Рішення

від 07.12.2017 по справі 905/2438/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.2017 Справа № 905/2438/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м. Київ

до відповідача : Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс» , м. Донецьк

про стягнення заборгованості за орендними платежами в сумі 294 938 грн. 20 коп. за фактичний термін користування автомобілем за додатком № 00009609 від 17.02.2014р. до договору оперативного лізингу (найму) № 24100 від 25.09.2012р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 11.09.2017р.;

від відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.12.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс» , м. Донецьк , про стягнення заборгованості за орендними платежами в сумі 294 938 грн. 20 коп. за фактичний термін користування автомобілем за додатком № 00009609 від 17.02.2014р. до договору оперативного лізингу (найму) № 24100 від 25.09.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після закінчення строку дії додатку № 00009609 від 17.02.2014р. до договору оперативного лізингу (найму) № 24100 від 25.09.2012р. відповідачем об'єкт лізингу не повернуто, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 294 938 грн. 20 коп. за період з березня 2016р. по серпень 2017р.

Ухвалою суду від 25.10.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.11.2017р.

Ухвалою суду від 13.11.2017р. розгляд справи відкладено на 07.12.2017р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. 07.12.2017р. на електронну адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив про те, що розмір щомісячного лізингового платежу є сталим, незмінним протягом строку дії договору та становить еквівалент 808,29 доларів США, а сплата щомісячного лізингового платежу в еквіваленті доларів США відображає справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечує отримання відповідачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну долара США.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені 26.10.2017р. та 16.11.2017р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у жодне судове засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ

25.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі- наймодавець) та Спільним Українсько-британським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-моторс» (далі - наймач) укладено договір оперативного лізингу (найму) №24100.

Відповідно до положень договору, об'єктом оперативного лізингу (найму) є один чи більше транспортних засобів. Інформація, щодо типу кожного автомобіля, державного номеру, року виробництва, номеру шасі, двигуна та першої реєстрації колишнього використання окремого автомобіля визначається у відповідному додатку щодо кожного автомобіля до цього контракту, що є невід'ємними частинами.

Так, 17.02.2014р. позивач уклав з відповідачем ОСОБА_2 №00009609 до договору оперативного лізингу (найму) №24100 від 24.09.2012р. відповідно до якого позивач передав відповідачу у користування транспортний засіб типу VW Passat B7 2.0 I TDI, шасі №WVWZZZ3CZEP021283, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2014р., строком на 60 місяців, а відповідач зобов'язувався прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати позивачу встановлені Договором орендні платежі та повернути автомобіль позивачу відповідно до умов Договору.

Відповідно до умов п.3.1 умов лізингу, позивачем було придбано автомобіль, обраний відповідачем на свій власний розсуд.

Пунктом 4.1 умов лізингу визначено, що позивач зберігає за собою право власності на автомобіль, в той час як відповідач матиме право на користування автомобілем впродовж усього строку дії договору (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати договір та вимагати повернення автомобіля, як зазначено в договорі).

Згідно приписів п.4.3, відповідач зобов'язується покривати всі витрати, понесені сторонами при передачі та поверненні автомобіля за договором та в процесі користування автомобілем протягом строку дії договору.

Згідно п.6.1 умов лізингу, за користування автомобілем відповідач зобов'язується щомісяця виплачувати позивачу орендні платежі, розмір яких визначено у Договорі.

Відповідно до п.6.2 умов лізингу, розмір орендних платежів за договором підлягає розрахунку позивачем щомісяця. Орендний платіж встановлюється в українських гривнях шляхом множення розміру орендованого платежу для відповідного місяця на курс обміну дол.США до гривні, встановленого українським комерційним банком.

Пунктом 6.5 Умов лізингу встановлено, що відповідач зобов'язується щомісячно сплачувати орендні платежі на рахунок, зазначений позивачем у договорі, не пізніше 15-го календарного дня поточного місяця. У разі неотримання рахунку до 15-го числа поточного місяця, за яким повинен бути сплачений орендний платіж, відповідач зобов'язаний сплатити відповідний платіж у розмірі, встановленому у Договорі, до 15-го числа місяця, а після отримання рахунку - доплатити відповідну різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною у рахунку.

