Постанова

від 11.12.2017 по справі 904/3137/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017 Справа № 904/3137/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання: Абадєй М.О.,

представники сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: Прохода Р.С., представник, довіреність №01.09.17-2 від 01.09.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року у справі №904/3137/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрделіс", м.Вишневе, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", м.Дніпро

про стягнення 154 800 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрделіс" (надалі - ТОВ "Укрделіс") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" (надалі - ТОВ "Автокредит Плюс") в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України частини вартості безпідставно набутого автомобіля Peugeot Expert 2007 року випуску, номер кузова VF3XT9НUC64029094, реєстраційний номер АА0862ОТ у розмірі 154 800 грн., сплаченої відповідачу за договором фінансового лізингу №КІ00А!0000650467 від 24.03.2015.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2017 у справі №904/3137/17 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволений; з ТОВ "Автокредит Плюс" на користь ТОВ "Укрделіс" стягнуто частину фактично оплаченої вартості автомобіля в сумі 154 800 грн. та 2 322 грн. судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано безпідставним вилученням відповідачем у позивача предмету лізингу - автомобілю, можливістю законодавчо захистити права позивача з підстав, передбачених ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на ті обставини, що застосування до спірних правовідносин ст.1212 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки вказана стаття регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №КІ00А!0000650467 від 24.03.2015, на виконання якого позивачу був переданий автомобіль, а останнім сплачувались лізингові платежі; таким чином, набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним; ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як правова підстава набуття майна в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі; попри вказані обставини, вищевказаний договір фінансового лізингу до теперішнього часу є дійсним, тобто, зобов'язання між сторонами не припинені у встановленому законом порядку (ст.ст.11, 600, 601, 604-607, 609 Цивільного кодексу України) та регулюються нормами зобов'язального права, що виключає застосування до них ст.1212 Цивільного кодексу України. Вказує, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Зазначає, що складовою лізингового платежу за договором є плата за користування предметом лізингу, яка за своєю правовою природою є платою за користування майном наймачем (позивачем); за 11 місяців користування автомобілем позивач мав сплатити відповідачу 32 666 грн. 30 коп., а також, враховуючи неправомірні дії позивача при порушенні умов лізингу, відповідачу мали бути відшкодовані збитки за амортизацією вартості автомобіля в сумі 27 193 грн. 55 коп. та неотриманий прибуток 20% рентабельності в сумі 11 971 грн. 97 коп., отже, навіть за наявності підстав для повернення коштів, суд не мав права стягувати з відповідача плату за користування предметом лізингу та збитки, спричинені відповідачу. Також скаржник зауважує, що договір фінансового лізингу має змішану природу - договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу (або договору поставки), тому фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, такий договір може бути визнаний судом недійсним і припинитися лише на майбутнє, а не з моменту укладення. Таким чином, стверджує, що місцевий господарський суд не мав права стягувати з відповідача всі суми, сплачені позивачем за договором фінансового лізингу, які містять в собі плату за користування предметом лізингу, що за своєю правовою природою є платою за користування майном (автомобілем); автомобіль було вилучено не безпідставно, а в зв'язку з порушенням позивачем умов договору фінансового лізингу (порушення графіку оплат лізингових платежів).

Представник позивача в судові засідання не з'явився, про час та місце їх проведення повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

За положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи факт належного сповіщення позивача про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути за його відсутності.

До канцелярії Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому позивач, пославшись на безпідставне відновлення строку відповідачу на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, просить суд закрити провадження у справі, яке задоволенню не підлягає, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено вчинення апеляційним господарським судом відповідної процесуальної дії.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

24 березня 2015 року ТОВ "Укрделіс" (лізингоодержувач) звернулось до ТОВ "Автокредит Плюс" (лізингодавець) з заявою про приєднання до публічного договору № КІ00А!0000650467 від 24.03.2015, відповідно до якої позивач на підставі ст.634 Цивільного кодексу України приєднався до публічного договору про надання фінансового лізингу на умовах, визначених договором, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії www.planetavto.com.ua.

