Рішення

від 18.01.2007 по справі 2-357/07р.

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

      РІШЕННЯ                       2-357/07

р.

ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ                                                 

18 січня   2007 року                               

Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді                        Махлай Л.Д.

при секретарі                                              Москаленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом прокуратури Оболонського району

м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про

повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення земельної

ділянки у придатний для використання стан,

встановив:

у жовтні 2006

року позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обгрунтування позову зазначав, що згідно з розпорядженням Мінської районної

адміністрації у 1993 році

матері відповідача ОСОБА_2,

яка була інвалідом першої групи було надано дозвіл на встановлення на

спірній земельній ділянці збірно-розбірного металевого гаражу. Після смерті

ОСОБА_2 даним гаражем користується відповідач, який не є інвалідом та якому не надавалося право на встановлення

такого гаражу та не виділялася у користування спірна земельна ділянка.

Незважаючи на неодноразові

приписи щодо надання правовстановлюючих документів на гараж та документів на

право розпорядження спірною земельною ділянкою відповідач таких документів не

надав.

Посилаючись на

зазначене просив зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну

ділянку по АДРЕСА_1 Київській міській раді та привести дану земельну ділянку у

придатний для використання стан.

У судовому засіданні представник

позивача підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві та просив його

задовольнити.

Відповідач позов

не визнав та пояснив, що його матері для зберігання автомобіля марки «Москвич»

було надано дозвіл на встановлення гаражу на спірній земельній ділянці. Ще за

життя матері автомобіль «Москвич» вийшов з ладу

та в цьому гаражі він зберігав свій автомобіль. Після смерті матері він

користується гаражем на законних підставах, оскільки є єдиним спадкоємцем. Документів,

що посвідчують його право власності на даний гараж не має, оскільки гараж є

рухомим майном. Вважає, що згідно Земельного Кодексу він має право на отримання

в користування земельної ділянки для будівництва гаража, а тому позивач повинен

не вимагати звільнення ним спірної земельної ділянки, а сприяти йому у тому,

щоб Київська міська рада виділила йому цю ділянку у власність чи у користування.

Він не заперечує проти звільнення даної земельної ділянки, але при умові, що

йому буде надана інша земельна ділянка для його розміщення.

Суд, заслухавши

пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов

підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідна зі ст. 116 ЗК України

громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування

земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності за рішенням

органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх

повноважень.

Згідно зі ст. 212 цього ж Кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають

поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат,

понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у

придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель, споруд

здійснюється за рахунок громадян, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Судом встановлено, що

за заявою матері відповідача ОСОБА_2 у 1993

році розпорядженням представника Президента України Мінської районної

адміністрації останній було надано дозвіл на встановлення збірно-розбірного

металевого гаражу за місцем проживання у садибі будинку АДРЕСА_1 як інваліду

першої групи для утримання автомобіля марки «Москвич 407» д.н. НОМЕР_1. П.

2 даного

розпорядження було передбачено, що на випадок можливих робіт по прокладці

підземних комунікацій, благоустрою чи іншого капітального будівництва у разі необхідності гараж підлягає перенесенню на інше

місце силами і засобами його власника.

Згідно свідоцтва

про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після

її смерті гаражем користується її син, відповідач по справі.

ОСОБА_1 ніколи спірна земельна ділянка у користування не надавалася та у

власність не передавалася. Оскільки спірна земельна ділянка не була у

власності спадкодавця, то вона не відносить до спадкового майна.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що він має право на отримання

земельної ділянки для будівництва гаража відповідно до ст. 116 ЗК України у

межах встановлених ст.121

цього ж Кодексу, оскільки питання надання земельних ділянок віднесено до

компетенції місцевих рад. З питання ж надання в користування спірної земельної

ділянки відповідач після смерті матері не звертався. Більш того і ОСОБА_2 дана

земельна ділянка не передавалася, їй лише

як інваліду першої групи було дозволено встановлення на ній

збірно-розбірного гаража.

Звернення ж відповідача до Київської міської ради з питання надання спірної

земельної ділянки у період розгляду справи не впливає на висновки суду про

незаконність користування цією земельною ділянкою.

Суд також не

приймає до уваги доводи відповідача про сплату 30.06.2006 року останнім податку на землю в розмірі 3 грн. 54 коп., оскільки дана сплата проведена після попередження

останнього про звільнення земельної ділянки або надання документів, що

підтверджують право користування нею. Крім того, внесення плати за фактичне

користування не є підставою набуття права користування земельною ділянкою.

На підставі

викладеного та керуючись ст. 116,

212 ЗК України, ст.ст. 10,60,

213-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати

ОСОБА_1 повернути Київській міській раді

земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 привівши неї в попередній

придатний для використання стан шляхом звільнення даної земельної ділянки від

встановленого на ній металевого збірно-розбірного гаража.

Рішення суду

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана

протягом 20 днів

після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,

якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним

судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано

протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на

рішення суду подається до апеляційного суду м. Києва через Оболонський

районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.