Рішення

від 12.12.2017 по справі 903/872/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2017 р. Справа № 903/872/17

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПАЙС ЛЕНД» , м.Київ

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВМП» , м.Нововолинськ

про стягнення 8516,57 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Відповідно до ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суть спору: позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПАЙС ЛЕНД» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВМП» про стягнення 8516,57 грн. заборгованості за договором поставки №СЛ 0002 від 12.01.2016р., в т.ч.: 7000,00грн. - основного боргу, 978,27грн. - пені, 422,08грн. - інфляційних витрат та 116,22грн. - 3% річних.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №СЛ 0002 від 12.01.2016р. щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір поставки №СЛ 0002 від 12.01.2016р., видаткову накладну №140 від 09.03.2017р., акт звіряння за січень 2017р. - жовтень 2017р., претензію-вимогу, картку рахунка 361 за 01.03.2017р. - 10.11.2017р., виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТзОВ Спайс Ленд , ТзОВ ВМП , статут ТзОВ Спайс Ленд , витяг з ЄДРПОУ ТзОВ Спайс Ленд .

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув. 04.12.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю подав наступні документи:

1.)оригінал договору поставки №СЛ 0002 від 12.01.2016р., оригінал видаткової накладної №140 від 09.03.2017р., оригінал картки рахунка 361 за 01.03.2017р. - 10.11.2017р., зареєстровані за клопотанням за вх. №01-54/10961/17;

2.) клопотання за вх. №01-65/232/17 від 04.12.2017р., в якому просить суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення пені, а саме з 978,27грн. на 891,97грн. (за період з 11.04.2017р. по 11.10.2017р.) та просить суд стягнути з відповідача 8430,27 грн. заборгованості за договором поставки №СЛ 0002 від 12.01.2016р., в т.ч.: 7000,00грн. - основного боргу, 891,97грн. - пені, 422,08грн. - інфляційних витрат та 116,22грн. - 3% річних.

3.) довідку за підписом директора та бухгалтера товариства про наявну у відповідача заборгованість, зареєстровану за вх. №01-54/10962/17.

Вказана заява за вх. №01-65/232/17 від 04.12.2017р., відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечать законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 14.11.2017р., яка була направлена рекомендованим листом на адресу (м.Нововолинськ, вул. Луцька, 3) повернута з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВМП» : 45400, м.Новововлинськ, вул. Луцька,3, отже суд направив ухвалу від 14.11.2017р. за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

12 січня 2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СПАЙС ЛЕНД (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВМП (покупець) було укладено договір поставки № СЛ 0002 (а.с.7-8)

Відповідно до п.1.1договору Постачальник зобов'язався передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених Договором.

Згідно п. 2.1. асортимент Товару, що постачається за даним Договором, вказується у видатковій накладній на поставку відповідної партії товару.

У відповідності до пункту 7.1. товар за даним договором поставляється за цінами, визначеними у накладній на поставку відповідної партії Товару.

Пунктами 8.1. - 8.2. договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити розрахунки за даним Договором у безготівковому порядку згідно виставлених рахунків-фактур Постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Термін оплати Товару - 30 календарних днів з моменту отримання Товару.

Відповідно до п.9.5. договору: у випадку прострочення строків оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобов'язання по поставці і передачі продукції виконав в повному обсязі на загальну суму 7000,00грн. Даний факт підтверджено видатковою накладною №140 від 09.03.2017р., яка підписана сторонами та скріплена печатками (а.с.9).

Проте, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставку товару не виконав.

Заборгованість на день розгляду справи становить 7000,00грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки № СЛ 0002від 12.01.2016р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 7000,00грн. основної заборгованості, підставна та підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних в сумі 116,22грн. та інфляційні витрати в сумі 422,08 грн. за період 09.04.2017р. по 29.10.2017р. підлягають до задоволення.

Між тим, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, сторони у п.9.5. договору погодили, що у випадку прострочення строків оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог відповідачу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки в сумі 891,97 грн. за період з 11.04.2017р. по 11.10.2017р.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ по пені,суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача - 441,77грн. - пені в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п.9.5. договору) за період з 09.04.2017р. по 07.10.2017р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 7980,07грн. в т.ч.: 7000,00грн. - основного боргу, 441,77грн. - пені, 422,08грн. - інфляційних витрат та 116,22грн. - 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1499,21 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВМП» (45400, Волинська обл., м.Нововолинськ, вул. Луцька,3, код ЄДРПОУ 36266887) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПАЙС ЛЕНД» (03022, м.Київ, пр. Охтирський,буд.3, літера В, код ЄДРПОУ 37166741) сумі 7980,07грн. заборгованості в т.ч.: 7000,00грн. - основного боргу, 441,77грн. - пені, 422,08грн. - інфляційних витрат, 116,22грн. - 3% річних та 1499,21грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 13.12.2017р.

Суддя В. М. Дем`як