Відповідно до п. 2.1 договору лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в п. 14.1.1. Заяви про приєднання до договору, додатку 1 "специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору, на його умовах. По закінченню строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що строк користування лізинго-одержувачем предметом лізингу зазначений в п. 14.1.2 Заяви про приєднання до договору і складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в додатку 2 "Графік сплати лізингових платежів" до договору, та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Згідно п. 2.3 договору предмет лізингу, зазначений в п. 14.1.1 Заяви про приєднання до договору, протягом строку дії цього договору передається лізингоодержувачу для використання його згідно мети, зазначеної в п. 14.1.3 Заяви про приєднання до договору.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору. В разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача згідно умов цього договору, предмет лізингу по закінченню строку лізингу лізингоодержувачем не повертається.

Згідно п. 3.2 договору приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання лізингоодержувачем акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність предмета лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору. З моменту підписання сторонами акту до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі ризики, пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування предметом лізингу). З моменту підписання акту лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує у повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну внаслідок експлуатації предмета лізингу. Ризик невідповідності предмета лізингу цілям використання цього предмета лізингу несе лізингоодержувач.

Відповідно до п. 3.4 договору в разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, пов'язаних з доставкою, передачею, реєстрацією, проведенням обов'язкових технічних оглядів предмета лізингу, лізингодавець включає такі витрати в щомісячний платіж, а лізингоодержувач повинен сплатити ці витрати.

Пунктами 3.6, 3.7 договору передбачено, що на період строку лізингу лізингоодержувач утримує предмет лізингу в справному стані, дотримується відповідних стандартів, технічних умов, правил експлуатації, інструкції та гарантійних умов (вимог) продавця (виробника) предмета лізингу; проводить за власний рахунок в строк, встановлений виробником предмета лізингу, поточне технічне обслуговування, в т.ч. необхідне для збереження гарантійного обслуговування предмета лізингу; проводить ремонт (в тому числі капітальний) предмета лізингу, додержується вимог до використання, утримання, технічного обслуговування та зберігання предмета лізингу згідно чинного законодавства, цього договору, умов договору страхування предмету лізингу та Правил страхування страховика, який здійснює страхування. Лізингоодержувач протягом строку лізингу в строки, передбачені чинним законодавством, повинен надати предмет лізингу для проведення обов'язкових технічних оглядів відповідними державними органами та не допускати до експлуатації (керування) предмета лізингу осіб, що не мають відповідних знань та кваліфікації, осіб, що не мають посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 4.2 договору усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до графіку та умов цього договору шляхом перерахування грошових коштів на транзитний рахунок, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк" для подальшого зарахування на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; комісію лізингодавцю за надання предмету лізингу, відсотки за користування предметом лізингу; комісію за проведення щомісячного моніторингу предмета лізингу; платежі по відшкодуванню витрат адміністративних штрафів, пов'язаних з порушеннями лізингоодержувача, платежі по відшкодуванню витрат, пов'язаних зі страхуванням предмету лізингу, платежі по відшкодуванню інших витрат лізингодавця, що пов'язані з виконанням цього договору (в. т.ч. не зазначені в договорі, але що можуть виникнути у лізингодавця при виконанні договору).

Згідно п. 4.4 договору погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів, відповідно до ст. 14.1.5, графіку та умов цього договору; лізингоодержувач сплачує у період сплати, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт. Якщо строк сплати будь-якого щомісячного платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що лізингоодержувач здійснює погашення заборгованості шляхом внесення коштів на транзитний рахунок, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк", з якого відповідні кошти перераховуються на користь лізингодавця.

З метою виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості лізингоодержувач доручає лізингодавцю списувати кошти зі всіх своїх поточних рахунків у будь-якій валюті, за наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті лізингодавцю за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється у порядку, встановленому законодавством. У випадку недостатності чи відсутності у лізингоодержувача коштів у національній валюті для погашення заборгованості (в тому числі сплати неустойки), лізингодавець має право списати кошти в іноземній валюті, у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в національній валюті на дату погашення, і продати списану іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України (за курсом МВРУ для цієї операції на дату її проведення), з відшкодуванням лізингодавцю витрат на сплату зборів, комісій і вартості наданих послуг (п. 4.6 договору).

