Ухвала

від 05.12.2017 по справі 761/6226/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю

прокурора ОСОБА_5

власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно в тому числі і належне ОСОБА_6 , а саме на: земельну ділянку площею 1,6733 га, кадастровий номер 3221455300:04:008:0012 за адресою Київська область, Васильківський район, мст. Глеваха.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі власник майна просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на належну йому земельну ділянку. Так, апелянт зазначає про відсутність підстав для застосування відносно нього даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки він є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки, а процесуальний статус підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні № 1201511000000356 у нього відсутній. Також, на думку апелянта стороною обвинувачення не доведено відповідність арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України.

Крім того, апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання слідчого відбувся без його повідомлення, а копію судового рішення ним було отримано 15 листопада 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію постановленого судом рішення останній отримав 15 листопада 2017 року, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, дотримався.

Так, СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201511000000356 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно наданих матеріалів, службовими особами Васильківської районної державної адміністрації спільно із службовими особами Національної академії наук України в порушення вимог земельного законодавства вилучено з державної власності та передано у приватну власність землі площею 26, 0095 га в межах Глевахівської селищної ради, які перебували у постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

В ході досудового розслідування було встановлено, що розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 05 лютого 2010 року № 129 затверджено проект із землеустрою відповідно до якого землі загальною площею 26, 0095 га передано у власність 15-ти громадянам для ведення особистого сільського господарства, в тому числі і ОСОБА_6 була передана земельна ділянка площею 1,6733 га, кадастровий номер 3221455300:04:008:0012 за адресою Київська область, Васильківський район, мст. Глеваха.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 від 05 січня 2017 року земельні ділянки були визнані речовими доказами.

Звертаючись з клопотанням про арешт земельних ділянок, в тому числі і площею 1,6733 га, кадастровий номер 3221455300:04:008:0012 за адресою Київська область, Васильківський район, мст. Глеваха, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речового доказу.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані слідчим на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для накладення арешту на зазначену земельну ділянку.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що слідчим доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження її як речового доказу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність земельної ділянки площею 1,6733 га, кадастровий номер 3221455300:04:008:0012, яка знаходиться за адресою Київська область, Васильківський район, мст. Глеваха, критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що воно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності слідчим тих обставин, що вказана земельна ділянка має ознаки речових доказів, є безпідставними.

Що стосується посилань ОСОБА_6 на відсутність у нього в рамках кримінального провадження № 1201511000000356 статусу підозрюваного чи обвинуваченого, що на його думку виключає підстави для застосування відносно нього такого обмежувального заходу, то слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання власника майна ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно в тому числі і належне ОСОБА_6 , а саме на: земельну ділянку площею 1,6733 га, кадастровий номер 3221455300:04:008:0012 за адресою Київська область, Васильківський район, мст. Глеваха, залишити без зміни, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/6011/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_8

Доповідач ОСОБА_1