Постанова

від 06.12.2017 по справі 33/51-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. Справа № 33/51-08

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від стягувача ПАТ НАК "Нафтогаз України" - ОСОБА_1 (за довіреністю № 14-85 від 14.04.2017);

від ГТУЮ у Харківській області - ОСОБА_2 (за довіреністю № 117 від 29.12.2016);

від відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю № 38-4055/391 від 27.10.2010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх. №3554 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2017 у справі № 33/51-08

за позовом ПАТ "Харківська ТЕЦ-5"

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

про стягнення 5 909 807,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.05.2008 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" - 6906827,28 грн. боргу, 24405,20 грн. пені, 854049,13 грн. інфляційних, 51709,80 грн. 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2014 замінено сторону виконавчого провадження у справі № 33/51-08 - Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) на її правонаступника - Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720).

10 серпня 2017 року до суду надійшла скарга ПАТ НАК "Нафтогаз України" на дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень (вх. № 194), в якій скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 8494730;

- визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 8494730, яку винесено 17.07.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2

Скарга обґрунтована тим, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області по справі № 33/51-08, виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за отриману теплову енергію на підставі договору на постачання теплової енергії через приєднану мережу для потреб централізованого теплопостачання № 399 від 17.10.2007, а тому не підпадає під дію норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Так, відповідно до абз. 5 ч.1 ст.1 цього Закону під заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону розуміється кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2017 у справі № 33/51-08 (суддя Савченко А.А.) скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень (вх. № 192) - задоволено. Визнано незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 8494730. Визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 8494730, яку винесено 17.07.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" не погодилось з винесеною у справі ухвалою від 10.11.2017 у даній справі та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 10.11.2017 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні скарги ПАТ НАК "Нафтогаз України" на дії виконавчої служби.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що виходячи з положень Закону України "Про виконавче провадження", зупинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях відносно КП "Харківські теплові мережі" здійснюється не тільки у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та енергетичної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, це застереження відноситься тільки до виконавчих проваджень по стягненню заборгованості за природний газ; зупинення виконавчих дій здійснюється й по іншим виконавчим провадженням, де стягувачем є НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії. Отже, вважає дії Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області по зупиненню виконавчого провадження №28827800 законними.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Стягувач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надіслав відзив (вх. 12568 від 06.12.2017) на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що на думку стягувача, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права. Наводить доводи, в обґрунтування своєї позиції у справі.

В судовому засіданні 06.12.2017 представник заявника апеляційної скарги підтримала її вимоги повністю та наполягала на задоволенні скарги.

В судовому засіданні представник виконавчої служби підтримала вимоги скарги та просила її задовольнити.

В судовому засіданні представник стягувача заперечував проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду Харківської області.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на усій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, який, з урахуванням пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, підлягає застосуванню при розгляді спірних правовідносин, оскільки зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області №33/51-08 від 10.06.2008 у межах виконавчого провадження №8494730 здійснено головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон № 1730-VIII) частину 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, доповнено пунктом 10, а також доповнено вказану статтю частиною четвертою.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 вказаного Закону, підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

У той же час, частиною 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи та поданої скарги, причиною виникнення спірних правовідносин при виконання судового рішення стало різне тлумачення правових норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

При цьому одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність, згідно з якою юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування та не виключає необмеженості трактування у право застосовній практиці.

На це звертав увагу і Конституційний Суд України у відповідних рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп, 29.06.2010 №17-рп, 11.10.2011 № 10-рп.

З огляду на викладене, є помилковим тлумачення правових норм у відриві від дійсних цілей їх прийняття законодавцем.

Закон України "Про виконавче провадження" було доповнено пунктом 10 частини 1 статті 34 та частиною 4 статті 34 у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016, тому для дійсного тлумачення вказаних норм та їх правильного застосування необхідним є звернення до прийнятого закону і з'ясування кола відносин, на врегулювання яких він поширюється та цілей, для досягнення яких його було прийнято.

У Законі №1730-VIII зазначається, що він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №1730-VIII, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1730-VIII, реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 №152 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Стягувачем за наказом №33/51-08 від 10.06.2008, з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 18.04.2014 у справі №33/51-08 про заміну сторони у виконавчому провадженні, є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; боржником є Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі".

Разом з тим, сфера дії Закону №1730-VIII визначена в статті 2 Закону, відовідно до якої дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1730-VIII під терміном "спожиті енергоносії" розуміється - спожиті природний газ, електрична енергія .

Відповідно до абзацу 5, 8 частини 1 статті 1 цього Закону, заборгованість, що підлягає врегулюванню, є, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ , використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України".

Із системного аналізу викладених положень Закону № 1730-VIII можна зробити висновок, що частина 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" є деталізуючою нормою щодо застосування пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Застосовуючи пункт 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" необхідно враховувати, що ними було доповнено статтю 34 Закону України "Про виконавче провадження" з метою виконання завдань та досягнення цілей, які обумовлені прийняттям Закону №1730-VIII, який, в свою чергу, поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті природний газ та електричну енергію.

Із матеріалів справи та судових рішень у даній справі вбачається, що предметом спору визначено стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором від 17.10.2007 № 399 , нарахованих відсотків річних та інфляційних втрат та пені.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору № 399 від 17.10.2007 предметом даного договору є продаж теплової енергії продавцем (ВАТ "Харківська ТЕЦ-5") покупцю (КП "Харківські теплові мережі").

Таким чином, правова природа виникнення заборгованості боржника у вказаних правовідносинах - це послуги з постачання теплової енергії, а не постачання останньому енергоносіїв, визначення яких надано в Законі №1730-VIII, отже, у державного виконавця не було підстав для зупинення виконавчого провадження №8494730 з примусового виконання судового рішення.

При цьому, суб'єктний склад сторін у договірних правовідносинах, які виникли на підставі договору від 17.10.2007 № 399, було змінено вже в процесі виконання судового рішення, шляхом заміни ВАТ "Харківська-ТЕЦ" на її правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.12.2013 №14/6330/13.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі судових рішень у даній справі, виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за вироблену теплову енергію з ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" відповідно до договору купівлі-продажу теплової енергії №399, отже, наявність такого боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно пункту 9.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано визнано скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця такою, що підлягає задоволенню щодо визнання незаконними дій Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №8494730 та визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №8494730, яку було винесено 17.07.2017 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Панюковою О.О.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може вважати обґрунтованими доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність підстав для задоволення скарги на дії органу державної виконавчої служби, а тому вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу господарського суду Харківської області від 10.11.2017 у справі №33/51-08 слід залишити без змін.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2017 у справі № 33/51-08 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.12.17

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.