Так, пунктом 8.2 умов лізингу, у випадку прострочення сплати орендованого платежу та/або будь-якого іншого платежу за договором, відповідач зобов'язався сплачувати штрафні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати орендованого платежу та/або будь-якого іншого платежу; штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем (п.8.3): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, 25 доларів США за третю вимогу; компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем, та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до договору.

Згідно п.12.1 умов лізингу строк оперативного лізингу (найму) визначається у договорі та як зазначено в преамбулі Договору, становить 60 місяців.

Положеннями пункту 12.4.2 умов лізингу передбачено, що позивач має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору/припинити дію Договору/розірвати Договір у випадку, якщо відповідач не сплатив 1 (один) наступний орендний платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 10 робочих днів.

Пунктом 12.5 умов лізингу визначено, день, що вважатиметься датою припинення дії Договору/розірвання договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. У разі припинення дії договору/розірвання договору позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення про припинення дії/розірвання договору, за можливості, зв'язується з ним за доступним номером телефону для повідомлення про припинення дії/розірвання. Таке повідомлення/вимога надсилається наймодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, відповідач вважається належним чином повідомлений.

Пунктом 12.7 умов лізингу передбачено, що у разі завершення строку оперативного лізингу (найму) або припинення дії договору/розірвання договору, відповідач зобов'язаний повернути автомобіль за власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані (з урахуванням нормального зносу) за місцезнаходженням позивача або за адресою вказаною позивачем протягом 3 (трьох) робочих днів від дати завершення строку оперативного лізингу (найму) або отримання відповідної вимоги від позивача.

Відповідно п.12.8 умов лізингу у будь-якому випадку припинення дії договору (в тому числі дострокового або у зв'язку із закінченням його дії) відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу понесені витрати або витрати, які позивач повинен буде здійснити, в тому числі, але не виключно, страхові франшизи, штрафи, витрати на правову допомогу, а також відшкодувати у повному обсязі збитки, завдані позивачу в результаті невиконання або неналежного виконання договору відповідачем.

Згідно із п.13.1 умов лізингу, відповідач зобов'язаний у строки, встановлені позивачем, повернути автомобіль позивачеві у всіх випадках закінчення строку найма, розірвання/припинення договору. Якщо відповідач відмовляється від повернення або затримує повернення автомобіля, позивач має право вилучити автомобіль без згоди відповідача.

Відповідно до п.13.7 умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити свої права на вилучення/повернення, як передбачено у цьому пункті, позивач матиме право на вилучення автомобіля у відповідача в примусовому порядку відповідно до законодавства України.

Зазначений договір підписано представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

19.10.2015р. співробітником компанії ТОВ «Експрес Мото Україна» здійснена доставка вимоги за вказаною в накладній адресою. Однак, здійснити доставку вимоги не вдалося, оскільки за місцезнаходженням відповідача знаходиться будинок в нежитловому стані, осіб для вручення не знайдено, за вказаним телефоном ніхто не відповів.

З огляду на зазначене, датою припинення додатку №00009609 від 17.02.2014р. до договору оперативного лізингу (найму) №24100 від 24.09.2012р. - є 29.10.2015р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.04.2016р. по справі №905/989/16 встановлено факт існування заборгованості Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-моторс» , м. Донецьк по сплаті лізингових платежів в сумі 323106,28грн., збитків в сумі 12000,00грн., пені в сумі 11397,54грн., 3% річних в сумі 6638,77грн., а також обов'язку повернути позивачу об'єкт оперативного лізингу (найму) у зв'язку з припиненням дії додатку №00009609 від 17.02.2014р. до договору оперативного лізингу (найму) №24100 від 24.09.2012р. 29.10.2015р.

Вищевказане рішення оскаржене не було та набрало законної сили.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Посилаючись на те, що на момент подання даної позовної заяви рішення господарського суду Донецької області від 07.04.2016р. по справі №905/989/16 не виконано, заборгованість не сплачена, об'єкт лізингу не повернуто, позивач просить стягнути з відповідача плату за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 294 938 грн. 20 коп. за період з березня 2016р. по серпень 2017р. та витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг» , а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 Господарського Кодексу України, передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 11 та 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язання у сторін відповідного договору.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.526 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Таким чином, законодавець визначив правові та фактичні підстави, форму, порядок та наслідки відмови сторони від договору лізингу.

