Рішення

від 11.12.2017 по справі 398/174/17

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/174/17

провадження №: 2/398/1149/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" грудня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Комінтерн-Агро про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ Комінтерн-Агро про визнання договору оренди землі №КМNА-2015-109 від 31 березня 2015 року недійсним. Свої вимоги мотивує тим, що зазначений договір оренди не укладав та не підписував.

Представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та пояснив, що ОСОБА_2 договір оренди від 31 березня 2015 року не підписував та не укладав. Раніше в нього був укладений договір оренди з відповідачем, однак він не бажав його продовжувати, у зв'язку з чим звертався до відповідача усно і письмово з приводу припинення договору оренди землі. За оскаржуваним договором оренди від 31 березня 2015 року орендну плату позивач не отримував, від отримання орендної плати за 2016 рік відмовився. Оскільки, позивач договір оренди не підписував, що підтверджено висновком експерта, то договір є недійсним. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Представник відповідача - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що про існування договору оренди землі від 31 березня 2015 року позивач знав. Син позивача ОСОБА_1 працював в ТОВ Комінтерн-Агро та передав підписаний договір представникам відповідача. Сумнівів щодо підписання договору саме позивачем не виникало. Хто саме підписував договір відповідачу не відомо. Позивач отримав орендну плату за 2015 рік, та такими діями погодив укладення договору. Коли у позивача виникло бажання розірвати договір оренди землі, то він повернув орендну плату за 2016 рік. Крім того, в позовній заяві не зазначено, які саме права позивача порушено договором оренди землі. До спірного договору діяв інший договір оренди землі між позивачем та відповідачем, орендна плата сплачувалась справно. За договором оренди землі від 31 березня 2015 року, вже фактично розпочаті відносини - позивачем отримана орендна плата 2015 рік. Всі умови договору відповідач виконував вчасно. Фактично прийнявши орендну плату за 2015 рік позивач визнав договір оренди. Крім того, представник зазначив, що примірник договору оренди землі судом був витребуваний у Олександрійського міськрайонного управління юстиції, а згідно висновку експерта, досліджено примірник договору оренди землі наданий Олександрійською районною державною адміністрацією. Вважає, що даний орган не є учасником судового процесу, тому доказ наданий цим органом є недопустимим. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані сторонами доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст. 14 Закону України Про оренду землі ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст. 15 Закону України Про оренду землі і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Позивач є власником земельної ділянки загальною площею 4,59 га, розташованої на території Комінтернівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520383700:02:000:0032, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю (а. с. 11 - 12).

31 березня 2015 року між сторонами укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки №KMNA-2015-109, який зареєстрований 15 липня 2015 року реєстраційною службою Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, запис №10477255 (а. с. 5 - 10).

Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 12 жовтня 2017 року №191/730/17-27, яка проведена Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в графі Орендодавець в трьох примірниках оригіналу договору оренди землі №KMNA-2015-109 від 31 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Комінтерн-Агро , виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (а. с. 154 - 159).

Для проведення судової почеркознавчої експертизи, експертній установі було надано: матеріали цивільної справи №398/174/17, експериментальні і вільні зразки підпису і почерку ОСОБА_2, надані позивачем та відповідачем, три оригінали договору оренди від 31 березня 2015 року.

При дослідженні підписів експертом встановлені розбіжні ознаки, які є стійкі, суттєві, та у своїй сукупності достатні для категоричного висновку, що досліджувані підписи в трьох примірниках оригіналу договору оренди землі виконано не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах від 25 травня 1998 року №15, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Посилання представника відповідача на те, що один з примірників суд витребував у реєстраційної служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, а такий примірник було надано Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, у зв'язку з чим він вважає експертизу неналежним та недопустимим доказом, спростовується тим, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №17 Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції ліквідовано Державну реєстраційну службу України та її повноваження передані відповідним структурним підрозділам державних адміністрацій.

Представник відповідача не надав належних та допустимих доказів для спростування висновку експерта, а також не навів інших доводів щодо неправильності проведення експертизи, а також неправильності висновку судово-почеркознавчої експертизи відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене і оцінивши висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 12 жовтня 2017 року, суд вважає, що даний висновок відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, є чітким та обґрунтованим, а тому приймає його в якості належного та допустимого доказу по даній справі.

Доводи відповідача, що позивач отримуючи орендну плату, усвідомлював перебування земельної ділянки в оренді у відповідача, що свідчить про наявність волі орендодавця на укладення договору оренди, не ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки виключне право на підписання договору належить власнику землі або уповноваженій ним в установленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.

Більш того, позивач дізнавшись про існування договору оренди від 31 березня 2015 року, який він не підписував, відмовився від отримання орендної плати, що підтверджується листом-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди та заявою про відмову в отриманні орендної плати, а також звернувся з відповідним позовом до суду (а. с. 13, 78).

Крім того, суд зазначає, що підписуючи договір оренди особа надає свою згоду не тільки на передачу земельної ділянки в оренду, а саме на передачу її в оренду на певних умовах (розмір орендної плати, строк договору та ін.), а не підписання позивачем договору оренди свідчить про відсутність погодження істотних умов договору із власником земельної ділянки, тому отримання в послідуючому позивачем орендної плати за 2015 рік не дає підстав для висновку про відповідність такого договору оренди вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

За таких обставин отримання орендної плати за оскаржуваним правочином, не витребовування земельної ділянки правового значення для вирішення спору про визнання договору недійсним не має.

Також безпідставними є доводи представника відповідача про схвалення позивачем не підписаного ним договору оренди від 31 березня 2015 року, оскільки особа, яка підписала замість нього договір не встановлена, відомості, що ОСОБА_2 надавав в установленому законом порядку іншій особі повноваження на підписання договору оренди, в справі відсутні.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-2612 цс15.

Спірний договір оренди за формою і змістом відповідає вимогам закону, є зареєстрованим у встановленому законом порядку, але експертизою підтверджено, що власник земельної ділянки його не підписував. Підписання договору особою, яка не має на це повноважень та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним (ст. ст. 203, 215 ЦПК України).

Враховуючи те, що договір оренди власник земельної ділянки особисто не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на її укладення, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а договір оренди від 31 березня 2015 року - визнанню недійсним.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 640,00 грн. (а. с. 17) та витрати на проведення експертизи в сумі 2 971,20 грн. (а. с. 116), а всього - 3 611,20 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Комінтерн-Агро про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі №KMNA-2015-109 від 31 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Комінтерн-Агро , зареєстрований 15 липня 2015 року реєстраційною службою Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, запис №10477255.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комінтерн-Агро на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3 611 (три тисячі шістсот одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Авраменко