інфляційних втрат.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2851,04 грн. пені згідно з поданим розрахунком.

Перевіривши правильність здійснених розрахунків пені та відповідність їх нормам законодавства, зокрема, приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд вважає їх обґрунтованими, а тому зазначені вимоги належить задовольнити.

Доказів та розрахунків, які спростовують позовні вимоги, суду не подано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме: про стягнення 16227,67 грн. основного боргу, 2851,04 грн. пені, 243,91 грн. 3% річних, 3486,62 грн. інфляційних нарахувань .

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута до Товариства з обмеженою відповідальністю "Код-Н", м. Славута Хмельницька область про стягнення 23059,98 грн., з яких 16227,67 грн. основного боргу, 2851,04 грн. пені, 243,91 грн. 3% річних та 3737,36 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Код-Н", м. Славута, вул.Островського,45 (код 39834230) на користь Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута, вул. Миру, 14а (код 34432514) 16227,67 грн. (шістнадцять тисяч двісті двадцять сім гривень 67 коп.) основного боргу, 2851,04 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 04 коп.) пені, 243,91 грн. (двісті сорок три гривні 91 коп.) 3% річних, 3486,62 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят шість гривень 62 коп.) інфляційних нарахувань, 1582,60 грн. (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дві гривні 60 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення 250,74 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (3000, м.Славута, вул.Миру,14а),

3 - відповідачу (30000, м.Славута, вул.Островського,45). реком. з пов.