Маючи відповідні юридичні та фактичні підстави для реалізації свого права на відмову від договору, позивач зобов'язаний одночасно дотримуватись і встановленого законом порядку реалізації свого права.

Як вже зазначалося, пунктом 12.5 умов лізингу визначено, день, що вважатиметься датою припинення дії Договору/розірвання договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. У разі припинення дії договору/розірвання договору позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення про припинення дії/розірвання договору, за можливості, зв'язується з ним за доступним номером телефону для повідомлення про припинення дії/розірвання. Таке повідомлення/вимога надсилається наймодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, відповідач вважається належним чином повідомлений.

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 07.04.2016р., датою припинення додатку №00009609 від 17.02.2014р. до договору оперативного лізингу (найму) №24100 від 24.09.2012р. є 29.10.2015р.

Виходячи зі змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» , внаслідок укладання договору фінансового лізингу лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування предметом лізингу. Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації лізингоодержувачем здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює припинення існування правової підстави для реалізації лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак і виникнення у останнього обов'язку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» .

Пунктом 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 12.7 умов лізингу передбачено, що у разі завершення строку оперативного лізингу (найму) або припинення дії Договору/розірвання договору, відповідач зобов'язаний повернути автомобіль за власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані (з урахуванням нормального зносу) за місцезнаходженням позивача або за адресою вказаною позивачем протягом 3 (трьох) робочих днів від дати завершення строку оперативного лізингу (найму) або отримання відповідної вимоги від позивача.

Як зазначає позивач, станом на даний час відповідач об'єкт лізингу не повернув, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача плату за фактичний час користування об'єктом лізингу після припинення договору оперативного лізингу (найму) № 24100 від 25.09.2012р. в сумі 294 938 грн. 20 коп. за період з березня 2016р. по серпень 2017р.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до п. 12.10. Загальних комерційних умов орендні платежі сплачуються до моменту фактичного повернення автомобіля наймодавцю відповідно до акта приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з березня 2016р. по серпень 2017р відповідач користувався об'єктом лізингу та не повернув його позивачу. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з плати за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з березня 2016р. по серпень 2017р., суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок, згідно якого, з урахуванням того, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з плати за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з березня 2016р. по серпень 2017р. підлягають задоволенню у сумі 294 938 грн. 20 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

За приписами п.8.2.3. договору Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

Відповідно п.12.8 умов лізингу у будь-якому випадку припинення дії Договору (в тому числі дострокового або у зв'язку із закінченням його дії) відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу понесені витрати або витрати, які позивач повинен буде здійснити, в тому числі, але не виключно, страхові франшизи, штрафи, витрати на правову допомогу, а також відшкодувати у повному обсязі збитки, завдані позивачу в результаті невиконання або неналежного виконання договору відповідачем.

Як стверджує позивач, у зв'язку із необхідністю захисту свого порушеного права він звернувся до спеціальної організації, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Вернер для супроводження зазначеної справи у суді, підготовки процесуальних документів та участі у судових засіданнях, на підтвердження чого надав належним чином засвідчені копії договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р., додаткової угоди № 47 від 15.01.2013р. до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р. та № 206 від 10.08.2015р. до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р.

Разом із тим, будь-яких документів, які б підтверджували факт оплати позивачем послуг ТОВ «Юридична фірма Вернер і Партнери» за договором про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р., всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, позивачем не доведено який саме об'єм послуг був йому наданий за зазначеними вище договорами, та чи були такі послуги необхідними та виправданими для відновлення порушених прав позивача.

Наведене зумовлює висновки про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.629, ч. 1 ст. 631, ч. 3 ст. 651, ст.ст. 806-809 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ст. 174, ст. 180, ч. 7 ст. 189, ст. 292 Господарського кодексу України, ст. 1, ч. 3 ст. 7, п. 4 ч. 1 ст. 10, ст.ст. 11, 16 Закону України Про фінансовий лізинг , ст.ст.1 -3, 4, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути зі Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс» (83050, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 2-б, код ЄДРПОУ 25578929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, 1В, офіс В , код ЄДРПОУ 35571472) плату за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 294 938 грн. 20 коп.

Стягнути зі Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс» (83050, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 2-б, код ЄДРПОУ 25578929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, 1В, офіс В , код ЄДРПОУ 35571472) судовий збір в сумі 4424 грн. 07 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 07.12.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко