Постанова

від 06.12.2017 по справі 905/1329/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2017 справа №905/1329/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Представники сторін: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю від відповідача:ОСОБА_5 - за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» , м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2017р. (повний текст рішення підписано 31.08.2017р.) у справі№ 905/1329/17 (суддя Матюхін В.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» , м. Донецьк простягнення 352 509,40грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.08.2017р. у справі №905/1329/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» , м. Донецьк про стягнення грошових коштів у розмірі 352 509,40грн., а саме: заборгованості з лізингових платежів у розмірі 68 343,43грн., збитків 221 470,34грн., які складаються з: упущеної вигоди у розмірі 151 323,99грн., загальної вартості послуг, які були надані ТОВ «Юридична компаній «Тріпл Сі» , пов'язаних із процесом вилучення об'єкту лізингу, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 54 149,52грн., витрат, пов'язаних з усуненням недоліків у вилученому об'єкті лізингу, а саме; виготовлення ключа та брелку дистанційного керування центром замку і ремонт пошкодженого електрообладнання (роботи виконані ТОВ «Ауді-Центр Київ» ) у розмірі 9 996,83грн., витрат на юридичне супроводження ТОВ «Юридична фірма «Вернер» у розмірі 6 000,00 грн., 3% річних у розмірі 5 705,74грн. та інфляційних втрат у розмірі 56 989,89грн. - задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 68 343,43грн. - заборгованості з лізингових платежів, 64 095,20грн. - збитків, 5 705,74грн. - 3% річних, 56 989,89грн. - інфляційних витрат та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» , м. Донецьк подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що позовні вимоги про стягнення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу є безпідставними, оскільки право власності на об'єкт лізингу не перейшло до відповідача у звязку з розірванням договору фінансового лізингу. Також, вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено наявність усіх чотирьох елементів для можливості такого стягнення.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/1329/17; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представників сторін; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, встановлено наступне.

Так, 26.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №00003797, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу AUDI А5 2,0 TFSI, 2011 року виробництва, шасі №WAUZZZ8T4BA093535, двигун № НОМЕР_1. Вартість об'єкту лізингу - еквівалент 68306,37дол. США; авансований платіж - еквівалент 20491,91 дол. США; обсяг фінансування - еквівалент 47814,46 дол. США; залишкова вартість - еквівалент 0,00 дол. США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу (місяців) - 60; лізинговий платіж - еквівалент - 1379,91 дол. США. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6,3 та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті (надалі - "Об'єкт лізингу"). Об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації відповідачем та в повній мірі відповідає вимогам відповідача. Відповідач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого позивач придбав об'єкт лізингу (п. 3.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

Факт передачі відповідачеві об'єкту лізингу останнім не заперечується.

У відповідності до пункту 3.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту.

Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті) (п.4.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

За змістом пункту 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу для експлуатації обєкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), що являє собою невідємну частину цього контракту, та інших положень контракту.

Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості обєкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

У Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами (пункт 6.4. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

Відповідно до пункту 8.6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обовязків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом.

Пунктом 12.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу встановлено, що строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Положеннями п. п. 12.2, 12.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (п. 5.4 Договору). Даний Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатком до Договору є Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), відповідно до якого сторони визначили порядок сплати лізингових платежів, дату сплати та розмір, а саме: відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі щомісяця не пізніше 15 числа, строк лізингу становить 60 місяців до 15.10.2016р. (а.с. 25-28 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов п. 6.5 контракту виставив відповідачу на оплату лізингових платежів рахунки-фактури за травень-вересень 2014 р. на загальну суму 68343,43 грн.: рахунок-фактура №00199203 від 05.05.2014р. на суму 16 213 ,94грн. (частково сплачений, залишок 479,47грн.), №00205061 від 03.06.2014р. на суму 16 503,72грн., №00211817 від 02.07.2014р. на суму 16 420,92грн., №00218218 від 04.08.2014р. на суму 17 138,48грн., №00224283 від 04.09.2014р. на суму 17 800,84грн.