Відповідно до п. 4.8 договору остаточне погашення заборгованості здійснюється не пізніше дати, вказаної в статті 14.1.2 Заяви про приєднання до договору. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу. У випадку дострокового погашення зобов'язань за цим договором, лізингоодержувач сплачує у повному обсязі комісію за проведення щомісячного моніторингу предмета лізингу згідно додатку 2 (графік лізингових платежів) за весь строк лізингу.

Згідно п.п. 6.1, 6.1.1 договору лізингодавець зобов'язується надати лізингоодержувачу предмет лізингу протягом 30 днів з моменту підписання сторонами цього договору, але не раніше виконання зобов'язань за п. 5.1.

Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингодавцю: платежі по відшкодуванню вартості предмету лізингу відповідно до Графіку та статті 14.1.4, 14.1.5 Заяви про приєднання до договору; відсотки, комісію за проведення щомісячного моніторингу предмета лізингу та комісію за надання предмета лізингу відповідно до графіку, акту - специфікації та статті 14.1.4, 14.1.5, 14.1.7 Заяви про приєднання до договору; платежі по відшкодуванню витрат адміністративних штрафів, пов`язаних з порушеннями лізингоодержувача при користуванні предметом лізингу відповідно до статті 14.1.7, 14.3 Заяви про приєднання до договору; платежі по відшкодуванню витрат, пов`язаних зі страхуванням предмету лізингу за весь період страхування предмета лізингу відповідно до Графіку та статті 14.1.7, 14.3 Заяви про приєднання до договору; комісію за проведення щомісячного моніторингу предмета лізингу відповідно до Графіку та ст.14.1.4, 14.1.5 Заяви про приєднання до договору (п.п. 6.2.2, 6.2.3, 6.2.4, 6.2.5, 6.2.6 п.6.2 договору).

Лізингодавець має право відмовитися від цього договору шляхом дострокового розірвання у випадках, передбачених чинним законом України та статтею 8 цього договору (п.п. 6.3.3 п.6.3 договору).

Підпунктами "а", "б", "в" п.8.1 договору встановлено, що для цілей договору подією дефолту вважається будь-яка з наступних подій, зокрема, затримання сплати лізингоодержувачем щомісячних платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць; перевищення заборгованості більш як на 10% від вартості предмета лізингу, зазначеної в специфікації; несплата лізингоодержувачем більше однієї виплати, яка перевищує 5% від вартості предмета лізингу, зазначеної в специфікації.

Пунктами 8.2.1, 8.2.2, 8.2.3 договору визначено, що у разі настання події дефолту лізингодавець надає лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання події дефолту та повернення предмету лізингу; у повідомленні про дефолт, окрім зазначеної інформації, лізингодавець ставить вимогу про повернення заборгованості за фактичний строк користування предметом лізингу та виконання в повному обсязі усміх інших грошових зобов'язань за цим договором; повернення предмета лізингу здійснюється за адресою, вказаною у повідомленні про дефолт. Лізингоодержувач зобов'язаний усунути подію дефолту негайно або - незалежно від наявності повідомлення про дефолт, за вимогою лізингодавця негайно повернути предмет лізингу лізингодавцю по акту приймання-передачі, який підписується сторонами; повернення предмету лізингу в користування лізингоодержувачу здійснюється лізингодавцем за умови виконання лізингоодержувачем або третьою особою усіх платежів за цим договором, усунення усіх порушень, та сплати лізингодавцю всіх витрат, пов'язаних з доставкою, зберіганням та утриманням предмета лізингу, сплати винагороди, визначеної в статті 9.10 цього договору. Якщо предмет лізингу не був доставлений лізингодавцю в порядку, визначеному статтю 8.2.2 цього договору, лізингодавець самостійно здійснює доставку предмета лізингу за адресою розташування свого структурного підрозділу; витрати, пов'язані з доставкою предмета лізингу покладаються на лізингоодержувача; лізингоодержувач зобов'язаний з'явитись до лізингодавця для підписання акту приймання-передачі та сплати заборгованості за цим договором; крім цього, лізингоодержувач зобов'язаний в 30-денний строк з моменту підписання акту прийому-передачі знайти покупця/лізингоодержувача на предмет лізингу; зобов'язання лізингоодержувача за даною статтею вважаються виконаними в момент підписання лізингодавцем з покупцем/лізингоодержувачем договору купівлі-продажу/лізингу предмета лізингу.

