Рішення

від 12.12.2017 по справі 904/9260/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2017 Справа № 904/9260/17

За позовом Братського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді,

смт. Братське, Миколаївська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС", м. Дніпро

про стягнення 5 221,23 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Братський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" суми передоплати у розмірі 4 935,00 грн., інфляційних втрат - 138,18 грн., 3% річних - 148,05 грн. за договором поставки № 563/12 від 15.12.2016.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 563/12 від 15.12.2016, щодо поставки продукції.

Позивач у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

У судові засідання представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою суду, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем.

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (http://otsledit.com.ua/index.php?co=ukrposhta&nomer_pos=4903810503313) щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, яке містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення , а також виготовлялась копія реєстру поштових відправлень суду, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та неотримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 20.11.2017 розгляд справи відкладався на 12.12.2017.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялось.

В судовому засіданні 12.12.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (далі - відповідач, учасник, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (далі - позивач, покупець) укладено договір поставки № 563/12 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Найменування товару: (бензин А-92 Energy) згідно накладних на товар та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Одиниця виміру: літр. Кількість: 235 літрів згідно накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скреч-картки) на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п.п. 1.2. - 1.5. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна 1 літра Товару: згідно рахунку, накладної на товар та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. У разі зміни ціни за одиницю товару, сторони оформляють нову специфікацію.

Згідно п. 3.2. Договору загальна сума договору складає: 4 935,00 грн., у тому числі: ПДВ 775,18 грн.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку та накладних на товар. Ціна одного літра товару вказується у рахунку та накладній і дійсна протягом дня їх виписки.

Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно наданого рахунку на наступні реквізити: р/р 26005050019113 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 305299, ЄДРПОУ 39726851. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інший рахунок.

У відповідності до п. 4.4. Договору постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару, що скріплена підписом та печаткою (за умови її наявності у сторони) покупця, та видаткову накладну на товар.

Строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (скреч-картки) (п. 5.1. Договору).

Місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скреч-карти; скреч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скреч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скреч-картці (п.п. 5.2.1. та 5.2.3. п. 5.2.Договору).

Пунктом 5.3. Договору встановлені умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.

Відповідно до п. 6.1. Договору покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору.

Згідно до п. 6.4. Договору постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари; у разі невиконання зобов'язань покупцем постачальник має право достроково розірвати цей договір, повідомити про це покупця за 5 календарних днів до його розірвання.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31.12.2016 року. (п.п. 10.1., 10.2. Договору).

15.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС", на підставі Договору № 563/12 від 15.12.2016, був виставлений позивачеві рахунок-фактури № 0107/0001662 (а.с. 16) на оплату 4 935,00 грн., з зазначенням розрахункового рахунку 26005050019113 в ПАТ КБ Приватбанк .

Крім того, в зазначеному рахунку вказано, що у випадку надходження грошових коштів на інший розрахунковий рахунок, замість вказаного в рахунку, скреч-картки відпускатися не будуть.

Позивач перерахував відповідачеві на розрахунковий рахунок 26005050019113 (який був зазначений у п. 4.2. договору № 563/12 від 15.12.2016 та рахунку-фактури № 01/07/0001662 від 15.12.2016) грошові кошти у сумі 4 935,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 160 від 21.12.2016 (а.с. 17).

Відповідно до зазначеного платіжного доручення призначення платежу: «КТКВК 091101 МБ; КЕКВ 2210; опл. за паливо-мастильні мал. зг. дог. № 563/12 від 15.12.2016. рах. 0107/0001662 від 15.12.2016; вид. накл. № 0107/0001753 від 15.12.2016 » .

Позивач у позові зазначає, що отримати скреч-картки на товар він не мав можливості, оскільки, постачальник змінив розрахунковий рахунок не попередивши покупця.

17.01.2017 листом № 12 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення перерахованих грошових коштів у сумі 4 935,00 грн. у зв'язку з неотриманням скетч-карток (а.с. 18).

Відповідач відповіді на лист не надав, поставку товару не здійснив та суму попередньої оплати не повернув, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до статей 655, 662, 670 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків з поставки товару, листом-поверненням від 17.01.2017 № 12 (а.с. 18) вимагав повернути передоплату.

Відтак, суд вважає, що в розумінні ч.2 ст.693 ЦК України вказана претензія є правомірною вимогою позивача про повернення суми попередньої оплати.

Відповідач позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів передачі позивачу товару на спірну суму не надав, суму передоплати у розмірі 4 935,00 грн. не повернув.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 148,05 грн. та інфляційні втрати - 138,18 грн. за період з 01.01.2017 по 20.11.2017.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3 % річних за період з 01.01.2017 по 20.11.2017 становлять та підлягають до стягнення у сумі 131,42грн.

В частині стягнення 3 % річних 16,63 слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", оскільки нарахування ним здійснено за неповні місці.

Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати за період з січня 2017р. по жовтень 2017р. становлять 514,20 грн., однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 138,18 грн.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 4 935,00 грн., 3% річних 131,42 грн. та інфляційних втрат - 138,18 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

З врахуванням викладеного, судові витрати, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-т Слобожанський, б. 40-А, код ЄДРПОУ 39726851) на користь Братського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (55401, Миколаївська область, смт. Братське, вул. Миру, 131, код ЄДРПОУ23617051) передоплати у сумі 4 935,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять грн. 00 коп.) , 3% річних - 131,42 грн. (сто тридцять одна грн. 42 коп.), інфляційних втрат - 138,18 грн. (сто тридцять вісім грн. 18 коп.) та 1 594,90 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири грн. 90 коп.) витрат на оплату судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 13.12.2017

Суддя ОСОБА_2