Однак, за твердженням позивача, відповідач, свої зобов'язання за договором фінансового лізингу належним чином не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за частково несплаченими лізинговими платежами у розмірі 68 343,43грн. На вказану суму заборгованості, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 5705,74грн. та інфляційні втрати у розмірі 56989,89грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 221470,34 грн., з яких: 151 323,99грн. - упущена вигода (невиплачені проценти та комісії за період жовтень 2014р. - жовтень 2016р. у розмірі, еквівалентному 11 685,25 дол. США за курсом ПАТ «Креді ОСОБА_6» 12,95 грн. за 1 долар США станом на 06.10.2014 року - дата вилучення об'єкта лізингу); 54 149,52грн. - загальна вартість послуг, які були надані ТОВ «Юридична компаній «Тріпл Сі» , пов'язаних із процесом вилучення об'єкту лізингу, з урахуванням податку на додану вартість; 9 996,83грн. - витрати, пов'язані з усуненням недоліків у вилученому об'єкті лізингу, а саме; виготовлення ключа та брелку дистанційного керування центром замку і ремонт пошкодженого електрообладнання (роботи виконані ТОВ «Ауді-Центр Київ» ); 6 000,00 грн. - витрати на юридичне супроводження ТОВ «Юридична фірма «Вернер» у господарському суді Донецької області даної справи.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу по сплаті лізингових платежів у сумі 68 343,43 грн., а також зазначив про правомірність позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 5 705,74грн., інфляційних втрат у розмірі 56 989,89грн. упущеної вигоди у розмірі 54 098,37грн. та витрат, пов'язаних з усуненням недоліків у вилученому об'єкті лізингу і виготовленням ключа та брелку дистанційного керування центром замку у розмірі 9996,83грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» , м. Донецьк та часткового скасування рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2017р. у справі №905/1329/17 з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг".

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Отже, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

Як встановлено господарським судом, 06.10.2014р. на підставі виконавчого напису нотаріуса, об'єкт лізингу вилучено у відповідача та передано позивачу, що підтверджується актом опису й арешту майна від 06.10.2014р.(а.с. 29-31 т. 1).

В свою чергу, рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2016р. у справі № 910/15062/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017р. та Вищого господарського суду України від 06.04.2017р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про визнання недійсним п.2 додатку до договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 р., визнання недійсним п.6.17 договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 р., визнання недійсним п.13.3 договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 р., розірвання договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року та стягнення грошових коштів - задоволено частково, розірвано договір про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебельбан". В іншій частині позову відмовлено.

Положеннями частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються, а згідно з частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобовязанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.10.2013р. у справі № 3-31гс13 та від 01.10.2013р. у справі № 3-28гс13.

Враховуючи вказану правову позицію, а також беручи до уваги ту обставину, що договір фінансового лізингу №00003797 від 26.10.2011р. є розірваним, об'єкт лізингу є вилученим у Лізингоодержувача, правові підстави для стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна за рахунками-фактурами №00205061 від 03.06.2014р., №00211817 від 02.07.2014р., №00218218 від 04.08.2014р., №00224283 від 04.09.2014р. - відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача складової лізингового платежу стосовно оплати процентів та комісії, які за визначений позивачем період складають 28 085,42 грн.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним стягнення заборгованості з лізингового платежу за рахунком-фактурою №00199203 від 05.05.2014р. на суму 479,47грн., оскільки відповідно до банківських виписок з призначенням платежу «лізинг. платіж за авто згідно рахунку №00199203 від 05.05.2014р.» , наявних в матеріалах справи (а.с. 115-119), відповідачем у повному обсязі сплачено загальну суму рахунку-фактури №00199203 від 05.05.2014р. з урахуванням відшкодування частини вартості об'єкта лізинга, процентів та комісій у розмірі 16 213,94грн.

З огляду на зазначене, нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється на суму процентів та комісії з лізингових платежів у розмірі 28085,42грн.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Пунктом 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно, здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 16.05.2014р. по 12.05.2017р. (нарахування здійснено за кожним рахунком окремо) та інфляційних втрат за період з червня 2014 по квітень 2017 року на заборгованість зі сплати такої частини лізингових платежів, як проценти та комісія, в межах визначеного позивачем періоду, колегія судів апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення заявлених вимог, а тому належними до стягнення є 3% річних у розмірі 2342,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 24251,07 грн.

При цьому, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на несплачену частину лізингових платежів щодо відшкодування вартості об'єкта лізингу, не підлягають стягненню із зазначених вище підстав.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 40257,98 грн., 3% річних у розмірі 3363,52грн. та інфляційних втрат у розмірі 32 738,82грн. з прийняттям рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 6000,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем до стягнення грошова сума, сплачена за отримані юридичні послуги, які надані Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Вернер , не може розглядатись як завдані позивачу відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і їх наявність та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Одночасно, отримання позивачем послуг з юридичної консультації, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 13.04.2010р. у справі № 05/248-09.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у розмірі 54 149,52грн. щодо відшкодування витрат, пов'язаних із процесом вилучення об'єкту лізингу (з урахуванням ПДВ), оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року, у справі №910/15886/15, виконавчий напис, вчинений 11.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі за №1488 визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому, як наслідок, і дії, пов'язані з виконанням такого напису, є протиправними і витрати, пов'язані із виконанням такого напису, тобто процесом вилучення об'єкту лізингу є неправомірними.