Згідно п.8.2.4 договору якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт лізингоодержувач не усунув подію дефолту, лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за цим договором та повернути предмет лізингу, а лізингодавець має право згідно ст.651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням лізингоодержувачу відповідного повідомлення; договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні; одностороннє розірвання договору не звільніє лізингоодержувача від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.

Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами заяви про приєднання до договору та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 12.1 договору).

Відповідно до п. 12.3 договору припинення дії договору здійснюється відповідно до положень цього договору та діючого законодавства України.

Договір є змішаним договором, в якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на предмет лізингу) (п. 13.1 договору).

Пунктами п.14.1.1, 14.1.2, 14.1.3, 14.1.4 Заяви про приєднання до договору фінансового лізингу визначено, що предметом лізингу та його вартість є автомобіль згідно специфікації, викладеної в додатку № 1; строк лізингу становить 60 місяців з моменту підписання додатку № 2 (графіку лізингових платежів); щомісячні платежі та порядок їх сплати: щомісячно, згідно Графіку, та включають у себе платіж по відшкодуванню частини вартості предмета лізингу у розмірі згідно додатку 2 (Графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено у публічному договорі; відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно додатку 2, якщо інше не зазначено в публічному договору; комісія за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу в розмірі згідно додатку 2, якщо інше не зазначено в публічному договору; період сплати платежів з 24 по 28 число кожного місяця.

Пунктами 14.1.7, 14.3 договору встановлено, що після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 71 820 грн. на транзитний рахунок, вказаний у п.14.1.5 договору; щомісяця в період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 5 960 грн. та відшкодовує лізингодавцю всі витрати лізингодавця, що пов'язані з виконанням договору, та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточний місяць.

Також між сторонами підписані додатки до договору: додаток № 1 - специфікація та акт приймання-передачі, відповідно до якої передачі позивачу 28 квітня 2015 року підлягав автомобіль Peugeot expert 2007 року випуску, номер кузова VF3XT9HUC64029094, реєстраційний номер АА0862ОТ, вартістю 228000 грн.; додаток № 2 - графік погашення лізингових платежів, відповідно до якого позивач кожного 28 числа місяця у період з 28 квітня 2015 року по 27 квітня 2020 року мав сплачувати відповідачу лізингові платежі; всього, з урахуванням вартості предмета лізингу 228 000 грн., позивач мав сплатити відповідачу 418 875 грн. 55 коп. за договором фінансового лізингу.

На виконання умов договору позивач здійснив авансовий платіж в розмірі 71 820 грн., що підтверджується платіжним дорученням №21 від 27.04.2015 (а.с.31), а відповідач 28.04.2015 передав позивачеві автомобіль Peugeot expert 2007 року випуску, номер кузова VF3XT9HUC64029094, реєстраційний номер АА0862ОТ у користування, що підтверджується актом приймання-передачі (а.с.25).

В подальшому, позивачем здійснено оплату лізингових платежів у розмірі 82 980 грн., що підтверджується та платіжними дорученнями №30 від 27.05.2015, №474 від 03.11.2015, №558 від 23.12.2015. Таким чином, позивачем здійснено оплату лізингових платежів всього на суму 154 800 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем доказів вбачається, що ним були порушені умови договору фінансового лізингу в частині погашення лізингових платежів, оскільки після здійсненого 27.04.2015 авансового внеску в сумі 71 820 грн. та 27.05.2015 платежу в сумі 5 980 грн., що відповідало графіку погашення лізингових платежів, наступний платіж був здійснений лише 03.11.2015, хоча і в більшій сумі, ніж передбачено графіком погашення (70 000 грн. одноразово, замість 35 760 грн., які мали бути сплачені кожного місяця по 5 960 грн.).

