Ухвала

від 16.11.2017 по справі 757/53792/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/5198/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

представника власника майна адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Полімерізол» адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт на майно ТОВ «Полімерізол» (код ЄДР 38465255), а саме: рахунок, що відкритий від імені вказаного підприємства у АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» (МФО 300647), № НОМЕР_1 (українська гривня, долар США, Євро, російський рубль), із забороною відчужувати кошти із вказаного банківського рахунку в частині видаткових операцій, крім обов`язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання та накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Полімерізол» адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необгрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що стороною обвинувачення не зібрано достатньо на даному етапі досудового розслідування доказів на підтвердження висновку про те, що директором та засновником ТОВ «Полімерізол» вчиняються кримінальні правопорушення. Так, адвокат вказує, що ТОВ «Полімерізол» або його посадові чи службові особи в рамках даного кримінального провадження не є підозрюваними, обвинуваченими або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи. Додає, що слідчим суддею не встановлено ані існування обґрунтованої підозри, ані правової підстави накладення арешту, ані можливого розміру шкоди, завданої злочином, ані розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що вказує на відсутність підстав для накладення арешту.

Також апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та невмотивованою, оскільки не містить правових підстав для накладення арешту. Додає про невідповідність клопотання прокурора вимогам ст. 171 КПК України.

Крім того, представник товариства зазначає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі послався на вимоги ст.ст. 170, 98 КПК України, без обґрунтування підстав задоволення клопотання прокурора.

Далі в апеляційній скарзі адвокат зазначає про відсутність доказів вчинення злочину за участю ТОВ «Полімерізол» та вказує, що прокурор не мав інформації про наявність або відсутність грошових сум на рахунках товариства.

Також представник вказує, що прокурор вважає, що службовими особами ТОВ «Полімерізол» поставлено товарів та надано послуг ПАТ «Укртрансгаз» за значно завищеними та економічно необгрунтованими цінами на загальну суму 100 млн. грн. через ланцюг підприємств з ознаками фіктивності, посилаючись на дослідження Офісу великих платників податків ДФС України, проте, як стверджує адвокат ТОВ «Полімерізол» не є великим платником податків.

У підсумку автор апеляційної скарги звертає увагу суду на порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України.

Одночасно адвокат ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску такого строку вказує, що про оскаржувану ухвалу апелянту стало відомо лише 02.10.2017 року, а апеляційна скарга подана до суду 04.10.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, про оскаржувану ухвалу апелянту стало відомо 02.10.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 04.10.2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника власника майна щодо поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42015000000002417, відомості про яке 01.11.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.

Прокурор першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно ТОВ «Полімерізол» (код ЄДР 38465255), а саме: рахунок, що відкритий у АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» (МФО 300647), яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року задоволено частково.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора в межах кримінального провадження № 42015000000002417 про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що ТОВ «Полімерізол» або його посадові чи службові особи в рамках даного кримінального провадження не є підозрюваними, обвинуваченими або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення, з цих же підстав необгрунтованими є посилання апелянта на відсутність доказів того, що директором та засновником ТОВ «Полімерізол» вчиняються кримінальні правопорушення.

Твердження адвоката про невідповідність клопотання прокурора вимогам ст. 171 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки клопотання містить підстави і мету арешту, обгрунтування необхідності арешту майна, перелік і види майна, що належить арештувати. З цих же підстав необгрунтованим є і посилання автора апеляційної скарги на відсутність правових підстав для арешту.

Посилання адвоката на те, що ТОВ «Полімерізол» не є великим платником податків, не є визначеною законом самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для задоволення клопотання прокурора, слід визнати непереконливими, з урахуванням мети арешту, а саме забезпечення збереження речових доказів та доданих до клопотання матеріалів на його обгрунтування. Крім того, відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 07.09.2017 року, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (а.с. 65-66).

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна, є необгрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ТОВ «Полімерізол» адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарженняухвали слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року, якою частково задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт на майно ТОВ «Полімерізол» (код ЄДР 38465255), а саме: рахунок, що відкритий від імені вказаного підприємства у АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» (МФО 300647), № НОМЕР_1 (українська гривня, долар США, Євро, російський рубль), із забороною відчужувати кошти із вказаного банківського рахунку в частині видаткових операцій, крім обов`язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Полімерізол» адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4