Крім того, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з усуненням недоліків у вилученому об'єкті лізингу щодо виготовлення ключа та брелку дистанційного керування центром замку і ремонт пошкодженого електрообладнання (роботи виконані ТОВ «Ауді-Центр Київ» ) та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі вартості виготовлення ключа, розмір якого з урахуванням ПДВ складає 1219,64грн. (відповідно до рахунку-фактури №34112015 від 20.11.2014р. а.с. 73 т.1), оскільки актом арешту й опису майна від 06.10.2014р. засвідчено, що автомобіль вилучено, зокрема без ключів, одночасно матеріалами справи не підтверджено належними та допустими доказами відсутність брелку дистанційного керування центром замку при вилученні (поверненні об'єкту лізингу).

При цьому, не приймаються заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування вартості виготовлення ключа, оскільки апелянтом не представлено доказів повернення ключа, як і не надано доказів відсутності останнього при отриманні об'єкту лізингу від позивача, враховуючи взаємопов'язанність об'єкту лізингу та ключа до нього (відсутність зауважень щодо некомплектності товару, тощо)

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 151 323,99грн., колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Упущена вигода в розумінні статті 22 ЦК України - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Якщо особа, що порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За приписами частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, наявність і обґрунтованість розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримувати прибуток. Незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання відповідних доходів. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором. Отже, покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоду (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 09.12.2014р. у справі №5023/4983/12).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. При цьому необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки, тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але самий факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Вжиті кредитором заходи з метою отримання доходів є критерієм визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди.

Так, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Наразі, як зазначено вище, рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2016р. у справі № 910/15062/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017р. та Вищого господарського суду України від 06.04.2017р. розірвано договір про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебельбан. При цьому, приймаючи рішення, суди виходили з доведеності того факту, що саме діями Товариства "Порше Лізинг Україна" з вилучення об'єкту лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому було визнано таким, що не підлягає виконанню та відчуження об'єкта лізингу на користь товариства "Престиж-Авто", Товариство з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» , м. Донецьк було позбавлено права на користування об'єктом лізингу.

Тобто, у даному випадку відсутній один з елементів цивільного правопорушення такий як вина відповідача, у зв'язку з чим нарахування зазначених сум є безпідставним з огляду на недоведеність існування одночасної наявності усіх чотирьох умов, зазначених вище, необхідних для стягнення збитків у вигляді упущенної вигоди.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 54 098,37грн., у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині. Щодо відмови у задоволенні в іншій частині стягнення упущенної вигоди у розмірі 97 225,62грн., висновок господарського суду є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» , м. Київ підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області - скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягненння збитків у розмірі 62 875,56грн., стягнення суми лізингових платежів у розмірі 40 257,98грн., 3% річних у розмірі 3 363,52грн. та інфляційних втрат у розмірі 32 738,82грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» , м. Донецьк - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2017р. у справі №905/1329/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягненння збитків у розмірі 62 875,56грн., стягнення суми лізингових платежів у розмірі 40257,98грн., 3% річних у розмірі 3363,52грн. та інфляційних втрат у розмірі 32 738,82грн.

Абзац 1 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2017р. - викласти в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково» .

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» (83048, м.Донецьк, вул. Артема, б.114, кім.17, код ЄДРПОУ 36380112, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» (02152, м. Київ, Дніпровський район, провулок Павла Тичини, 1-В, офіс «В» , п/р 26004011991000 в ПАТ «Креді ОСОБА_6» , м. Київ, МФО 300379, код ЄДРПОУ 35571472) 28 085,42грн. - заборгованості з лізингових платежів (комісія та проценти), 2342,22грн. - 3% річних, 24 251,07 грн. - інфляційних, 1219,64 грн. - збитків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 838,48грн.»

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» (02152, м. Київ, Дніпровський район, провулок Павла Тичини, 1-В, офіс «В» , п/р 26004011991000 в ПАТ «Креді ОСОБА_6» , м. Київ, МФО 300379, код ЄДРПОУ 35571472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» (83048, м.Донецьк, вул. Артема, б.114, кім.17, код ЄДРПОУ 36380112, банківські реквізити не відомі) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 297,39грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Попков Д.О.

ОСОБА_3