Як зазначає позивач в позовній заяві, у лютому 2016 року представниками відповідача своєвільно, без попереднього повідомлення позивача, було вилучено автомобіль з території технічного обслуговування, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, 21, на якій тимчасово було залишено даний транспортний засіб з метою

здійснення капітального ремонту двигуна; місцезнаходження автомобіля було відоме відповідачу, оскільки за умовами п.3.14 договору останній мав право здійснювати моніторинг транспортного засобу за допомогою засобів GPS; про вилучення автомобіля позивача повідомили представники відповідача в телефонному режимі; причини вилучення автомобіля названо не було; представник відповідача в подальшому вказав причину - невиконання позивачем умов договору в частині оплати вартості предмета лізингу та інших договорів, укладених з ПАТ КБ "Приватбанк", з яким співпрацює відповідач, - проте, твердження відповідача є безпідставними, оскільки станом на момент вилучення транспортного засобу (лютий 2016 року) у вартість предмета лізингу сплачено у розмірі 154 800 грн., а також витрачено 42 000 грн. на ремонт автомобіля; відповідно до погодженого сторонами графіку лізингових платежів станом на 28.02.2016 року позивач повинен був сплатити 128 018 грн., вказана сума сплаченої частини вартості автомобіля підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, тобто, за договором фінансового лізингу фактично було сплачено суму на 26 782 грн. більшу за необхідну, навіть не враховуючи, що дата сплати останнього платежу (28.02.2016) на момент вилучення автомобіля ще не настала.

Позивач вказує, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути автомобіль, після чого буде продовжено виконання зобов'язань за договором, зокрема, в частині сплати лізингових платежів; у відповідь на звернення позивача №07496 від 26.12.2016 з вимогою про повернення йому автомобіля відповідач листом №20.1.0.0.0/7-20161229/4793 від 06.12.2017 зазначив, що не може задовольнити вимоги позивача в зв'язку з настанням події дефолту (а.с.36).

В листі зазначено, що якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт, лізингоодержувач не усунить подію дефолту, останній зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за цим договором та повернути предмет лізингу, і лізингодавець має право згідно ст. 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні. Одностороннє розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.

Доказів надіслання відповідачем позивачу повідомлення про одностороннє розірвання договору сторонами не подано.

Статтею 9 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Статтею 11 вищевказаного Закону регламентовані права та обов'язки лізингоодержувача, відповідно до п.п.3, 4 ч.1 якої лізингоодержувач має право, зокрема, вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу; а відповідно до п.3 ч.2 цієї статті лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Правовим обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначив ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі №6-122цс14, яка є обов`язковою для застосування судами.

Матеріалами справи встановлено, що правовідносини сторін виникли з договору фінансового лізингу № КІ00А!0000650467 від 24.03.2015. Отже, договірний характер відносин унеможливлює застосування до них положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Якщо зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Позивач отримав у користування автомобіль та здійснював відповідачу лізингові платежі саме за договором №КІ00А!0000650467 від 24.03.2015.

Доказів визнання договору недійсним, його розірвання, зміни тощо сторонами суду не подано. При цьому матеріалами справи підтверджується неналежне виконання вказаного договору саме позивачем - порушення графіку виплати лізингових платежів, на що суд першої інстанції уваги не звернув, а вказав лише на загальну суму переплати лізингових платежів станом на листопад-грудень 2015 року.

Окрім цього, суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що ст. 1212 Цивільного кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин ще й тому, що спеціальними нормами права передбачена можливість врегулювання спірних відносини.Зокрема, ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено право лізингоодержувача (позивача) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу, однак з відповідним позовом позивач до господарського суду також не звертався.

До того ж, місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача стягнуто всю суму сплачених лізингових платежів (154 800 грн.) та не враховано, що до складу лізингових платежів входить відшкодування частин вартості предмету лізингу, відсотки за користування предметом лізингу, комісія з проведення щомісячного моніторінгу предмету лізингу та страхування предмету лізингу, які правомірно належать відповідачу за користування позивачем предметом лізингу у відповідній сумі.

В зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, прийняття у справі нового рішення, яким позивачу в позові слід відмовити.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року у справі №904/3137/17 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрделіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" 2 554 грн. 20 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області у відповідності до ст. 116, ст. 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ.

Припинити стягнення за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року у справі №904/3137/17.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна

(Повний текст постанови складений 12.12.2017).